Рішення № 98461548, 21.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2021 року м. Київ № 826/5466/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юджин Лоджістікс»

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішень,

Прийняв до уваги таке :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юджин Лоджістікс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві з позовом, у якому просить суд:

визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві від 06.03.2018 № 0150081213 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 101 543,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариством у визначені законодавством строки сплачено податкові зобов`язання, але помилково на реквізити ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, а тому до останнього не може бути застосована штрафна санкція, передбачена ст.126 ПК України. Наголошує, що всі податки по ПДВ йдуть в Державний бюджет України, а тому не має значення що сплата відбулась на реквізити ДПІ, а не ГУ ДФС у м. Києві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що позивачем не було вчасно сплачено сум грошових зобов`язань, а тому правомірно застосовано штрафні санкції.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Податковим органом проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ «Юджин Лоджістік», за результатами якої складено акт перевірки від 22.02.2018 №2129/26-15-12-13-20.

У висновках вказаного акту зазначено, що ТОВ «Юджин Лоджістікс» порушено граничні строки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, передбачених п.57.1, п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, а саме в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість по наступних документах: податкові декларації від 22.05.2017 №9094066805, кількість днів затримки - 245; від 20.06.2017 № 9117222934 кількість днів затримки - 214; від13.07.2017 № 9117222934 кількість днів затримки - 198; від 13.07.2017 № 9134056423 кількість днів затримки - 184; від 21.08.2017 № 9168179451 кількість днів затримки - 167; від 20.09.2017 № 9191869768 кількість днів затримки - 136; від 20.10.2017 № 9218306056 кількість днів затримки - 106; від 20.11.2017 № 9244229249 кількість днів затримки - 75; від 20.12.2017 № 9272619530 кількість днів затримки - 45.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення: від 06.03.2018 №0150081213, яким на підставі ст.126 Податкового кодексу України нараховано штраф у розмірі 20% у сумі 108364,40 грн.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Підпунктом 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 цього Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (пункт 36.4 цієї статті).

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 36.5 статті 36 Кодексу).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (пункт 54.5 цієї статті).

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до пункту 31.1 статті 31 Кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до пункту 38.1 Кодексу виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Як вбачається із матеріалів справи позивачу контролюючим органом оскаржуваним податковим-повідомленням рішенням нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань, зокрема за податковими деклараціями з податку на додану вартість від травня 2017 по листопад 2017 року.

Відповідно до підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу регулюються Бюджетним кодексом України.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) належить податок на додану вартість.

Частиною першою статті 43 Бюджетного кодексу України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 45 цього Кодексу податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Порядок зарахування до державного бюджету коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном, та власних надходжень державних і комунальних вищих навчальних закладів, наукових установ та закладів культури, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 05 квітня 2001 року №2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Як зазначив позивач та підтверджується матеріалами справи і не спростовано відповідачем, позивачем сплачено спірні суми ПДВ згідно платіжних доручень від 30.05.2017 №571 на суму 54571,00 грн, від 23.06.2017 № 585 на суму 40212,00 грн, від 30.10.2017 №660 на суму 10067,00 грн, від27.11.2017 № 672 на суму 120731,00 так, від 29.12.2017 №689 на суму 82541,00 грн.

У вказаних платіжних дорученнях отримувачем зазначено ДПІ у Оболонському районі м. Києва (код 380024991), Банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві р/р 31113029700006.

Позивач не заперечує, що ним сплачено податок на додану вартість помилково не на вірний розрахунковий рахунок.

Однак, відповідно до Розділу I Положення про єдиний казначейський рахунок, затверджене наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року №122, єдиний казначейський рахунок - це консолідований рахунок, відкритий Держказначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Згідно з пунктом 2.1 Розділу 2 Положення №122 єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Держказначейства України та регламентується законодавством.

Таким чином, як стверджує позивач і з чим погоджується суд, усі сплачені податки і збори (обов`язкові платежі), незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Як висловився Верховний Суд у постанові від 01 серпня 2018 року у справі №813/2487/17, помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк. Допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету.

У постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15, суд вказав, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України. Крім того, Верховний Суд України зазначив, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету.

За наведених обставин, суд вважає, що податковий орган безпідставно нарахував позивачу штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість за спірними податковими деклараціями.

З урахуванням всього вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відтак позов підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 06.03.2018 року №0150081213 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 101543,20 грн - скасуванню.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач не довів суду правомірність свого рішення.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин Лоджістікс" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 06.03.2018 року №0150081213 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 101543,20 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин Лоджістікс" (код ЄДРПОУ 38510365, 04073, м. Київ, Проспект Московський, 8 корпус 1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 4411601, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.О. Арсірій