Рішення № 98460464, 07.07.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1289/2117 год 00 хв

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Новіковій Т.А.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Бурашнікової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 26.02.2021 № 48 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача Сектору криміналістики та експертної роботи другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі з 01.03.2021 у зв`язку зі скороченням посади внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби;

- поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектора криміналістики та експертної роботи другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, або, у разі ліквідації її на день ухвалення судового рішення, поновити на посаді, що є рівнозначною посаді завідувача сектора криміналістики та експертної роботи другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.02.2021 до дня ухвалення рішення суду про поновлення на посаді.

Ухвалою від 02.04.2021 у справі відкрите загальне позовне провадження, підготовче засідання призначене на 11.05.2021.

Протокольною ухвалою від 11.05.2021 підготовче засідання відкладене на 27.05.2021.

Ухвалою від 11.05.2021 відмовлено Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі в задоволенні клопотання про залучення третьої особи.

Протокольною ухвалою від 27.05.2021 за клопотанням позивача підготовче засідання відкладене на 03.06.2021.

Ухвалою від 03.06.2021 підготовче провадження закрите. Справа призначена до судового розгляду по суті на 07.07.2021 о 14:00 год.

07.07.2021 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.10.2019 позивача призначено на посаду завідувача сектору криміналістики та експертної роботи Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, за конкурсом. Наказом т.в.о директора ДБР від 26.02.2021 № 48 о/с припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 із займаної посади у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 4 ст. 87 Закону України "Про державну службу" та п. 2, п. 5 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про Державне бюро розслідувань". Позивач вважає протиправним оскаржуваний наказ з огляду на те, що цей наказ прийнятий т.в.о. директора ТУ ДБР у м. Мелітополі Лісойваном Я.М., який не є суб`єктом призначення та керівником державної служби у розумінні норм статті 87 Закону України "Про державну службу". На день прийняття наказу про звільнення позивача діяли положення статті 91 вказаного Закону, якою директори територіальних управлінь Державного бюро розслідувань та їх заступники не були віднесені до переліку осіб, що є керівниками державної служби органу, який вони очолюють. Дана стаття не містить жодних посилань щодо поширення повноважень керівника державної служби на директора Державного бюро розслідувань і директора територіального управління Державного бюро розслідувань. Тому, на переконання позивача, у т.в.о. директора ТУ ДБР у м. Мелітополі Лісойвана Я.М. не було повноважень на прийняття наказу про звільнення позивача. Наведена правова позиція знайшла своє відображення також у висновку науково- правової експертизи щодо доктринального тлумачення нормативно-правових актів, складеному Науково-дослідним інститутом публічного права 07.08.2020 за № 5/1/6-511.

Також позивач відмітив, що попередження про звільнення вручене йому 28.01.2021, у той час, як новий штатний розпис, введений в дію та набрав чинності 01.03.2021, і в ньому відсутня посада, яку обіймав позивач - завідувач сектора криміналістики та експертної роботи Другого слідчого відділу слідчого управління територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі. Оскільки останній день лютого - 28.02.2021 припадав на неробочий день, то, відповідно до ст. ст. 47, 116, 117, 241-1 Кодексу законів про працю України, ч. 2 п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, наказ про звільнення позивача, видача йому трудової книжки та проведення з ним розрахунків повинні були відбутися 26.02.2021, тобто в останній робочий день на займаній посаді. Враховуючи це, на виконання вимог ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу", попередження про звільнення з посади мало б відбутися не пізніше 27.01.2021 Втім, позивача було попереджено про скорочення посади та наступне звільнення 28.01.2021. Посилаючись на викладене, позивач стверджує про порушення відповідачем процедури звільнення, що полягає у несвоєчасному попередженні позивача про наступне звільнення. Також наголошує, що звільнення позивача у зв`язку зі зміною штатного розпису та необхідністю заміщення даних посад особами рядового та начальницького складу прямо суперечить підпункту 4 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань". Крім того, позивач зазначив, що до звільнення він був працівником Державного бюро розслідувань, як загальнодержавного правоохоронного органу, статус якого затверджено Законом України "Про Державне бюро розслідувань", яким передбачені повноваження та функції працівників ДБР. Статтею 9 вказаного Закону визначено загальну чисельність працівників Державного бюро розслідувань у кількості 1600 осіб. Вказана кількість працівників після 01.03.2021 залишається незмінною. 22.02.2021 з метою недопущення порушення своїх трудових прав позивач звернувся до відповідача із заявою про надання згоди на переведення на рівнозначну чи нижчу посаду у ТУ ДБР у м. Мелітополі або у системі органів ДБР, відповідно до ч. 3 статті 14-3 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", та ініціював застосування передбаченої цим Законом процедури переведення, однак отримав категоричну відмову.

Наведені обставини, на думку позивача, є підставою для скасування наказу про звільнення та поновлення ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді, або, у разі її ліквідації на день ухвалення судового рішення, на посаді, що є рівнозначною посаді завідувача сектора криміналістики та експертної роботи другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі.

29.04.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в зв`язку із наступним. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" організаційна структура Державного бюро розслідувань визначається Президентом України. Оскільки вказаним Законом не передбачено переведення особи, що займає посаду державної служби, на посаду, яка підлягає заміщенню рядовим та начальницьким складом, Державним бюро розслідувань прийнятое рішення регламентувати порядок дій у разі прийняття відповідних змін до штатного розпису центрального апарату та територіальних управлінь ДБР. Зміна категорії посад працівників ДБР, які замішуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, здійснюється за рішенням Директора ДБР або особи, яка виконує його повноваження. Зміна категорії посад передбачає виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця та введення до штатного розпису посади рядового і начальницького складу.

Так, відповідно до наказів ДБР від 20.10.2020 № 202 ДСК та від 30.12.2020 № 303 ДСК, посади державної служби слідчого управління ТУ ДБР у м. Мелітополі виведені з штатного розпису. Водночас введені нові посади (іншої категорії) старшого та середнього начальницького складу, такі як старший слідчий в особливо важливих справах (підполковник ДБР), старший слідчий (майор ДБР) та слідчий (капітан ДБР). Функції криміналістики та експертної роботи відповідно до нової структури ТУ ДБР у м. Мелітополі взагалі не передбачені.

Щодо порушення порядку звільнення, відповідач зазначив, що 26.01.2021 складено попередження № 17-09/453/9-23/2021 про наступне вивільнення ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням посади державної служби, на підставі п. ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", із яким позивач ознайомився 28.01.2021, а 26.02.2021 в.о. директора ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_2 виніс наказ № 48-ос, яким припинив державну службу та звільнив ОСОБА_1 з посади державної служби з 01.03.2021. З урахуванням зазначеного, 30-тий календарний день з моменту попередження позивача припадає на суботу 27.02.2020, тому останнім робочим днем позивача є перший робочий день понеділок 01.03.2021.

Щодо відсутності у директора ТУ ДБР повноважень на звільнення державних службовців, відповідач відмітив, що відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" директор територіального управління Державного бюро розслідувань, або особа, яка виконує тимчасово його обов`язки, призначає на посади та звільняє з посад працівників відповідного територіального управління. Відсутність керівника державної служби в Державному бюро розслідувань не свідчить про те, що Директор територіального управління ДБР позбавлений права приймати рішення щодо прийняття та звільнення працівників ДБР, які мають статус державних службовців. Згідно із науково-правовим висновком від 11.09.2020, складеним Інститутом держави і права імені В.М. Корецького, здійснення Директором ДБР повноважень, визначених у Законі України "Про Державне бюро розслідувань", щодо призначення, переведення, звільнення державних службовців, у сукупності з іншими, є повноваженнями, що притаманні керівнику державної служби в ДБР.

Також відповідач заначив, що Закон України "Про Державне бюро розслідувань", прийнятий 12.11.2015, є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань, тоді як Закон України "Про державну службу", прийнятий 10.12.2015, є загальним законом, який визначає основи врегулювання відносин у сфері державної служби. Тому, для врегулювання питань з державної служби в Державному бюро розслідувань застосовується спеціальний закон.

Відповідач стверджує, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу. Суб`єкт призначення може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про державну службу" без застосування положень ч. 2 ст. 40 та ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України. Крім того, скорочення посади державної служби, як самостійна підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 87 Закону, не містить будь-яких додаткових умов припинення державної служби та є самостійною і достатньою підставою для її припинення. Відтак, починаючи з 25.09.2019 суб`єкт призначення вже не зобов`язаний пропонувати державному службовцю іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншу роботу (посади державної служби) у цьому державному органі. Посилаючись на викладене, відповідач вважає, що звільнення позивача із займаної посади відбулося на підставі та у порядку, що передбачені Законами України "Про Державне бюро розслідувань" та "Про державну службу", а тому підстави для задоволення позову відсутні.

11.05.2021 позивач надіслав відповідь на відзив, в якій зазначив, що на час призначення позивача на посаду - 30.10.2019, Державне бюро розслідувань мало статус центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, а директори територіальних управлінь Державного бюро розслідувань перебували у статусі державних службовців та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", були керівниками державної служби до повноважень яких належало, зокрема, призначення та звільнення з посад державних службовців територіальних управлінь Державного бюро розслідувань. Після змін, внесених 03.12.2019 до Закону України "Про Державне бюро розслідувань", Державне бюро розслідувань набуло статус правоохоронного органу.

Висновок відповідача про те, що скорочення посади позивача зумовлене лише зміною штатного розпису, а не зміною правового статусу посади завідувача сектору, його завдань чи функцій не узгоджується із принципами верховенства права та стабільності державної служби, суперечить засадам правової держави. Відповідач не надав належних і допустимих доказів реального скорочення посади позивача, натомість визнав, що в слідчому управлінні ТУ ДБР у м. Мелітополі введені нові посади (старшого та середнього начальницького складу). Посилання відповідача на чинність наказу № 202дск від 20.10.2020 та на виключне право роботодавця самостійно визначати структуру, штатний розпис і чисельність працівників, не звільняє його від обов`язку доводити реальне, а не формальне, скорочення посади державного службовця.

24.05.2021 відповідач надіслав заперечення на відповідь на відзив, за змістом яких посада Директора ДБР залишається вищою посадою служби в Державному бюро розслідувань, а стаття 12 та 13 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" наділяє Директора (або особу, що виконує його повноваження) всіма притаманними для керівника державної служби повноваженнями, які повністю кореспондуються з повноваженнями керівника державної служби, закріпленими в статті 17 Закону України "Про державну службу"), зокрема, призначення, переведення, звільнення осіб, присвоєння рангів державних службовців, виплата заробітної плати, вирішення питання про заохочення працівників, накладення стягнення на працівників па підставі рішення Дисциплінарної комісії. Щодо доводів позивача про відсутність факту скорочення посади працівників ТУ ДБР у м. Мелітополі, відповідач зазначив, що структура ТУ ДБР у м. Мелітополі на 2021 рік передбачає 75 штатних одиниць, як осіб рядового та начальницького складу так і державних службовців, в цій структурі існує три слідчі відділи, які відрізняються між собою тим, що розслідують всі злочини підслідні ДБР на закріпленій території за місцем дислокації такого відділу. Відповідно в складі жодного з відділів немає посад державної служби, як і в усій ТУ ДБР у м. Мелітополі немає структурного підрозділу, що здійснює функції підрозділу, яким керував позивач. Таким чином, факт зміни структури підтверджується додатком 4 до наказу ДБР від 15.10.2020 № 581. Зміни штатного розпису з 115 штатних одиниць на 75 штатних одиниць, а саме скорочення 40 посад підтверджується наказами ДБР від 20.10.2020 № 202 ДСК та в подальшому введеному в дію з 01.03.2021 наказом ДБР від 30.12.2020 № 303, наказом ДБР від 21.01.2021 № 43 ДСК.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Наказом в.о. Директора Територіального управління ДБР у місті Мелітополі від 29.10.2019 № 73 о/с ОСОБА_1 призначений на посаду завідувача Сектору криміналістики та експертної роботи другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі з 30.10.2019, за конкурсом.

Указом Президента України від 05.02.2020 № 41/2020 затверджена Організаційна структура Державного бюро розслідувань.

Наказом в. о. Директора Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 № 581 затверджена структура та штатна чисельність територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, зокрема, Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі із штатною чисельністю 75 штатних одиниць.

Наказом в. о. Директора Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 № 583 внесені зміни до Переліку посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних знань за цими посадами, затвердженими наказом ДБР від 08.07.2020 № 323.

26.01.2021 відповідно до наказів Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 № 581 "Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь ДБР" та від 15.10.2020 № 583 "Про внесення змін до Переліку посад у територіальних управліннях ДБР", наказів ДБР від 20.102020 № 202дск, від 30.12.2020 № 303дск від 25.01.2021 № 43дск ОСОБА_1 попереджений про наступне звільнення з посади відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу". Дане попередження підписане особисто позивачем 28.01.2021.

26.02.2021 т. в. о. Директора ТУ Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі полковник Ярослав Лісойван видав наказ № 48 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача Сектору криміналістики та експертної роботи другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі з 01.03.2021 у зв`язку зі скороченням посади внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби.

Вважаючи звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" незаконним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку обгрунтованості доводів позивача про незаконність його звільнення, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Щодо позиції позивача про відсутність у Директора ТУ ДБР повноважень на звільнення державних службовців, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 з 30.10.2019 займав посаду завідувача сектора криміналістики та експертної роботи другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, та мав статус державного службовця.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначені Законом України "Про Державне бюро розслідувань" від 12.11.2015 № 794-VIII (далі - Закон № 794-VIII).

Положення Закону № 889-VІІІ та Закону № 794-VIII суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції (ч. 1 ст. 1 Закону № 794-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 794-VIII керівництво діяльністю Державного бюро розслідувань здійснює його Директор, який має першого заступника та двох заступників. У разі відсутності Директора Державного бюро розслідувань його повноваження здійснює перший заступник Директора Державного бюро розслідувань, а в разі його відсутності - один із заступників Директора Державного бюро розслідувань згідно із розподілом обов`язків.

За змістом п. 2, п. 5 ч. 3 ст. 13 Закону № 794-VIII Директор територіального управління Державного бюро розслідувань призначає на посади та звільняє з посад працівників відповідного територіального управління, крім тих, які призначаються Директором Державного бюро розслідувань відповідно до статті 12 цього Закону; видає у межах своїх повноважень накази і розпорядження.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону № 794-VIII у разі відсутності керівника підрозділу центрального апарату (директора територіального управління) Державного бюро розслідувань або тимчасової неможливості здійснення ним своїх повноважень його обов`язки виконує заступник, а за наявності двох заступників - найстарший за віком заступник.

Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону (ч. 2 ст. 14 Закону № 794-VIII).

Отже, із аналізу наведених вище положень Закону № 794-VIII слідує, що служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру. Посада Директора ДБР є вищою посадою служби в ДБР, яка підлягає заміщенню особами вищого офіцерського складу. Директор ДБР наділений повноваженнями керівника державного правоохоронного органу.

Згідно із ч. 5 ст. 14 Закону № 794-VIII трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

У свою чергу, згідно із ч. 1 ст. 91 Закону № 889-VІІІ особливості вступу, проходження та припинення державної служби в Апараті Верховної Ради України, державних органах, зазначених у частинах першій, восьмій - десятій цієї статті, інших органах системи правосуддя, дипломатичної служби, правоохоронних, митних та податкових органах регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, визначених спеціальним законодавством у відповідній сфері.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 889-VІІІ визначено, що керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов`язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі.

Суб`єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади (п. 7 3 ч. 1 ст. 2 Закону №889-VІІІ).

Підстави припинення державної служби визначені статтею 83 Закону № 889-VІІІ.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VІІІ державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87 1 цього Закону № 889-VІІІ).

Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VІІІ).

Отже, Законом № 889-VІІІ передбачено, що рішення про припинення державної служби з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 87 цього Закону, приймає суб`єкт призначення, тобто посадова особа, якій відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.

Беручи до уваги викладене вище, суд вважає, що у контексті положень п. 2 та п. 5 ч. 3 ст. 13 Закону № 794-VIII суб`єктом призначення на посади та звільнення з посади для державних службовців територіальних управлінь ДБР є Директор територіального управління ДБР, який наділений повноваженнями керівника державної служби в Державному бюро розслідувань, як в державному правоохоронному органі.

Посада Директора ДБР залишається вищою посадою служби в Державному бюро розслідувань, а стаття 12 Закону № 794-VIII надає Директору або особі, що виконує його функції, повноваження, якими наділений керівник державної служби згідно статті 17 Закону № 889-VІІІ, зокрема, призначення, переведення, звільнення осіб, присвоєння рангів державних службовців, виплата заробітної плати, вирішення питання про заохочення працівників, накладення стягнення на працівників па підставі рішення Дисциплінарної комісії.

Таким чином, зважаючи на приписи Закону № 794-VIII та Закону № 889-VІІІ, суд погоджується із доводами відповідача про те, що відсутність в Державному бюро розслідувань керівника державної служби не позбавляє Директора ДБР чи Директорів територіальних управлінь ДБР чи особи, яка виконує їх обов`язки, права на прийняття рішень щодо припинення державної служби з підстав, визначених ст. 87 Закону № 889-VІІІ.

Варто також відмітити, що Закон України "Про Державне бюро розслідувань" від 12.11.2015, є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань, тоді як Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 є загальним законом, який визначає основи врегулювання відносин у сфері державної служби. Тому, для врегулювання питань з державної служби в Державному бюро розслідувань застосовується спеціальний Закон № 794-VIII.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем процедури звільнення, що полягає у несвоєчасному попередженні ОСОБА_1 про наступне звільнення, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VІІІ суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Як зазначено вище, 26.01.2021 складено попередження № 17-09/453/9-23/2021 про наступне вивільнення ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням посади державної служби, із яким позивач ознайомився 28.01.2021. 26.02.2021 винесений наказ № 48-ос, яким ОСОБА_1 звільнено з посади державної служби з 01.03.2021.

Отже, 30-тий календарний день з дня попередження позивача - 28.01.2021 припадає на суботу 27.02.2020, тому останнім робочим днем позивача є понеділок - 01.03.2021.

Таким чином, при прийнятті рішення про звільнення позивача, відповідачем дотримані вимоги до ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VІІІ.

Щодо доводів позивача про відсутність факту скорочення посад, а також порушення прав позивача в частині не переведення на іншу посаду у системі Державного бюро розслідувань, суд зазначає таке.

Станом на 30.10.2019, тобто на день прийняття позивача на посаду завідувача Сектору криміналістики та експертної роботи Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, слідче управління ТУ ДБР у м. Мелітополі складалося із наступних відділів:

- Перший слідчий відділ (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) із штатом: начальник відділу, заступник начальника відділу, 13 слідчих та головний спеціаліст (із забезпечення зберігання речових доказів);

- Другий слідчий відділ (відділ з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) із штатом: начальник відділу, заступник начальника відділу, 13 слідчих та сектор криміналістики та експертної роботи у складі: завідувача сектору га головного спеціаліста;

- Третій слідчий відділ (відділ з розслідування військових злочинів) із штатом: начальник відділу, заступник начальника відділу та 7 слідчих.

Наказом в. о. Директора ДБР від 15.10.2020 № 581 затверджена структура та штатна чисельність територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, зокрема, Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі із штатною чисельністю 75 штатних одиниць, у тому числі Перший слідчий відділ (з дислокацією у м. Мелітополі), Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Запоріжжі), Третій слідчий відділ (з дислокацією у м. Херсоні).

Наказом ДБР від 15.10.2020 № 583 внесені зміни до наказу ДБР від 08.07.2020 № 323 та доповнено Перелік посад у територіальних управліннях, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, зокрема, посадами: начальник відділу (слідчого, оперативного) - підполковник ДБР; заступник начальника відділу (слідчого, оперативного) - підполковник ДБР; старший слідчий слідчого відділу - майор ДБР; слідчий слідчого відділу - капітан ДБР.

У судовому засіданні представник відповідача пояснила, що структура ТУ ДБР у м. Мелітополі на 2020 рік передбачала 115 штатних одиниць державної служби, до якої належав відокремлений структурний підрозділ - Слідче управління, в складі якого функціонували слідчі відділи. Станом на 2021 рік затверджена структура та штатна чисельність Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі із штатною чисельністю 75 штатних одиниць.

Так, суд встановив, що згідно наказів ДБР від 20.10.2020 № 202 ДСК, від 30.12.2020 № 303 та доданого до них штатного розпису (із змінами) із Першого, Другого та Третього слідчих відділів виводиться 53 посади державних службовців. У складі Другого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління ТУ ДБР у м. Мелітополі, який нараховував 22 штатні посади державної служби, функціонував Сектор криміналістики та експертної роботи у складі завідувача - 1 посада державної служби та головний спеціаліст - 1 посада державної служби.

Натомість, після внесення змін до штатного розпису, структура ТУ ДБР у м. Мелітополі на 2021 рік виведені 22 посади Другого слідчого відділу та створені: Перший слідчий відділ (з дислокацією у м. Мелітополі) – 4 штатні посади: начальник відділу та 3 слідчі, Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Запоріжжі) 10 штатних посад: начальник відділу, заступник та 8 слідчих, Третій слідчий відділ (з дислокацією у м. Херсоні) - 10 штатних посад: начальник відділу, заступник та 8 слідчих. Всього по трьом слідчим відділам введено 24 посади, заміщення яких передбачено особами старшого та середнього начальницького складу.

Отже, із наведеного слідує, що внаслідок змін у штатному розписі ТУ ДБР у м. Мелітополі в складі жодного зі слідчих відділів немає посад державної служби, та відсутній структурний підрозділ, що здійснює функції підрозділу, яким керував позивач.

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача про наявність на день попередження позивача про наступне вивільнення (28.01.2021) факту скорочення штату та зміна штатного розпису, зокрема, у ТУ ДБР у м. Мелітополі за рахунок ліквідації певних посад державних службовців та зменшення кількості шатних одиниць за певними посадами.

Відтак, оскільки посади категорії державної служби у слідчому управлінні ТУ ДБР у м. Мелітополі скорочені, а посади слідчих підлягали заміщенню особами старшого та середнього начальницького складу, тобто особами, яким присвоється військове звання капітана, майора чи підполковника, то державні службовці, що займали такі посади до введення в дію нового штатного розпису та нової структури ДБР, підлягали звільненню.

За правилами ч. 3 ст. 14-3 Закон № 794-VIII державні службовці можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України "Про державну службу".

Тобто, за правилами ч. 3 ст. 14-3 Закон № 794-VIII державним службовцям можуть бути запропоновані рівноцінні та нижчі посади у системі Державного бюро розслідувань за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.

Разом з цим, суд встановив, що посада завідувача Сектору криміналістики та експертної роботи Другого слідчого відділу, яку обіймав позивач, скорочена, а кваліфікаційні вимоги до кандидатів на посади слідчих передбачали їх заміщення особами старшого та середнього начальницького складу, тобто посади слідчих в ТУ ДБР у м. Мелітополі до і після зміни структури слідчих управлінь не є рівноцінними.

Відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VІІІ, чинної станом на 01.03.2021 суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

Суд відмічає, що Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14.01.2020 № 440-ІХ внесені зміни до Закону України "Про державну службу", який набрав чинності 13.02.2020.

Отже, після внесення Законом України від 14.01.2020 № 440-IX змін до Закону України "Про державну службу", положення частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України в частині обов`язку власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців не поширюються.

Відтак, починаючи з 13.02.2020 та у день попередження позивача про наступне вивільнення - 28.01.2021, а також у день звільнення позивача – 01.03.2021 у Директора ТУ ДБР у м. Мелітополі згідно із положеннями ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VІІІ не було обов`язку пропонування ОСОБА_1 будь-якої вакантної посади державної служби в ТУ ДБР у м. Мелітополі чи в системі Державного бюро розслідувань.

Таким чином, оскільки судом не встановлено порушення відповідачем вимог законодавства при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням посади внаслідок зміни штатного розпису, підстави для скасування наказу про звільнення від 26.02.2021 № 48 о/с відсутні, відтак вимоги про зобов`язання поновити позивача на посаді та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, у яких обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 371 КАС України, суд, -

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у задоволенні позовних вимог до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (код ЄДРПОУ 42348993; 72316, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Індустріальна, 89) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16 липня 2021 р.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 106030000