Рішення № 98461534, 21.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2021 року м. Київ № 640/15198/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., одноособово у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провизнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії в якому просив суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог : визнати неправомірними дії головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 06.06.2020 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати йому період роботи з 02.02.1998 - 01.02.1999 року, з 01.03.1999 - 26.09.2006 , з 02.10.2006 - 02.04.2007, з 19.04.2007 - 08.12.2008 , на посаді плавильника металів і сплавів та бригадиром плавильщиків металу до пільгового стажу за Списком №1, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити йому з 15.05.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 року, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд провадити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має необхідний стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до абзацу 1 пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Під час звернення до відповідача за призначенням пенсії позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують наявність стажу для призначення пенсії на пільгових умовах.

Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві у відзиві на позов заперечує пороти його задоволення посилаючись на те, що позивачем при зверненні до відповідача з відповідною заявою про призначення пенсії на пільгових умовах не була надана довідка про підтвердження стажу відповідно до додатку №5 пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.1993 року № 637.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що вважає достатньою підставою для визначення пільгового стажу необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, є записи в трудовій книжці про роботу на відповідних посадах.

Крім того, позивач подав заяву про стягнення судових витрат, а саме, вартість правової допомоги адвоката в сумі 6000,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07.04.2020 позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умова за Списком №1 мотивуючи тим, що він має пільговий трудовий стаж роботи на посадах, які відносяться до Списку №1 та надають право призначення пенсії на пільгових умовах у періоди з 02.02.1998 року - 01.02.1999 року, з 01.03.1999 року - 29.09.2006 року, з 02.10.2006 року - 02.04.2007 року, з 19.04.2007 року - 08.12.2008 року.

Листом від 16.04.2020 № 2600-0314-8/47999 заступник начальника головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомив позивача, що підстав для призначення йому пенсії за віком немає оскільки останній не подав заяву відповідно до додатку № 3 до порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1.

15.05.2020 позивач звернувся до відповідача з новою заявою оформленою у відповідності з наведеними вище вимогами та додатками до неї, в тому числі трудової книжки.

Листом від 26.05.2020 № 2600-0314-8/67213заступник начальника головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомив позивача, що підстав для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах немає оскільки не була надана довідка про підтвердження необхідного пільгового стажу (10 років) відповідно до додатку №5 пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Вважаючи таку відмову Пенсійного фонду України протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду. Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Пунктом «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (в редакції на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії) передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно приписів ч. З, 4 ст. 24 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Згідно статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Таким чином, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

З наведених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 1.

Водночас, основним документом, який підтверджує наявність в особи відповідного стажу роботи, є трудова книжка, а за відсутності записів в ній - уточнюючі первинні документи.

Всі наведені вище вимоги були дотримані позивачем при підготовці та подачі документів для призначення йому пенсії на пільгових умовах за Списком №1, а саме, в трудовій книжці зазначені періоди роботи позивача на посадах віднесених до Списку №1:

- з 02.02.1998 року по 01.02.1999 року працював учнем заливщика металів та сплавів у ливарному цеху малого підприємства ТОВ «ЛІКВІДУС»;

з 01.03.1999 року - 29.09.2006 року працював заливщиком металів та сплавів у ливарному цеху малого підприємства ТОВ «ЛІКВІДУС»; - з 02.10.2006 року - 02.04.2007 року працював плавильником металів та сплавів другого розряду у ливарному цеху ТОВ «Бахмацького заводу по обробці кольорових металів»;

- з 19.04.2007 року - 08.12.2008 року працював плавильником металів та сплавів дільниці №3 ТОВ «АДМ».

Вказані факти, крім записів у трудовій книжці, також підтверджуються копією наказу від 02.10.2006 року № 186 ТОВ «Бахмацький завод по обробці кольорових металів» про прийняття позивача на посаду плавильника металів та сплавів другого разряду у ливарному цеху, копії наказу від 02.04.2007 року № 96 ТОВ «Бахмацький завод по обробці кольорових металів» про звільнення позивача з посади плавильника металів та сплавів другого разряду у ливарному цеху, копією наказу від 16.11.2007 року № 135 ТОВ «Бахмацький завод по обробці кольорових металів» про підсумки проведення атестації робочих місць за умовами праці, копією довідки ТОВ «АДМ» від 30.08.2019 року № 300820119/15/К про період роботи позивача на посаді плавильника металу та сплавів дільниці № 3 з 19.04.2007 року по 08.12.2008 року, що міститься в матеріалах справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при зверненні 15.05.2019 року до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивач мав право на встановлення йому пільгового стажу за Списком №1 згідно вказаних вище періодів на відповідних посадах 10 років 8 місяць 18 днів.

Пояснення від відповідача про підстави відмови позивачу у зарахуванні йому до пільгового стажу вказаних вище періодів його трудової діяльності при призначенні йому пільгової пенсії уз в`язку з ненаданням останнім довідки про підтвердження стажу відповідно до додатку №5 пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.1993 року № 637, судом сприймаються критично, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено таких повноважень відповідача.

Згідно частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позову та вважає, що належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 , буде визнання відмови Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві включити до його пільгового стажу трудової діяльності за Списком №1 додатково 10 років 8 місяць 18 днів протиправною та зобов`язання відповідача виконати такі дії.

В частині вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.12.2018 року у справі №826/856/18. Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав суду копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю КС № 634./10 від 08.12.2017 року, ордер на надання правової допомоги від 06.07.2020 року серії КС № 382597, копію договору про надання правової допомоги від 22.01.2019 року № 22-01/19, копію додаткової угоди №1 від 01.12.2019 року, копію акту приймання-передачі надання правничої допомоги від 15.12.2020 року та виписки з рахунку АТ «Райфайзен Банк Аваль» у м. Києві від 15.12.2020 року про проведення оплати за надання правової допомоги допомогу у справі № 640/15198/20.

Як вбачається з копії акту приймання-передачі надання правничої допомоги від 15.12.2020 року ОСОБА_1 отримано правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 22.01.2019 № 22-01/19 у справі за позовом клієнта до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Розмір витрат клієнта складає 6000,00 грн. за роботу, пов`язану з наданням наступних послуг:

- здійснено аналіз норм чинного законодавства про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1;

- здійснено складання та подання заяви (подання) про призначення пенсії від 15.05.2020;

- здійснено аналіз рішення від 26.05.2020 року № 2600-0314-8/67213 ГУ ПФУ України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 1

- підготував правову позицію щодо оскарження неправомірних дій ГУ ПФУ України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 1;

- підготував та подав адміністративний позов до Окружного адміністративного суду м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов`язати вчинити певні дії Головне управління ПФУ в м. Києві від 06.07.2020р.;

- здійснював контроль відкриття провадження по справі та призначення судового засідання у справі № 640/15198/20 (Суддя: Мазур A.C.); - здійснив контроль подання сторонами процесуальних документів на позовну заяву у справі №640/15198/20; -підготував та подав відповідь на відзив Начальника ГУ ПФУ в м. Києві Л.Дзядевич 20.10.2020.;

- підготував та подав заяву про уточнення позовних вимог 13.07.2020;

- підготував та подав пояснення щодо позовних вимог ОСОБА_1 від 30.10.2020.

В акті приймання-передачі надання правової допомоги від 15.12.2020 вказано, що адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу та перелічені наведенні вище дії, але не вказано, що клієнт провів розрахунок з адвокатом з оформленням відповідних фінансових документів передбачених законодавством України.

За наведених обставин суд зазначає про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача витрат, понесених на професійну правничу допомогу з тих підстав, що матеріалами справи не підтверджено оплату послуг адвоката.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2522,40 грн., що підтверджується квитанцією від 06.07.2020 року № ПН1422 Враховуючи повне задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, становить 2522,40 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не зарахування пільгових періодів за Списком №1, а саме: з 02.02.1998 по 01.02.1999, з 01.03.1999 по 29.09.2006, з 02.10.2006 по 02.04.2007 з 19.04.2007 по 08.12.2008 протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах за Списком № 1, починаючи з 15.05.2020 з врахуванням пільгових періодів :з 02.02.1998 по 01.02.1999; з 01.03.1999 по 29.09.2006; з 02.10.2006 по 02.04.2007;з 19.04.2007 по 08.12.2008.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2522,40 грн (дві тисячі п`ятсот двадцять дві гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур