Рішення № 98475766, 21.07.2021, Новогродівський міський суд Донецької області

239/287/21

2/239/363/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року Новогродівський міський суд Донецької області

в складі: головуючого судді Грідяєвої М.В.

при секретарі Пригода О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новогродівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи на те, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б\н від 26.11.2009 року. Відповідач при підписані анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що підтверджується підписом у анкеті-заяві. При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку». Підписавши заяву, між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, умови договору банківського рахунку (ст.1066 ЦК України) та кредитного договору (ст.1054 ЦК України). 26.11.2009 року відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 2000 грн., що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 4000 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.3.2., 3.3. Договору, на підставі яких відповідач дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. Таким чином, у порушення умов кредитного договору та ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 28.03.2021 року має заборгованість 15489 грн. 57 коп., яка складається з: 4000 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 9971 грн. 25 коп. – заборгованість за простроченими відсотками, 1518 грн. 32 коп. - пеня. Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 26.11.2009 року в розмірі 14071 грн. 25 коп., яка складається з: 4000 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 9971 грн. 25 коп. – заборгованість за простроченими відсотками, 100 грн. - пеня. та судовий збір в розмірі 2270 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, згідно письмового клопотання, просить розглянути справу без участі представника позивача, при неявці відповідача винести заочне рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, згідно письмової заяви просить розглянути справу у її відсутність, позов не визнає, просить відмовити в позові з підстав викладених у відзиві на позов. У відзиві вказує на те, що 26.11.2009 року вона уклала з ПАТ КБ «Приватбанк» кредитний договір, підписавши анкету-заяву, згідно якого їй було видано кредитну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік. Кредит було надано на споживчі цілі. Отримавши кредитні кошти вона протягом тривалого часу сплачувала чергові платежі по кредиту відповідно до графіку погашення. Останні дії по договору були здійснені 15.12.2010 року, вона сплатила останній платіж, тобто повністю виплатила заборгованість за кредитним договором, після чого віддала свою картку працівнику банку, яка завірила, що кредит сплачений в повному обсязі. Квитанції вона зберігала понад три роки, потім втратила при переїзді. В подальшому вона не користувалась послугами ПАТ КБ «Приватбанк», карток не отримувала. Посилається на ст.ст.611, 631, 256, 257 УК України просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 26.11.2009 року, виписки за договором, довідки про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду, ОСОБА_2 заявила бажання оформити на своє ім`я платіжну карту кредитку «Універсальна» з кредитним лімітом відповідно до виписки з карткового рахунку та довідки банку в розмірі 2000 грн., в подальшому збільшеному на 4000 грн., зі сплатою 3 % в місяць. Таким чином, між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальникові кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, березень 2016 року, згідно тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна».

Згідно виписки по картковому рахунку відповідач користувалась встановленим їй кредитним лімітом.

У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Згідно довідки про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитки Універсальна» 30 днів пільгового періоду, базова процентна ставка в місяць становить 3,0 % (нараховується на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів у році), розмір щомісячних платежів 7% від заборгованості, але не менш ніж 50 грн. та не більше залишку заборгованості, строк щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, штраф за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному договору з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = базова процентна ставка по договору/30 – нараховується за кожен день прострочення кредиту, пеня (2) – 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 та більше днів при виникненні прострочення на суму от 50 грн. і більше.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Суд звертає увагу, що матеріалами справи, а саме випискою за договором, довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки підтверджується отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 2000 грн., в подальшому 4000 грн., які були використані відповідачем.

Згідно розрахунку заборгованості, відповідачем ОСОБА_1 зобов`язання за договором виконувалися не належним чином, в зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором від 26.11.2019 року, яка з розрахунку банку становить: 14071 грн. 25 коп., яка складається з: 4000 грн. – заборгованість за кредитом, 9971 грн. 25 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 100 грн. - заборгованість за пенею.

На думку суду наведений позивачем розрахунок заборгованості є необґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669 від 02.09.2014 року, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам – підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Згідно копії паспорту, відповідач зареєстрована та мешкає в м.Новогродівка, яке відповідно до розпорядження КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» затверджено в переліку населених - пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, в зв`язку з мораторієм на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, пеня в розмірі 100 грн. з відповідача стягненню не підлягає, так як з розрахунку заборгованості вбачається вона нарахована позивачем після 14.04.2014 року.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на строк до березня 2016 року включно.

Відтак, у межах строку кредитування до 31.03.2016 року включно відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. Починаючи з 01.04.2016 відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12.

Таким чином, вимоги банку про стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих після березня 2016 року (закінчення строку кредитування), не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Виходячи з наданого позивачем розрахунку, заборгованість за процентами за користування кредитом з часу укладення договору по 26.04.2015 року становить 2945 грн. 87 коп.

Розрахунок нарахованих процентів за кредитом, також підлягає перерахуванню, оскільки з розрахунку вбачається, що за періоди з 26.04.2015 року по 26.09.2020 року відсоткова ставка необґрунтовано нараховувалась в розмірі 43,20 %, тоді як відповідно до умов договору, кредитна лінія відкрита на умовах 3,0 % щомісячно, тобто 36 % річних.

Одностороння підвищення відсоткової ставки позивачем є порушенням вимог ч.2 ст.1056-1 ЦК України, яка передбачає, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Доказів про інформування відповідача про збільшення процентної ставки суду не надано.

В зв`язку з чим, при розрахунку заборгованості за відсотками, суд враховує, що з 26.04.2015 року (дата підвищення відсоткової ставки) до 31.03.2016 року розмір заборгованості за відсотками підлягає перерахунку з врахуванням 36 % річних з розрахунку: 4000 грн. х 36% : 360 днів х 341 день, = 1364 грн. З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, а саме з графи «Сплачено відсотків», вбачається, що за вказаний період відповідачем було сплачено відсотків на загальну суму 798 грн. 02 коп. В зв`язку з чим, заборгованість по процентам за користування кредитом за вказаний період становить 565 грн. 98 коп. (1364 грн. – 798 грн.02 коп.).

Таким чином загальний розмір заборгованості за кредитним договором дорівнює : 7511 грн. 85 коп., з яких: 4000 грн. – заборгованість за кредитом, 3511 грн. 85 коп.( 2945 грн. 87 коп. +565 грн. 98 коп.) заборгованість по процентам за користування кредитом, стягненню з відповідача не підлягає в зв`язку із спливом строку позовної давності.

Доводи відповідача про відсутність у неї заборгованості за кредитним договором у зв`язку з погашенням кредиту в повному обсязі 15.12.2010 року спростовуються матеріалами справи, а саме випискою за договором, з якої вбачається, що 15.12.2020 року кредитну карту було поповнено на 200 грн., заборгованість по карті становила 2699 грн. 64 коп., в подальшому відповідач користувалась кредитними коштами, знімала готівку з картки в банкоматі, здійснювала оплату картою за покупки в магазинах, поповнювала карту, тобто сплачувала за кредит.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до пункту 3.1.1. Умов картка дійсна до останнього календарного дня місяця указано на ній.

Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6-14цс14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку; за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – зі спливом останнього дня місяця дії картки(стаття 261 ЦК України), а не після закінчення строку дії договору.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом та виписки банку по картковому рахунку, останній раз кредитну карту було поповнено готівкою в терміналі самообслуговування 25.05.2015 року на суму 498 грн., строк дії картки випущеної на підставі укладеного договору від 26.11.2009 року, березень 2016 року, з позовом банк звернувся 05.05.2021 року, враховуючі викладене, дату останнього погашення кредиту, строк дії картки, 3 річний строк позовної давності по кредиту та процентам за користування кредитом сплинув, в зв`язку з чим підлягає застосуванню наслідки спливу позовної давності за заявою відповідача у вигляді відмови у позові.

Відповідно до ст.141 ЦПК України в зв`язку з відмовою у позові, судовий збір сплачений позивачем при звернення до суду стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669 від 02.09.2014 року, ст.ст.253, 256, 258, 526, 610, 626, 628, 634, 638, 1054,1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст.12, 89, 263, 265, 268, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Новогродівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя: