Ухвала суду № 98461003, 13.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

13 липня 2021 року м. Київ № 640/7890/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної податкової служби у Київській областіпровизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо внесення 17 грудня 2019 року додаткових відомостей до запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна під номером 17127375, згідно з якими визначено розмір основного зобов`язання позивача в сумі 1 143 406, 48 грн, визначено об`єктом обтяження інше рухоме майно позивача, майно на яке позивач набуде право власності у майбутньому;

2) зобов`язати відповідача виключити ці додаткові відомості із Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року закрито провадження у справі №640/7890/20 в частині зобов`язання відповідача виключити додаткові відомості про обтяження за реєстраційним номером 17127375 із Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року, залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо внесення 17 грудня 2019 року додаткових відомостей до запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна під номером 17127375.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2020, залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 38 400, 00 грн (тридцять вісім тисяч чотириста гривень нуль копійок).

06 липня 2021 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат по справі №640/7890/20, яка обґрунтована тим, що судом, при ухваленні рішення від 16 листопада 2020 року та додаткового рішення від 27.11.2020 у справі №640/7890/20 не було вирішено питання про відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 32 000, 00 грн.

Дослідивши заяву позивача та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно приписів ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином додаткове рішення ухвалюється з підстав: а) не дослідження доказів щодо однієї із позовних вимог, б) не ухвалення рішення стосовно одного з клопотань, в) не визначення способу виконання судового рішення при вирішенні питання про право, г) не вирішення питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України).

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами за результатами розгляду справи.

При цьому, слід зазначити, що, по-перше, в межах питання цілей розподілу судових витрат останні розмежовуються:

а) на витрати на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката та вартість послуг помічника адвоката, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або ж підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

б) на суму, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, яка встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

По-друге розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі ж недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

По-третє в рамках розподілу судових витрат мають бути враховані визначені згідно з умовами договору про надання правничої допомоги розміри витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, що встановлюється на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідні докази понесених стороною витрат можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

По-четверте у випадку коли сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд, за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того з огляду на наведене варто акцентувати, що можливим є вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог за обставин наявності поважних причин не подання стороною доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, з приводу чого судом виноситься додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих доказів, у тому числі, договору про надання правничої допомоги, умовами якого і визначається обсяг наданих послуг, та на який мало місце посилання тієї чи іншої сторони при поданні заяви щодо подання, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, підтвердження розміру витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Додатково, у площині зауважених процесуальних норм та правових висновків, суд виокремлює, що за ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Так беручи до уваги викладене суд відзначає, що до закінчення дебатів, зокрема у позовній заяві представник позивача заявляв клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката та зазначав, що докази з вказаного питання будуть під час розгляду справи та протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. В процесі розгляду справи представником позивача надано:

- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 14 лютого 2020 року.,

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 21 жовтня 2019 року KB №000712,

- договір про надання правової допомоги від 14 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Тукманом Є.Г., відповідно пункту 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе доручення з надання клієнту допомоги на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору надання адвокатом правової допомоги здійснюється на платній основі. Вартість наданої адвокатом правової допомоги у межах даного договору становить 3 200, 00 грн за кожну годину роботи адвоката.

Остаточна вартість наданої за даним договором правової допомоги визначається сторонами в Акті приймання - передачі наданих послуг.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду такі документи:

- заява з процесуальних питань від 02.06.2020, до якої надавався акт приймання- дачі наданих послуг від 02.06.2020, прибутковий касовий ордер №1-02-06/20 на суму 32 000,00 грн.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа №810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у Постанові від 22 грудня 2018 року (справа № 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п.30). У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно пункту 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Статтею 19 Закону №5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша).

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя цієї статті).

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу (частина четверта).

Отже, з урахуванням викладеного вище, суд звертає увагу, що предметом оскарження у даній справі було визнання протиправними дій відповідача щодо внесення 17 грудня 2019 року додаткових відомостей до запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна під номером 17127375. За своєю суттю справа не є складною, розглядалась Окружним адміністративним судом міста Києва за правилами спрощеного позовного провадження. З урахуванням ухваленого додаткового рішення від 27.11.2020 про стягнення на користь позивача понесених судових витрат у даній адміністративній справі в розмірі 38 400,00 грн., суд дійшов висновку, що визначення розміру витрат у сумі 68 800,00 грн. не є співмірним із складністю справи, а заявлені витрати часу є необґрунтованими. Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат в адміністративній справі №640/7890/20.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі №640/7890/20.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ч. 5 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Суддя Є.В. Аблов