Рішення № 98477682, 12.05.2021, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/253/21

Провадження № 2/168/130/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2021 року смт Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Назарука О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Таксюк О.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сереховичівської сільської ради Старовижівського району Волинської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 08 квітня 2021 року звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мама - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_2 склала заповіт, що 06 серпня 2009 року посвідчений секретарем виконавчого комітету Соколищенської сільської ради Старовижівського району Волинської області та зареєстрований в реєстрі за №16, яким заповіла все майно своїй дочці, позивачці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкове майно в передбаченому законодавством порядку шляхом постійного проживання на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 прийняв батько позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебував з померлою у фактичних шлюбних відносинах, але не оформив після її смерті своїх спадкових прав на вказане нерухоме майно та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, постійно проживаючи в будинку за АДРЕСА_1 . Після смерті останнього залишилось спадкове майно, в тому числі, житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 . Від його імені виконавчим комітетом Соколищенської сільської ради Старовижівського району Волинської області 26 лютого 2019 року був посвідчений та зареєстрований в реєстрі за №2 заповіт за яким все своє майно ОСОБА_3 заповів своїй дочці, позивачці ОСОБА_1 .

Позивачка стверджує, що після смерті батька ОСОБА_3 як дочка спадкодавця та спадкоємець за заповітом прийняла спадщину шляхом подачі відповідної заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори у встановлений законом термін.

Наголошує, що через відсутність правовстановлюючих документів на зазначені житлові будинки з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами, не може в позасудовому порядку оформити свої спадкові права у нотаріуса, у зв`язку із чим змушена звертатися до суду із даним позовом.

Зазначає, що при зверненні до нотаріуса Старовижівської державної нотаріальної контори Волинської області з метою отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно. Тому, через неможливість оформити свої спадкові права в позасудовому порядку позивачка змушена звернутися до суду з відповідним позовом.

З огляду на наведене, позивачка просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , та житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

В підготовче засідання позивачка не з`явилася, однак від її представника надійшла до суду заява, в якій просить справу розглянути без його участі та зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовільнити, судові витрати покласти на позивача. (а.с.49) У зв`язку із відсутністю спору просить справу розглянути у підготовчому судовому засіданні.

Представник відповідача виконавчого комітету Сереховичівської сільської ради Старовижівського району Волинської області у підготовче засідання не з`явився, направив до суду клопотання про проведення судового засідання без присутності представника сільської ради, позовні вимоги заявника визнає, не заперечує проти їх задоволення. (а.с.55)

Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 19 квітня 2021 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12 травня 2021 року.

У зв`язку із неявкою в судове засідання учасників справи та проведенням розгляду справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Згідно частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно частини 1 статті 223 Цивільно-процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Випадки відкладення розгляду справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог частин 3, 4 статті 200 та частини 4 статті 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову у підготовчому судовому засіданні.

Судом, з матеріалів справи та наданої в підготовче засідання нотаріусом копії спадкової справи №99-2019, заведеної після смерті ОСОБА_3 , встановлені наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 26.03.2019, а/з №6) (а.с.15), до складу якої входить, зокрема житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 та житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 . Заповіт від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 виконкомом Соколищенської сільської ради посвідчувався 26 лютого 2019 року. (а.с.12)

Позивачка є дочкою спадкодавця (а.с.20-21). Являється спадкоємцем за заповітом. (а.с.12)

Спадщину після смерті ОСОБА_3 , відповідно до статті 1269 ЦК України прийняла дочка померлого ОСОБА_1 , шляхом подачі відповідних заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори, у передбачений законом термін. (а.с.23, 38)

Як встановлено судом, батько позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкова справа на його ім`я була заведена 17 вересня 2019 року. (а.с.19)

Пережилого подружжя немає. Доказів про існування інших спадкоємців за заповітом, за законом, чи таких, що мають право на обов`язкову частку, та прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , крім позивачки, судом не здобуто.

Таким чином, судом встановлено, що позивачка в установленому законом порядку прийняла спадщину та не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, зокрема на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 та житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 через відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів, про що нотаріусом винесені відповідні постанови. (а.с.23, 38; а.с.с.62, 69)

Довідкою виконавчого комітету Соколищенської сільської ради Старовижівського району Волинської області підтверджується, що спадкодавець ОСОБА_3 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований і проживав один в житловому будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.64)

Довідкою виконавчого комітету Соколищенської сільської ради Старовижівського району Волинської області підтверджується, що ОСОБА_2 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 була зареєстрована і проживала з гр. ОСОБА_3 в житловому будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.18)

Відповідно витягу Соколищенської сільської ради Старовижівського р-ну Волинської області, виданого на підставі погосподарської книги №1 за 1996-2000 роки по особовому рахунку № НОМЕР_2 господарство, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . значиться за ОСОБА_3 . (а.с.16)

Згідно витягу Соколищенської сільської ради Старовижівського району Волинської області, виданого на підставі погосподарської книги №2 за 2016-2023 роки по особовому рахунку № НОМЕР_3 , господарство, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 значиться за ОСОБА_2 . (а.с.17)

Позивачкою виготовлено Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (а.с.24-30) та на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . (а.с.31-37)

Копією спадкової справи №99/2019 до майна померлого ОСОБА_3 нотаріуса Старовижівської державної нотаріальної контори Волинської області стверджується, що на підставі заяви позивачки від 24 грудня 2019 року було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається із права на земельну ділянку (пай) розміром 2,30 в умовних кадастрових гектарах у КСП «Зоря», що знаходиться в селі Соколище, Старовижівського р-ну Волинської обл., що належала особисто ОСОБА_4 , спадщину після якого прийняв батько позивачки ОСОБА_3 , але не оформив своїх спадкових прав. (а.с.68)

24 грудня 2019 року позивачка звернулася до нотаріуса Старовижівської державної нотаріальної контори Волинської області з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, в частині житлового будинку з надвірними господарськими та побутовими будівлями та спорудами, однак позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.62)

Згодом, 06 квітня 2020 року позивачка звернулася до нотаріуса Старовижівської державної нотаріальної контори Волинської області з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, в частині житлового будинку з надвірними господарськими та побутовими будівлями та спорудами, однак позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.69).

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Матеріалами справи встановлено, що позивачка набула право власності на житлові будинки з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування за заповітом.

В той же час, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спірні житлові будинки ОСОБА_1 не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права, у зв`язку із чим звернулася до суду із зазначеним позовом.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов є підставним та таким, що підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із частиною 1статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 346 ЦК України смерть власника є однією з підстав припинення права власності.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно статті 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Так, відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Статтями 1269, 1270 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як передбачає частина 1 статті 1297 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

ЦПК України встановлено наступне:

- відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

- згідно статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

- у відповідності до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

- статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

- відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

- відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина 4 статті 206 ЦПК України). Визнання представником відповідача пред`явленого позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, а тому суд приймає визнання ним позову у даній справі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

З врахуванням викладеного, зокрема того, що судом достовірно встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_3 ; вона у передбачений законом спосіб прийняла дану спадщину; інших спадкоємців, які б у встановлені законом строки вчинили дії щодо прийняття спадщини судом не встановлено; до складу спадщини спадкодавця ОСОБА_3 входять зазначені житлові будинки з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами, однак право власності на які не було зареєстровано у встановленому законом порядку, внаслідок чого відсутні оригінали правовстановлюючих документів на вказане майно, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав, як визнання за ним права власності на спадкове майно є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самих порушених прав позивача, а тому може бути застосований судом.

З огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі та необхідність визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , які залишилися після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виходячи з вимог статті 141 ЦПК України, суд вважає, що понесені ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за нею, так як про це зазначено в заяві. (а.с.49)

Керуючись ст.ст.392, 1216-1218, 1223, 1268-1270 ЦК України,

ст.ст.10-13, 60, 76-81, 89, 141, 200, 206, 229, 247, 258, 259, 352-355, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Сереховичівської сільської ради Старовижівського району Волинської області (код ЄДРПОУ 04332940, місце знаходження: вул. Незалежності, 20 с. Сереховичі 44412 Старовижівський р-н Волинська обл.) про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування на заповітом - задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності:

на житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями і спорудами під АДРЕСА_1 ;

на житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями і спорудами за АДРЕСА_1 .

Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачкою.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО.В. Назарук