Вирок № 98478558, 22.07.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

№707/2381/20

1-кп/707/156/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді - Миколаєнко Т.А.,

за участі: секретаря судового засідання - Хандусь І.А.,

сторін кримінального провадження:

прокурорів - Кам`янець Т.В., Шелудякової О.Д.,

захисника - Корнійченка О.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження з обвинувальними актами, внесеними до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020250270000726 від 29.08.2020 та № 12020250270000868 від 21.11.2020, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси Черкаської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, утриманців у розумінні закону не маючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше судимого:

19 лютого 2021 року Соснівським районним судом м. Черкаси за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 28 серпня 2020 року близько 02 години 00 хвилин, таємно, умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел на викрадення чужого майна, упевнившись, що за його умисними протиправними діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, проник до гаражного приміщення, шляхом зриву навісного замка гаражного приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав: DVD-програвач марки «LG», моделі «ВD650К», вартістю 816,67 грн.; тонометр марки «Місrоlifе», моделі «ВР А50», вартістю 391,67 грн.; 3G модем марки «Нuаwеі», модель «ЕС306 Rev В», вартістю 199,66 грн.; електронний годинник марки «Саіхіng», моделі «сх-2158», вартістю 250,00 грн.; мобільний кондиціонер марки «WildWind», моделі «WWM-МAС-12Е1.7-RС» із пультом до кондиціонера марки «WildWind», модель «R51Н», вартістю 2 618,33 грн.; цифровий ТВ-тюнер «ЕRGО DVВ-Т2 1108», вартістю 240,00 грн.; надувний матрац марки «INTЕХ», розмірами: 137 см на 191 см на 25 см, вартістю 333,33 грн.; надувний матрац марки «ІNТЕХ», розмірами 183 см на 203 см на 25 см, вартістю 366,33 грн.; електродриль радянського виробництва, моделі «ИЭ 1032», вартістю 416,67 грн.; що належать ОСОБА_2 , після чого з місця вчинення злочину зник, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 5 266,33 грн.

Він же, 28 серпня 2020 року близько 02 години 00 хвилин, повторно, таємно, умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел на викрадення транспортного засобу, упевнившись, що за його умисними протиправними діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, проник до гаражного приміщення, шляхом зриву навісного замка гаражного приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 , де підійшов до мотоциклу марки «КМЗ Днепр-11», д.н.з. НОМЕР_1 , що знаходився всередині гаражного приміщення домоволодіння АДРЕСА_2 , після чого, без дозволу фактичного власника (законного володільця) ОСОБА_2 , 1963 року народження, не маючи ні дійсного, ні уявного права на керування чи розпорядження вказаним мотоциклом, незаконно заволодів даним транспортним засобом, вартість якого згідно висновку судової авто-товарознавчої експертизи № 8/1006 від 21 жовтня 2020 року становить 8 240,00 грн., а саме: ОСОБА_1 викотив вказаний мотоцикл із гаража та разом з ним зник з місця вчинення злочину.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що суть обвинувачення йому зрозуміла. Свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень (злочинів) визнав частково. Зокрема, у судовому засіданні, яке відбулося 02 квітня 2021 року, вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, визнав у повному обсязі, однак у подальшому, у судових засіданнях, проведених 05 липня 2021 року та 13 липня 2021 року, свою позицію змінив і вину у вчиненні вказаного злочину заперечив. Вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, обвинувачений ОСОБА_1 визнав частково, не погодившись із кількістю викраденого майна. При цьому, у судовому засіданні, яке відбулося 02 квітня 2021 року, категорично заперечив викрадення ним мобільного кондиціонеру марки «WildWind», моделі «WWM-МAС-12Е1.7-RС» , а у судових засіданнях, проведених 05 липня 2021 року та 13 липня 2021 року, вказав, що крадіжку кондиціонеру марки «WildWind», моделі «WWM-МAС-12Е1.7-RС», визнає, але не визнає крадіжку одного з надувних матраців марки «INTЕХ», якого саме: розмірами: 137 см на 191 см на 25 см, вартістю 333,33 грн., чи розмірами 183 см на 203 см на 25 см, вартістю 366,33 грн, пояснити не зміг, лише наполягав на тому, що матрац він викрав один. Показав, що у кінці літа - на початку осені 2020 року, точної дати не пам`ятає, приїхав у гості до свого товариша ОСОБА_3 . Ввечері того ж дня пішов до домоволодіння потерпілого, ломом зірвав навісний замок із гаражного приміщення і зайшов у середину, звідки викрав речі, що вказані в обвинувальну акті, за виключенням одного надувного матрацу, які переніс до домоволодіння ОСОБА_3 та поклав у сараї. Потім поїхав у м. Черкаси. Зазначив, що під час проведення слідчого експерименту демонстрував і говорив те, що йому вказували працівники поліції. Пояснив, що робив це не під тиском чи у зв`язку з погрозами застосування насильства, а тому, що працівники поліції вмовили його та запевнили, що за це йому нічого не буде. Наголосив, що мотоцикл був на спущених колесах, тому докотити його до лісу він не міг фізично. Підтвердив, що перед проведенням слідчого експерименту слідча роз`яснила йому його права, у тому числі право на захист.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та невизнання ним своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, його вина була доведена показаннями потерпілого, свідків, письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні.

Так, потерпілий ОСОБА_2 , під час допиту в судовому засіданні показав, що влітку минулого року, у п`ятницю ввечері, точної дати не пам`ятає, приїхав на вихідні у власне домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_2 , де виявив відірваний замок на вхідних дверях підсобного приміщення, зникнення мотоциклу та майна: мобільного кондиціонеру, тонометру, годинника настінного, DVD-програвача, двох надувних матраців різної величини, які зберігалися у цьому підсобному приміщенні. Рано вранці наступного дня, близько 07-ої години, зателефонував у поліцію і повідомив про викрадення мотоцикла і речей. При цьому, про зникнення речей заявив у загальних рисах, не перераховуючи їх. У тому, що відразу зазначив про зникнення мотоцикла, впевнений, оскільки його дзвінок у подальшому направили до «ДАІ». Працівники поліції у кількості трьох осіб приїхали на місце десь через годину, близько 08 години 30 хвилин. У себе в домоволодінні він написав відповідну заяву. Коли встановлювали перелік зниклих речей, не все відразу «кинулося в очі». Однак наполягав, що про зникнення мотоцикла зазначав із самого початку, не пам`ятає лише, чи в одній, чи в окремій заяві. У відповідь на запитання працівників поліції, чи підозрює когось у скоєнні крадіжки, повідомив, що така підозра у нього була щодо обвинуваченого. У процесі оформлення документів, коли пішов розголос по селу, один із односельчан зателефонував до нього та сказав, що схожий мотоцикл стоїть у лісі. Про це він розповів сину, який поїхав на місце, з відстані подивився на транспортний засіб та переконався, що то мотоцикл його. Після цього він розповів про все працівникам поліції. Близько 12-ої години прибула ще одна група працівників поліції у кількості 2-ох осіб, по мотоциклу. Коли приїхали на місце виявлення мотоциклу, він особисто до транспортного засобу не підходив, знаходився на відстані 10-15 метрів від нього, а працівники поліції, чоловік, який до нього телефонував, та дружина останнього перебували безпосередньо біля мотоциклу. У подальшому він забрав мотоцикл у двір, коли працівники поліції дозволили це зробити. Зауважив, що мотоцикл був у технічно справному стані, однак, коли забирав його, виявив, що колеса були на половину спущені. Додатково пояснив, що вказаний мотоцикл належить його батьку, а він є «вписаним у техпаспорт» та має право ним керувати, однак фактично з 1986 року користується вказаним транспортним засобом лише він і з того часу мотоцикл постійно зберігається у нього. У відповідь на запитання суду, прокурора та сторони захисту розповів, що був присутній під час проведення слідчого експерименту за участі обвинуваченого, нікуди не відлучався, постійно знаходився на відстані 2-3 метрів від обвинуваченого та поліцейських, весь час чув і бачив останніх. Зазначив, що працівниками поліції було роз`яснено учасникам процедуру проведення слідчої дії, однак вони не говорили обвинуваченому того, що саме він має розповісти та як при цьому повинен поводитись і на що вказувати. Повідомив, що від місця знаходження дачі до лісу він, поняті та обвинувачений їхали одним поліцейським авто і весь час були разом.

Свідок ОСОБА_3 , допитаний у судовому засіданні у режимі відеоконференцзв`язку, показав, що минулого літа до нього у АДРЕСА_3 , приїхав ОСОБА_1 та хотів викрасти у сусідів мотоцикл, але щось не вийшло. Про це він дізнався потім. Що саме не вийшло - не знає. Крім того, ОСОБА_1 викрав речі, які залишив у нього в сараї, - пульти, DVD-програвач, що ще - не пам`ятає. Ці речі він добровільно віддав працівникам поліції. Про те, що у нього в сараї знаходиться викрадене майно, дізнався безпосередньо від ОСОБА_1 , який сам йому розповів, які речі та де лежать. У відповідь на запитання захисника свідок ОСОБА_3 пояснив, що через кілька днів після від`їзду ОСОБА_1 до нього приїхали працівники поліції, виявили в сараї речі, сфотографували їх, після чого забрали його до відділу поліції, а потім привезли назад. Зазначив, що з собою до відділу поліції викрадені речі не брав. Зауважив, що розповів про них працівникам поліції сам, коли його запитали.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомив, що рік тому, влітку, був свідком дуже емоційної сварки між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , яка тривала хвилин 10. У ході сварки ОСОБА_5 звинувачував ОСОБА_1 у тому, що він викрав DVD-програвач, ТВ-тюнер у його сусідів в с. Чубівка. ОСОБА_1 при цьому все заперечував.

Показання потерпілого та свідків, викладені вище, які попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, на думку суду, спростовують показання обвинуваченого про непричетність до скоєного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а також про викрадення ним лише одного з двох надувних матраців марки «INTЕХ», оскільки потерпілий, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні, чітко та послідовно зазначав про те, що у нього було викрадено два надувних матраци різних розмірів.

Водночас, суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_3 в частині зазначення останнім місця добровільної видачі працівникам поліції речей, оскільки вони не відповідають дійсності та не узгоджуються з іншими зібраними у даному кримінальному провадженнідоказами, зокрема, даними протоколу огляду місяця події від 22 вересня 2020 року, що був проведений слідчим СВ Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області лейтенантом поліції Дадяк О.Г. за участі ОСОБА_3 у присутності понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , який підписаний ОСОБА_3 , а також із заявою гр. ОСОБА_3 про добровільну видачу працівникам поліції речей, з яких достовірно встановлено, що факт передачі свідком ОСОБА_3 вказаних речей відбувся у приміщенні кабінету № 301 Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області за адресою: м. Черкаси, пров. Медичний, 3.

У решті покази свідка ОСОБА_3 відповідають дійсності та приймаються судом.

Суд констатує, що показання потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_3 (у частині, яка приймається судом), є допустимими, об`єктивними, логічними, послідовними, правдивими. Вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню, і впливають на оцінку дій обвинуваченого та доводять вину обвинуваченого в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях (злочинах).

В цілому, даючи оцінку вказаним показам потерпілого та свідків, суд виходить з того, що дані покази отримані судом у встановленому законом процесуальному порядку, передбаченому ст.ст. 65, 66, 95, 96, 352, 353 КПК України, з дотриманням їхніх процесуальних прав.

Свідки були допитані у судовому засіданні з додержанням принципу змагальності сторін та свободи в подані суду своїх доказів. Відтак, п.п. "d" п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини порушено не було. Покази дані свідками добровільно, без будь-якого тиску або примусу, однак під присягою та застереженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Покази потерпілого ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_3 (у частині, яка визнана судом достовірною) приймаються за основу при ухваленні вироку, ці покази логічні та послідовні, узгоджуються з іншими доказами, зібраними у межах кримінального провадження.

Крім того, у відповідь на доводи сторони захисту, висловлені у судовому засіданні 13 липня 2021 року, суд зауважує, що застосування до свідка ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру за ухвалою суду автоматично не надає йому статусу недієздатної особи та не виключає можливості допиту останнього у кримінальному провадженні в якості свідка, оскільки згідно з вимогами частини 1 статті 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Відомості про те, що свідок ОСОБА_3 у встановленому законом порядку визнаний недієздатним та над ним встановлена опіка, у суду відсутні, а, відтак, його показання підлягають оцінці в загальному порядку в сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами.

Окрім показань допитаних у судовому засіданні потерпілого та свідків, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України, також підтверджується іншими доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні в порядку, передбаченому ст.ст. 358, 359 КПК України, а саме:

- даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020250270000726 від 29.08.2020, відповідно до якого 29 серпня 2020 року до Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_2 про те, що в період з 27 серпня 2020 року по 28 серпня 2020 року невідомі особи, шляхом пошкодження замків, проникли до гаражного приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , та викрали ремонтне приладдя і побутову техніку, що належить йому на праві приватної власності, сума збитків встановлюється;

- даними рапорта інспектора СРПП № 3 Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області від 29 серпня 2020 року, згідно з яким 29 серпня 2020 року о 08 годині 23 хвилині надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 29 серпня 2020 року о 08 годині 23 хвилині ОСОБА_2 повідомив, що невідомі особи, шляхом пошкодження замків, проникли до гаражного приміщення та викрали мотоцикл марки «Днепр-11», чорного кольору, 1985 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , пального приблизно 3 літри, на «перах» є дві жовтих протитуманки, ключі були в мотоциклі, документи у заявника, зареєстрований на батька похилого віку, зі слів заявника заволодіння виявили вчора пізно ввечері;

- даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення або таке, що готується, від 29 серпня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_2 заявив, що в період з 27 серпня 2020 року по 28 серпня 2020 року, близько 23 години 00 хвилин,за адресою: АДРЕСА_2 , сталася крадіжка побутових предметів та господарського приладдя, шляхом пошкодження навісного металевого замка;

- даними протоколу огляду місяця події від 29 серпня 2020 року, з таблицею зображень до нього, що був проведений слідчим СВ Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області лейтенантом поліції Дробницькою Д.С., у присутності понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , за участі потерпілого ОСОБА_2 , яким зафіксовано, що місцем події являється територія домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . На момент огляду господарського будиночку, вхід до якого здійснюється через дерев`яні двері з навісним металевим замком, який знаходився на металевій дужці, у кімнаті № 1 з правового боку на дерев`яній стіні, наявні пошкодження деревини. З правого боку від господарського приладдя наявна дерев`яна брама, яка замикається металевою трубкою, довжиною близько 2-х метрів. З правого боку від брами знаходяться дерев`яні двері з двома металевими лямками, одна з яких зірвана, та на дерев`яній частині дверей наявні сліди пошкодження, на момент огляду двері знаходяться у відчиненому стані. Сам гараж складається з двох кімнат. У кімнаті № 2 з дерев`яного комоду зникли 4 дистанційні пульти, відеоплеєр невідомої марки, супутниковий програвач Т2, електронний тонометр, який був у шкіряному чохлі; з правого боку на стіні зник електронний годинник світло-сірого кольору; з правого нижнього боку зник мобільний кондиціонер, марки не встановлено, білого кольору, який знаходився на землі з лівого боку від дверей у кімнату № 2. Також з двох кімнат, з різних місць, зникли ручні інструменти: (викрутки, плоскогубці). Крім того, з кімнати № 1 зникла розподільна коробка для електропроводів. Також викрадено мотоцикл марки «Дніпро МТ-11», д.н.з. НОМЕР_1 , 1985 року випуску. Під час огляду виявлено навісний замок марки «АРІКО», який вилучено з території домоволодіння та поміщено до сейф-пакету № 7041497;

- постановою про визнання предметів речовими доказами та передачу їх на зберігання від 22 вересня 2020 року, якою навісний замок марки «АРІКО», упакований у сейф-пакет № 7041497, визнано речовим доказом;

- розпискою гр. ОСОБА_2 про отримання від слідчої навісного замка марки «АРІКО», який він зобов`язується зберігати;

- заявою гр. ОСОБА_3 про добровільну видачу працівникам поліції речей, які він виявив у своєму сараї за місцем проживання 28 серпня 2020 року, а саме: DVD-програвача, тонометра марки «Місrоlifе», 3G модему марки «Нuаwеі», електронного годинника марки «Саіхіng», пульту марки «WildWind», пульту марки «Supra», пульту марки «Element», викрутки, флакону мастила марки «NM-40» (200 мл), кабеля, адаптер-провода;

- даними протоколу огляду місяця події від 22 вересня 2020 року, що був проведений слідчим СВ Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області лейтенантом поліції Дадяк О.Г., у присутності понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , за участі ОСОБА_3 , яким зафіксовано, що місцем події являється приміщення кабінету № 301 Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області за адресою: м. Черкаси, пров. Медичний, 3. У вказаному кабінеті гр. ОСОБА_3 добровільно видає речі, викрадені по кримінальному провадженню № 12020250270000726, які він виявив у себе за місцем проживання, а саме: DVD-програвач чорного кольору марки «LG», модель «ВD650К»; тонометр марки «Місrоlifе», модель «ВР А50»; 3G модем марки «Нuаwеі», модель «ЕС306 Rev В»; електронний годинник марки «Саіхіng», модель «сх-2158»; пульт до телевізора марки «Supra»; пульт до кондиціонеру марки «WildWind», модель «R51Н»; пульт марки «Element»; викрутку металеву із чорною пластмасовою ручкою; флакон мастила марки «NM-40» (200 мл); кабель із трьома виходами на кінці; адаптер-провід чорного кольору. Зі слів ОСОБА_3 , вказані речі викрав та заховав у нього вдома його товариш ОСОБА_1 . Зазначені вище речі було упаковано у поліетиленовий пакет, горловину якого зав`язано ниткою та скріплено біркою з підписами понятих і пояснювальним написом та вилучено з місця події;

- постановою про визнання предметів речовими доказами та передачу їх на зберігання від 22 вересня 2020 року, якою DVD-програвач марки «LG», моделі «ВD650К»; тонометр марки «Місrоlifе», моделі «ВР А50»; 3G модем марки «Нuаwеі», моделі «ЕС306 Rev В»; електронний годинник марки «Саіхіng», моделі «сх-2158»; пульт до телевізора марки «Supra», чорного кольору; пульт до кондиціонеру марки «WildWind», моделі «R51Н»; пульт марки «Element»; флакон мастила марки «NM-40», 200 мл; кабель із розгалуженням; адаптер-провід чорного кольору; викрутку із чорною ручкою, які упаковано у поліетиленовий пакет, горловину якого зав`язано ниткою та опечатано биркою із пояснювальними написами та підписами понятих, визнано речовими доказами;

- протоколом огляду предмету від 23 вересня 2020 року, з таблицею зображень до нього, відповідно до якого слідчим СВ Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області лейтенантом поліції Дадяк О.Г., у приміщенні службового кабінету № 301 Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області за адресою: м. Черкаси, пров. Медичний, 3, проведено огляд DVD-програвача чорного кольору, марки «LG», моделі «ВD650К» та виготовлено його фотозображення за допомогою фотоапарата «Sony»;

- протоколом огляду предмету від 23 вересня 2020 року, з таблицею зображень до нього, відповідно до якого слідчим СВ Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області лейтенантом поліції Дадяк О.Г., у приміщенні службового кабінету № 301 Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області за адресою: м. Черкаси, пров. Медичний, 3, проведено огляд наступних предметів: тонометра марки «Місrоlifе», моделі «ВР А50»; 3G модему марки «Нuаwеі», моделі «ЕС306 Rev В»; електронного годинника марки «Саіхіng», моделі «сх-2158»; пульту до телевізора марки «Supra», чорного кольору; пульту до кондиціонеру марки «WildWind», моделі «R51Н»; пульту марки «Element»; флакону мастила марки «NM-40», 200 мл; кабеля із розгалуженням; адаптера-провода чорного кольору; викрутки із чорною ручкою. Під час огляду виготовлено фототаблиці оглянутих предметів;

- копіями документів на DVD-програвач та мобільний кондиціонер марки «WildWind»;

- даними висновку експерта № 8/941 від 25 вересня 2020 року, відповідно до якого середня ринкова вартість бувшого у використанні DVD-програвача марки «LG», моделі «ВD650К», при умові, що вказаний DVD-програвач на момент вчинення крадіжки перебував у робочому стані, станом на 28 серпня 2020 року могла становити 816,67 грн;

- даними висновку експерта № 8/943 від 25 вересня 2020 року, відповідно до якого середня ринкова вартість бувшого у використанні тонометру марки «Місrоlifе», моделі «ВР А50», при умові, що вказаний тонометр на момент вчинення крадіжки перебував у робочому стані, станом на 28 серпня 2020 року могла становити 391,67 грн;

- даними висновку експерта № 8/944 від 29 вересня 2020 року, відповідно до якого ринкова вартість бувшого у користуванні мобільного кондиціонеру марки «WildWind», моделі «WWM-МAС-12Е1.7-RС», та пульта до кондиціонера марки «WildWind», моделі «R51Н», який перебував у робочому стані, станом на момент вчинення крадіжки, а саме на 28 серпня 2020 року, могла становити 2 618,33 грн; ринкова вартість бувшого у користуванніцифрового ТВ-тюнера «ЕRGО DVВ-Т2 1108», який перебував у робочому стані, станом на момент вчинення крадіжки, а саме на 28 серпня 2020 року, могла становити 240,00 грн;

- даними висновку експерта № 8/942 від 29 вересня 2020 року, відповідно до якого середня ринкова вартість бувшого у користуванні 3G модему марки «Нuаwеі», моделі «ЕС306 Rev В», який перебував у робочому стані, станом на момент вчинення крадіжки, а саме на 28 серпня 2020 року, могла становити 199,66 грн; середня ринкова вартість бувшого у користуванні електронного годинника марки «Саіхіng», моделі «сх-2158», який перебував у робочому стані, станом на момент вчинення крадіжки, а саме на 28 серпня 2020 року, могла становити 250,00 грн;

- даними висновку експерта № 8/945 від 29 вересня 2020 року, відповідно до якого середня ринкова вартість бувшого у використаннінадувного матрацу марки «INTЕХ», розмірами: 137 см на 191 см на 25 см, при умові, що на момент вчинення крадіжки він перебував у робочому стані, станом на 28 серпня 2020 року могла становити 333,33 грн; середня ринкова вартість бувшого у використаннінадувного матрацу марки «INTЕХ», розмірами 183 см на 203 см на 25 см, при умові, що на момент вчинення крадіжки він перебував у робочому стані, станом на 28 серпня 2020 року могла становити 366,33 грн; середня ринкова вартість бувшої у використанніелектродрилі радянського виробництва, моделі «ИЭ 1032», при умові, що на момент вчинення крадіжки вона перебувала у робочому стані, станом на 28 серпня 2020 року могла становити 416,67 грн;

- протоколом пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 29 жовтня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_2 у присутності понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , впізнав свій електронний годинник марки «Саіхіng», моделі «сх-2158», на фото № 1;

- протоколом пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 29 жовтня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_2 у присутності понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , впізнав свій DVD-програвач марки «LG», моделі «ВD650К», на фото № 3;

- протоколом пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 29 жовтня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_2 у присутності понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , впізнав свій 3G модем на фото № 3;

- протоколом пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 29 жовтня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_2 у присутності понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , впізнав свій тонометр марки «Місrоlifе», моделі «ВР А50», на фото № 2;

- розпискою ОСОБА_2 про отримання від слідчої наступних речей: DVD-програвача марки «LG», моделі «ВD650К»; тонометра марки «Місrоlifе», моделі «ВР А50»; 3G модема марки «Нuаwеі», моделі «ЕС306 Rev В»; електронного годинника марки «Саіхіng», моделі «сх-2158»; пульту до телевізора марки «Supra», чорного кольору; пульту до кондиціонеру марки «WildWind», модель «R51Н»; пульту марки «Element»; флакону мастила марки «NM-40», 200 мл; кабеля із розгалуженням; адаптер-провода чорного кольору; викрутки із чорною ручкою;

- даними постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 29 жовтня 2020 року, відповідно до якої з кримінального провадження № 12020250270000726 від 29 серпня 2020 року за ч. 3 ст. 185 КК України виділено матеріали по факту незаконного заволодіння мотоциклом марки «Дніпро МТ-11», д.н.з. НОМЕР_1 ;

- даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020250270000868 від 21.11.2020, відповідно до якого 21 листопада 2020 року до Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області надійшли виділені з кримінального провадження № 12020250270000726 матеріали по факту незаконного заволодіння мотоциклом марки «Дніпро МТ-11», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 . Особою, якій повідомлено про підозру, є ОСОБА_1 ;

- даними протоколу огляду місяця події від 28 листопада 2020 року, з таблицею зображень до нього, що був проведений слідчим СВ Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області лейтенантом поліції Дадяк О.Г., у присутності понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , за участі потерпілого ОСОБА_2 , яким зафіксовано, що місцем події являється територія домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . На момент огляду господарського приміщення із двома кімнатами, у кімнаті, яка розташована другою по входу, виявлено мотоцикл чорного кольору із коляскою марки «КМЗ Днепр-11», без видимих зовні пошкоджень;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 28 листопада 2020 року, із диском з відеозаписом до нього, що був проведений слідчим СВ Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області лейтенантом поліції Дадяк О.Г., за участі потерпілого ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_1 , у присутності понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , з метою уточнення відомостей, зазначених у протоколі допиту підозрюваного від 28 листопада 2020 року, в ході проведення якого підозрюваний ОСОБА_1 розповів, що 27 серпня 2020 року приїхав в гості до ОСОБА_3 та залишився ночувати. Коли разом з ним ходили по воду, побачив у сусіда в сараї мотоцикл та вирішив викрасти його. Вночі, коли ОСОБА_3 спав, повернувся туди, де бачив мотоцикл, та заволодів ним. При цьому на відео зафіксовано, як ОСОБА_1 показував та пояснював, звідки, як, коли і куди прийшов, як відчинив хвіртку, як зламав замок, де стояв мотоцикл, де лежало викрадене майно, як він склав викрадене у коляску мотоцикла, як відчинив ворота, як викотив мотоцикл, як закрив ворота та пішов у бік лісу, куди докотив транспортний засіб, як не зміг його завести, а тому забрав викрадені речі з коляски мотоцикла і повернувся до домоволодіння ОСОБА_3 ;

- копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - мотоцикла марки «КМЗ Днепр-11», д.н.з. НОМЕР_1 , 1985 року випуску, власником якого є ОСОБА_15 , а право користування має ОСОБА_2 ;

- постановою про визнання предметів речовими доказами та передачу їх на зберігання від 07 жовтня 2020 року, якою мотоцикл марки «КМЗ Днепр-11» чорного кольору із коляскою, д.н.з. НОМЕР_1 , 1985 року випуску, визнано речовим доказом;

- даними висновку експерта № 8/1006 від 21 жовтня 2020 року, відповідно до якого ринкову вартість бувшого у користуванні мотоцикла марки «КМЗ Днепр-11» станом на 28 серпня 2020 року встановити не представляється можливим з причин, вказаних в розділі «Дослідження». Середня ринкова ціна бувшого у використанні технічно справного мотоцикла марки «КМЗ Днепр-11», за умови нормативного пробігу, станом на 28 серпня 2020 року, становила 8 240,00 грн.

Також у судовому засіданні судом були дослідженні докази, що характеризують особу обвинуваченого.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів (крім показань свідка ОСОБА_3 щодо місця видачі викраденого майна) у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, є відносними, допустимими та достатніми, у зв`язку з чим суд їх прийняв. Матеріали досудового розслідування обвинуваченому були відкриті відповідно до ст. 290 КПК України.

Висновки експертів за проведеними по справі судовими експертизами суд вважає об`єктивними, такими, що відповідають фактичним обставинам справи, які належним чином мотивовані, аргументовані та науково обґрунтовані, тому сумнівів у суду вони не викликають.

Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_1 , які були надані ним в ході судового розгляду, про непричетність до скоєного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та викрадення ним лише одного з двох надувних матраців марки «INTЕХ», суд визнає їх непереконливими і заявленими з метою намагання пом`якшити своє становище та уникнути справедливого і законного покарання за вчинені діяння, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення, прямо їм суперечать, а також суперечать показам потерпілого та свідків, недовіряти яким у суду не має жодних підстав.

Покази обвинуваченого про те, що під час проведення слідчого експерименту він, за умовлянням працівників поліції, демонстрував і говорив лише те, що останні йому вказували, суд також оцінює критично, оскільки вони спростовуються показами потерпілого, який у судовому засіданні зазначив, що був присутній під час проведення слідчого експерименту за участі обвинуваченого, нікуди не відлучався під час проведення даної слідчої дії, постійно знаходився на відстані 2-3 метрів від обвинуваченого та поліцейських, весь час чув і бачив їх. При цьому потерпілий запевнив, що працівники поліції не повідомляли обвинуваченому того, що саме він має розповісти та як при цьому повинен рухатись і на що вказувати.

Також суд звертає увагу на те, що позиція обвинуваченого щодо визнання/невизнання своєї вини у вчиненні інкримінованих діянь, а також щодо обсягу викраденого майна змінювалася в ході судового розгляду, що свідчить про те, що він є особою, здатною відстояти власну думку, а тому, зважаючи на вік і життєвий досвід ОСОБА_1 та беручи до увагу його поводження під час слідчого експерименту (невимушеність, спокій, впевненість), у суду не має сумнівів у тому, що він не міг піддатися вмовлянням працівників поліції.

Суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що з даних протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення або таке, що готується, від 29 серпня 2020 року, вбачається, що місцем вчинення крадіжки, яка сталася в період з 27 серпня 2020 року по 28 серпня 2020 року, близько 23 години 00 хвилин, зазначено адресу: АДРЕСА_2 , замість вірної: АДРЕСА_2 , однак вважає такі твердження формальними, оскільки наявність вказаної описки, у сукупності з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, не перешкоджає суду встановити місце вчинення кримінальних правопорушень (злочинів) та не є порушенням вимог КПК України, яке в силу положень ст. 412 КПК України можна визнати істотним і таким, що перешкоджає чи може перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Щодо аргументів сторони захисту про те, що ОСОБА_2 заявив лише про крадіжку побутових предметів та господарського приладдя, і не заявляв про крадіжку транспортного засобу - мотоцикла, то вони спростовуються показами потерпілого, наданими ним у судовому засіданні, а також дослідженими судом матеріалами кримінального провадження, зокрема, даними рапорта інспектора СРПП № 3 Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області від 29 серпня 2020 року, згідно з яким 29 серпня 2020 року о 08 годині 23 хвилині надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 29 серпня 2020 року о 08 годині 23 хвилині ОСОБА_2 повідомив, що невідомі особи, шляхом пошкодження замків, проникли до гаражного приміщення та викрали мотоцикл марки «Днепр-11», чорного кольору, 1985 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

Доводи сторони захисту про те, що у протокол огляду місяця події від 29 серпня 2020 року були внесені зміни після його підписання учасниками, а саме останнє речення описової частини: «Викрадено мотоцикл марки «Дніпро МТ 11», 1985 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1 », виконано чорним барвником більш темного тону, ніж попередній текст, є виписаним більш виразно та більшими літерами і нанесено поверх підписів понятих, не заслуговують на увагу суду, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а зазначена у даному реченні інформація містить достовірні дані, які підтверджені матеріалами провадження.

Також не можуть бути взяті до уваги судом посилання сторони захисту на те, що протокол огляду місяця події від 22 вересня 2020 року є недопустимим доказом, виходячи з наступних підстав.

Так, з протоколу огляду місяця події від 22 вересня 2020 року, проведеного слідчим СВ Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області лейтенантом поліції Дадяк О.Г., у присутності понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , за участі ОСОБА_3 , встановлено, що у приміщення кабінету № 301 Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області за адресою: м. Черкаси, пров. Медичний, 3, гр. ОСОБА_3 добровільно видав речі, викрадені по кримінальному провадженню № 12020250270000726, які він виявив у себе за місцем проживання, а саме: DVD-програвач чорного кольору марки «LG», модель «ВD650К»; тонометр марки «Місrоlifе», модель «ВР А50»; 3G модем марки «Нuаwеі», модель «ЕС306 Rev В»; електронний годинник марки «Саіхіng», модель «сх-2158»; пульт до телевізора марки «Supra»; пульт до кондиціонеру марки «WildWind», модель «R51Н»; пульт марки «Element»; викрутку металеву із чорною пластмасовою ручкою; флакон мастила марки «NM-40» (200 мл); кабель із трьома виходами на кінці; адаптер-провід чорного кольору; які, з його слів, викрав та заховав у нього вдома його товариш ОСОБА_1 .

При цьому, сторона захисту стверджує, що вилучення речей у такий спосіб є неприпустимим.

Суд не погоджується з даним твердженням та зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не заборонено особі з`явитися до відділу поліції та добровільно видати працівникам поліції знайдені речі, які вона вважає такими, що були викрадені іншою особою.

Посилання сторони захисту на постанову Верховного Суду у справі № 754/5978/16-к від 08 лютого 2018 року суд відхиляє, як не релевантне (не коректне), оскільки за обставинами вказаної справи речовина, яка в подальшому виявилась наркотичним засобом - канабісом, була вилучена з лівої внутрішньої кишені куртки обвинуваченого працівником поліції, в той час як у протоколі міститься посилання, що вона вилучена під час поверхневого огляду. Крім того, Верховний Суд звернув увагу на те, що зазначений огляд місця події був проведений у кімнаті поліції на станції м. Лісова, до якої обвинувачений був запрошений працівником правоохоронного органу.

Аналогічні обставини наведено і у постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року в справі № 753/3689/15-к, де зазначено, що речовину, яка надалі виявилась наркотичним засобом - канабісом, було вилучено із червоної сумки обвинуваченого працівником поліції. При цьому в протоколі огляду місця події міститься посилання на те, що її було вилучено під час поверхневого огляду. Зазначений огляд місця події було проведено у кабінеті № 213 Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, до якого обвинувачений був доставлений працівником правоохоронного органу.

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 752/13790/15-к вказано, що кабінет слідчого не є місцем події, та зазначено, що фактично 24.04.2015 року у приміщенні кабінету № 511 Голосіївського РУ ГУМВС України в місті Києві проводився обшук затриманого, під час якого було вилучено одяг та отримано біологічні зразки для експертизи, чого по даній справі не встановлено.

За обставинами справи № 744/499/19, оцінка яким надана у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року, огляд місця події відбувався на території Семенівського відділення поліції Новгород-Сіверського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області за участі особи без визначення її процесуального становища, але з роз`ясненням прав, передбачених ст. 42 КПК України. Під час огляду слідчий опитував дану особу та вказав про вилучення в нього велосипеда, про крадіжку якого заявив потерпілий. Водночас судом першої інстанції було установлено, що дана особа прибула до місця огляду в супроводі працівників поліції, а велосипед, який був предметом огляду, був окремо доставлений одним зі співробітників поліції.

У постанові від 04 листопада 2020 року у справі № 487/5206/17 вказано, що із рапорту старшого оперуповноваженого ВКП Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області Буйновського О.В. від 11 вересня 2017 року на ім`я начальника ВП ОСОБА_16 , оціненого місцевим судом, вбачається, що під час виконання службових обов`язків щодо виявлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, 11 вересня 2017 року близько 18 год ним було звернено увагу на чоловіка, який перебував на перехресті вулиці Водопровідної та проспекту Центрального у місті Миколаєві на зупинці громадського транспорту «Водопровідна», вів себе підозріло. У ході візуального огляду цієї особи було помічено, що в його чорній сумці наявний предмет ззовні схожий на пістолет. Після чого цій особі було запропоновано проїхати до адміністративної будівлі Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області на вулицю Білу, 44, де в присутності двох понятих було оглянуто сумку даної особи та виявлено у ній пістолет марки «АТМАСА 2008 LIGHT" № НОМЕР_1 , 9 мм і 2 патрони.

Відтак, суд не приймає до уваги посилання сторони захисту на зазначену вище практику Верховного Суду, оскільки встановлені у перелічених вище справах фактичні обставини не є тотожними обставинам у справі, що є предметом даного судового розгляду.

Щодо твердження сторони захисту про грубе порушення порядку проведення такої слідчої дії, як слідчий експеримент, то суд не знаходить підстав для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом, як на тому наполягав захисник, виходячи з наступного.

Суд констатує, що у протоколі слідчого експерименту від 28 листопада 2020 року, проведеному слідчим СВ Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області лейтенантом поліції Дадяк О.Г., за участі потерпілого ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_1 , у присутності понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , дійсно відсутній підпис підозрюваного ОСОБА_1 про те, що йому роз`яснені права і обов`язки, однак дане питання є формальним, оскільки доводи сторони захисту про не роз`яснення підозрюваному прав, зокрема, права на захист, спростовуються дослідженим у судовому засіданні відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, на якому чітко зафіксовано як роз`яснення слідчим прав останньому, так і відповідь ОСОБА_1 про те, що права та обов`язки йому зрозумілі.

Крім того, суд зазначає, що у судовому засіданні, яке відбулося 13 липня 2021 року, обвинувачений ОСОБА_1 особисто підтвердив, що перед проведенням слідчого експерименту слідча роз`яснила йому його процесуальні права, включаючи право на захист.

Отримання від підозрюваного відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України є документом.

Суд зауважує, що в ході проведення слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_1 показував та пояснював, звідки, як, коли і куди прийшов, як відчинив хвіртку, як зламав замок, де стояв мотоцикл, де лежало викрадене майно, як він склав викрадене у коляску мотоцикла, як відчинив ворота, як викотив мотоцикл, як закрив ворота та пішов у бік лісу, куди докотив транспортний засіб, як не зміг його завести, як забрав викрадені речі з коляски мотоцикла і повернувся до домоволодіння ОСОБА_3 , а тому даний слідчий експеримент не можна вважати таким, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення.

Відтак, посилання сторони захисту на постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 740/3597/17 (провадження № 51-6070кмо19) від 14 вересня 2020 року, а також на постанову Верховного Суду у справі № 688/756/18 від 20 жовтня 2020 року, не є релевантним (коректним).

У відповідь на доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції не здійснювався безперервний запис даної слідчої дії, суд зазначає, що відеозапис дійсно переривався на час, який був необхідний для переїзду учасників слідчого експерименту з місця вчинення кримінальних правопорушень (злочинів) до місця виявлення транспортного засобу, а тому дана обставина, на думку суду, не свідчить про відсутність процесуальних гарантій дотримання прав обвинуваченого.

Отже, протокол слідчого експерименту відповідає вимогам ст.ст. 104, 223, 240 КПК України, а вказана слідча дія була проведена з дотриманням вимог ст. 240 КПК України.

Не можуть бути визнані прийнятними також доводи захисника про те, що ОСОБА_2 не міг бути визнаний потерпілим у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником мотоцикла марки «КМЗ Днепр-11», д.н.з. НОМЕР_1 , 1985 року випуску, є ОСОБА_15 , виходячи з тих підстав, що, як встановлено у судовому засіданні, вказаний транспортний засіб із 1986 року перебуває у безперервному володінні та користуванні саме потерпілого, а не його батька, і саме з домоволодіння потерпілого він був викрадений, а тому ОСОБА_2 є фактичним власником та законним володільцем викраденого мотоциклу, а, відтак, потерпілим.

Будь-яких протиріч у досліджених доказах, що мають істотне значення для висновків суду, не встановлено.

Судом створено необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов`язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18 січня 1978 року, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03, від 21 липня 2011 року, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_1 , у судовому засіданні не добуто.

З огляду на вищевикладене, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідного до вимог ст. 337 КПК України, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Водночас, відповідно до вимог частини третьої статті 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене повторно, та за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, з проникненням у приміщення.

За змістом частин 1, 3, 4 статті 32 КК України повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.

Згідно з приміткою до статті 185 КК України у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

Згідно з приміткою до статті 289 КК України відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або кримінальне правопорушення, передбачене статтями 185, 186, 187, 189-191, 262, 290, 410 цього Кодексу.

У постанові від 14 вересня 2020 року в справі № 591/4366/18 (провадження № 51-1122кмо20) Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку про те, що єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою "повторно" без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознаки "повторно", є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів у одному кримінальному провадженні. Таким чином, у ситуації, коли в одному кримінальному провадженні розглядається два і більше епізоди вчинення тотожних чи однорідних злочинів, для повторності злочинів не має значення, була чи не була особа засуджена за раніше вчинений злочин. Проте у випадку розгляду різних кримінальних проваджень стосовно однієї особи, така обставина має значення, а тому повторність має місце лише у разі постановлення щодо особи обвинувального вироку за тотожний чи однорідний злочини в іншому кримінальному провадженні.

Судом встановлено, що у провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України (справа № 711/10389/18), однак, на даний час вказані діяння ОСОБА_1 не одержали з боку іншого суду правової оцінки, яка дозволяла б розглядати їх як елементи повторності кримінальних правопорушень.

Також, суд звертає увагу на те, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення (злочини) до постановлення Соснівським районним судом м. Черкаси вироку від 19 лютого 2021 року, яким його засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

За вказаних обставин, суд вважає, що інкримінування ОСОБА_1 ознак повторності за ч. 3 ст. 185 КК України у цьому конкретному випадку є зайвим.

З урахуванням вищезазначеного, дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення; та за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, з проникненням у приміщення.

Відтак, суд, за внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що встановлені судом обставини дозволять ухвалити обвинувальний вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_1 .

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.

На підставі вимог статті 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне:

- позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання (прокурор просила призначити обвинуваченому остаточну міру покарання у вигляді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна; обвинувачений та захисник просили суд визнати ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а за ч. 3 ст. 185 КК України призначити йому мінімальне покарання);

- відношення обвинуваченого до вчиненого (невизнання вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та часткове визнання вини за ч. 3 ст. 185 КК України);

- ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до статті 12 КК України є тяжкими злочинами;

- особливості й обставини вчинення кримінальних правопорушень: форму вини (прямий умисел), мотив і мету вчинення злочинів (корисливий мотив, мета - збагачення за рахунок чужого майна), спосіб вчинення кримінальних правопорушень (проникнення до гаражного приміщення шляхом зриву навісного замка), стадію вчинення (закінчені кримінальні правопорушення), характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали (завдання матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_2 );

- особу обвинуваченого, який на момент вчинення злочинів в силу вимог статті 89 КК України вважався раніше не судим; має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо; на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває; непрацевлаштований, неодружений; утриманців у розумінні закону не має; особою з інвалідністю не являється.

При цьому, суд зважає на те, що вироком Соснівського районного судом м. Черкаси від 19 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з 20 лютого 2021 року, та зараховано термін попереднього ув`язнення з 16 грудня 2020 року по 19 лютого 2021 року включно. Вказаний вирок набрав законної сили 29 березня 2021 року.

Кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, за який він засуджений вироком Соснівського районного судом м. Черкаси від 19 лютого 2021 року, ОСОБА_1 вчинив 16 грудня 2020 року.

Кримінальні правопорушення (злочини), які передбачені ч. 3 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 289 КК України, за які він притягується до відповідальності у межах даного кримінального провадження, ОСОБА_1 вчинив 28 серпня 2020 року, тобто до постановлення попереднього вироку.

Відповідно до частини четвертої статті 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою статті 70 КК України встановлено, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є умисним тяжким або особливо тяжким злочином, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених кримінальних правопорушень призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

До основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких особу було визнано винною.

Обставин, передбачених ст.ст. 66, 67 КК України, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Враховуючи наведені обставини справи, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_1 покарання за кримінальні правопорушення (злочини), вчинені ним до постановлення попереднього вироку, за ч. 3 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 289 КК України - у вигляді позбавлення волі на певний строк, у межах санкцій ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України, за якими він обвинувачується, та визначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим; після чого, за правилами частини четвертої статті 70 КК України та ст. 72 КК України, призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, встановлених новим та попереднім вироками.

З огляду на вищевикладене, враховуючи думку потерпілого ОСОБА_2 , який просить призначити покарання ОСОБА_1 на розсуд суду, з метою захисту прав і законних інтересів особи, суспільства і держави, зважаючи на вимоги справедливості і мету правосуддя, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і йому слід обрати покарання у межах санкцій ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України, за якими він обвинувачується, пов`язане з реальним позбавленням волі.

Вирішуючи питання про можливість призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд вважає його не доцільним.

Визначивши покарання за кримінальні правопорушення (злочини), передбачені ч. 3 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 289 КК України, вчинені обвинуваченим до постановлення попереднього вироку, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, встановлених новим вироком та попереднім вироком Соснівського районного суду Черкаської області від 19 лютого 2021 року, за правилами частини четвертої статті 70 КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Визначене покарання, на думку суду, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Також, суд враховує, що у межах кримінального провадження за ч. 3 ст. 185 КК України, що завершене вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2021 року, ОСОБА_1 був затриманий 16 грудня 2020 року.

У межах даного кримінального провадження міра запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 не обиралася і клопотань про її обрання до суду не надходило.

Водночас, враховуючи, що обвинувачений засуджується до покарання у вигляді реального позбавлення волі, суд вважає необхідним до вступу вироку в законну силу обрати йому запобіжний захід у виглядітримання під вартою.

Майнова шкода, завдана кримінальним правопорушенням (злочином), передбаченим ч. 3 ст. 185 КК України, потерпілому ОСОБА_2 , складає 5 266,33 грн., із них відшкодовано під час досудового розслідування 1 658 грн.

Майнова шкода, завдана кримінальним правопорушенням (злочином), передбаченим ч. 2 ст. 289 КК України, потерпілому ОСОБА_2 , складає 8 240,00 грн., відшкодована під час досудового розслідування, шляхом повернення викраденого транспортного засобу.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

У порядку частини 2 статті 124 КПК України з обвинуваченого необхідно стягнути на користь держави документально підтверджені витрати на проведення судових експертиз на загальну суму 4576 грн 60 коп.

Речові докази слід розподілити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі частини 1 статті 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити покарання ОСОБА_1 у вигляді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі частини 4 статті 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2021 року у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі більш суворим покаранням за цим вироком, визначити ОСОБА_1 остаточну міру покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у вигляді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання у межах кримінального провадження за ч. 3 ст. 185 КК України, що завершене вироком Соснівського районного суду м. Черкаси, тобто з 16 грудня 2020 року.

Обрати ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджену вартість проведення судових експертиз у сумі 4576 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят шість) гривень 60 копійок.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- мотоцикл марки «КМЗ Днепр-11», д.н.з. НОМЕР_1 ;

- навісний замок марки «АРІКО»;

- DVD-програвач марки «LG», моделі «BD650К»;

- тонометр марки «Місrоlife», моделі «ВР А50»;

- 3G модем марки «Нuаwеі», моделі «ЕС306 Rev В»;

- електронний годинник марки «Саіхіng», моделі «сх-2158»;

- пульт до телевізора марки «Sирrа» чорного кольору;

- пульт до кондиціонера марки «WildWind», моделі «R51Н»;

- пульт «Еlеmеnt»;

- флакон мастила «NM-40», 200 мл.;

- кабель із розгалуженням;

- адаптер-провід чорного кольору;

- викрутку із чорною ручкою;

що передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 , - залишити останньому за належністю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: Т. А. Миколаєнко