Рішення № 98471541, 21.07.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5102/21

Провадження № 2-а/344/159/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

секретаря судового засідання - Дементьєвої А.О.

за участю сторін:

представника відповідача - Михайлини Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора Фуштей Володимира Миколайовича, інспектора Дерди Назара Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, інспектора Фуштей Володимира Миколайовича, інспектора Дерди Назара Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою інспектора Фуштей Володимира Миколайовича від 22 березня 2021 року серії ЕАН № 3956164 накладено адміністративне стягнення у сумі 510 грн за порушення вимог частини другої статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Позивач зазначає, що відповідач грубо порушив вимоги статей 278, 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вважає, що дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, показання технічних приладів та засобів, посилання на офіційні документи, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення. За наведених обставин позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закрити провадження по справі.

Ухвалою суду від 08 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

19 квітня 2021 року позивачем усунуто недоліки.

Ухвалою суду від 20 квітня 2021 року прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

21 травня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача пояснив, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими нормативно-правовими актами, при накладенні адміністративного стягнення у вигляді штрафу, постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, просив у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.27-32).

01 червня 2021 року позивач надав до суду клопотання про розподіл судових витрат, в якому просив стягнути з відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 18000,00 грн, сплачений при поданні до суду судовий збір у розмірі 454,00 грн, комісію за сплату у розмірі 25,00 грн, усього на загальну суму 18479,00 грн (а.с. 39-47).

У судове засідання позивач не з`явився, попередньо подав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних відмов та судових витрат відмовити у повному обсязі, оскільки постанова є правомірною, а заявлені витрати на професійну допомогу - неспівмірними, зважаючи на розмір штрафу, що позивач повинен сплатити на підставі оскаржуваної постанови.

Суд, вислухавши представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 3956164 від 22 березня 2021 року вбачається, що водій ОСОБА_1 в м. Івано-Франківську по вул. Вовчинецька, керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив пункт 9.2б Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Як наслідок при винесенні оскаржуваної постанови інспектор наклав на позивача стягнення в межах санкції у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн (а.с. 9).

Згідно статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Згідно пункту 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

При цьому підпунктом «б» пункту 9.2 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

За приписами статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливо лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у ній, зокрема, необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про здійснення будь-якої фіксації правопорушення.

Таким чином, в порушення частини третьої статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у даній адміністративній справі не виконано обов`язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надано до суду належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, та, зокрема, доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Доказів порушення 22 березня 2021 року Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 , за яке була б передбачена відповідальність частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідачем не надано.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи те, що жодні належні та допустимі про вчинення правопорушення позивачем не надано, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН №3956164 від 22 березня 2021 року підлягає скасуванню.

Щодо вимог про стягнення судових витрат, то суд виходить з наступного.

Положеннями частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення (пункт 10 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин першої-другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Як вказано у частині третій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Водночас зі змісту частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини шоста-сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності з частиною дев`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду надано договір про надання правової допомоги № 2-23/03/21 від 23 березня 2021 року, укладений між адвокатом Вадюком Василем Івановичем та ОСОБА_1 , додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 2-23/03/21 від 23 березня 2021 року, в якій передбачений порядок здійснення розрахунків, а також акт про обсяг наданої правової допомоги за договором № 2-23/03/21 від 23 березня 2021 року (а.с. 42-47). Відповідно даних документів загальна вартість робіт (послуг) адвоката становить 18000,00 грн.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні витяг з Єдиного реєстру адвокатів та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, з яких можна встановити, що Вадюк Василь Іванович є адвокатом.

Також відсутній детальний опис здійснених Вадюком В.І. витрат, необхідних для надання правничої допомоги, передбачений частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

У матеріалах справи міститься акт про обсяг наданої правової допомоги за договором (а.с. 47), при цьому у даннму акті міститься посилання на те, що здійснювалася підготовка адміністративного позову щодо оскарження постанови від 18 березня 2021 року, проте спірна постанова булла прийнята 22 березня 2021 року.

Крім того, усі процесуальні документи по справі підписані лише позивачем, жодні документи адвокатом не підписані, а сам адвокат участі у судових засіданнях не приймав.

Суд, оцінюючи обґрунтованість клопотання позивача про розподіл судових витрат та заперечення відповідача, дійшов висновку про недоведеність витрат на професійну правничу допомогу у сумі 18000,00 грн.

Як вбачається з квитанції від 30 березня 2021 року, позивачем сплачено судовий збір за позовом у розмірі 454,00 грн (а.с. 10).

Позовні вимоги задоволені, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 454,00 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 33, 122, 251, 252, 254, 256, 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись ст.ст. 2, 9, 16, 77, 134, 139, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора Фуштей Володимира Миколайовича, інспектора Дерди Назара Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3956164 від 22 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення складені, підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 липня 2021 року.

Повний текст рішення складений 21 липня 2021 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1 - Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048 м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.

Відповідач 2 - інспектор Фуштей Володимир Миколайович, місцезнаходження: 76494 м. Івано-Франківськ, вул. Юності, буд. 23.

Відповідач 3 - інспектор Дерда Назар Васильович, місцезнаходження: 76494 м. Івано-Франківськ, вул. Юності, буд. 23.

Суддя Мелещенко Л.В.