Ухвала суду № 98469336, 21.07.2021, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2-сз/733/5/21

Єдиний унікальний №733/500/21

У Х В А Л А

21 липня 2021 року м.Ічня

Суддя Ічнянського районного суду Вовченко А.В., розглянувши заяву представника акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК про повернення судового збору по цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14.07.2021 задоволено позов акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання розподілу судових витрат.

21.07.2021, засобами електронного зв`язку, представник АТ КБ ПРИВАТБАНК звернувся до суду із заявою, в якій просить прийняти ухвалу про повернення судового збору та зобов`язати головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області повернути позивачу 50 % сплаченого судового збору в сумі 1135,00 грн.

Заява мотивована тим, що оскільки відповідачка по даній справі визнала позовні вимоги, позивачу підлягають поверненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 50 % відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Дослідивши матеріали справи та доводи поданої заяви, суд зазначає наступне.

Так, рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14.07.2021 задоволено позов акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 09.11.2006 в розмірі 17308,14грн. станом на 13.04.2021, в тому числі 17308,14грн. заборгованості за кредитом. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПРИВАТБАНК судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2270,00 грн. (а.с. 58).

Згідно з матеріалами справи, 14.07.2021 відповідачка звернулась до суду із заявою, у якій зазначила, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, що також відображено у судовому рішенні (а.с. 57).

Посилаючись на те, що відповідачка позовні вимоги визнала, а також на положення ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір , представник позивача просить зобов`язати головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області повернути АТ КБ ПРИВАТБАНК 50 % сплаченого при зверненні до суду судового збору в сумі 1135,00 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Також, згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналіз указаних норм свідчить про те, що дійсно, при визнанні відповідачем позову, суд може вирішити питання про повернення позивачу 50 % судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

Порядок розподілу судових витрат урегульовано ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до вимог частини 2 вищевказаної статті, судом при ухваленні рішення вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме стягнуто на користь позивача судовий збір у повному обсязі - 2270,00 грн. Таким чином, питання про розподіл судових витрат вже вирішено судом при ухваленні рішення 14.07.2021.

При цьому у своїй заяві представник позивача зазначає, що Закон України Про судовий збір надає окремо законодавчу можливість вже після розгляду справи повернути половину судового збору, оскільки відповідно до Цивільного процесуального кодексу України питання розподілу судових витрат вже вирішено в даній справі.

Суд вважає таке твердження необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Натомість Закон України Про судовий збір визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Тобто ЦПК України встановлює порядок здійснення цивільного судочинства, в тому числі вирішення питання судових витрат, а Закон України Про судовий збір визначає питання, пов`язані з розміром, порядком сплати та поверненням судового збору і не передбачає вирішення процесуальних питань.

Відповідно, якщо рішенням суду, ухваленим за результатами розгляду справи, вирішено питання про розподіл судових витрат, таке питання вже не може бути вирішено після його ухвалення.

Згідно з ч. 8 ст. 268 ЦПК України після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Крім того, запропонований спосіб повернення судових витрат призведе до того, що згідно із рішенням від 14.07.2021 з ОСОБА_1 на користь позивача буде стягнуто 2270,00 грн. судового збору, в той же час із Державного бюджету України банку буде повернуто 1135,00 грн. судового збору, що не відповідатиме сумі судового збору, яка мала бути сплачена та була сплачена при зверненні до суду по даній справі.

При цьому ч. 1 ст. 142 ЦПК України не зобов`язує суд вирішувати питання про повернення позивачу 50 % сплаченого судового збору із державного бюджету, а лише надає таке право.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви представника позивача.

Керуючись ст. ст. 133, 142, 260, 261 ЦПК України,

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК про повернення 50 % судового збору по цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ічнянський районний суд Чернігівської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя А. В. Вовченко