Рішення № 98480492, 12.07.2021, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1608/21

Провадження № 2/191/535/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Прижигалінської Т.В.

за участю секретаря – Вехник С.Л.,

розглянувши згідно вимог ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Калінін Сергій Костянтинович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа : приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача – Калінін С.К., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа : приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування своїх позовних вимоги представник позивача зазначив, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис № 12085 від 11.03.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість в розмірі 22072,25 грн.. Приватний нотаріус мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_1 є боржником за Кредитним договором № 006-03521-260111 від 26.01.2011 року, укладеним із ПАТ «Дельта Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів». Строк платежу за Кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 07.05.2020 року по 28.02.2021 року. Сума заборгованості за кредитним договором складає 22022,25 грн.. За вчинення виконавчого напису 50,00 грн.. Представник позивача вважає виконавчий напис № 12085 від 11.03.2021 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича про стягнення заборгованості є протиправним, тобто такий, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню.

Так, порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (надалі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (надалі - «Порядок»). Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу II Порядку. Так, згідно зі статтею 87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (надалі - «Перелік»). Статтею 88 Закону визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи : якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видасться виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік).При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи

подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку. 26.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості

провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Тобто нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року було залишено без змін. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ«Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року. Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Однак, не зважаючи на те, що судовим рішення були скасовані зміни до Переліку в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, нотаріуси продовжують вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, які нотаріально не посвідчені та не забезпечені іпотекою. Отже, починаючи з 22.02.2017 року нотаріуси позбавлені можливості вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості, що випливають з кредитних відносин. Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18- ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже, не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Оскаржений виконавчий напис, вчинений нотаріусом 11.03.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної

заборгованості боржника.

У зв`язку з цим, представник позивача просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича № 12085 від 11.03.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь TОВ «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором в розмірі 22072,25 грн.. Відповідно до вимог ст.ст.133,137,141 ЦПК України стягнути з позивача ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати, зокрема по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 5000,00 грн.; судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 908,00 грн. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 454,00 грн..

Представник позивача до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак до його початку надав відзив на позовну заяву, згідно якого просив справу розглядати у його відсутність. Також, просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки вважає позовну заяву ОСОБА_1 безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, 26.01.2011 року між ПАТ «Дельта Банк» (Первісний кредитор чи/або Банк) та Позивачем було укладено Договір № 006-03521-260111 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговуванням платіжної картки (далі по тексту - Кредитний договір № 006-03521-260111 від 26.01.2011 року). 07.05.2020 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір відступлення прав вимоги № 2240/К, у відповідності до умов якого правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «Дельта Банк» є ТОВ «ФК «ЄАПБ», в тому числі і за Кредитним договором № 006-03521-260111 від 26.01.2011 року.

11.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 12085, щодо стягнення з Позивача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості в розмірі 22072,25 гри. за період з 07 травня 2020 року по 28 лютого 2021 року. Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. В пункті 1 даної Постанови визначено, що нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) нотаріально посвідчені угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язань. Відповідно до п, п. 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора вважається безспірною. Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Пунктом 2 Переліку документів щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, зазначено, що для одержання виконавчого напису додаються : оригінал кредитного договору, засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Виходячи з наведеного Відповідач вважає, що ним виконано вимоги, передбачені п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та подано приватному виконавцю Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгену Михайловичу вичерпний перелік документів, для вчинення виконавчого напису, а саме : Оригінал кредитного договору та Розрахунок заборгованості за кредитним договором,а отже виконавчий напис вчинений 11.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ Остапенко Є.М., зареєстрований в реєстрі за № 12085 щодо стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості в розмірі 22072,25 грн. не підлягають визнанню такими, що не підлягають виконанню, оскільки зазначену в оспорюваних виконавчих написах заборгованість, можна вважати безспірною. Крім того, представник відповідача вважає, що твердження позивача щодо пропуску вчинення виконавчого напису є помилковим, адже право вимоги виникло у відповідача 07.05.2020 року і до моменту звернення відповідача до нотаріуса для вчинення виконавчого напису 11.03.2021 року минуло менше трьох років. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача орієнтовано понесених позивачем судових витрат у вигляді професійної правничої допомоги в сумі 5000,00 грн. представник відповідача зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. є не спів мірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, більш того Позивачем на підтвердження оплати витрат на професійну правничу допомогу надано платіжне доручення № 89122032 від 14.05.2021 року на суму 2500,00 грн., а отже суд не має підстав для стягнення з відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., тобто в цій частині позовних вимог Позивачу повинно бути однозначно відмовлено.

Третя особа в судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.

26.01.2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 006-03521-260111 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, згідно з п.1.3 якого Банк надає Держателю кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії в загальному розмірі 30000 грн. та на день укладення цього Договору встановлює кредитний ліміт в сумі 30000 грн..

Пунктом 3.6 зазначеного Договору, передбачено, що Держатель картки зобов`язаний щомісяця в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення заборгованості у вигляді Обов`язкового мінімального платежу, складові якого зазначаються у Тарифах.

11.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ Остапенко Є.М. було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за період з 07.05.2020 року по 28.02.2021 року включно у розмірі : 15393,32 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 6628,93 грн. – заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 50,00 грн. – плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 22072,25 грн.. Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 12085.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим М.О. від 05.04.2021 року ( ВП № 65039022) було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 12085, виданого 11.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ Остапенко Є.М.. про стягнення з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за період з 07.05.2020 року по 28.02.2021 року включно у розмірі : 15393,32 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 6628,93 грн. – заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 50,00 грн. – плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 22072,25 грн.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: вчиняють виконавчі написи.

Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сума або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 року. Згідно п. 1 Переліку, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Постановою КМУ № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» даний Перелік доповнений пунктом 2, який передбачає отримання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Для одержання виконавчого напису додаються : оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою ВАСУ від 01.11.2017 року, визнано незаконною та нечинною Постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року в частині положень, які доповнювали пункт 2 Переліку.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно правового висновку ВС у складі колегії суддів КГС у постанові від 29.01.2019 року у справі № 910/13233/17 безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що відповідно виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що к ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представник відповідача, обґрунтовуючи свої заперечення, зазначив, що ним виконані вимоги передбачені п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, а саме надання ним приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. оригіналу кредитного договору та розрахунку заборгованості за кредитним договором для вчинення останнім спірного виконавчого напису. Отже, відповідачем не заперечувався той факт, що для вчинення виконавчого напису приватному нотаріусу був наданий кредитний договір, який не посвідчений нотаріально. Також в матеріалах справи міститься копія кредитного договору , який теж не посвідчений нотаріально. Крім того, відповідачем в підтвердження тієї обставини, що ним надавався саме оригінал кредитного договору, не було надано суду жодного належного доказу. Що стосується надання відповідачем приватному нотаріусу розрахунку заборгованості за кредитним договором, то суд вбачає порушення з його боку п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 року, а саме ненадання ним документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Отже, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру заборгованості та не дотримався порядку та умов його вчинення.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є законними та такими, що знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 5000,00 грн., виходить з наступного.

Постановою Верховного суду від 15.06.2021 року у справі 159/5837/19 ( провадження

№ 61-10459св20) була викладена правова позиція суду щодо витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, згідно якої « Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу). Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України). За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України. Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи : попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц)».

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Згідно п.п.3.2 Договору № б/н/21 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 13.05.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Калінін і Партнери» в особі керуючого адвоката Калініна С.К., за правничу (правову) допомогу, передбачену в п.п.1.1, 1,2 Договору Клієнт сплачує Бюро гонорар ( винагороду) розмір якого, а також умови та порядок розрахунків, визначаються Сторонами в додатках до цього Договору, з урахуванням Рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару (винагороди), затверджених рішенням засновника Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» № 3/2018 від 17.07.2018.

Згідно п.2 Додатку №1 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/21 від 13.05.2021 року, за надання професійної правничої (правової) допомоги, передбаченої в п.п.1.1 Договору Клієнт сплачує Бюро гонорар (винагороду) в розмірі 5000,00 грн.

В матеріалах справи містяться : платіжне доручення № 89122032 від 14.05.2021 року, згідно якого ОСОБА_1 на підставі договору № б/н/21 від 13.05.2021 року перерахувала на користь АБ «Калінін і Партнери» 2500,00 грн., та платіжне доручення № 91703286 від 04.06.2021 року, згідно якого ОСОБА_1 також на підставі договору № б/н/21 від 13.05.2021 року перерахувала на користь АБ «Калінін і Партнери» 2500,00 грн. Загальна сума переказу складає 5000,00 грн..

Згідно переліку рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару (винагороди), затверджених рішенням засновника Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» від 17.07.2018 року, розмір адвокатського гонорару за складання позовної заяви немайнового характеру становить 2000 грн., за усну консультацію з вивченням документів – від 400,00 грн., складання документів, звернень, заяв, інше – 500 грн. /стор., що узгоджується з пунктами 1,3,4акту виконаних робіт (наданих послуг). Натомість пункт 2 акту виконаних робіт (наданих послуг) не узгоджується з переліком рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, оскільки рекомендованої (мінімальної) ставки за даний вид послуги переліком ставок не передбачено, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 500 грн. задоволенню не підлягає.

За таких обставин, понесені позивачем витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 4500,00 грн. обґрунтовані належними та допустимими доказами, а також враховуючи обставини справи, відповідають критерію розумності їхнього розміру та є співмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних ним робіт, у зв`язку з чим вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню. Викладені у відзиву доводи відповідача не спростовують висновків суду та не є такими, що знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Крім того, відповідно до ч.1, ч.2 п.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються : у разі задоволення позову - на відповідача. Оскільки позивачем при зверненні до суду з даною позовною заявою та з заявою про забезпечення позову було сплачено судовий збір на загальну суму 1362,00 грн. ( 908,00 грн. + 454,00 грн.), тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1362,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. та ст. ст. 10,12,13,15,81,137,141,263,265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича № 12085 від 11.03.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Tовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором в розмірі 22072,25 грн..

Стягнути з Tовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ : 35625014, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_1 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1362 ( одна тисяча триста шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Стягнути з Tовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ : 35625014, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_1 , судові витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 4500 ( чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

В задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення понесених витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 500,00 грн. відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Т. В. Прижигалінська