Рішення № 98467722, 20.07.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/434/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2021 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Палюх Н.М.

при секретарі Фіс В.В.

з участю представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Стасишина Р.М., представника третьої особи - Ярошенко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус», третя особа: ПАТ "Банк "Київська Русь" про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення коштів,

,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з заявою, в якій просять стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 2850000 грн., а також стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» на користь ОСОБА_3 кошти в розмірі 2850000 грн. Свої позовні вимоги мотивують тим, що 20 березня 2015 року вони стали власниками нежитлового приміщення під літ. «Б-3» загальною площею 698,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договорів купівлі-продажу. Дане приміщення було придбане у ПАТ «Банк «Київська Русь». З 19 березня 2015 року на підставі постанови Правління НБУ за №190 ПАТ «Банк «Київська Русь» було віднесено до категорій неплатоспроможних». У червні 2015 ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подало позовну заяву до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння. 16 грудня 2020 року Верховним судом була прийнята постанова у справі № 462/4045/15, якою суд скасував рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10.10.2016 р та постанову Львівського апеляційного суду від 27.12.2019 р. та ухвалив нове рішення, про часткове задоволення позовних вимог. Витребувано із володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус», яке є правонаступником ПАТ «Банк «Київська Русь», нежитлову будівлю під літерою «Б-3» загальною площею 698, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Верховним Судом було встановлено, що договори купівлі продажу укладені між ПАТ «Банк «Київська Русь» та позивачами є нікчемними в силу приписів ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якою передбачено, що правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення фондом банку з ринку, є нікчемними. На підставі даної постанови Верховного Суду, ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус», як правонаступник ПАТ «Банк «Київська Русь» 14 січня 2021 року зареєструвало право власності на нежитлову будівлю під літерою «Б-3» загальною площею 698,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Записи про право власності на дане майно на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасовано. Постановою Верховного Суду вирішено питання лише про витребування майна з чужого незаконного володіння на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» та упущено вирішення питання про повернення отриманих від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 коштів сплачених за нерухоме майно. 30 червня 2020 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТзОВ «ФК «Інвест Хаус» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна № UA-EA-2020-06-19-000027-b/42. Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2020 р. у справі № 462/4045/15 ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» визнано правонаступником ПАТ «Банк «Київська Русь» та надано йому статус позивача у даній справі. Постановою Верховного Суду від 16.12.2020 р. у справі № 462/4045/15 витребувано майно саме на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус». На підставі наведеного, вважають, що до ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» перейшли не тільки права ПАТ «Банк «Київська Русь» щодо нежитлового приміщення під літ. «Б-3» загальною площею 698, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а й обов`язки, які виникли у ПАТ «Банк «Київська Русь» у зв`язку з нікчемністю договорів купівлі-продажу, а саме обов`язок щодо повернення коштів сплачених позивачами за нерухоме майно. Просять суд позов задоволити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29.01.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

01.03.2021 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що дійсно 20 березня 2015 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та позивачами, було укладено два окремі договори купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до яких ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали у ПАТ «Банк «Київська Русь» по 1/2 частці нерухомого майна (нежитлова будівля під літерою «Б-3», загальною площею 698,9 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) сплативши за них ПАТ «Банк «Київська Русь» грошові кошти. Відповідно до постанови Правління НБУ № 190 від 19 березня 2015 року «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорій неплатоспроможних» ПАТ «Банк «Київська Русь» визнано неплатоспроможним та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення діяльності від імені ПАТ «Банк «Київська Русь». У зв`язку із цим, у червні 2015 року Фондом гарантування вкладів від імені ПАТ «Банк «Київська Русь» подано до суду позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння. Фонд гарантування вкладів вважав, що укладені з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договори купівлі-продажу є нікчемними відповідно до положень частини третьої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки вони були вчинені вже після призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк «Київська Русь», а тому майно, що є предметом цих нікчемних правочинів, вибуло з власності банку поза його волею внаслідок укладення нікчемних договорів купівлі-продажу, а тому це майно піддягає витребуванню незалежно від добросовісності набувачів. 16 грудня 2020 року Верховним Судом прийнято постанову у справі № 462/4045/15 за позовом ТОВ «ФК «Інвест Хаус», яке є правонаступником ПАТ «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння, якою Верховний Суд скасував рішення Залізничного районного суду міста Львова від 10 жовтня 2016 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позовних вимог - вирішено витребувати із володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «ФК «Інвест Хаус», яке є правонаступником ПАТ «Банк «Київська Русь», нежитлову будівлю під літерою «Б-3», загальною площею 698,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із нікчемністю договорів на підставі яких було набуте відповідне майно. 26 червня 2020 року було проведено відкриті торги (електронний аукціон), на якому було реалізовано майнові права на нерухоме майно ( нежитлова будівля під літерою «Б-3», загально площею 698.9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ). За результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом UA-EА-2020-06-19-000027-b від 26 червня 2020 року між ПАТ «Банк «Київська Русь», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Стрюкової О.Г., як продавцем та ТОВ «ФК «Інвест Хаус», як покупцем, 30 червня 2020 року укладено договір № UA-EА-2020-06-19-000027-b/42 купівлі-продажу майнових прав, які є відмінними від права власності, за яким продавець передав у власність покупцеві, а покупець прийняв у власність майнові права (щодо нерухомого майна: нежитлові будівлі (літера «Б-3»), загальною площею 698.9 кв. м. розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, за даним договором покупець - ТОВ «ФК «Інвест Хаус» не набув права власності на вищезазначене нерухоме майно, а лише викупив можливість набути його у майбутньому після вирішення судової справи, тобто мало місце сингулярне правонаступництво деяких прав продавця ПАТ «Банк «Київська Русь» у зв`язку із настанням певної події. За результатами укладення вищезазначеного договору купівлі-продажу майнових прав, які є відмінними від права власності, ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 листопада 2020 року задоволено клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» та заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залучення правонаступника сторони у судовій справі № 462/4045/15 замінено позивача у справі правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус». З врахуванням вищенаведеного, внаслідок запровадження процедури фактичної ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб став по відношенню до нього універсальним правонаступником, до нього перейшли усі права та обов`язки ПАТ «Банк «Київська Русь», однак за договором купівлі - продажу, укладеним 30.06.2020р. з ТОВ «ФК «Інвест Хаус» за результатами аукціону до ТОВ «ФК «Інвест Хаус», як до покупця, перейшли лише деякі, визначені договором права ПАТ «Банк «Київська Русь» - мало місце сингулярне правонаступництво. За таких обставин, твердження позивачів про те, що до ТОВ «ФК «Інвест Хаус» перейшли обов`язки ПАТ «Банк «Київська Русь» у зв`язку із нікчемністю укладених ними з ПАТ «Банк «Київська Русь» договорів купівлі продажу встановлених постановою Верховного Суду у справі № 462/4045/15, а саме обов`язок щодо повернення позивачам коштів у розмірі 5700000 грн. - не відповідають дійсності, та не підтверджуються належними та допустимими доказами. Просять в задоволенні позову відмовити.

25.03.2021 року позивач ОСОБА_2 подала відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначила, що процесуальне правонаступництво можливе лише разом із правонаступництвом в матеріальних правовідносинах. Тобто ТзОВ «Фінансова Компанія «Інвест Хаус» є правонаступником ПАТ «Банк «Київська Русь» у правовідносинах, що виникли на підставі визнаних Верховним Судом нікчемних договорів купівлі-продажу. Твердження відповідача, про те, що між ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» та позивачами не має жодних правовідносин є невірним та таким, що суперечить принципам правонаступництва та фактичним обставинам справи. Вважає, що ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» є належним відповідачем у даній справі, просить позов задоволити.

27.05.2021 року представник відповідача подав письмові пояснення на позовну заяву, в якій зазначив, що правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право чи обов`язок. В даному випадку до ТОВ «ФК «Інвест Хаус» на підставі договору купівлі продажу, перейшли лише майнові права банку на конкретне нерухоме майно, а не одночасно всі його права та обов`язки, тобто фінансова компанія є сингулярним правонаступником ПАТ «Банк «Київська Русь». Просить в задоволенні позову відмовити.

16.07.2021 року представник третьої особи подала пояснення на позовну заяву, в якій зазначила, що 19.03.2015 року постановою Правління Національного банку України № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 61 від 19.03.2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь», згідно із яким з 20.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 20.03.2015 року по 19.06.2015 року включно та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь». Станом на поточну дату стосовно ПАТ «Банк «Київська Русь» запроваджено процедуру виведення банку з ринку шляхом ліквідації. Договори купівлі-продажу від 20.03.2015 р. за якими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули право власності не нерухоме майно є нікчемними, оскільки такі були укладенні після запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь», а тому не створюють наслідків для сторін. Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ТОВ «ФК «Інвест Хаус» про застосування наслідків недійсності правочину, стягнення коштів є необгрунтованими та незаконними, а відтак такими що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданнні представник позивача дав пояснення аналогічно наведеним у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву, просить позов задоволити.

В судовому засіданнні представник відповідача дав пояснення аналогічно наведеним у відзиві на позов, просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданнні представник третьої особи дала пояснення аналогічно наведеним у письмових поясненнях на позовну заяву, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У ст.12 ЦПК України, зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 20.03.2015 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки в праві власності на нежитлову будівлю, згідно якого ПАТ «Банк «Київська Русь» передав, а ОСОБА_2 прийняла у власність 1/2 ідеальну частку в праві власності на нежитлову будівлю під літ. «Б-3» загальною площею 698,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором. Відповідно до пункту 2.1. договору продаж частки нерухомого майна здійснюється за ціною 1850000 грн, в т.ч. ПДВ. Ця сума повністю сплачена покупцем на рахунок продавця до моменту підписання даного договору, що підтверджується відповідними платіжними документами /а.с. 7-9/.

Також 20.03.2015 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки в праві власності на нежитлову будівлю, згідно якого ПАТ «Банк «Київська Русь» передав, а ОСОБА_2 прийняв у власність 1/2 ідеальну частку в праві власності на нежитлову будівлю під літ. «Б-3» загальною площею 698,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором. Відповідно до пункту 2.1. договору продаж частки нерухомого майна здійснюється за ціною 1850000 грн, в т.ч. ПДВ. Ця сума повністю сплачена покупцем на рахунок продавця до моменту підписання даного договору, що підтверджується відповідними платіжними документами /а.с. 10-12/.

Право власності позивачів на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю під літ. «Б-3», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності /а.с. 13, 14/.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння позов задоволено частково. Витребувано із володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Хаус", яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", нежитлову будівлю під літерою "Б-3", загальною площею 698,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно даної постанови Верховним Судом України встановлено, на підставі постанови правління НБУ № 190 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 19 березня 2015 року № 61 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь", згідно з яким з 20 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь".

Тимчасову адміністрацію було запроваджено строком на три місяці з 20 березня 2015 року по 19 червня 2015 року включно.

20 березня 2015 року між ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі представника банку за довіреністю Качерая І.П. та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений та зареєстрований у реєстрі за № 878 договір купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки у праві власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю під літерою "Б-3", загальною площею 698,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

20 березня 2015 року між ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі представника банку за довіреністю Качерая І. П. та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 882 договір купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки в праві власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю під літерою "Б-3", загальною площею 698,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на вищевикладене та приписи частини третьої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" якою передбачено, що правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними, колегія суддів дійшла висновку, що договори, які були укладені 20 березня 2015 року, тобто в день запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" є нікчемними.

20 березня 2015 року призупинились повноваження органів управління банку, в ньому було запроваджено тимчасову адміністрацію. Дозволу Фонду на вчинення оспорюваних правочинів матеріали справи не містять.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги про те, що укладені 20 березня 2015 року спірні договори є нікчемними в силу приписів частини третьої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є такими, що заслуговують на увагу.

Частиною 4 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Даний спір між сторонами виник з приводу наявності правових підстав для застосування наслідків нікчемного правочину у вигляді повернення грошових коштів сплачених позивачами за договорома купівлі-продажу від 20.03.2015 року, які, як встановлено Постановою Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння, є нікчемними.

У зв`язку з цим позивачі правомірно мають право на повернення грошових коштів, переданих на виконання нікчемного правочину, які є обґрунтованими, однак, суд не погоджується з вимогами позивача про стягнення коштів саме з ТзОВ «ФК «Інвест Хаус» виходячи з наступного.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Згідно висновку викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (касаційне провадження № 14-61цс18) пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Таким чином, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Судом встановлено, що договори купівлі-продажу від 20.03.2015 року, які Постановою ВС України визнані нікчемними, були укладені між Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , а ТзОВ «ФК «Інвест Хаус» стороною вказаного правочину не було.

З договору № UA-EA-2020-06-19-000027-b/42 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна від 30.06.2020 року укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Стрюкова І.О. та ТзОВ «ФК «Інвест Хаус» вбачається, що за цим договором ПАТ «Банк «Київська Русь», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Стрюкова І.О., передає у власність ТзОВ «ФК «Інвест Хаус», а ТзОВ «ФК «Інвест Хаус» приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна: нежитлової будівлі під літ. «Б-3» загальною площею 698,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які є відмінними від права власності та які виникли та /або можуть виникнути в майбутньому /а.с. 32/.

За наведеного суд зазначає, що за загальним правилом, правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права. Правонаступництво для юридичних осіб може наставати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, поділу або перетворення.

Таким чином, правонаступництвом є перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Розрізняють дві форми правонаступництва: універсальне та часткове (сингулярне). При універсальному правонаступництві до правонаступника (фізичної або юридичної особи) разом з правами первісного кредитора переходять і його обов`язки. Таке правонаступництво має місце у разі спадкування, реорганізації юридичної особи шляхом перетворення, злиття, приєднання. При частковому (сингулярному) правонаступництві до правонаступника переходять тільки певні права та обов`язки кредитора.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 20.03.2018 по справі N 910/1972/17 за загальним визначенням правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні. Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Доказами правонаступництва щодо окремого зобов`язання може бути: відповідний договір, на підставі якого воно виникло, передавальний акт чи розподільчий баланс, статут правонаступника.

Таким чином, відповідно до договору № UA-EA-2020-06-19-000027-b/42 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна від 30.06.2020 року, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Стрюкова І.О., та ТзОВ «ФК «Інвест Хаус», між сторонами відбулось сингулярне правонаступництво лише майнових прав на нерухоме майно, однак перехід будь яких обов`язків до покупця цим договором не передбачений.

Суд критично оцінює посилання позивачів на те, що ТзОВ «ФК «Інвест Хаус» є універсальним правонаступником ПАТ «Банк «Київська Русь», а тому ТзОВ «ФК «Інвест Хаус» зобов`язаний повернути їм сплачені кошти, так як належних доказів на підтвердження даної обставини суду не надано.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Отже, позивачем не надано до суду належних, допустимих та достатніх в своїй сукупності доказів, на підтвердження переходу до ТзОВ «ФК «Інвест Хаус» зобов`язальних обов`язків щодо нерухомого майна: нежитлового приміщення під літ. «Б-3» загальною площею 698, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які виникли у зв`язку із визнанням договорів купівлі-продажу, укладеними між ними та ПАТ «Банк «Київська Русь» нікчемними, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує ст. 141 ЦПК України та відмову в задоволенні позову в повному обсязі, у зв`язку з чим понесені позивачами судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до ч.9 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29 січня 2021 року накладено арешт на нежитлову будівлю під літерою «Б-3», загальною площею 698,9 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 31108446101.

Враховуючи, що суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, тому вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29 січня 2021 року на нежитлову будівлю під літерою «Б-3», загальною площею 698,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 31108446101.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 141, 158 175, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус», третя особа: ПАТ "Банк "Київська Русь" про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення коштів - відмовити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29 січня 2021 року на нежитлову будівлю під літерою «Б-3», загальною площею 698,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 31108446101.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.07.2021 року.

Суддя: