Рішення № 98474846, 22.07.2021, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/106/21

Справа № 470/262/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді: Лященко В.Л., при секретарі Кравчук А.І., за участю позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Березнегуватської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Березнегуватська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Трофименко А.О. звернувся до Березнегуватського районного суду Миколаївської області з вищевказаною позовною заявою до Березнегуватської селищної ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Березнегуватської державної нотаріальної контори.

У позові зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_5 внаслідок чого відкрилась спадщина. При цьому вказує, що постійно проживав з нею за однією адресою, однак вона у 2013 році поїхала в гості до своєї доньки у м. Севастополь, де й померла. Оскільки нотаріус відмовляється оформлювати спадщину, просив визнати за ним право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 6,3977 га, кадастровий номер 4821180700:13:000:0066, для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в межах території Березнегуватської селищної ради Миколаївської області.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та пояснив, що постійно з 2003 року проживав з бабусею ОСОБА_5 за однією адресою. Коли його мати поїхала до Севастополя, він продовжував піклуватися за бабусею. Стверджує, що його мати та рідні сестри знають про спадщину та не заперечують щоб він оформив право власності на себе.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та звернув увагу суду на той факт, що оскільки спадкоємці першої черги не оформили спадщину, то це право має позивач, який є спадкоємцем наступної черги та постійно проживав зі своєю бабусею ОСОБА_5 .

Відповідач Березнегуватська селищна рада Миколаївської області, в якості селищного голови, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та не заперечує проти задоволення позовних вимог щодо визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку ОСОБА_1 .

Третя особа в судове засідання не з`явилась, заперечень не надала, направила повідомляння про те, що спадкова справа відносно ОСОБА_5 не заводилась.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, заслухавши позивача, його представника, свідків, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на землю, яке видано на підставі рішення Березнегуватської районної ради народних депутатів від 05.08.1992 року, зареєстрованого у книзі реєстрації державного стану за №49, земельна ділянка площею 6,4 га. належала ОСОБА_5 .

Згідно витягу з державного земельного кадастру №НВ-4811199022021 від 09.03.2021 року, земельна ділянка площею 6,3977 га, кадастровий номер 4821180700:13:000:0066, для ведення фермерського господарства, находиться на території Висунської сільської ради, Березнегуватський район, Миколаївська область.

Як вбачається з акту обстеження місця проживання ОСОБА_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , підписаного депутатом селищної ради та сусідами, за цією адресою з ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала ОСОБА_5 , яка потім переїхала до своєї доньки у м. Севастополь, де й померла.

Проживання позивача за вказаною вище адресою підтверджується також реєстрацією вказаною у паспорті.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 15.03.2013 року виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Балаклавського районного управління юстиції у м. Севастополь, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Севастополь.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердили, що позивач ОСОБА_1 зі своєю бабусею ОСОБА_5 проживали за однією адресою з 2003 року, вели спільне господарство, позивач піклувався за нею, однак ОСОБА_5 у лютому 2013 року тимчасово поїхала до своєї доньки у м. Севастополь для відновлення здоров`я та лікування.

Як вбачається з витягу з державного реєстру актів цивільного стану №00030408191 від 17.04.2021 року, а також свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 25 лютого 2000 року, ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_5 .

Позивач ОСОБА_1 посилається на те, що є спадкоємці за законом, які могли претендувати на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , однак вони до цього часу не виявили бажання на прийняття спадщини, з заявами до нотаріуса не звертались, при особистому спілкуванні його мати та сестри повідомили, що не бажають приймати спадщину, що також підтверджується надісланими від них заявами на адресу суду.

Так, в письмових заявах його сестри ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також мати ОСОБА_8 зазначають, що вони не заперечують щоб позивач ОСОБА_1 прийняв у спадщину вказану земельну ділянку та суд визнав за ним право власності.

З інформаційної довідки, наданої на вимогу суду завідувачем Березнегуватської державної нотаріальної контори Миколаївської області Нікурадзе Т.В. вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась, тобто ніхто із спадкоємців з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався.

Згідно роз`яснення завідувача Березнегуватської державної нотаріальної контори Миколаївської області вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з питанням оформлення права на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , однак у зв`язку з необхідністю встановлення кола осіб, які фактично прийняли спадщину, тобто які постійно проживали зі спадкодавцем на день його смерті, нотаріусом було рекомендовано звернутись до суду.

Положення частини 1-4 статті 1268, частини 1 статті 1269, частини 1 статті 1270 ЦК України, вказують на те, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Згідно ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Однак, заповіту ОСОБА_5 складено не було, тому спадкування після її смерті повинно здійснюватися за законом (ст. 1217 ЦК України).

На час відкриття спадщини (час смерті) ОСОБА_5 з нею був зареєстрований та проживав внук ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином позивач ОСОБА_1 , як внук померлої ОСОБА_5 , який постійно проживав з нею, вважається таким, що прийняв спадщину.

У матеріалах справи наявна заява Березнегуватської селищної ради, згідно якої заперечень проти визнання права власності за позивачем на земельну ділянку в порядку спадкування вони не мають.

Згідно положень ч.ч.1, 3 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як слідує зі змісту п.п. 5, 10, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. За відсутності умов для одержання свідоцтва про право на спадщину, або у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину спадкоємець має право пред`явити вимоги про визнання права на спадщину у судовому порядку за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 67 Закону України "Про нотаріат", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4/-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

Відповідно до п.4.15. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до ст.392 ЦПК України та п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України, власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Таким чином, передумовою для застосування положень ст. 392 ЦК України, є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Зі системного аналізу вищевикладеного слідує, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Оскільки в ході судового розгляду достовірно встановлено, що позивач прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , інші спадкоємці не прийняли спадщину, в нотаріальному порядку позивач позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права на вищевказане майно, при обставинах, коли у позивача відсутні інші способи захисту цивільних прав та інтересів, чим може бути визнання права, відповідно до п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, а також у відповідача відсутні заперечення з приводу заявлених позивачем позовних вимог, тому позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом не суперечать закону та не порушують права, свободи та інтереси інших осіб.

Відтак, оцінюючи надані докази в сукупності, суд приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 200, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_9 до Березнегуватської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Березнегуватська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування на земельну ділянку належну ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною прощею 6,3977 га, кадастровий номер 4821180700:13:000:0066, розташованої в межах території Березнегуватської селищної ради Миколаївської області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Березнегуватський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня проголошення (складання) рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 .

Відповідач: Березнегуватська селищна рада Миколаївської області, місцезнаходження: пл. Соборно-Миколаївська, 10, смт Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, код 04375808.

Повний текст рішення складено 22.07.2021 року.

Суддя В. Л. Лященко