Рішення № 98461382, 20.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2021 року м. Київ № 640/13777/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачівдо третя особавідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Леонтьєв Ігор Миколайовичпро визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити діїПрийняв до уваги наступне

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни від 22.04.2021 ВП № 63887183 про накладення на Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (боржник) штрафу на користь держави у розмірі 5 100 грн за невиконання без поважних причин боржником рішення (виконавчого листа № 640/18281/18, виданого 22.10.2020 Окружним адміністративним судом м. Києва; стягувач - ОСОБА_1 ) про: зобов`язати Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів провести позапланову перевірку 'ГОВ «Управляюча компанія «Простір» стосовно порушення ним п. 7 ч. З ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не перевірив виконання ним як боржником рішення суду. За твердженнями позивача, у Відділу не було підстав для висновку, що рішення суду не виконано без поважних причин, тому накладення штрафу не відповідає нормам Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Ухвалою суду від 25.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/13777/21 в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено справу до судового розгляд по суті.

У встановлений судом строк відповідачем було подано відзив на позовну заяву за змістом якого він просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву вказано, що оскаржувана позивачем постанова про накладення штрафу за не виконання рішення суду є правомірною.

В подальшому судом залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 .

Третя особа заперечувала проти позовних вимог, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.

Як слідує з матеріалів справи, на виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження ВП № 63887183 з примусового виконання виконавчого листа № 640/18281/18, від 22.10.2020 Окружним адміністративним судом м. Києва, про зобов`язання Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів провести позапланову перевірку ТОВ «Управляюча компанія «Простір» стосовно порушення ним п.7 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону, державним виконавцем 10.12.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 3- ох робочих днів. Копію постанови направлено боржнику до виконання, стягувачу до відома. Пунктом другим, зазначеної постанови, зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, про що невідкладно повідомити державного виконавця з наданням підтверджуючих документів.

В подальшому 20.01.2021 до відділу надійшов лист Державної служби України з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів від 13.01.2021 № 23.3-6/592, яким повідомлено про проведення територіальним органом Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві позапланової перевірки, та на підтвердження чого надано наказ Головного управління від 08.07.2020 № 3557 "Про проведення позапланового заходу (перевірки), акт Головного управління від 23.07.2020 № 3557-1, складений за результатами позапланової перевірки ТОВ "Управляюча компанія "Простір". З врахуванням наведеного, боржником зазначено, що рішення суду виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Зі змісту документів, наданих боржником на підтвердження виконання рішення суду, а саме: наказу від 08.07.2020 № 3557, вбачається, що перевірка призначена у відповідності до Законів України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та "Про захист прав споживачів", на підставі звернення гр. ОСОБА_1 , та предметом заходу є дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг з питань, викладених у зверненні гр. ОСОБА_1 . Відповідно до переліку нормативно- правових актів та нормативних документів, згідно яких складено перелік питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю), долученого до акту, складеного за результатами перевірки від 23.08.2020 № 3557-1, Закон України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" не включений. Також, форма акту затверджена наказом Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства України від 29.01.2020 № 94.

Водночас слід звернути увагу, що відповідно до резолютивної частини рішення суду - боржника зобов`язано провести позапланову перевірку ТОВ "Управляюча компанія "Простір" стосовно порушення ним п. 7 ч. 3 ст. 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Як вбачається зі змісту рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, приймаючи рішення суд встановив, що у скарзі позивача було чітко сформульовано правову норму, порушення якої, на думку позивача, було допущене ТОВ «Управляюча компанія «Простір» (п.7 ч.3 ст.8 Закону №2119-VII), викладена суть самих порушень, а також прикладені копії рахунків на оплату, які містили підтвердження можливих порушень, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно було призначено та проведено позапланову перевірку ТОВ «Управляюча компанія «Простір» з питань додержання законодавства про захист прав споживачів. Натомість позапланову перевірку ТОВ «Управляюча компанія «Простір» з питань дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін у розрізі скарги позивача, відповідачем призначено та проведено не було, чим порушено права та законні інтереси останнього.

Також, судом зазначено, що з метою перевірки інформації, викладеної у скарзі позивача, відповідач повинен був призначити та провести позапланову перевірку ТОВ «Управляюча компанія «Простір» з питань дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. У цьому випадку відповідач повинен був використовувати акт перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, уніфікована форма якого була затверджена наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №965 від 14.08.2013, та яка б дозволила останньому зафіксувати порушення, допущені ТОВ «Управляюча компанія «Простір», у разі їх виявлення під час перевірки.

Враховуючи наведене, та керуючись ст..ст. 63, 75 Закону державним виконавцем відділу винесено постанову ВП № 63887183 від 22.04.2021 про накладення на Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів штрафу у розмірі 5100,00 грн, та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», згідно частини першої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передумовою для накладення на боржника штрафу за невиконання без поважних причин в установлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника вчинити дії, є встановлення виконавцем за наслідками перевірки, що проводиться наступного дня після спливу десятиденного терміну з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, факту невиконання такого рішення.

Позивач посилається, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2019 у справі № 640/18281/18 останнім виконано, тому ознак протиправної бездіяльності Держпродспоживслужби не вбачається.

Як слідує з резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2019 у справі № 640/18281/18, Судом, зокрема, зобов`язано Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів провести позапланову перевірку ТОВ «Управляюча компанія «Простір» стосовно порушення ним п.7 ч.3 ст.8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Водночас всупереч висновкам суду, викладеним у рішенні від 30.10.2019 у справі № 640/18281/18, на підставі якого видано виконавчий документ, позивачем знову проведено позапланову перевірку ТОВ «Управляюча компанія «Простір» з питань додержання законодавства про захист прав споживачів, а не на предмет порушень п.7 ч. 3 ст. 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", за результатом якої складено акт, іншої форми, аніж визначено рішенням суду, а саме акт, затверджений наказом Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства України від 29.01.2020 № 94, замість акту, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №965 від 14.08.2013.

Відтак, боржником не враховано висновки суду та не вжито заходів, спрямованих на виконання рішення у спосіб та порядок, визначені виконавчим документом, а отже, рішення суду залишається невиконаним боржником без поважних причин.

Більше того, станом на дату винесення відповідачем спірної постанови позивачем не повідомлено державному виконавцю поважних причин невиконання ним судового рішення в частині проведення позапланової перевірки ТОВ «Управляюча компанія «Простір» стосовно порушення ним п.7 ч.3 ст.8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа «Сук проти України»).

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Доводи позивача про те, що ним здійснено перевірку не спростовують правомірності накладення штрафу, а навпаки підтверджують факт невиконання судового рішення в повному обсязі.

Отже, оскаржена постанова державного виконавця прийнята правомірно.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що використовуючи владні, управлінські функції при вирішенні питання про накладення штрафу, відповідач прийняв постанову у відповідності до вимог Закону, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (вул. Б.Грінченка, 1, Київ, 01001, код ЄДРПОУ 39924774)

відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13,Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622)

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповнень пункту 3 розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Р.О. Арсірій