Рішення № 98459689, 19.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5137/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Глуханчука О.В.,

секретар судового засідання – Любімова О.Є.

за участі сторін:

представник позивача за первісним позовом – Ткаченко А.О. (на підставі Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань)

представник відповідача за зустрічним позовом – ОСОБА_1 (на підставі Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань)

представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом – Костинюк Ю.Д. (адвокат, за ордером)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до державного підприємства “ТВК” про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом державного підприємства “ТВК” до Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення надмірно та безпідставно сплачених коштів,

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2020 року до суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до державного підприємства “ТВК”, у якому позивач просить суд: стягнути з державного підприємства “ТВК”, а саме з усіх відкритих рахунків у банках, обслуговуючих підприємство, та за рахунок готівки суму заборгованості по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, у розмірі 982 250, 19 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідач – державне підприємство “ТВК” перебуває за основним місцем як платник податків у Головному управлінні ДПС в Одеській області, Овідіопольська ДПІ (Овідіопольський район) з 28.08.1998 року та зареєстроване за № 52.

Станом на 10.06.2020 року, згідно довідки-разрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника відповідач має податкову заборгованість перед бюджетом по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону на загальну суму 1 816 933, 00 грн.

Проте, як вказував позивач, стягненню на час звернення до суду, відповідно до розрахунку податкового боргу станом на 10.06.2020 року підлягала сума у розмірі 982 250,19 грн. Позивач зазначив, що заборгованість по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, виникла в результаті:

- нарахування відповідно до розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями від 25.02.2020 року на суму 582 250,19 грн. (основний платіж);

- нарахування відповідно до розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями від 20.05.2020 року на суму 400 000 грн. (основний платіж).

Разом 982 250,19 грн. (582 250,19 грн. (основний платіж) + 400 000 грн. (основний платіж).

Як зазначено у позовній заяві, згідно із п. п. 14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання, а відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У переліку податків і зборів, визначеному ст.ст. 9 і 10 Податкового кодексу України Кодексу, відсутній такий платіж як частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону. Платіж «частина чистого прибутку (доходу)» не є податковим, водночас контроль за відрахуванням до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями покладено на ДФС згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету».

Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Посилаючись на те, що відповідно до пп. 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 ПУ України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини, Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до суду з даним адміністративним позовом щодо стягнення з ДП “ТВК”, а саме з усіх відкритих рахунків у банках, обслуговуючих підприємство, та за рахунок готівки суму заборгованості по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону.

Позиція відповідача

20 липня 2020 року відповідачем через канцелярію суду поданий відзив на позовну заяву з додатковими доказами (а.с. 72-90, том 1).

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

Доводи відповідача мотивовані таким:

- у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом з причин, пов`язаних з порушенням податкового законодавства платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3 ст.57 ПК України);

- у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 ПК України).

- податкова вимога додатково не надсилається (не вручається), у разі коли сума податкового боргу змінилася;

- стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ПК України).

На підставі викладеного, посилаючись на встановлений Податковим кодексом України алгоритм стягнення податкового боргу, відповідач зазначив про недотримання контролюючим органом вказаного алгоритму, оскільки відповідач не отримував податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, відтак сума податкового боргу не є узгодженою а підстави для звернення позивача до суду з цією позовною заявою відсутні.

Також у відзиві, який надійшов до суду 20 липня 2020 року, відповідачем вказано, що борг про який зазначає позивач, тобто сама заборгованості по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, у розмірі 982 250, 19 грн. майже повністю погашена відповідно до виписок банку. За період 30.04.2020 року по 30.06.2020 року було сплачено: 30.04.2020 року - 100 000 грн.; 21.05.2020 року - 200 000 грн.; 28.05.2020 року - 100 000 грн.; 28.06.2020 року - 300 000 грн.; 30.06.2020 року - 250 000 грн. Усього на суму 950 000 грн.

Інші заяви по суті справи

31 липня 2020 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (а.с. 102-104, том 1).

У відповіді на відзив позивач підтвердив зменшення боргу за рахунок сплати відповідачем, про що надав роздруковані дані з інтегрованої картки платника податків по частині прибутку (доходу).

31 липня 2020 року позивачем через канцелярію суду подано уточнену позовну заяву (а.с. 114-119, том 1).

Згідно уточнень, позивач вказує, що нарахування на підставі податкових декларацій № 9334693310 від 25.02.2020 р. та №9111155940 від 20.05.2020 року було зменшено на 950 000 грн. Отже, сума заборгованості по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, становить 32 250,19 грн., яку позивач просить стягнути з державного підприємства “ТВК”, а саме з усіх відкритих рахунків у банках, обслуговуючих підприємство.

Зустрічний позов

12 серпня 2020 року від державного підприємства “ТВК” через канцелярію суду надійшов Зустрічний позов до Головного управління ДПС в Одеській області (а.с. 127-141, том 1).

У прохальній частині зустрічного позову державним підприємством “ТВК” заявлені вимоги щодо стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Державного підприємства «ТВК» надмірно та безпідставно сплачених коштів частини чистого прибутку за 2019 рік відповідно до платіжного доручення № 1548 від 30.04.2020 року, платіжного доручення № 1604 від 21.05.2020 року, платіжного доручення № 1623 від 28.05.2020 року, платіжного доручення № 1698 від 26.06/2020 року на загальну суму 950 000,00 грн.

В обґрунтування зустрічного позову зазначено про безпідставність адміністративного позову Головного управління ДПС в Одеській області до державного підприємства “ТВК” про стягнення з державного підприємства “ТВК” заборгованості по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що встановлений Податковим кодексом України алгоритм стягнення податкового боргу Головним управлінням ДПС в Одеській області недотриманий, оскільки відповідач не отримував податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, відтак сума податкового боргу не була узгодженою, а тому підстави для звернення до суду з позовом були відсутні.

Зустрічний позов також мотивований тим, що обидва позови (первісний та зустрічний) взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, вони виникають з одних правовідносин.

Держпідприємства, котрі мають державну частку в статутному капіталі, повинні сплачувати до бюджету частину чистого прибутку, який вони отримали за результатами відповідного звітного періоду. Такими є норми ЗУ «Про управління об`єктами державної власності» та Постанови КМУ № 138 та № 68.

04 грудня 2019 року Кабмін ухвалив постанову № 1015 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету міністрів України», яка набрала чинності 17 грудня 2019 року,

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1015 внесено зміни до Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, в частині сплати чистого прибутку (доходу) за наявності фінансових ресурсів у підприємства у розмірі 90 %, починаючи з 01 січня 2019 року.

18.02.2020 року ДП «ТВК» подано розрахунок чистого прибутку (доходу) наростаючим підсумком за 2019 у розмірі 90 %, у зв`язку з чим донараховано 1 649 780,00 грн. На підставі перерахування до бюджету цієї суми виникли спірні правовідносини у цій справі.

Позивач (за зустрічним позовом) посилається на те, що грошові кошти, сплачені ДП «ТВК» є безпідставно набутим майном у розумінні Цивільного кодексу України та надмірно сплаченими коштами у розумінні Податкового Кодексу України.

Так, позивач вказує на таке:

- постанова Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1015 не має зворотної сили, тому сплата чистого прибутку (доходу) у розмірі 90 %, починаючи з 01 січня 2019 року, є безпідставною;

- частина чистого прибутку державного підприємства – не є податковим платежем, а обов`язок щодо сплати частини чистого прибутку до бюджету не є податковим зобов`язанням в розумінні норм податкового законодавства, тому звернення первісного позивача з позовом про стягнення податкового боргу було неправомірним (непередбаченим податковим законодавством);

- стягнення податкового боргу відбувається після надіслання (вручення) платнику податкової вимоги, яка ДП «ТВК» не надсилалась;

- відповідно до статті 43.1. Податкового Кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику.

Позивач також вказав, що з метою уникнення штрафних санкцій з боку податкових органів, ДП “ТВК” частково погасило суму позовних вимог ГУ ДПС в Одеській області, а саме 950 000, 00 грн.

Однак, по суті спірних правовідносин ДП «ТВК» вважає, що ці кошти не є податковим боргом, та, за вищевказаних обставин справи, підлягають поверненню, як надмірно та безпідставно сплачені.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 177 КАС України, відповідач, який не є суб`єктом владних повноважень, має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою суду від 03 вересня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, зустрічний позов державного підприємства “ТВК” прийнятий судом для спільного розгляду з первісним позовом ГУ ДПС в Одеській області.

17 вересня 2020 року до суду надійшов відзив Головного управління ДПС в Одеській області на зустрічний позов державного підприємства “ТВК” (а.с. 149-154, том 1).

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення зустрічного позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

У відзиві зазначається, що згідно ст. 16 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями та дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також стягнення зазначених платежів до бюджету у разі їх несплати здійснюються податковими органами у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Що стосується стягнення з ГУ ДПС в Одеській області на користь ДП «ТВК» надмірно сплачених коштів частини чистого прибутку за 2019 рік відповідно до платіжних доручень на загальну суму 950 000 грн., відповідачем (згідно зустрічного позову) зазначено, що на підставі статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику на підставі заяви про таке повернення та за умови відсутності у платника податків податкового боргу.

Відповідач стверджує, що вказані умови повернення грошового зобов`язання позивачем дотримані не були.

Окрім того, відповідач зазначив, що частина чистого прибутку не є грошовим зобов`язанням платника податку у розумінні Податкового кодексу України, у зв`язку з чим не є надміру сплаченими коштами ДП «ТВК».

09 вересня 2020 року ГУ ДПС в Одеській області через канцелярію суду подано уточнену позовну заяву (а.с. 167-171, том 1).

Згідно уточнень, позивач просить стягнути з державного підприємства “ТВК”, а саме з усіх відкритих рахунків у банках, обслуговуючих підприємство, та за рахунок готівки суму заборгованості по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, у розмірі 400 000, 00 грн.

21 вересня 2020 року до суду надійшов відзив державного підприємства “ТВК” на уточнений позов ГУ ДПС в Одеській області (а.с. 187-191, том 1).

У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС в Одеській ласті до Державного підприємства «ТВК» про стягнення податкового боргу на суму 400 000 грн. через відсутність належних розрахунків, недоведеність боргу, відсутність права позивача на звернення до суду, та невірне визначення природи зобов`язань по сплаті частині чистого прибутку.

21 вересня 2020 року до суду надійшов відзив державного підприємства “ТВК” на уточнений позов ГУ ДПС в Одеській області (а.с. 187-191, том 1).

21 вересня 2020 року до суду також надійшла відповідь державного підприємства “ТВК” на відзив ГУ ДПС в Одеській області на зустрічний позов (а.с. 199-201, том 1).

Процесуальний рух справи

Ухвалою суду від 22 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою від 22 червня 2020 року суд витребував від Головного управління ДПС в Одеській області, яке звернулось із позовом про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, інформацію, у вигляді належним чином засвідчених письмових доказів щодо надсилання на адресу державного підприємства “ТВК” податкової вимоги, в порядку передбаченому статтею 59 Податкового кодексу України; дотримання строків стягнення коштів, згідно порядку передбаченого п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 03 вересня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, судом прийнятий для спільного розгляду з первісним позовом ГУ ДПС в Одеській області зустрічний позов державного підприємства “ТВК”.

Ухвалою суду від 03 вересня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено шістдесятидений строк проведення підготовчого провадження у справі №420/5137/20 на тридцять днів.

Ухвалою суду від 21 вересня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 21 жовтня 2020 року, учасники справи не з`явились, судом повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Від представника державного підприємства “ТВК” (відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом) 21 жовтня 2020 року через канцелярію суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на час противірусних заходів, у зв`язку із бажанням приймати особисту участь у розгляді справи по суті.

Від представника Головного управління ДПС в Одеській області, як відповідача за зустрічним позовом, 21 жовтня 2020 року до суду також надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, обґрунтоване тим, що постановою КМУ від 22 липня 2020 року № 641 продовжено до 31 грудня 2020 року на всій території України дію карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19. Також відповідачем вказано на значне поширення коронавірусної хвороби COVID-19 на території м. Одеси та Одеської області, що перешкоджає розгляду справи у відкритому судовому засіданні, у свою чергу Головне управління ДПС в Одеській області наполягає на розгляді справи лише у відкритому судовому засіданні за обов`язкової участі представника управління.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2020 року задоволені клопотання сторін та зупинено провадження у справі № 420/5137/20 - до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою суду від 07 липня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, поновлено провадження у справі № 420/5137/20.

Ухвалою суду від 07 липня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, керуючись ч. 2 ст. 240 КАС України, судом повернуто без розгляду клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку із пропуском строку його подання. Так, згідно вимог ч. 2 ст. 240 КАС України заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті. Ухвалою суду від 21 вересня 2020 року закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті, а клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про залишення позовної заяви без розгляду подане 12 жовтня 2020 року, тобто після того як суд розпочав розгляд справи по суті.

Під час розгляду справи по суті у судовому засіданні 07 липня 2021 року, сторони у вступному слові надали свої пояснення щодо змісту та підстав своїх вимог і заперечень щодо предмета позову.

Представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача за первісним позовом проти задоволення позову заперечував.

Представник позивача за зустрічним позовом позовні вимоги зустрічного позову підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з викладених у позові, відповіді на відзив та вступному слові підстав.

Представник відповідача за зустрічним позовом проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи та докази для їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступні обставини та факти.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державне підприємство “ТВК” (код ЄДРПОУ 24971375) зареєстроване 23.06.1999 року, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу: 08.11.2004, № 15431200000000208.

Засновник юридичної особи: ФОНД ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ, Код ЄДРПОУ:00032945.

Основним видом економічної діяльності підприємства є: 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у. (основний).

Державне підприємство “ТВК” (код ЄДРПОУ 24971375) узято на податковий облік 28.08.1998 року за № 52 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС в Одеській області, Чорноморське управління, Овідіопольська ДПІ (а.с. 25, том 1).

За даними облікової картки платника податків, за платежем 21010100 «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону», станом на 31.05.2020 року за відповідачем рахувалась недоїмка у розмірі 1 816 933, 19 грн.

Вказана недоїмка виникла в результаті:

- нарахування відповідно до розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, №9334693310 від 25.02.2020 року на суму 582 250,19 грн. (основний платіж);

- нарахування відповідно до розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, № 9111155940 від 20.05.2020 року на суму 400 000 грн. (основний платіж).

Разом: 982 250,19 грн., та вказана сума була заявлена Головним управлінням ДПС в Одеській області до стягнення у судовому порядку з державного підприємства “ТВК”, а саме з усіх відкритих рахунків у банках, обслуговуючих підприємство, та за рахунок готівки.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідно до оновленої інтегрованої картки за 2020 рік відбулось зменшення недоїмки за вказаним платежем (21010100) за рахунок сплати ДП «ТВК», а саме:

від 30.04.2020 року платіжне доручення №15487 від 30.04.2020 року на суму 100 000, 00 грн.;

від 21.05.2020 року платіжне доручення №1604 від 21.05.2020 року на суму 200 000, 00 грн.;

від 28.05.2020 року платіжне доручення №1623 від 28.05.2020 року на суму 100 000, 00 грн.;

від 26.06.2020 року платіжне доручення №1698 від 26.06.2020 року на суму 300 000, 00 грн.;

від 30.06.2020 року платіжне доручення №1705 від 30.06.2020 року на суму 250 000 грн.

Згідно уточненого позову від 09.09.2020 року недоїмка становить 400000, 00 грн., яка виникла на підставі податкової декларації № 9111155940 від 20.05.2020 року.

Під час розгляду судом справи, Головне управління ДПС в Одеській області повідомило, що згідно даних ІС «Податковий блок» заявлена у позовній заяві (уточнення) заборгованість ДП «ТВК» погашена у повному обсязі.

Враховуючи, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом, а відповідної заяви від Головного управління ДПС в Одеській області не надходило, відтак враховуючи обставини справи суд продовжив розгляд справи по суті позовних вимог.

Вирішуючи спірні правовідносини, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності з пп. 16.1.1, пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).

Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 57.1 якої передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно вимог пп. 20.1.18, пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Окрім того, відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 41.4 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

У відповідності з п. 95.1, п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, у справах щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, предметом доказування є наявність податкового боргу, який не сплачений протягом 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги, а також дотримання контролюючим органом алгоритму стягнення податкового боргу, передбаченого Податковим кодексом України.

Проте, спірні правовідносини у даній справі виникли внаслідок того, що частина чистого прибутку державних підприємств не є податковим платежем чи збором визначеним статтями 9 та 10 Податкового кодексу України.

Спірним питанням є законність звернення Головного управління ДПС в Одеській області з позовом до державного підприємства “ТВК” про стягнення з відкритих рахунків у банках, обслуговуючих підприємство, та за рахунок готівки, заборгованості по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, на підставі норм Податкового кодексу України.

Головне управління ДПС в Одеській області посилається на те, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями та дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також стягнення зазначених платежів до бюджету у разі їх несплати здійснюються податковими органами у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Державне підприємство «ТВК» заперечує щодо наявності у Головного управління ДПС в Одеській області підстав для примусового стягнення частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, відповідно до норм Податкового кодексу.

Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. № 138 затверджений Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (далі - Порядок № 138, у редакції від 17.12.2019, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Порядку №138 визначено, що згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” належать до наукових установ, науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств "Міжнародний державний центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, за результатами фінансово-господарської діяльності починаючи з 1 січня 2019 р. у розмірі 90 відсотків.

Згідно з пунктом 2 Порядку №138, частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Відповідно до пункту 3 Порядку №138, частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства. Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

За п. 4 та п. 5 Порядку №138, сплачена відповідно до цього Порядку частина чистого прибутку (доходу) зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду державного бюджету, відкриті в органах Державної казначейської служби.

Інформацію про нарахування та сплату частини чистого прибутку (доходу) відповідно до цього Порядку державні унітарні підприємства та їх об`єднання подають центральним та місцевим органам виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать.

Правові основи управління об`єктами державної власності визначає Закон України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 № 185-V.

Стаття 1 вказаного Закону визначає, що управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Законодавство про управління об`єктами державної власності складається з цього Закону, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України "Про захист економічної конкуренції", інших законів України, якими можуть бути встановлені особливості управління окремими об`єктами державної власності або їх видами, та інших нормативно-правових актів з питань управління об`єктами державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», контроль за виконанням функцій з управління об`єктами державної власності здійснюють Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності, уповноважені органи управління, органи державної контрольно-ревізійної служби, інші контролюючі органи шляхом проведення аналізу законності та оцінки ефективності виконання суб`єктами управління визначених обов`язків відповідно до законодавства України.

У статтю 16 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» включено частину восьму згідно із Законом № 465-IX від 16.01.2020, яка передбачає, що контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями та дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також стягнення зазначених платежів до бюджету у разі їх несплати здійснюються податковими органами у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Отже, частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм Податкового кодексу України

Цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків.

Таким чином, застосування процедури стягнення податкового боргу за нормами Податкового кодексу України не відповідає змісту вищевказаних норм.

При цьому, покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів, а також сплата його до державного бюджету України, не змінює правової природи такого платежу.

У свою чергу алгоритм дій, встановлений Податковим кодексом України, щодо стягнення коштів платника податків, поширюється виключно на випадки несплати платником податків грошових зобов`язань.

До аналогічного висновку, дійшов Верховний Суд під час розгляду аналогічних справ, постанова від 01.08.2018 №826/19797/16 (К/9901/35737/18), від 31.01.2019 року справа №819/25/18.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для звернення Головного управління ДПС в Одеській області до суду з позовом про стягнення з державного підприємства “ТВК”, а саме з усіх відкритих рахунків у банках, обслуговуючих підприємство, та за рахунок готівки, суми заборгованості по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, у порядку встановленому пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20, п. 95.1, п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України.

У порядку визначеному вказаними нормами стягненню підлягає податковий борг, як сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Тоді як частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм Податкового кодексу України.

У свою чергу, відповідальність за порушення законодавства з питань управління об`єктами державної власності встановлена статтею 17 Закону України «Про управління об`єктами державної власності».

Зокрема, за невиконання вимог законів України та інших нормативно-правових актів з питань управління об`єктами державної власності та податкового законодавства до винних осіб застосовуються заходи фінансової, адміністративної, дисциплінарної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності згідно із законом. Відповідальність за своєчасність подання центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності, інформації, зазначеної в частині шостій статті 16 цього Закону, та її повноту несуть керівники суб`єктів управління об`єктами державної власності.

Отже, враховуючи, що заявлена у позовній заяві (уточненій) заборгованість ДП «ТВК» погашена у повному обсязі, а також відсутність правових підстав для стягнення Головним управлінням ДПС в Одеській області з відкритих рахунків у банках державного підприємства “ТВК” чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС в Одеській області до державного підприємства “ТВК”.

Що стосується зустрічного позову державного підприємства “ТВК” до Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення надмірно та безпідставно сплачених коштів чистого прибутку за 2019 рік на загальну суму 950 000,00 грн., суд зазначає, що підстави для його задоволення також відсутні, з огляду на таке.

Так, відповідно до вищенаведених нормативно-правових актів, обов`язок щодо відрахування державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) визначений Законом України «Про управління об`єктами державної власності» та постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. № 138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями».

Відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», державні унітарні підприємства (крім виключень, визначених Законом) та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. № 138, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, до державного бюджету за відповідний період, з 1 січня 2019 р. складає 90 відсотків.

Суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. № 138 є чинною, відтак затверджений нею Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, є обов`язком для виконання, у т.ч. державним підприємством «ТВК».

На підставі викладеного суд відхиляє доводи ДП «ТВК», наведені у зустрічному позові, стосовно того, що постанова Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1015, якою внесені зміни до абзацу першого пункту 1 Порядку №138 в частині визначення розміру відсотку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) з 1 січня 2019 р. - 90 відсотків, не має зворотної сили, тому сплата чистого прибутку (доходу) у розмірі 90 %, починаючи з 01 січня 2019 року, була безпідставною.

При цьому, суд зауважує, що питання щодо правомірності визначення розміру відсотку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), не становить предмету спору, оскільки частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету з 1 січня 2019 р. становить 90 відсотків відповідно до п. 1 чинного Порядку №138.

Що стосується повернення сплаченої ДП «ТВК» частини чистого прибутку, як помилково сплачених коштів, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України та/або ст. 43 Податкового кодексу України.

Суд не надає оцінку щодо наявності правових підстав для повернення коштів за нормами Цивільного кодексу України, оскільки це не входить до юрисдикції адміністративного суду.

Водночас, суд зазначає, що умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені визначені ст. 43 Податкового кодексу України, зокрема:

43.1. Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

43.2. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

43.3. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Вирішуючи вимоги зустрічного позову, судом встановлено, що надмірно сплаченими коштами ДП «ТВК» вважає частину чистого прибутку за 2019 рік, відрахованого/сплаченого до державного бюджету відповідно до платіжних доручень на загальну суму 950 000 грн.

Проте, судом вже було зазначено, що частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм ПК. Цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків.

Отже, оскільки частина чистого прибутку не є грошовим зобов`язанням платника податку у розумінні Податкового кодексу України, зазначена сума переплати, у разі її наявності, не є надміру сплаченими коштами у розумінні ст. 43 Податкового кодексу України.

Окрім того, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення, однак ДП «ТВК» не зверталось до Головного управління ДПС в Одеській області з відповідною заявою, що не заперечується сторонами.

За таких обставин, суд вважає, що зустрічний позов державного підприємства “ТВК” до Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення «надмірно та безпідставно сплачених коштів чистого прибутку за 2019 рік на загальну суму 950 000,00 грн.» не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У рішення по справі “Звежинський проти Польщі” (Заява N34049/96) від 19.06.2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог як первісного, так і зустрічного позову - відсутні.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного та зустрічного позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 139, 177, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову Головного управління ДПС в Одеській області до державного підприємства “ТВК” про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

У задоволенні зустрічного позову державного підприємства “ТВК” до Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення надмірно та безпідставно сплачених коштів - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом – Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370; 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5).

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом – державне підприємство “ТВК” (код ЄДРПОУ 24971375; 67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Базова, 21).

Повний текст рішення складений 19 липня 2021 року.

Суддя О.В. Глуханчук

.