Ухвала суду № 98460403, 21.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

21 липня 2021 року Справа № 520/10589/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Харківської обласної прокуратури про залишення позовної заяви без розгляду за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність прокуратури Харківської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку - 39225,96 грн;

- зобов`язати прокуратуру Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку 39225,96 (тридцять дев`ять тисяч двісті двадцять п`ять ) гривень 96 коп.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 відкрито спрощене провадження в порядку передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Представником відповідача, Харківської обласної прокуратури, 12.07.2021 до суду подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування вказаного клопотання представник Харківської обласної прокуратури зазначив, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України). У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. Як вбачається з доданих до адміністративного позову матеріалів, позивача звільнено відповідно наказу прокурора Харківської області від 30.04.2020 №835к. Зазначений наказ позивачем оскаржено в судовому порядку (справа №520/6699/2020). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 адміністративний позов ОСОБА_2 до Харківської обласної прокуратури, першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, третя особа - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Скасовано рішення першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02.04.2020 № 67 «Про неуспішне проходження прокурором відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області ОСОБА_1 ». Скасовано наказ прокуратури Харківської області від 30.04.2020 № 835к про звільнення ОСОБА_2 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області та з органів прокуратури, поновлено ОСОБА_1 на посаді. Стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 127764,36 грн. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково, скасовано рішення в частині визнання протиправним та скасування рішення від 3 02.04.2020 № 67 Кадрової комісії № 1 «Про неуспішне проходження прокурором відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області ОСОБА_1 », в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні цієї частини позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 - залишено без змін. Отже, позивач дізнався про порушення його прав 30.04.2020, проте до суду з даним позовом звернувся лише в червні 2021 року, тобто через рік, у зв`язку з чим вищевказані позовні вимоги заявлені позивачем з пропущенням місячного строку звернення до суду з адміністративним позовом, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та клопотання Харківської обласної прокуратури про залишення позовної заяви без розгляду, суд встановив наступне.

Загальні правила щодо строків звернення до адміністративного суду із позовом регламентовано ст. 122 КАС України, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду ст. 123 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як встановлено судовим розглядом, підставою звернення позивача до суду із даним позовом слугувала бездіяльність Харківської обласної прокуратури щодо невиплати йому вихідної допомоги при звільненні.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) (відповідно до преамбули цього Кодексу).

Згідно зі частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-В «Про оплату праці» (далі – Закон № 108/95-В), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У рішенні від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

При цьому, суд зазначає, що за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 15.102013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 дійшов висновку, що положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-В «Про оплату праці» зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З огляду на викладене, клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання Харківської обласної прокуратури про залишення позовної заяви без розгляду за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя Д.А. Волошин