Рішення № 98473046, 16.11.2020, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2359/20

Провадження № 2/376/1412/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2020 р.

Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Віговського С.І.,

при секретарі - Кропивлянській С.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в м. Сквира, Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить зобов`язати відповідача зареєструвати право власності на комплекс нежитлових будівель, а саме: літ «А» -(зерносховище), літ «Б» - свинарник, літ. «В» - свинарник, літ. «Г» - свинарник, літ. «Д» - конюшня з майстернею, літ. «Е» - корівник, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за позивачем - ОСОБА_1 .

Свої вимоги позивач мотивує тим, що наприкінці 2011 року позивач із ОСОБА_2 домовився що позивач за власні кошти та власними зусиллями збудує заново (перебудує), після пожежі, належні ОСОБА_2 комплекс нежитлових будівель: літ «А» -(зерносховище), літ «Б» - свинарник, літ. «В» - свинарник, літ. «Г» - свинарник, літ. «Д» - конюшня з майстернею, літ. «Е» - корівник, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з тим, що даний договір є не обов`язковим для укладаня його в письмовій формі, тому між ними був укладений усний договір (договір інвестування) за яким позивач інвестує власні кошти в перебудову вищезазначених об`єктів нерухомості, приводить в порядок земельну ділянку тощо. Тобто, будує новий об`єкт нерухомості, а відповідач в свою чергу не заперечує проти того щоб позивач зареєструвала на себе після реконструкції даний комплекс.

Із свого боку позивач виконала зобов`язання та за власні кошти, наймаючи працівників, побудувала вищезазначене приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . За власні кошти та власними зусиллями комплекс нежитлових будівель був перероблений і на даний час готовий до експлуатації.

При оцінці перебудови, до початку реконструкції, об`єкт будівництва коштував, з урахуванням пожежі та понесених втрат, - 250 000 грн., але вкладення позивача в будівництво склали приблизно 2 500 000 грн. (враховуючи вартість будівельних матеріалів та оплата працівникам, що допомагали в будівництві та супутні затрати), тобто, вартість реконструкції об`єкта перебільшило його первісну вартість в десять разів.

Тому, за домовленістю з відповідачем а також те, що вартість перебудови значно перевищує первісну вартість об`єкта нерухомості, останній обіцяв переоформити на позивача право власності на даний об`єкт нерухомості, але після завершення робіт відповідач відмовився зробити зазначене в добровільному порядку.

В підготовче судове засідання позивач не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала посилаючись на письмові докази, які наведені в матеріалах справи, просила суд їх задовольнити.

Відповідач у підготовче судове засідання не з`явився, проте подав до суду письмову заяву в якій просив слухати справу без його участі, позовні вимоги визнав, заперечень не надавав.

Сторони були належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, що відповідає вимогам абз. 1 ч. 6, п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Так, наприкінці 2011 року позивач із ОСОБА_2 домовився що позивач за власні кошти та власними зусиллями збудує заново (перебудує), після пожежі, належні ОСОБА_2 комплекс нежитлових будівель: літ «А» -(зерносховище), літ. «Б» - свинарник, літ. «В» - свинарник, літ. «Г» - свинарник, літ. «Д» - конюшня з майстернею, літ. «Е» - корівник, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з тим, що даний договір є не обов`язковим для укладаня його в письмовій формі, тому між ними був укладений усний договір (договір інвестування) за яким позивач інвестує власні кошти в перебудову вищезазначених об`єктів нерухомості, приводить в порядок земельну ділянку тощо. Тобто, будує новий об`єкт нерухомості, а відповідач в свою чергу не заперечує проти того щоб позивач зареєструвала на себе після реконструкції даний комплекс.

Із свого боку позивач виконала зобов`язання та за власні кошти, наймаючи працівників, побудувала вищезазначене приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . За власні кошти та власними зусиллями комплекс нежитлових будівель був перероблений і на даний час готовий до експлуатації.

При оцінці перебудови, до початку реконструкції, об`єкт будівництва коштував, з урахуванням пожежі та понесених втрат, - 250 000 грн., але вкладення позивача в будівництво склали приблизно 2 500 000 грн. (враховуючи вартість будівельних матеріалів та оплата працівникам, що допомагали в будівництві та супутні затрати), тобто, вартість реконструкції об`єкта перебільшило його первісну вартість в десять разів.

Тому, за домовленістю з відповідачем а також те, що вартість перебудови значно перевищує первісну вартість об`єкта нерухомості, останній обіцяв переоформити на позивача право власності на даний об`єкт нерухомості, але після завершення робіт відповідач відмовився зробити зазначене в добровільному порядку.

Таким чином у позивача немає іншого шляху як звернутися до суду за захистом своїх прав з вимогою про зобов`язання відповідача виконати умови договору, а саме: зареєструвати право власності на комплекс нежитлових будівель, а саме: літ «А» - (зерносховище), літ «Б» - свинарник, літ. «В» - свинарник, літ. «Г» - свинарник, літ. «Д» - конюшня з майстернею, літ. «Е» - корівник, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за позивачем.

Разом з тим, до проведення підготовчого судового засідання позивач, через канцелярію суду, подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила визнати за нею право власності на комплекс нежитлових будівель, а саме: зареєструвати право власності на комплекс нежитлових будівель, а саме: літ «А» -(зерносховище), літ «Б» - свинарник, літ. «В» - свинарник, літ. «Г» - свинарник, літ. «Д» - конюшня з майстернею, літ. «Е» - корівник, загальною площею 521,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .; припинити право іпотеки за іпотечним договором від 30 листопада 2007 року, що був укладений між відповідачем та ВАТ ВТБ Банк, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Шелуденко О.В., зареєстрований в реєстрі за №5547, щодо комплексу нежитлових будівель: літ «А» (зерносховище), літ. «Б» свинарник, літ. «В» свинарник, літ. «Г» свинарник, літ. «Д» конюшня з майстернею, літ. «Е» корівник, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало на праві власності ОСОБА_2 ; виключити з Державного реєстру іпотеки запис про обтяження нерухомого майна, зареєстрований в реєстрі за № 4256 відповідно до повідомлення про реєстрацію обтяження нерухомого майна іпотекою, серія та номер; 1598-ЮВ виданий 03.12.2007 року реєстраційний номер іпотеки 6150192 від 03.12.2007, номер запису 5105308; виключити з державного реєстру іпотеки запис про обтяження нерухомого майна від 25.03.2014 р. індексний номер 11905207; виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис обтяження реєстраційний номер 6134907 від 30.11.2007 р. підставою якого є договір іпотеки від 30.11.2007 року приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Шелуденко О.В серія та номер 5547 та номер обтяження 5548; виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна індексний номер 11906126 від 25.03.2014 р вчиненого приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу м. Київ, номер запису про обтяження 5105639.

Обґрунтовуючи, це тим, що комплекс нежитлових будівель: зареєструвати право власності на комплекс нежитлових будівель, а саме: літ «А» -(зерносховище), літ. «Б» - свинарник, літ. «В» - свинарник, літ. «Г» - свинарник, літ. «Д» - конюшня з майстернею, літ. «Е» - корівник, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться в іпотеці у ВАТ ВТБ Банк. Відповідно до договору іпотеки від 30 листопада 2007 року на виконання кредитного договору № 4.18-07-СК від 29 листопада 2007 року укладеного між ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_2 в забезпечення даного кредиту було надано комплекс нежитлових будівель: літ «А» -(зерносховище), літ «Б» - свинарник, літ. «В» - свинарник, літ. «Г» - свинарник, літ. «Д» - конюшня з майстернею, літ. «Е» - корівник, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням апеляційного суду Київської області під 28 вересня 2011 року винесено рішення про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в розмірі 226 021 доларів США по курсу, що становить 1 807 469 грн. Рішенням Вищого спеціалізованого суду України від 25 квітня 2012 року зазначене рішення залишено без змін та Білоцерківським міськрайонним судом був виданий виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , який в свою чергу був надісланий до Білоцерківського районного відділу ДВС. 01 жовтня 2015 року Білоцерківським районним відділом ДВС виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВТБ Банку був повернутий стягувачу на підставі п. 4 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». У період з 01.10.2015 року по даний час (більше трьох років) виконавчий лист до виконання не пред`являвся.

Відповідно нормою статті 22 Закону України «Про виконавче провадження», що діяв на момент діючих правовідносин, встановлене часове обмеження, вихід за межі якого має наслідком позбавлення особи можливості примусового виконання рішення суду, що автоматично свідчить про позбавлення права особи на суд, оскільки виконання судового рішення є його завершальною складовою частиною. Законом встановлений імперативний час для пред`явлення виконавчого документу, що становить три роки.

ВТБ Банком був пропущений строк для пред`явлення виконавчого документу до ДВС, станом на час подачі даного позову ніяких процесуальних документів від банку не було, тому банк втратив право на стягнення заборгованості, що в свою чергу тягне ( відсутність основного зобов`язання ) відсутність іпотеки.

Відповідно до ст. 3 даного Закону «Про іпотеку», іпотекою може буті забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Оскільки ВТБ Банк втратив право (первинне право) на стягнення заборгованості, тому іпотека як договір похідного характеру також втратив чинність згідно законодавства(ст.17 Закону України «Іпотеку»), договір іпотеки від 30 листопада 2007 року за реєстраційним номером - 5548, посвідченим приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Шелуденко О.В. є припиненим. Тому на підставі зазначеного позивач просила задовольнити вказану заяву.

У зв`язку із вищевикладеним, позивач вирішила звернутися до суду в порядку ст. 16 ЦК України для захисту свого майнового права та інтересу.

Вказані обставини справи встановлені матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, у відповідності до положень ст. 89 ЦПК України, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.

Конституція України (стаття 55), Господарський кодекс України (стаття 5), Цивільний кодекс України (стаття 15) гарантують кожній особі забезпечення права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вирішуючи по суті даний спір суд виходить з того, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Так, статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

За змістом ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено Договором.

Відповідно до практики того ж Верховного Суду наголошується - надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені у правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Тобто, закон покладає обов`язок доказування на сторони у справі.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Окрім того, як вже було зазначено, до проведення підготовчого судового засідання відповідач визнав позовні вимоги, а тому суд вважає що визнання позову відповідачем, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому відповідно до ч. 3 ст. 200 та ч. 4 ст. 206 ЦПК України, вважає ухвалити рішення у підготовчому судовому засіданні по суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст. 4, 10, 12, 30, 81, 83, 200, 206, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 20, 328, 334, 626-629, 901-907 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), про зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на комплекс нежитлових будівель, а саме: літ «А» -(зерносховище), літ «Б» - свинарник, літ. «В» - свинарник, літ. «Г» - свинарник, літ. «Д» - конюшня з майстернею, літ. «Е» - корівник, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 521,7 кв.м.

Припинити право іпотеки за іпотечним договором від 30 листопада 2007 року, що був укладений між ОСОБА_2 та ВАТ ВТБ Банк, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Шелуденко О.В., зареєстрований в реєстрі за №5547, щодо комплексу нежитлових будівель: літ «А» -(зерносховище), літ «Б» - свинарник, літ. «В» - свинарник, літ. «Г» - свинарник, літ. «Д» - конюшня з майстернею, літ. «Е» - корівник, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало на праві власності ОСОБА_2 .

Виключити з Державного реєстру іпотеки запис про обтяження нерухомого майна, зареєстрований в реєстрі за № 4256 відповідно до повідомлення про реєстрацію обтяження нерухомого майна іпотекою, серія та номер 1598-ЮВ, виданий 03.12.2007 року реєстраційний номер іпотеки 6150192, номер запису 5105308.

Виключити з державного реєстру іпотеки запис про обтяження нерухомого майна від 25.03.2014 року, індексний номер 11905207.

Виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис обтяження реєстраційний номер 6134907 від 30.11.2007 р. підставою якого є договір іпотеки від 30.11.2007 року посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Шелуденко О.В., номер 5547 та номер обтяження 5548.

Виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна індексний номер 11906126 від 25.03.2014 р вчиненого приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу м. Київ, Номер запису про обтяження 5105639.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С. І. Віговський