Ухвала суду № 98473407, 21.07.2021, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/577/20

провадження № 1-кп/691/195/21

УХВАЛА

21 липня 2021 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого судді Черненка В.О., за участю секретаря судових засідань Сидоренко О.С., прокурора Биченка М.О., захисника Сухомудренка Б.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні, 21.07.2021 року, прокурор підтримав клопотання про продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , подане ним через канцелярію суду. В обґрунтування клопотання, прокурор зазначив, що ОСОБА_1 , будучи раніше засудженим 15.05.2018 року Городищенським районним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, па підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, обвинувальні акти щодо якого: у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України 31.10.2018 року направлено до Городищенського районного суду; у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України 30.11.2018 року направлено до Городищенського районного суду; у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 357 КК України 29.12.2018 року направлено до Городищенського районного суду, на шлях виправлення не став та знову обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням в житло, вчинене повторно, яке законодавцем віднесене до тяжких злочинів.

Ухвалою слідчого судді Городищенського районного суду Черкаської області від 16.05.2020 підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 12.07.2020 року.

В подальшому, в ході судового розгляду, ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 10.12.2020 обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 24.07.2021 року.

ОСОБА_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , з його слів фактично проживав по АДРЕСА_2 , ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19.03.2020 року йому обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час строком на два місяці за визначеним місцем проживання по АДРЕСА_3 у помешканні його бабусі, що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 постійного місця проживання та існування ризику переховування останнього від органів досудового розслідування та суду.

ОСОБА_1 на даний час є раніше судимою особою, яка відбувала покарання за вчинення корисливого злочину, майнова шкода, спричинена злочинними діями ОСОБА_1 , на даний час являється не відшкодованою, останній обвинувачується у вчиненні корисливого майнового злочину, який він вчинив будучи раніше судимим за вчинення корисливого злочину, у період дії застосованого щодо нього судом запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час та будучи притягнутим до кримінальної відповідальності за систематичне вчинення корисливих злочинів, які він вчинив на період відбування іспитового терміну після звільнення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, тобто на шлях виправлення не став, що дає підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, продовжить свою злочинну діяльність та свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Посилаючись на вищенаведене, просив задоволити клопотання та продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 ще на 60 діб.

Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що інкримінований йому злочин за цим обвинувальним актом не вчиняв, переховуватися від суду, не збирається, а чинити тиск на потерпілу та свідків немає сенсу, оскільки останні вже допитані, в зв`язку з чим просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт.

Захисник просив відмовити у клопотанні прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , пославшись, що воно є необґрунтованим та не підтвердженим належними доказами. Окрім того, зазначив щодо впливу на свідків та потерпілу, то ці дії вчиняти ОСОБА_1 немає сенсу, оскільки останні вже допитані судом. Відносно ОСОБА_1 дійсно є ряд кримінальних проваджень в різних судах області, проте, по жодному він не визнаний винуватим, а тому вважає що в клопотанні прокурора слід відмовити та застосувати до ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід.

Вислухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього додатки, розглянувши заявлене клопотання прокурора, суд дійшов до наступного.

Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

09.07.2020 року відносно ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 06.09.2020 року включно.

04.09.2020 року відносно ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 02.11.2020 року включно.

21.10.2020 року відносно ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 19.12.2020 року включно.

10.12.2020 року відносно ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.02.2021 року включно.

01.04.2021 року відносно ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 30.05.2021 року включно.

26.05.2021 року відносно ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24.07.2021 року включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Стаття 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачає, що при розгляді справ, суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто, з викладеного вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і, за наявності підстав, вичерпний перелік яких встановлений ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Суд, перевіряючи достатність доказів для такого висновку, разом з положенням КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, п. 48 рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007 року), згідно якого, слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли б переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, суд позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими, шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов`язаний, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій, у відповідності до закону про кримінальну відповідальність, підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Враховуючи наведене, обставини справи суд вважає, що прокурор в засіданні довів наявність обґрунтованої підозри, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, зокрема, переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому, у своєму клопотанні, прокурор не довів та не підтвердив належними доказами, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти названим вище ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти спробам, зокрема: переховуватися від суд та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України.

Відповідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що у клопотанні прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 слід відмовити, а клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , підтриманого захисником Сухомудренком Б.В. про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, піддлягає до задоволення з покладенням на обвинуваченого обов`язків передбачених п.п. 8,9 ч.5 ст. 194 КПК України.

З огляду на викладене вище та керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194, 331, 369-372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , відмовити.

Клопотання обвинуваченого та захисника задоволити.

Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городище, Черкаської області, проживаючого по АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, строком на два місяці до 18.09.2021 року включно зобов`язавши останнього з`являтися до суду за кожною вимогою.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності);

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, та те, що у разі невиконання кримінальних процесуальних обов`язків, які покладаються на нього під час застосування неізоляційного запобіжного заходу, може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 негайно прибути до місця відбування визначеного судом запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_3 .

Виконання ухвали доручити сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 2 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, направивши йому копію ухвали.

Вручити під розпис обвинуваченому ОСОБА_1 копію даної ухвали та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. О. Черненко