Рішення № 98460857, 20.07.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 р. м. Чернівці справа № 600/1387/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправної відмови та зобов`язання вчинити дії.

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління ДФС у Чернівецькій області щодо перерахунку ОСОБА_1 вислуги років для призначення пенсії;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в органах Державної податкової служби з 04.09.1996 по 15.12.1997 та з 16.11.1998 по 24.01.1999.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 04.09.1996 по 15.12.1997 та з 16.11.1998 по 24.01.1999 працював в органах Державної податкової служби. З 25.01.1999 по час звернення, він проходить службу в ГУ ДФС у Чернівецькій області у податковій міліції.

26.02.2021 позивач звернувся до ГУ ДФС у Чернівецькій області із рапортом, в якому просив зарахувати йому до вислуги років для призначення пенсії, як особі, на яку поширюється дія Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" періоди його роботи з 04.09.1996 по 15.12.1997 та з 16.11.1998 по 24.01.1999.

Однак, 03.03.2021 відповідач відмовив йому в зарахуванні часу роботи на цивільних посадах до вислуги років для призначення пенсії згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки він працював на цивільних посадах.

Вказану відмову позивач вважає протиправною, оскільки порушує його право на на пенсію згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Головне управління ДФС у Чернівецькій області, заперечуючи проти позовних вимог, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначало, що посаду яку, займав позивач у зв`язку з переходом на службу у податкову міліцію, не передбачено Переліком. Посилаючись на положення Законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та «Про національну поліцію», відповідач також зазначав, що позовні вимоги позивача суперечать юридичній сутності виду спеціального стажу, оскільки законодавець пов`язує встановлення особливих правил призначення пенсії за вислугу років працівнику органів внутрішніх справ з наявністю стажу на відповідних посадах.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 та матеріалів справи, позивач у період:

- з 04.09.1996 по 15.12.1997 працював на посаді старшого податкового інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб ДПІ по Кельменецькому району; 04.09.1996 позивачем прийнято присягу державного службовця;

- з 26.12.1997 по 12.11.1998 проходив строкову службу у Збройних Силах України;

- з 16.11.1998 по 24.01.1999 працював на посаді старшого податкового ревізора інспектора сектору документальних перевірок юридичних осіб ДПІ у Кельменецькому району Чернівецької області;

- з 25.01.1999 по час звернення до суду позивач проходив службу в ГУ ДФС у Чернівецькій області на різних посадах у податковій міліції.

Дослідженням наказу Державної податкової адміністрації в Чернівецькій області від 25.01.1999 № 170 встановлено, що позивача призначено з 25.01.1999, на конкурсній основі, на посаду оперуповноваженого оперативного відділення відділу податкової міліції Кельменецької ДПІ, звільнивши з посади СДПРІ ДПІ у Кельменецькому районі.

26.02.2021 позивач звернувся до начальника ГУ ДФС у Чернівецькій області із рапортом, в якому просив зарахувати йому до вислуги років для призначення пенсії, як особі, на яку поширюється дія Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" періоди його роботи з 04.09.1996 по 15.12.1997 та з 16.11.1998 по 24.01.1999.

За результатами розгляду рапорту, листом від 03.03.2021 вих. №86/10/24-97-04-17 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для зарахування часу роботи на цивільних посадах до вислуги років для призначення пенсії згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки він працював на цивільній посаді з 16.11.1998, був звільнений з неї 24.01.1999 згідно поданої заяви, а з 25.01.1999 прийнятий в порядку нового прийому на службу в податкову міліцію (а не ОВС чи СБУ). Крім того, в листі відповідач зазначав, що періоди роботи в ДПА в Чернівецькій області з 04.09.1996 по 15.12.1997 та з 16.11.1998 по 24.01.1999 зараховуються позивачу для призначення пенсії при звільненні зі служби в податкової міліції.

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначає Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Право на пенсійне забезпечення, відповідно до вимог п. "б" статті 12 зазначеного Закону, мають особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Статтею 12 Закону № 2262-XII, визначено, що пенсія за вислугу років призначається:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 01 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року, і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Статтею 17 Закону № 2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.

Згідно з пунктом "и" частини першої цієї статті Закону особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.

Відповідно до ст. 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно абз. 12 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 № 393 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу, на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки за направленням Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Республіки Крим, Представника Президента України в області, містах Києві та Севастополі згідно з переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ і Центральним управлінням Служби безпеки.

З копії трудової книжки позивача, що додана до матеріалів справи видно, що з 04.09.1996 по 15.12.1997 позивача працював на посаді старшого податкового інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб. З 26.12.1997 по 12.11.1998 р. позивач проходив строкову службу у Збройних Силах України. З 16.11.1998 по 24.01.1999 позивач працював на посаді старшого податкового ревізора інспектора сектору документальних перевірок юридичних осіб, а з 25.01.1999 по час звернення до суду позивач проходив службу в ГУ ДФС у Чернівецькій області на різних посадах у податковій міліції.

Аналіз наведених норм законодавства та обставин справи дає підстави для висновку, що особам, які мають право на призначення пенсії на підставі Закону № 2262-XII, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи внутрішніх справ, податкову міліцію на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Міністерством внутрішніх справ України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державної фінансової політики.

Разом з тим, не затверджений перелік посад в органах Державної податкової служби України, період роботи на яких може бути зарахований до календарної вислуги років.

З цього приводу суд зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях про те, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Так, Закон № 2262-XII встановлює для осіб начальницького складу податкової міліції передбачені гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами, покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення і затвердження списку посад. Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для осіб начальницького складу податкової міліції як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.09.2019 у справі № 813/904/15 та від 04.10.2018 у справі № 819/1695/16.

Отже, період роботи позивача на державній службі у період з 04.09.1996 по 15.12.1997 та з 16.11.1998 по 24.01.1999 підлягає зарахуванню до вислуги років.

Відповідно, посилання відповідача на відсутність затвердженого переліку посад, як на підставу відмови позивачу у зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії часу попередньої роботи в державних органах, є безпідставним та необґрунтованим. Тому, відмова відповідача у перерахунку позивачу вислуги років для призначення пенсії є протиправною.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача підлягає сума сплаченого судового збору в розмірі 908,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72 - 77, 90, 134, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління ДФС у Чернівецькій області щодо перерахунку ОСОБА_1 вислуги років для призначення пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління ДФС у Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в органах Державної податкової служби з 04.09.1996 по 15.12.1997 та з 16.11.1998 по 24.01.1999.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 908,00 грн.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників процесу:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач - Головне управління ДФС у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, код ЄДРПОУ 39392513).

Суддя В.К. Левицький