Рішення № 98476437, 21.07.2021, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

21 липня 2021 рокуСправа №451/752/21 Провадження № 2-а/451/18/21

Радехівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Патинок О.П.

секретар судового засідання Ференс І.І.

розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення Поліції №1 Червоноградського РВП Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

в с т а н о в и в:

25.05.2021 року представник позивача ОСОБА_1 - Мулявка О.В. звернувся до Радехівського районного суду Львівської області із адміністративним позовом до Відділення Поліції №1 Червоноградського РВП Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 22.05.2021 р. поліцейським відділення №1 Червоноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Рудиком Тарасом Володимировичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 465984, ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1. ст. 122 КУпАП. Як вбачається із оскаржуваної постанови, відповідачем було притягнуто позивача до відповідальності за нібито порушення вимог п.2.2. ПДР - «проїзд без зупинки заборонено». Такий висновок відповідача є поспішним та помилковим, вказаного адміністративного правопорушення позивач не вчиняв, тому вважає, таку постанову протиправною. У постанові інспектора посилання на жоден доказ немає. Застосування ж адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності, не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Позивачу не надано для ознайомлення доказ нібито вчинення ним адміністративного правопорушення під час розгляду справи, не зазначено навіть про існування таких доказів в оскаржуваній постанові. Крім того, в оскаржуваній постанові не вказано технічний засіб, яким здійснено фото чи відеозапис, не надано його для ознайомлення, що прямо суперечить ст. 283 КУпАП. Сам факт складення постанови відповідачем не може вважатися доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Відповідачем всупереч вимогам ст. 283 КУпАП не було в постанові зазначено технічного засобу, яким здійснено фото чи відеозапис, такий не надано для ознайомлення позивачу (всупереч вимогам ст.. 268 КУпАП) та не вказано взагалі яких би то не було доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАВ № 465984 від 22.05.2021 р., якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити. Стягнути із відповідача сплачений судовий збір. Стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25.05.2021 року справу номер 451/752/21 розподілено судді Патинок О.П.

Ухвалою судді від 28.05.2021 р. відкрито провадження у справі з викликом сторін. Відповідачам надано триденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

07 червня 2021 р. ухвалою суду відкладено розгляд справи через неявку відповідачів, справу призначено до розгляду на 21.07.2021 р. 10 год. 00 хв. ( згідно Наказу в.о. голови Радехівського районного суду Львівської області суддя Патинок О.П. перебувала у щорічній основній відпустці тривалістю 24 календарних дні, починаючи з 22 червня 2021 р. по 16 липня 2021 р. включно)

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися. 04.06.2021 р. до суду надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності. (а.с.20).

Представник Відповідача 1 - Відділення поліції №1 Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області в призначені судові засідання на 07.06.2021 р. та 21.07.2021 р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомили, відзиву на позовну заяву не подали, хоча були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, відповідно до розписок на супровідному листі та повістці (а.с.19, 25).

Представник Відповідача 2 - Головного управління Національної поліції у Львівській області в призначені судові засідання на 07.06.2021 р. та 21.07.2021 р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомили, відзиву на позовну заяву не подали, хоча були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с.24, 27).

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши зібрані по справі докази, вирішуючи спір у межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Дослідивши докази у справі, суд встановив наступні обставини.

Як видно з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 465984 від 22.05.2021р. винесеною поліцейським ВП №1 Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області ст.. сержантом Рудиком Т.В., позивача - ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.13).

З вказаної постанови видно, що ОСОБА_1 22.05.2021 р. в м. Радехів вул. Стоянівська керував т\з та не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2. «»Проїзд без зупинки заборонено, а саме проїхав без зупинки.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.2.2. Р.33 Правил дорожнього руху "Проїзд без зупинки заборонено". Забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою..

Позивач в позові вказує, що ним не було допущено порушення ПДР, а у постанові інспектора не наведено жодного доказу, які б підтверджували вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення.

Факт порушення водієм Правил дорожнього руху фіксується відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та повинен бути достатньо обґрунтованим належними та допустимими доказами, які б усували будь-які сумніви щодо наявності такого порушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В той же час, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Пунктом 24 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події тощо.

Також, Верховний Суд в постанові від 23.10.2019 року у справі № 357/10134/17 звертає увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Проте відповідачем не надано, а в матеріалах справи відсутні жодні докази згідно переліку ст. 251 КУпАП, що б свідчили про наявність викладеного в оскаржуваній постанові порушення або що інспектором здійснено під час розгляду адміністративної справи заходи щодо збирання та оцінки цих доказів, відео з нагрудної камери поліцейського в матеріалах справи відсутні та відповідачами не долучено, що свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірність прийнятої ним постанови.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не надав до суду жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 72 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачем не спростовані, а тому суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем долучено до матеріалів справи ордер про надання правової допомоги, та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю з якого видно, що ОСОБА_1 та Мулявка О.В. має право звернення з вказаним позовом до суду (а.с.12,16).

Згідно орієнтованого розрахунку судових витрат витрати на правову допомогу складають: за формування правової позиції консультація клієнта, аналіз судової практики (1 год) - 1000 грн; б) підготовка позовної заяви для подачі до суду (2 год) - 2000 грн, в) сплата судового збору - 454 грн, загальна сума - 3454 грн (а.с.9).

Відповідно до Акту наданих послуг до договору № 02ас-21 від 24.05.2021 р. видно, що сума витрат: за формування правової позиції консультація клієнта, аналіз судової практики (1 год) - 1000 грн; б) підготовка позовної заяви для подачі до суду (2 год) - 2000 грн - загальна сума 3000 грн (а.с.10).

Як видно, із довідки від 24.05.2021 р., яка підписана адвокатом Мулявка О.В., останній підтверджує факт отримання від ОСОБА_1 грошових коштів на оплату послуг за надану професійну правничу допомогу щодо підготовки позовної заяви про скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у розмірі 3000 грн (а.с.11).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Із змісту постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) також убачається, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу, позивачем надано орієнтований розрахунок суми судових витрат на правову допомогу, акт наданих послуг до договору №02ас-21 від 24.05.2021 р., довідка про підтвердження факту отримання грошових коштів, копія ордеру про надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю (а.с.9-12, 16).

Так, на підтвердження стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн позивачем та його представником суду не надано Договору про надання правової допомоги, який в супереч вимогам, які викладені в постанові ВС від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та постанові ВС від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 є обов`язковим доказом, який підтверджує витрати вказані в позові.

Інформація, яка міститься в орієнтованому розрахунку судових витрат в частині витрат на правову допомогу, зокрема п. в) сплата судового збору - 454 грн., не є видом витрат на правову допомогу в розумінні ст. 134 КАС України.

Як видно з поданих документів, зокрема послуги правової допомоги, такої як «аналіз судової практики», така включена до вартості витрат на правову допомогу, проте не відповідає видам правової допомоги, які визначені ст. ст. 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», тому, на переконання суду, вартість таких послуг була безпідставно включена до суми стягнення на користь позивача.

Так, вказані недоліки позбавляють іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Ураховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні вимог позивача в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір сплачений позивачем за подання позовної заяви до суду в розмірі 454,00 грн.

Відтак, з урахуванням того, що позов ОСОБА_1 в частині скасування постанови задоволено, тому судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 454,00 грн підлягають до стягнення з відповідача, який виступав у справі як посадова особа суб`єкта владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.122, 251, 280 КУпАП, ст. ст.77,132, 134, 139,229,246,250,286 КАС України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Відділення Поліції №1 Червоноградського РВП Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАВ № 465984 від 22.05.2021 р., якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області адреса: 79007, вул. Генерала Григоренка,3 м. Львів за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення суду складено 21.07.2021 р.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідачі:

Відділення Поліції №1 Червоноградського РВП Головного управління Національної поліції у Львівській області, адреса: 80200 Львівська область, Радехівський район, м. Радехів вул. Львівська, 9;

Головне управління Національної поліції у Львівській області, код ЄДРПОУ 40108833, адреса: 79007, вул. Генерала Григоренка,3 м. Львів.

ГоловуючийПатинок О. П.