Вирок № 98472266, 21.07.2021, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/885/20

Провадження № 1-кп/378/13/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2021 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н.,

за участю секретаря: Соколової О.А.,

прокурорів: Ящук С.О., Клименко А .Ю., Денисюка О.О.,

захисника: Бургели О.В.,

потерпілих: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

їх представника: Зарубіної В.М.,

обвинуваченого: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в смт. Ставище кримінальне провадження № 12020110280000074 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , освіта повна вища, не одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину 2006 року народження, директора ТОВ «Любомир-3», пенсіонера, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 9 квітня 2020 року, близько 5 години, разом з своїм неповнолітнім сином ОСОБА_4 , перебуваючи у нежитловому приміщенні колишньої бойні, розташованої на території ТОВ «Любомир-3», по вул. Лісовій (Пархоменка), 41 в с. Винарівка Ставищенського району Київської області, почув 3-4 хлопки схожих на вистріл пістолета, після чого, включив світло в приміщенні. В цей час ОСОБА_5 почав бити скло у вікнах кімнати, в якій перебував ОСОБА_3 з своїм неповнолітнім сином ОСОБА_4 .. ОСОБА_3 попередивши, що якщо останній не залишить дану територію то буде стріляти, та почувши у відповідь погрозу «спалю ОСОБА_6 », пішов в іншу кімнату (душову), де дістав із металевого сейфа належну йому мисливську рушницю моделі «ТОЗ-54» 12 калібру серії НОМЕР_1 , яку спорядив двома патронами центрального бою 12 калібру з дробом № 4/0 (0000). Підійшовши з нею до вхідних дверей, захищаючи свої та свого неповнолітнього сина охоронювані законом права та інтереси, перевищуючи межі необхідної оборони, умисно, з метою захисту, здійснив один постріл, після якого, почувши крик, вийшов з приміщення і побачив ОСОБА_7 , який, як йому здалося, тримав у руці пістолет та кричав «уб`ю», здійснив другий постріл в сторону останнього, спричинивши йому численні вогнепальні проникаючі поранення тулуба з ушкодженням внутрішніх органів, від якого настала смерть.

Такими своїми діями ОСОБА_3 завдав ОСОБА_7 тяжкої шкоди, яка явно не відповідала небезпечності посягання та обстановці захисту і в зазначеній ситуації не була необхідною та достатньою для негайного припинення посягання, тобто перевищив межі необхідної оборони, вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ст. 118 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 , не заперечуючи, що від його дій настала смерть потерпілого ОСОБА_7 , свою вину в скоєнні злочину не визнав, суду показав, що він є директором ТОВ «Любомир-3», яке розташоване по АДРЕСА_2 , на приватизованій земельній ділянці розміром 2 га, яка огороджена 2-х метровим парканом. На даній території знаходиться нежитловий комплекс, в тому числі складські приміщення, баня, кафе, ангар та інші приміщення. На територію можна потрапити через ворота, яких є двоє та які на ніч замикаються. Територія охороняється охоронниками або ним самим. 9 квітня 2020 року він разом із своїм неповнолітнім сином ОСОБА_8 відпочивали в нежитловому приміщенні, яке знаходиться на території даного товариства, а саме в санпропускнику. Близько 4 год. 30 хв. вони почули, що по території хтось ходить та гавкають собаки. Через 5 хв. він почув 5 хлопків, схожих на вистріл пістолета. Оскільки вікна були забиті клейонкою, то йому не було видно, що саме відбувалося на території. Він включив світло в приміщенні, оскільки надіявся, що люди, які проникли на дану територію, злякаються і втечуть. Але ніхто не втік, а навпаки, почали кидати чимось по вікнах, розбиваючи скло, яке через грати падало у кімнату де він з сином знаходився. Він попередив нападника, що якщо останній не залишать дану територію, то буде стріляти, а у відповідь почув нецензурну лайку, яка закінчувалася словами «спалю ОСОБА_6 ». В цей час, його син, злякавшись, почав плакати. Він зрозумів, що їм загрожує реальна небезпека, так як на вікнах стоять решітки і вразі підпалу, вони не зможуть вийти з приміщення. Не додзвонившись в поліцію, він сказав синові, щоб той продовжував телефонувати до поліції, а сам вийшов в другу кімнату (душову), де взяв з сейфу власну рушницю, зібравши її, підійшов до дверей, які були закриті і на яких висіла ковдра. Думаючи, що нападник стоїть перед вікном праворуч, так як чув його голос там, і не маючи наміру нікого вбивати, а тільки налякати, прочинив двері і, відхиливши рушницею ковдру, вистрілив вліво. Після даного вистрілу, почувши крики, вийшов надвір, де побачив нападника, який кричав «вб`ю». На вулиці в цей час була напівтемрява, а в нього (обвинуваченого) не було окулярів, які він носить через поганий зір, тому, побачивши в останнього у руці, яка була направлена в його сторону, щось схоже на силует пістолета, він не цілячись вдруге вистрілив в сторону ОСОБА_9 .. Після цього, закрив двері і зателефонував до друзів і дружини, щоб викликали працівників поліції і швидкої медичної допомоги. Після того як приїхали працівники поліції і він вийшов на вулицю, то впізнав в нападнику ОСОБА_7 , з яким познайомився особисто за кілька днів до вказаної події. Він і раніше від інших людей чув про ОСОБА_7 , який мав кличку «чапа», представлявся ОСОБА_10 , займався вимаганням грошей і нікого не боявся. Особисто до нього, на територію ТОВ «Любомир-3», ОСОБА_7 приїжджав на автомобілі Мерседес чорного кольору за три дні до вказаної події, у п`ятницю, щоб дізнатися чи продається дана територія. Він повідомив останньому, що дійсно має намір продати територію товариства, але поговоривши з дружиною, яка розповіла, що ОСОБА_7 приходив до неї в магазин вимагати грошей, і зрозумівши, що це одна і та ж особа, він вирішив не мати жодних справ з останнім. На наступний день він повідомив ОСОБА_7 , що без згоди дружини нічого продавати не буде, проте, йому це не сподобалося. У понеділок, втретє, ОСОБА_7 приїхав до нього на територію даного товариства і повідомив, що він ( ОСОБА_11 ) буде винен останньому 10000 дол., які нібито взяв як завдаток за продаж території. Дану територію він дійсно вирішив продавати, оскільки за станом здоров`я йому було важко обробляти її, про що на сайті ОЛХ розмістив оголошення. ОСОБА_7 не був потенційним покупцем. 9 квітня 2020 року дії останнього він сприйняв як загрозу його життю та життю неповнолітнього сина. Помститися ОСОБА_7 він не хотів, настання смерті останньому або іншим особам не бажав. Коли після вказаної події лежав в лікарні, то йому стало відомо, що ОСОБА_7 погрожував також іншим людям. Цивільні позови він не визнає, оскільки морально постраждав більше ніж потерпілі.

Такі показання обвинуваченого ОСОБА_3 суд згідно ст.23 КПК України бере до уваги, оскільки вони підтверджуються висновком судово-медичного експерта № 57 від 9 квітня 2020 року, показаннями свідка ОСОБА_4 та не спростовуються іншими належними та допустимими доказами.

Не зважаючи на повне невизнання обвинуваченим своєї вини, його вина у скоєнні інкримінованого йому злочину, передбаченого ст. 118 КК України доведена сукупністю дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та показаннями потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ..

Так потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що ОСОБА_7 є її сином, який хоч і проживав в м. Києві, але часто спілкувався з нею по телефону, допомагав їй в усьому, ніколи не ображав її та підтримував фінансово. Зі слів сина їй було відомо, що він у березні 2020 року домовився з ОСОБА_3 про купівлю земельної ділянки за 85000 грн., але, останній, порадившись з дружиною, передумав її продавати. Де познайомилися ОСОБА_3 з її сином і чи спілкувався раніше їй невідомо. ОСОБА_5 по характеру був спокійний, завжди дотримувався слова, любив справедливість. Цивільний позов підтримує повністю. Даним злочином їй заподіяно моральної шкоди, так як позбавлено життя її сина, вона не знає як жити далі.

Потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що ОСОБА_7 є її рідним братом, який жив в м. Києві. До батьків в гості, в смт. Ставище, приїжджав дуже рідно. Вона з братом спілкувалася по телефону кожен день. Він завжди виручав її і підтримував, допомагав фінансово. 9 квітня 2020 року їй зателефонувала мати і повідомила, що ОСОБА_3 вбив її брата. За три тижні до вказаних подій, зі слів брата, їй було відомо, що він мав намір купити земельну ділянку в с. Винарівка, яка належить ОСОБА_3 , з приводу чого зустрічався з останнім за тиждень до вказаних подій, і дійшли згоди. Після чого брат почав завозити свої речі на вказану земельну ділянку. Але за тиждень до вказаних подій ОСОБА_17 відмовився продавати дану земельну ділянку, мотивуючи тим, що його дружина передумала. Чи спілкувалися раніше ОСОБА_5 з ОСОБА_3 їй не відомо, неприязних відносин між останніми не було. У лютому 2020 року її брат придбав у м. Києві квартиру, після того як продав квартиру в м. Бердичів. Він їздив на автомобілі Мерседес, власником якого була вона. Вказаним злочином їй завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що у неї помер єдиний брат, який завжди був їй підтримкою, до якого вона зверталася за будь-якою допомогою. У неї погіршилося самопочуття, виникла тахікардія. Вона вимушена звертатися до психолога. У батьків також погіршився стан здоров`я і потрібні кошти на їх лікування.

Свідок ОСОБА_4 , в присутності педагога ОСОБА_18 , суду показав, що на початку квітня 2020 року, точної дати не пам`ятає, він разом із батьком ОСОБА_3 ночували в приміщенні, розташованому на території ТОВ «Любомир-3», в якому було дві кімнати, в одній з яких вони спали, а в іншій знаходився сейф, де зберігалася рушниця. Вікно у даному приміщенні було тільки одне, яке знаходилося в кімнаті, де вони спали. Вихід з даного приміщення також один. Вночі вони почули шум і гавкіт собак. Зрозумівши, що хтось ходить по території, включили світло в кімнаті та думали що особи, які проникли на територію, побачать, що вони не сплять і підуть. З вікна не було видно нападника, бо воно забите клейонкою. Зрозумівши, що нападник не йде, батько почав телефонувати в поліцію на «102», але йому не відповіли. Він також намагався додзвонитися в поліцію, але не додзвонився. Після цього, батько, взявши рушницю та знаходячись біля вхідних дверей, голосно попередив нападника, що буде стріляти, на що останній сказав «спалю живцем». Після даної погрози, батько відкрив двері, на яких висіла ковдра, через яку просунув рушницю і вистрілив, але куди саме вона була направлена він не бачив. Після пострілу нападник щось кричав, але він не чув що саме. Скільки продовжувалися крики, не пам`ятає. Зі слів нападника було незрозуміло де він стояв. Потім батько вистрілив вдруге. Після цього, останній почав дзвонити родичам, щоб викликали працівників поліції та швидкої допомоги. Після приїзду працівників поліції він вийшов на вулицю і дізнався хто нападник. Йому відомо, що батько хотів продати територію ТОВ «Любомир-3», а ОСОБА_7 купити її. Дізнавшись, що батько передумав продавати земельну ділянку, останній почав вимагати у нього 10000 доларів, які начебто дав йому як завдаток за дану територію. Дії нападника він сприйняв серйозно, злякався.

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що обвинувачений ОСОБА_3 є її колишнім чоловіком. За 5-6 днів до вказаних подій до неї в магазин приходив ОСОБА_7 , який представився ОСОБА_10 і запитав чи вона не продає магазин. Коли вона повідомила що не продає, то останній сказав, щоб подарувала магазин йому, а якщо вона відмовиться, то він його «відіжме» і якщо заявить в поліцію, то буде гірше. На другий день, ОСОБА_3 повідомив їй, що до нього приходив ОСОБА_7 , який хоче купити територію ТОВ «Любомир». За кілька днів до вказаних подій вона заїжджала до ОСОБА_3 який був на території даного товариства, де побачила, що останній розмовляв з чоловіком, в якому вона впізнала чоловіка, який приходив до неї в магазин і представлявся ОСОБА_10 . Останній, побачивши її, зразу поїхав. Крім того, уже пішли чутки, що ОСОБА_7 займається криміналом. Вона, зрозумівши, що ОСОБА_7 і чоловік, який представився Коломойським, одна і та ж особа, сказала обвинуваченому, щоб не зв`язувався з ним і нічого йому не продавав. Коли ОСОБА_3 відмовився продавати ОСОБА_7 вказану територію, то останній став у нього вимагати 10000 доларів та телефонував до нього вночі. Її син ОСОБА_8 часто їздив допомагати батькові по господарству. В той день, вони також ночували на території вказаного товариства. Вночі їй зателефонував ОСОБА_3 і сказав, щоб викликала поліцію, бо він стріляв у людину, в кого саме не говорив. Потім передзвонив і повідомив, що поліція уже приїхала. Близько 5:30 – 6:00 годин вона разом із своїм старшим сином ОСОБА_19 приїхала на місце події, де побачила, що біля вантажного автомобіля лежить чоловік. По одягу і кросівках вона зрозуміла, що лежить ОСОБА_7 , оскільки в даному одязі він приходив до неї в магазин. Обличчя останнього вона не бачила, оскільки близько не підходила. Вважає, що зі сторони ОСОБА_7 їй та членам її сім`ї була реальна загроза, яка проявлялася в тому, що останній, вимагаючи в ОСОБА_3 10000 доларів, погрожував розправитися з ними, якщо останній не заплатить. Їй про дану подію відомо зі слів колишнього чоловіка. Ніякі кошти ні вона, ні обвинувачений ОСОБА_7 винні не були. В даний час ТОВ «Любомир-3» належить їхньому сину ОСОБА_19 .

Свідок ОСОБА_16 суду показав, що 9 квітня 2020 року, близько 5 години ранку, до нього зателефонував ОСОБА_3 і повідомив, що він знаходиться на території ТОВ «Любомир», де на нього було здійснено напад і що він не може додзвонитися в поліцію, тому сказав, щоб він (свідок) викликав наряд поліції. Після цього, він зателефонував помилково на 101, а потім на 102 і повідомив про вказані події. Коли ОСОБА_3 вдруге зателефонував йому, то запитав чи викликав він поліцію і попросив викликати швидку медичну допомогу. В той же день, близько 6-7 год., він приїхав на територію даного товариства, де побачив вантажний автомобіль з розбитими вікнами, біля якого лежала людина, хто саме це був йому не було відомо. Від присутніх він дізнався, що це був чоловік, який мав прізвисько « ОСОБА_20 », якого за кілька днів до вказаних подій він бачив на території вищезазначеного товариства, який розмовляв з ОСОБА_3 .. «Чапа» намагався із ним заговорити, але він, знаючи від інший людей про агресивний характер останнього, не захотів з ним спілкуватися. ОСОБА_3 в ніч з 8 на 9 квітня 2020 року був на території ТОВ «Любомир», тому що останній там тримає господарство.

Свідок ОСОБА_13 суду показав, що на території ТОВ «Любомир» стояв його власний автомобіль ГАЗ-53, яким він, за домовленістю з ОСОБА_21 , перевозив землю. Даний автомобіль стояв за 15 м від приміщення з правої сторони біля ангару. Вранці 9 квітня 2020 року до нього зателефонував ОСОБА_22 і сказав, що його автомобіль пошкоджено. Близько 9 год. він приїхав на дану територію, де побачив свій автомобіль, в якому було розбите лобове скло та ліва фара. В кабіні і біля автомобіля лежали розбиті скляні пляшки. Ключі від автомобіля були тільки у нього. Очевидцем вказаних подій він не був.

Свідок ОСОБА_15 суду показав, що він працює оператором на АЗС ТОВ «ГЛУСКО-РІТЕЙЛ». У квітні 2020 року, точної дати не пам`ятає, в нічний час, перед ранком, на заправку заїхав ОСОБА_7 , з яким він знайомий особисто, який в торговому залі купив розпалювач вугілля і щось ще, але що саме він не пам`ятає. При цьому, останній був обурений цінами, вів себе схвильовано.

Свідок ОСОБА_14 , суду показав, що він працює касиром в торговому залі на АЗС ТОВ «ГЛУСКО-РІТЕЙЛ». У квітні 2020 року, точної дати не пам`ятає, близько 4 год. ранку, на АЗС приїхав на чорному мерседесі клієнт, який у магазині вів себе агресивно, оскільки був незадоволений цінами. Він купив розпалювач вугілля, вино та пепсі-колу. На його зауваження останній замахнувся банкою пепсі-коли. Виїхавши із АЗС, він поїхав в напрямку м. Одеси. Після цього, ОСОБА_15 повідомив йому, що то був чоловік на прізвисько « ОСОБА_20 ».

Крім того, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 в умисному вбивстві при перевищенні меж необхідної оборони доводиться наступними доказами, процесуальними джерелами яких, крім наведених вище показань, є речові докази, документи, зібрані після внесення 9 квітня 2020 року о 08 годині 00 хвилин (т. 1 а.с. 149, 150, 153,154) відомостей до ЄРДР за № 12020110280000074 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, по факту вбивства ОСОБА_7 , а саме:

- даними протоколу огляду місця події від 9 квітня 2020 року (з фототаблицями), дозвіл на проведення якого з метою належного процесуального оформлення надано ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 155) та переглянутим в судовому засіданні відеозаписом вказаного огляду (т. 1 а.с. 156-158, 159-187), під час якого проведено огляд території ТОВ «Любомир 3», розташованого по вул. Пархоменка, 41 в с. Винарівка, яка огороджена дерев`яним парканом висотою близько 2 м з металевими двостворчатими воротами. На даній території на відстані 30 м від входу стоїть вантажний автомобіль ГАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на якому наявні пошкодження у вигляді розбитого лобового скла та скла правої фари, осип з якого наявний на землі, пошкодження лакофарбового покриття правої дверки у вигляді трьох вм`ятин. На відстані 1,53 м від кузова даного автомобіля наявний контейнер з набою від мисливської рушниці, на відстані 1,31 м від якого знаходиться другий контейнер з набою від мисливської рушниці. На відстані від 1,55 м від кабіни вантажного автомобіля знаходиться труп ОСОБА_7 , який лежить на правому боці, права нижня кінцівка витягнута вздовж тіла, ліва нижня кінцівка зігнута в колінному суглобі, права верхня кінцівка виправлена внапрямку входу до території, ліва верхня кінцівка зігнута в ліктьовому суглобі, голова лежить на правому боці, з ротової порожнини та носа наявні виділення бурого кольору, схожі на кров, які стікають на землю, на кофті темного кольору та футболці зеленого кольору наявні численні отвори в області живота та грудної клітки. При огляді одягу ОСОБА_7 виявлено запальничку, коробку сірників, розкладний ніж та фіскальний чек ТОВ «ГЛУСКО-РІТЕЙЛ» на якому зазначена дата 09.04.2020 та час 04 год. 48 хв. Вищевказані контейнери знаходяться від трупа на відстані 2,60 м та 3,90 м, відповідно. З правої сторони, внапрямку виходу з території наявна одноповерхова будівля, вхід до якої здійснюється через металеві двері, з лівої та правої сторін від яких наявні вікна, які мають пошкодження у вигляді розбитого скла, осип якого наявний на землі, де також наявний осип розбитого скла пляшок від різних алкогольних напоїв, та у приміщенні. За дверима до рами дверей прикріплене покривало. При вході до спальної кімнати, з правої сторони, наявна мисливська рушниця ТОЗ-54, 12 кал. № НОМЕР_3 , на дивані біля рушниці наявні дві стріляні гільзи 12 кал. від мисливської рушниці. Під час огляду місця події було вилучено мисливську гладкоствольну рушницю ТОЗ-54 калібру 12 мм заводський № НОМЕР_3 у чохлі, дві стріляні гільзи калібром 12 мм, два контейнера від набоїв, два фіскальні чеки, які постановою слідчого від 09.04.2020 визнано речовими доказами (т. 1 а.с. 187), на які ухвалою слідчого судді Ставищенського районного суду від 13 квітня 2020 року накладено арешт (т. 1 а.с. 205), та які по квитанціях № 1/22/20 передано на зберігання (т. 1 а. с. 188).

- даними протоколу огляду місця події від 9 квітня 2020 року (з фототаблицями) (т. 1 а.с. 189), відповідно до яких під час огляду в автомобілі Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який знаходився біля території ТОВ «Любомир 3» по вул. Лісовій, 41 в с. Винарівка, було виявлено дві куртки, джинси, два господарські мішки білого кольору, відкрита металева баночка з напою Schweppes, дві металеві баночки з напою PEPSI, скляну пляшку ємністю 0,25 л з написами LEDOCOOL, розпалювач, засіб для розпалювання вогню (рідина) ТУУ36.6-31826636-010:2011;

- даними протоколу огляду місця події від 9 квітня 2020 року (т. 1 а.с. 196), під час якого в приміщенні моргу КНП ТРР «Таращанська ЦРЛ» в м. Тараща, було проведено огляд трупа ОСОБА_7 та вилучено синтетичну куртку темного синього кольору, спортивний костюм чорного кольору, футболку зеленого кольору з слідами пошкодження внаслідок пострілів зі зброї, труси, шкарпетки та кросівки, які відповідно до протоколу огляду предмету від 13 квітня 2020 року (із таблицею) були оглянуті (т. 1 а.с. 226, 227-232) та постановою слідчого від 09.04.2020 визнані речовими доказами (т. 1 а.с. 198), на які ухвалою слідчого судді Ставищенського районного суду від 13.04.2020 року накладено арешт (1 а.с. 208), та які по квитанціях № 1/28/20,1/17/20, 1/36/20 передані на зберігання (т. 1 а.с. 199, 200, 201);

- даними протоколу додаткового огляду місця події від 10 квітня 2020 року (т. 2 а.с. 34), відповідно до яких під час огляду трупа ОСОБА_7 , який знаходиться в морзі Таращанської ЦРЛ, вилучено чотири металеві кульки (дробини), які знаходилися в раневих каналах з передньої та задньої частини тулуба та відібрано відбитки пальців рук трупа;

- даними, що містяться в копіях карти виїзду екстреної медичної допомоги № 128А від 09.04.2020 (т. 2 а.с. 138-139) та карти виїзду екстреної медичної допомоги № 281А від 09.04.2020 (т. 2 а.с. 139-140), відповідно до яких під час виїзду бригади екстреної медичної допомоги 9 квітня 2020 року на території ТОВ «Любомир» в с. Винарівка по вул. Лісовій виявлено тіло чоловіка ОСОБА_7 в положенні лежачи на правому боці, руки вздовж тулуба, без ознак життя, а також оглянуто ОСОБА_3 , в якого був гіпертонічний криз;

- висновком судово-медичного експерта № 57 від 9 квітня 2020 року (т. 1 а.с. 214-215), відповідно до якого встановлено, що смерть ОСОБА_7 настала від численних вогнепальних поранень тулуба з ушкодженням внутрішніх органів. Вогнепальні поранення, що спричинили смерть ОСОБА_7 , мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечні для життя у момент заподіяння. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії вогнепального снаряду (шроту) при пострілі з вогнепальної зброї з дистанції в межах дії осипу шроту. Після заподіяння вогнепального поранення смерть ОСОБА_7 настала через короткий проміжок часу, декілька хвилин. При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_7 було виявлено 48 вхідних вогнепальних ран на правому плечі та грудній клітці, а також 41-а вхідна вогнепальна рана на животі; 7 вихідних вогнепальних ран на правому плечі. Враховуючи локалізацію вхідних вогнепальних ран, можна стверджувати, що було здійснено два постріли. Спричинення тілесних ушкоджень та смерть ОСОБА_7 могли настати біля 05 години 9 квітня 2020 року, про що свідчать результати судово-медичного дослідження трупа. Напрямок ранових каналів дозволяє припустити, що у час отримання тілесних ушкоджень потерпілий знаходився у вертикальному положенні передньою поверхнею тіла звернений до того, що стріляв, після отримання ушкодження в ділянку живота, потерпілий ймовірно пригнувся і відвернувся від того, що стріляв, отримавши ушкодження по задній поверхні плеча і грудній клітці. При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа ОСОБА_7 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,77%, що, як правило при житті, може відповідати легкому ступеню алкогольного сп`яніння;

- висновком судово-медичного криміналістичного експерта № 98-мк від 9 липня 2020 року (т. 1 а.с. 218-219), відповідно до якого при дослідженні клаптя шкіри з трупа ОСОБА_7 , 1977 року народження, виявлено сім наскрізних ушкоджень, які є вхідними вогнепальними і спричинені від дії вогнепального снаряду (шроту), до складу якого входили сполуки свинцю, при пострілі з вогнепальної зброї з дистанції в межах дії осипу шроту;

- висновком судово-медичного експерта (судово-медичної експертної комісії) № 101/К від 9 жовтня 2020 року (т. 2 а.с. 108-126), відповідно до якого комісія експертів прийшла до підсумків: згідно даних балістичного дослідження можна зробити висновок про те, що постріл в передню черевну частину потерпілого було здійснено з відстані 15-ти метрів. Враховуючи характер та локалізацію ушкоджень на тілі ОСОБА_7 у вигляді численних сліпих (89 шт.) та наскрізних (8 шт.) вогнепальних поранень, напрямок їх раньових каналів, характер ушкодження внутрішніх органів та кісток по ходу раньових каналів, даних судово-медичного криміналістичного дослідження одягу («Висновок експерта» № 82-мк від 06.07-08.07.2020 р.), висновок балістичної експертизи («Висновок експерта» №8-2/412 від 22.05.2020р.), а також дані протоколів огляду місця події від 09.04.2020року та проведення слідчого експерименту від 22.04.2020року, можна сказати, що вогнепальних пострілів з мисливської рушниці «ТОЗ-54» серії № НОМЕР_1 могло бути не менше двох. Беручи до уваги дані судово-медичного дослідження можна сказати, що один з пострілів відбувся в середню частину тулуба потерпілого, при якому утворились ушкодження в області живота, а саме тонкого кишківника, його брижі та сальника, інший постріл відбувся в верхню частину тулуба, при якому утворились ушкодження правого плеча (правої плечової кістки) та грудної клітки (аорти, правої легені, 4-го ребра справа, 2-5-го міжреберних м`язів справа) від якого і настала смерть. Відповісти на питання «В якому положенні перебував потерпілий ОСОБА_7 , під час отримання ним вогнепальних поранень тулубу, у момент здійснення кожного пострілу підозрюваним ОСОБА_3 з мисливської рушниці «ТОЗ-54» серії № НОМЕР_1 » та яка була послідовність здійснення пострілів немає можливості через відсутність в первинній судово-медичній експертизі (Висновок експерта» № 57 від 09.04-20.07.2020р.) даних про висоту розташування вогнепальних поранень на тілі, розміри ділянок ушкоджень, а також не коректно вказаний напрям раньових каналів від вогнепального поранення на животі, вимірювання яких є обов`язковим при смерті від вогнепальних поранень, згідно Наказу №6 від 26.07.1995 року підпункт 2.2.21 пункту 2 Спеціальної частини. Показання, що надані «...підозрюваним ОСОБА_3 на слідчому експерименті від 22.04.2020…» в частині кількості та ймовірної відстані пострілів в цілому відповідають «… об`єктивним даним механізму проведення пострілів встановленому в ході проведення цієї експертизи…»;

- висновком судово-медичного криміналістичного експерта №82-мк від 8 липня 2020 року (т. 1 а.с. 220-225), відповідно до якого на наданих на дослідження куртки та фуфайки (футболки) встановлено: на куртці, переважно на лівій полочці в нижній третині, частково на правій полочці та спинці зліва, а також на спинці справа, частково в верхній та середній третинах, з переходом на задню поверхню правого рукава, в верхній третині, виявлено близько сорока восьми та близько тридцяти семи хаотично розташованих наскрізних пошкоджень переважно округлої форми з дефектами тканини „мінус-тканина", відповідно. За результатами додаткових методів дослідження: методом кольорових відбитків, з ділянок відповідно наскрізним пошкодженням виявлено відкладення коричневого кольору, характерні для присутності сполук свинцю. На переді фуфайки (футболки), в середній та частково в нижній третинах, дещо зліва, а також на спинці фуфайки справа, в середній та дещо у верхній третинах, з переходом на задню поверхню правого рукава виявлено близько тридцять вісім та тридцять чотири наскрізних та два крайових хаотично розташованих наскрізних пошкоджень переважно округлої форми з дефектами тканини „мінус-тканина", відповідно. За результатами додаткових методів дослідження: методом кольорових відбитків, з ділянок відповідно наскрізним пошкодженням виявлено відкладення коричневого кольору, характерні для присутності сполук свинцю. Відкладень кіптяви та порошинок в ділянках пошкоджень на куртці та фуфайці не виявлено. Виявлені ділянки пошкоджень на лівій полочці куртки та переді фуфайки, а також на спинці куртки та фуфайки справа з переходом на задню поверхню правих рукавів, є вхідними вогнепальними та заподіяні двома пострілами багатокомпонентним снарядом (шротом), до складу якого входили сполуки свинцю, при пострілі з дистанції в межах дії осипу шроту;

- висновком судово-медичного експерта № 054/ц від 11 червня 2020 року (т. 2 а. с. 37-39), відповідно до якого кров підозрюваного ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВ0;

- висновком експерта вибухових речовин і продуктів вибуху (пострілу) № 11-1/229 від 27 квітня 2020 року (т. 2 а.с. 74, 77-82), відповідно до якого на наданих на дослідження тканевих серветках (спиртових серветках), якими 9 квітня 2020 року було зроблено змиви з підозрюваного ОСОБА_3 – слідів продуктів пострілу не виявлено, в межах чутливості використаних методів дослідження;

- висновком судово-медичного експерта № 053/ц від 11 червня 2020 року (т. 2 а. с. 40-42), відповідно до якого при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту рук потерпілого ОСОБА_7 кров та епітеліальні клітини, придатні для цитологічного дослідження, не знайдені;

- висновком експерта зброї № 8-2/412 від 22 травня 2020 року (т. 2 а.с. 86-101), відповідно до якого рушниця номер 26020, вилучена 09.04.2020 при проведенні огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , на території ТОВ "Любомир-3", є виготовленою промисловим способом мисливською гладкоствольною довгоствольною вогнепальною зброєю - двоствольною гладкоствольною мисливською рушницею з зовнішнім розташуванням курків моделі "ТОЗ-54" 12 калібру серія номер НОМЕР_1 . Рушниця до стрільби з двох стволів придатна. Дві гільзи є частинами боєприпасів – виготовленими промисловим способом спорядженими капсулями стріляними гільзами мисливських рушничних дробових патронів 12 калібру. Дві гільзи рушничних патронів 12 калібру, стріляні, відповідно, одна з лівого ствола та одна з правого ствола рушниці моделі "ТОЗ-54" серія номер НОМЕР_1 12 калібру. Два пиж-контейнера є виготовленими промисловим способом полімерними пиж-контейнерами рушничних патронів центрального бою 12 калібру. Пиж-контейнери могли бути стріляні з вогнепальної зброї 12 калібру у складі патрону з поліснарядом дробу. Сім схожих на дріб предметів, вилучені 09.04.2020 в приміщенні моргу Таращанської ЦРЛ в м. Тараща Київської області з одягу трупа ОСОБА_7 , є виготовленим промисловим способом дробом №4/0 (0000), тобто, елементами спорядження патронів до гладкоствольної мисливської зброї. Чотири схожих на дріб предмета, вилучені 10.04.2020 в приміщенні моргу Таращанської ЦРЛ в м. Тараща Київської області з трупа ОСОБА_7 , є виготовленим промисловим способом дробом №4/0 (0000), тобто, елементами спорядження патронів до гладкоствольної мисливської зброї. Дріб був стріляний в складі поліснаряду з гладкоствольної вогнепальної зброї канал ствола (стволів) якої має дульне звуження;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_3 та переглянутим в судовому засіданні відеозаписом вказаної слідчої дії від 22.04.2020 (т. 3 а.с. 40-43, 44), під час якого ОСОБА_3 на місці події, на території ТОВ «Любомир 3», розташованої по АДРЕСА_2 розповів та продемонстрував, як відбулися події 09.04.2020 року, зокрема вказав, що він разом із своїм неповнолітнім сином ОСОБА_8 відпочивали в приміщенні, яке знаходиться на території даного товариства, а саме в санпропускнику. Близько 5 год. вони почули, що гавкають собаки та по території хтось ходить. Через близько 5 хв. він почув 4-5 хлопки, схожих на вистріл пістолета. ОСОБА_3 включив світло в приміщенні, оскільки надіявся, що люди, які проникли на дану територію, злякаються і втечуть. Але ніхто не втік, а навпаки почали кидати чимось по вікнах, розбиваючи скло, яке через грати падало у кімнату, де він знаходився з сином. Оскільки вікна були забиті клейонкою, то йому було не видно, що саме відбувалося на території. Він попередив нападника, що якщо останній не залишать дану територію, то буде стріляти, а у відповідь почув нецензурну лайку, яка закінчувалася словами, що їх «спалить ОСОБА_6 ». В цей час, його син, злякавшись, почав плакати. Він зрозумів, що йому з сином загрожує реальна небезпека, так як на вікнах стоять решітки і вразі підпалу, вони не зможуть вийти з приміщення. Не додзвонившись до поліції, він сказав синові, щоб той продовжував телефонувати до поліції, а сам вийшов в другу кімнату (душову), де взяв з сейфу рушницю, зібравши її, підійшов до дверей, які були закриті і на яких висіла ковдра. Думаючи, що нападник стоїть перед вікном праворуч, так як чув його голос там, і не маючи наміру нікого вбивати, а тільки налякати, прочинив двері і, відхиливши рушницею ковдру, вистрілив вліво. Після даного вистрілу, почувши крики, вийшов надвір, де на відстані близько 15 м побачив нападника у положенні до нього боком, який присів на праве коліно, та кричав «уб`ю», махнувши правою рукою в його сторону, в якій, як йому здалося, тримав пістолет, тому він зробив неприцільний вистріл в силует нападника, тримаючи рушницю на рівні пояса. На вулиці в цей час була напівтемрява, на приміщенні наявний ліхтар, який частково освітлює територію, тому йому було видно тільки силует нападника.

- даними протоколу огляду місця події від 22 квітня 2020 року (з фототаблицями) (т. 1 а. с. 243, т. 2 а. с. 1-4, 5-25), відповідно до яких під час огляду прибудови до ангара, розташованого на території ТОВ «Любомир-3» по АДРЕСА_2 встановлено, що вона має троє дверей, середні з яких ведуть до кімнати, в якій, зі слів ОСОБА_3 , знаходився він з сином в ніч на 9 квітня 2020 року та троє вікон, двоє з яких пошкоджені, в тому числі вікно, розміщене в кімнаті, де знаходився обвинувачений з сином, на якому із зовнішньої сторони встановлені грати та яке має пошкодження у вигляді розбитого скла, а із внутрішньої сторони наявна непрозора плівка. Також біля вказаного приміщення виявлено вантажний автомобіль ГАЗ-САЗ 3507, реєстраційний номер НОМЕР_2 зеленого кольору, який передньою частиною розміщений в напрямку виїзду з території ТОВ «Любомир-3», при огляді якого встановлено пошкодження у вигляді розбитого скла передньої правої фари, розбитого лобового скла, на правій дверці наявні вм`ятини, які зі слів власника ОСОБА_13 раніше були відсутні; в середині кабіни наявний осип скла та порожня пляшка з під пива Staropramen ємністю 0,5л, яка покрита пилом. Під час даного огляду було вилучено патронтаж з патронами 12 калібру до мисливської рушниці в кількості 22 шт. та порожню пляшку з під пива Staropramen ємністю 0,5л, які постановою слідчого від 23 квітня 2020 року визнано речовими доказами (т. 2 а.с. 26) та які по квитанції №1/16/20 передано на зберігання (т. 2 а.с. 27)

- даними, що містяться у протоколі огляду предмету від 16 квітня 2020 року (із фототаблицею) (т. 1 а.с. 234, 237-241), за участю підозрюваного ОСОБА_3 , відповідно до яких під час огляду мобільних телефонів, наданих останнім (т. 1 а.с. 233), а саме: Redmi, серійний номер НОМЕР_5 , IMEI НОМЕР_6 , IMEI НОМЕР_7 , в якому знаходиться дві сім-картки з № НОМЕР_8 та НОМЕР_9 , який належить ОСОБА_3 та Redmi, серійний номер НОМЕР_10 , IMEI НОМЕР_11 та IMEI НОМЕР_12 , в якому знаходиться дві сім-картки з № НОМЕР_13 та НОМЕР_14 , який належить ОСОБА_4 , встановлено, що в списку дзвінків мобільного телефону ОСОБА_3 значиться три вхідних дзвінки з № НОМЕР_15 , який належав ОСОБА_7 , а саме: перший – 5 квітня 2020 року, о 15 год. 32 хв., другий - 5 пропущених викликів 7 квітня 2020 року, о 02 год. 19 хв. та третій – 7 квітня 2020 року, о 02 год. 24 хв., який не підписаний. Крім того, у списку контактів виявлено контакт з назвою «екстрений номер №102», на який 9 квітня 2020 року здійснено три вихідні дзвінки: о 05 год. 11 хв. о 05 год. 11 хв. та о 05 год. 12 хв.. При огляді мобільного телефону ОСОБА_4 встановлено, що 9 квітня 2020 року з даного телефону були вихідні дзвінки: на номер « НОМЕР_16 » - о 05 год. 15 хв. тривалістю 3 сек. та на номер «103» - о 05 год. 11 хв. та о 05 год. 13 хв., без відповіді та тривалості. Також на телефоні виявлено дзвінки з абонентським номером « ОСОБА_23 » ( НОМЕР_17 ), здійснені 9 квітня 2020 року: о 05 год. 12 хв., о 05 год. 16 хв., о 05 год. 23 хв., о 05 год.32 хв. о 10 год. 20 хв. та з абонентським номером «Свєта» ( НОМЕР_18 );

- даними що містяться в протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 26 червня 2020 року та описі речей і документів, які були вилучені від 26 червня 2020 року (т. 2 а.с. 66-69) , протоколі огляду предмету від 27 серпня 2020 року та оглянутому в судовому засіданні запису на оптичному диску «CD-R» марки «Verbatim» (т. 2 а.с. 70-73), відповідно до яких під час тимчасового доступу до речей і документів на підставі ухвали слідчого судді Ставищенського районного суду від 2 червня 2020 року (т. 2 а.с. 65) в ПрАТ «Київстар» було вилучено інформацію в електронному вигляді на оптичному диску «CD-R» марки «Verbatim» з написом вих. №9476/З/КТ/, з якої встановлено, що № 0675384744 користується ОСОБА_3 , а № НОМЕР_15 - потерпілий ОСОБА_7 . Під час перегляду списку телефонних дзвінків, встановлено, що на № НОМЕР_8 надійшли телефонні вхідні дзвінки з № НОМЕР_15 : 04.04.2020 - о 12 год. 24 хв. 52 сек.; о 12 год. 39 хв. 33 сек.; о 20 год. 51 хв. 46 сек.; 05.04.2020 - о 08 год. 37 хв. 37 сек.; о 14 год. 46 хв. 04 сек.; о 14 год. 51 хв. 09 сек.; о 15 год. 07 хв. 52 сек.; о 15 год. 32 хв. 00 сек.; о 15 год. 32 хв. 37 сек. 07.04.2020 - о 02 год. 19 хв. 39 сек.; о 02 год. 24 хв. 37 сек.; та 07.04.2020 надійшло 5 СМС- повідомлення невідомого змісту; 08.04.2020 надійшло 3 СМС - повідомлення невідомого змісту. Під час перегляду списку телефонних дзвінків, було встановлено інші дзвінки, а саме: 09.04.2020 з № НОМЕР_8 ( ОСОБА_3 ), абонент якого знаходився в с. Винарівка, надійшли вихідні телефонні дзвінки о 05 год. 13 хв. 01 сек. на № НОМЕР_17 ( ОСОБА_16 ); о 05 год. 14 хв. 59 сек. на № 380972970251( ОСОБА_24 ); о 05 год. 16 хв. 23 сек. на № НОМЕР_17 ( ОСОБА_16 ); о 05 год. 17 хв. 38 сек. на № НОМЕР_18 ( ОСОБА_12 ); о 05 год. 21 хв. 48 сек. на № НОМЕР_18 ( ОСОБА_12 ); о 05 год. 23 хв. 07 сек. на № НОМЕР_17 ( ОСОБА_16 ); та на № НОМЕР_8 ( ОСОБА_3 ) надійшли вхідні дзвінки, а саме, 09.04.2020 о 05 год. 20 хв. 10 сек. з № НОМЕР_19 ( ОСОБА_24 ); о 05 год. 21 хв. 24 сек. з № НОМЕР_18 ( ОСОБА_12 ) ; о 05 год. 26 хв. 25 сек. з № НОМЕР_20 ; о 05 год. 32 хв. 24 сек. з № НОМЕР_17 ( ОСОБА_16 );

- даними, що містяться в протоколі огляду предмета та прослуханому в судовому засіданні запису (т. 2 а.с. 141-145) під час прослуховування наявного запису на оптичному диску типу «CD-R» № В3128WH26072640LH, наданого ГУ ДСНА України у Київській області, на якому наявні два файли звукозапису: в одному файлі звукозапису невідомий заявник (чоловік) повідомив, що на території ТОВ «Любомир» по вул. Лісовій в с. Винарівка вчинено напад про який йому повідомив по телефону ОСОБА_11 , після чого, оператор рятувальної служби радить заявнику зателефонувати до поліції на № «102», а в іншому – невідомий заявник (чоловік) із знервованим голосом телефонував на № «102»;

- даними протоколу огляду предмету від 30 серпня 2020 року та прослуханому в судовому засіданні запису (т. 2 а. с. 136, 137) наданого Управлінням організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Київській області, на якому наявні три файли звукозапису, під час прослуховування яких встановлено, що в одному файлі звукозапису чоловік повідомляє про вчинені постріли біля території сервісного центру «МРЕВ» та кафе «Любомир» по вул. Лісовій в с. Винарівка, а в іншому – чоловік повідомляє, що необхідно наряд поліції та швидка медична допомога до кафе «Любомир», оскільки там стріляють та є одна поранена особа; заявнику про стрільбу повідомив охоронник, який вказав, що був напад, але хто стріляв і хто поранений не відомо;

- висновком судово-психіатричного експерта № 52 від 14.08.2020 (т. 2 а. с. 128-133), відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період кримінального правопорушення, у скоєнні якого він підозрюється, стійким хронічним психічним розладом не страждав, а виявляв ознаки Органічного ураження головного мозку травматичного генезу з церебрастенічним синдромом. За своїм психічним станом під час кримінального правопорушення, у скоєнні якого він підозрюється міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_3 виявляє ознаки органічного ураження головного мозку травматичного ґенезу з церебрастенічним синдромом і за своїм психічним станом на теперішній час може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_3 за своїм психічним станом не потребує застосування примусових заходів медичного характеру, не виявляє клінічних ознак хронічного алкоголізму та наркоманії. Він не потребує лікування від цих захворювань. ОСОБА_3 притаманні наступні індивідуально-психологічні особливості: ослаблення продуктивності когнітивних психічних процесів, труднощі в навчанні та зосередженні уваги, виснажливість психічних процесів, що є проявом виявленої у нього психічної патології. Також ОСОБА_3 притаманні такі індивідуально-психологічні особливості: диференційованість суджень та відношення до оточуючого, поміркованість, стриманість та виваженість в поведінці, відповідальність та обов`язковість. Схильності до підвищеної агресивності, жорстокості, підвищеного впливу, навіювання, підвищеного фантазування він не виявляє. Також йому притаманні спрямованість поведінки на відповідність вимогам оточуючого середовища, стримування соціально небажаних форм поведінки, не сприйняття фізичних форм реагування як засобу вирішення конфліктних ситуацій, інертність поведінки з ослабленням сформованих компенсаторних можливостей в ситуаціях прямого звинувачення чи конфлікту. Підекспертному не притаманні такі індивідуально-психологічні особливості, які мали б у нього яскраво виражений характер та могли б вчинити істотний вплив на його поведінку на період кримінального правопорушення, у скоєнні якого він підозрюється, а також на його здатність правильно сприймати факти та події в період досліджуваного кримінального правопорушення. ОСОБА_3 на період кримінального правопорушення, у скоєнні якого він підозрюється, у стані фізіологічного афекту та іншому емоційному стані, який міг би здійснити суттєвий вплив на його свідомість та діяльність, і може розглядатися як психологічна підстава стану сильного душевного хвилювання, не перебував. В показах підозрюваного ОСОБА_3 від 09.04.2020 та 22.04.2020, а також під час слідчого експерименту від 22.04.2020 ознак підвищеного фантазування, навіюваності, та примусу чи інших дій (чинників), які б могли здійснити вплив на зміст наданих показань не спостерігається;

-відповідно до копії договору купівлі-продажу від 27 листопада 2003 року (т. 2 а.с. 224-229) ОСОБА_3 є співвласником комплексу нежитлових будівель в АДРЕСА_2 .

Вищевказані висновки експертиз узгоджуються із встановленими обставинами кримінального провадження, підтверджують показання обвинуваченого в судовому засіданні, які є переконливими та узгоджуються із дослідженими судом доказами, щодо локалізації та характеру виявленого тілесного ушкодження, а також причин його виникнення та обставин при яких воно було заподіяно.

Всі інші фактичні дані, що містяться у вищевказаних джерелах доказів узгоджуються з показаннями обвинуваченого в суді, показаннями потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , отриманих в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК є доказами у кримінальному провадженні.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

За нормативним визначенням умисне вбивство (стаття 115 КК) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони – умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особи, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.

Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (стаття 118 КК). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 115 КК, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 118 КК, є мотив діяння – захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

Згідно із частиною першою статті 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (частина третя статті 36 КК).

Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.

До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

Втім, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, здійснює порівняльний аналіз та оцінює наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановлює їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 КК України перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

Суд враховує, що особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, що перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.

Досудовим слідством не було враховано всі обставини скоєння злочину, та не було враховано неправомірну поведінку щодо обвинуваченого та його неповнолітнього сина потерпілим ОСОБА_7 , який у нічний час доби, протиправно, проникнувши на територію ТОВ «Любомир», власником якого станом на 09.04.2020 був обвинувачений, пошкоджуючи майно, погрожував спалити та вбити останнього з його неповнолітнім сином. Зважаючи на обстановку та обставини події, місце де вони відбувалися, ОСОБА_3 дійсно мав підстави побоюватись за своє життя і здоров`я та життя і здоров`я свого сина, а тому застосував рушницю з метою захисту.

У день події, відповідно до показань ОСОБА_3 , даними ним в судовому засіданні, він разом з своїм сином знаходячись у будинку, близько 4 год. 30 хв. почули, що по території хтось ходить та гавкають собаки, а через декілька хвилин почули близько 4 хлопків, схожих на вистріл пістолета. Оскільки вікна даного приміщення були забиті клейонкою, то йому не було видно, що саме відбувалося на території. Після того як він включив світло в приміщенні, нападник почав кидати чимось по вікну, розбиваючи скло у кімнаті, де він з сином знаходилися. В цей час він попередив нападника, що якщо останній не залишить дану територію, то буде стріляти. Незважаючи на це, ОСОБА_7 без дозволу знаходячись на приватній території, власником якого на той час був обвинувачений, продовжував пошкоджувати майно, що знаходилося на даній території, та погрожувати останньому промовляючи «спалю ОСОБА_6 ». В цей час, його син, злякавшись, почав плакати. Він відчувши реальну небезпеку їхньому життю та здоров`ю, так як на вікнах стоять решітки і вразі підпалу, вони не зможуть вийти з приміщення, оскільки іншого виходу немає. Взявши з сейфу власну рушницю та зібравши її, відкрив двері, на яких висіла ковдра та думаючи, що нападник стоїть перед вікном праворуч, так як чув його голос там, і не маючи наміру нікого вбивати, а тільки налякати, відхиливши рушницею ковдру, яка перешкоджала йому бачити, що відбувається на вулиці, вистрілив вліво, заподіявши тілесне ушкодження ОСОБА_7 в область живота.

Незважаючи на це, ОСОБА_7 продовжував погрожувати обвинуваченому, тримаючи у правій руці кусок матерії, яку обвинувачений сприйняв за пістолет, та, махнувши рукою у сторону останнього, промовив «вб`ю».

В наслідок таких дій ОСОБА_7 у ОСОБА_3 були обгрунтовані підстави боятися за себе та сина і здійснювати захист від суспільно небезпечних посягань з боку ОСОБА_7 для негайного відвернення та припинення цього посягання.

Показання щодо пошкодження вікна та погрози спалити живцем обвинуваченого та його сина підтверджено показаннями свідка ОСОБА_4 , який показав, що в той час, як він та обвинувачений знаходилися в приміщенні, ОСОБА_7 , розбиваючи скло вікна, погрожував їх «спалити ОСОБА_6 ».

Відповідно даним протоколу огляду місця події від 9 квітня 2020 року (з фототаблицями) (т. 1 а.с. 189-195), під час огляду в автомобілі марки Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який знаходився біля території ТОВ «Любомир 3» по вул. Лісовій, 41 в с. Винарівка, було виявлено розпалювач, засіб для розпалювання вогню (рідина) ТУУ36.6-31826636-010:2011. Відповідно до даних протоколу огляду місця події від 09.04.2020 (з фототаблицями) (т. 1 а. с. 156-186) встановлено, що при огляді одягу ОСОБА_7 виявлено запальничку, коробку сірників, розкладний ніж та фіскальний чек ТОВ «ГЛУСКО-РІТЕЙЛ», на якому зазначена дата 09.04.2020 та час 04 год. 48 хв.

Згідно показань ОСОБА_3 та даними протоколу проведення слідчого експерименту від 22.04.2020 (т.3 а. с. 40-43, 44), де зазначено, що під час слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 , останній вказав, що після першого пострілу, почувши крик, він вийшов з приміщення і побачив нападника, який, як йому здалося, тримав у правій руці пістолет, якою махнув у його сторону та кричав «уб`ю», тому він, не цілячись та, тримаючи рушницю на рівні пояса, здійснив другий постріл в сторону нападника.

Викладені обставини свідчать, що обвинувачений ОСОБА_3 зазнав суспільно небезпечного посягання достатньої інтенсивності з боку ОСОБА_7 , яке створювало реальну загрозу заподіяння шкоди його здоров`ю та здоров`ю його сину. Під час цього посягання, яке не було закінченим, обвинувачений, не маючи іншої можливості уникнути подальшого насильства з боку ОСОБА_7 та спричинення більш тяжкої шкоди його здоров`ю та здоров`ю його сина, скориставшись своїм правом на застосування захисту шляхом заподіяння фізичної шкоди нападнику, використав мисливську рушницю, яка знаходилась в сейфі в одній із кімнат приміщення.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають вимогам частини першої та частини другої статті 36 КК щодо права особи на необхідну оборону з метою захисту охоронюваних законом своїх прав та інтересів шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди для припинення цього посягання.

Додатково слід наголосити, що ОСОБА_3 , який є пенсіонером та перебував на місці вчинення кримінального правопорушення з неповнолітнім сином, розраховувати на допомогу в місці події було марно, оскільки сусідні будинки розташовані на значній відстані, події розвивалися у нічний час та миттєво і навіть за умови крику по допомогу її прихід зайняв би значний час, після минування якого потреба у цій допомозі для обвинуваченого відпала б. Разом з тим, ОСОБА_3 намагався зателефонувати до правоохоронних органів, проте з незалежних від нього причин, зробити цього не зміг.

За таких обставин доводи сторони обвинувачення про те, що мотивом дій ОСОБА_3 були особисті неприязні стосунки та помста за неправомірні дії ОСОБА_7 не можна визнати обґрунтованими.

Разом з тим, ОСОБА_3 , захищаючись, використав мисливську рушницю, застосування якої спроможне спричинити найтяжкі наслідки.

Фактичні обставини справи, характер, локалізація ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_7 , що знаходяться у прямому причинному зв`язку із настанням його смерті, свідчать саме про перевищення останнім меж необхідної оборони.

Тобто, застосований засіб захисту (рушниця) та заподіяння шкоди у вигляді позбавлення життя за даних конкретних обставин справи не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту, а відтак ОСОБА_3 вийшов за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, тобто перевищив межі необхідної оборони, оскільки, захищаючись, від нападу, застосував насильство в більшій мірі ніж це було необхідно для відвернення загрози його життю за обставин, встановлених судом.

З урахуванням викладеного доводи сторони обвинувачення про доведення вини ОСОБА_3 в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, є неправильними та не відповідають висновку щодо розмежування умисного вбивства та умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони, викладеному в постановах Верховного Суду України від 15 травня 2014 року у справі № 5-12 кс 14 та від 27 листопада 2014 року у справі № 5-34 кс 14.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.2 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України та ч. 2,4 ст.17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, якщо їх неможливо усунути, тлумачаться на користь такої особи.

З приводу зазначених обставин неодноразово висловлював свою правову позицію і Європейський суд з прав людини.

Так в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессегує і Джабардо проти Іспанії» в розумінні Суду принцип презумпції невинуватості полягає в наступному : тягар доведення вини обвинуваченого покладається на обвинувачення,а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. Обвинувач повинен повідомити обвинуваченому про докази, що мають проти нього для того, щоб обвинувачений міг підготуватися та надати доводи в свій захист, і, врешті- решт, обвинувачення повинно надати докази, достатні для визнання його винуватим». (Barbera.MesseguandJabardov. Spain.1988. SeriesA. No 146.p.33.77).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, ст.92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, за винятком випадків передбачених ч.2 цієї статті покладається на слідчого, прокурора та, в установленому порядку на потерпілого.

Відповідно до вимог ст.84-86 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи не достовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визначається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень,на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Підсумовуючи досліджені та проаналізовані у сукупності докази, надані стороною обвинувачення, щодо вини обвинуваченого в скоєнні злочину за ч. 1 ст. 115 КК України, суд приходить до висновку, що надані суду докази обвинувачення не можуть вважатися такими, що доводять вину обвинуваченого поза розумним сумнівом, у інкримінованому йому злочині.

Доведення вини має випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом (п.43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2003 року у справі «Кобець проти України»).

Зі змісту ч.3 ст.26 КПК України, випливає, що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.

Суд, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, в їх сукупності вважає, що пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки обвинуваченим та матеріалами кримінального провадження, в судовому засіданні, спростовано кваліфікацію дій обвинуваченого, яка інкримінована йому досудовим слідством за ч. 1 ст. 115 КК України.

При оцінці правильності кваліфікації дій обвинуваченого, судом враховано вимоги ППВСУ №2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», а саме п. 22, відповідно до якого питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Згідно ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Тому, враховуючи викладене, при наведених доказах відповідно до вимог ч.3 ст. 337 КПК України суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого необхідно перекваліфікувати з ч. 1 ст.115 КК України, на ст.118 КК України і кваліфікувати, як умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони.

Змінюючи кваліфікацію дій обвинуваченого суд виходить з того, що санкція ст. 118 КК України передбачає більш м`яке покарання, ніж санкція ч. 1 ст. 115 КК України, внаслідок чого при перекваліфікації дій обвинуваченого його право на захист не порушується.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані, які характеризують останнього, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують йому покарання, стан здоров`я його сина ОСОБА_4 , якому відповідно до консультативного висновку дитячого психіатра Медичного центру «Меділакс» від 09.07.2020 встановлено діагноз посттравматичний стресовий розлад (т.3 а.с.75).

Судом також враховуються дані, які характеризують потерпілого ОСОБА_7 (т. 3 а.с. 58-70), який раніше судимий за вироком Печерського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком 4 роки, та звільнений 2 червня 2014 року на підставі Закону України «Про амністію», відповідно до ст. 89 КК України вказана судимість не погашена; крім того на розгляді у Бердичівському районному суді Житомирської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 189 та ч. 2 ст. 289 КК України та останньому обрано міру запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту. В колі знайомих останній характеризується добре (т. 2 а.с. 195-198). Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 57 від 9 квітня 2020 року (т. 1 а.с. 214-215) при судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа ОСОБА_7 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,77%, що, як правило при житті, може відповідати легкому ступеню алкогольного сп`яніння.

Судом враховується те, що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, не визнає вину в його вчиненні.

Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 вказує на те, що він раніше не судимий (т. 2. а.с. 200), є пенсіонером (т. 2. а.с. 211), має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває (т. 2 а.с. 55-56), має на утриманні неповнолітню дитину 2006 року народження (т. 2. а.с. 213) .

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Враховуючи у сукупності відповідно до п. 3.ч.1 ст. 65 КК України зазначені вище обставини, тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , його відношення до скоєного, відсутність судимостей, суд дійшов висновку, що міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід обрати в межах санкції статті, за якою його визнано винним у вчиненні злочину, у виді позбавлення волі із застосуванням умов ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, і призначенням іспитового строку із покладенням зобов`язань, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, оскільки покарання з випробуванням відповідає тяжкості вчиненого ним злочину, його особі та відповідає меті, яку повинно нести в собі призначене судом покарання.

Підстави для застосування ст. 69 КК України відносно обвинуваченого відсутні.

По справі заявлено цивільні позови:

-цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди в сумі 1000000 грн. (т. 1 а. с. 14-17);

-цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди в сумі 500000 грн. (т. 1 а.с. 34-38);

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до частин 1, 5 статті 49 КПК потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права, передбачені цією статтею, мають його близькі родичі.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 32 КПК близькими родичами є батьки, дружина, чоловік, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

У відповідності до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Вирішуючи питання цивільного позову ОСОБА_1 (матері ОСОБА_7 ) до ОСОБА_25 про стягнення моральної шкоди в розмірі 1000000 грн. (т. 1 а.с. 14-17), з посиланням на те, що смерть фізично здорового, єдиного сина, усвідомлення того, що останній, перебуваючи у безпорадному стані без відповідної допомоги, в останній проміжок часу його життя страждав фізично, байдуже ставлення до неї як до потерпілої з боку обвинуваченого призвело до сильних душевних її страждань, стресу перебування постійно в пригніченому стані, - суд враховує, що обвинувачений вказаний позов не визнав та вважає, що його слід задовольнити частково.

Під час розгляду справи встановлено, що внаслідок незаконних дій обвинуваченого (цивільного відповідача), який вчинив умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони за обставин, викладених у вироку, потерпілій ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду. При цьому суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнала безпосередньо потерпіла, характер немайнових витрат, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, визначає відшкодування моральної шкоди потерпілій як матері ОСОБА_7 - у розмірі 250000 грн.

Вирішуючи питання цивільного позову ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою померлого та була визнана потерпілою у кримінальній справі, одночасно вона є цивільним позивачем, що узгоджується з положеннями статей 49, 50 КПК, а також не суперечить висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 24 листопада 2020 року у справі № 182/6265/18, до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, з посиланням на те, що їй була завдана моральна шкода, зумовлена глибокими моральними та фізичними стражданнями з приводу втрати рідного брата, які спричинили негативні зміни в її житті, а саме: негативні переживання та спогади, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні пережитих подій, тимчасова важкість виконання повсякденних обов`язків, фіксованість уваги на незворотності події, що відбулась, неможливості виправити її, переживання фізичних незручностей, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, побоювання щодо майбутнього стану її здоров`я, а також стану здоров`я її батьків похилого віку, - суд враховує, що обвинувачений вказаний позов не визнав та вважає, що його слід задовольнити частково.

Під час розгляду справи встановлено, що внаслідок незаконних дій обвинуваченого (цивільного відповідача), який вчинив умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони за обставин, викладених у вироку, потерпілій ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду. При цьому суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнала безпосередньо потерпіла, характер немайнових витрат, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, визначає відшкодування моральної шкоди потерпілій як сестрі ОСОБА_7 - у розмірі 100000 грн.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 16.02.2021 за № 0827/7682/12.

Ухвалою слідчого судді Ставищенського районного суду від 31 серпня 2020 року (т. 1 а. с. 211) накладено арешт на належне майно ОСОБА_3 , а саме автомобіль УАЗ-3741, реєстраційний номер НОМЕР_21 .

Процесуальні витрати, пов`язані із проведенням експертиз, у відповідності до ст.ст. 122, 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Строк дії ухвали слідчого суді від 01.07.2020 року (т.2 а. с. 177) про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді домашнього арешту у нічний час закінчився 09.09.2020, після чого прокурором окремого клопотання щодо запобіжного заходу обвинуваченому не заявлялось.

Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 118 КК України, та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_3 умови ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судові витрати, понесені на залучення експертів по проведенню: експертизи матеріалів, речовин та виробів в сумі 1634 гривні 50 копійок, судової балістичної експертизи в сумі 6538 гривень, комплексної судово-медичної та балістичної експертизи в сумі 3269 грн., а всього 11441 (одинадцять тисяч чотириста сорок одну) гривню 50 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч ) гривень.

В решті частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 100000 (сто тисяч ) гривень.

В решті частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Зняти арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ставищенського районного суду Київської області від 13 квітня 2020 року на рушницю ТОЗ-54 12 кал, гільзу 12 калібру в чохлі, дві стріляні гільзи калібром 12 мм, два контейнера від набоїв, та знищити вказані речові докази, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів у відділенні поліції № 5 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області.

Зняти арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ставищенського районного суду Київської області від 13 квітня 2020 року на синтетичну куртку темного синього кольору, спортивний костюм чорного кольору, футболку зеленого кольору, та знищити вказані речові докази, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів у відділенні поліції № 5 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку .

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору .

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя Т. Н. Скороход