Рішення № 98459465, 21.07.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2021 р. № 400/2821/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачів:1: Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,м. Миколаїв, 54001, 2: Державна податкова служба України, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, про:визнання протиправною та скасування вимоги від 11.02.2021 № Ф-75949-17; зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач 1) та Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 р. № Ф-75949-17, зобов`язання видалити з ІКПП дані про наявність боргу з ЄСВ.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що не зареєстрований як фізична особа-підприємець. Підприємницьку діяльність здійснював з 1995 по 2000 рік. У 2000 році припинив підприємницьку діяльність, здійснивши передбачену на той час процедуру припинення. З моменту припинення підприємницької діяльності не здійснював сплату податків та зборів, не подавав звітність. Дані про позивача в Єдиному державному реєстрі відсутні. Крім того, в певні періоди позивач працював за трудовими договорами і роботодавці сплачували за нього ЄСВ. Вимога сформована не на підставі акту перевірки чи поданої позивачем звітності. Допущено помилки в написанні прізвища та по батькові позивача.

25.05.2021 р. відповідачі подали відзиви на позов (а. с. 29-30, 35-37), в яких вказано, що позивач знаходиться на обліку як платник податків ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва. Оскаржуваною вимогою позивачу нараховано єдиний внесок за період з 2017 по 2020 роки. Позивач у 2017-2019 роках був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку контролюючого органу. Обов`язок сплати єдиного внеску пов`язаний саме зі статусом суб`єкта підприємницької діяльності та припиняється разом із внесенням відомостей щодо припинення діяльності саме фізичної особи-підприємця. Норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) у спірний період не містили застережень, що особа звільняється від сплати ЄСВ як ФОП, якщо роботодавцем сплачується за нього ЄСВ. Враховуючи викладене, відповідачі вважають оскаржувану вимогу законною.

02.06.2021 р. позивач подав відповідь на відзив, де відзначив, що знявся з обліку ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва у 2000 році. В Єдиному державному реєстрі немає запису про реєстрація позивача фізичною особою-підприємцем, з 2000 року позивач підприємницьку діяльність не здійснював. Доказів протилежного відповідачами не надано. Вимога сформована у 2021 році за період з 2017 року, у той час як за Інструкцією має бути сформовано протягом 15 робочих днів з виникнення заборгованості.

Справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 1995 по 2000 рік.

11.02.2021 р. відповідачем 2 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-75949-17 станом на 31.01.2021 р. на суму 37788,74 грн (а. с. 10).

З наданого відповідачем 2 розрахунку до вимоги суд встановив, що заборгованість позивачу нараховано за 2017-2020 роки (а. с. 39).

На адвокатський запит відповідач 2 листом від 21.04.2021 р. повідомив позивача про його перебування на обліку як фізична особа-підприємець і, відповідно, наявність обов`язку сплати єдиного внеску з 2017 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом ст. 2 Закону № 2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Статус фізичної особи-підприємця підтверджується інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який працює як публічний державний реєстр з липня 2004 року.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01.01.2017 р., зокрема у першому реченні абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 слова "має право самостійно" замінено, словом "зобов`язаний".

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених Законом № 2464, є недоїмкою.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Законом України від 13.05.2020 р. № 592-IX внесено зміни до ст. 4 Закону № 2464 (набрали чинності 03.06.2020 р.), якими доповнено її частиною шостою такого змісту:

"6. Особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску".

Спірним у даній справі є наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця у 2017-2020 роках.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав доказів того, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець у 2017-2020 роках.

Натомість станом на дату розгляду справи Єдиний державний реєстр не містить інформації про реєстрацію чи припинення позивача як фізичної особи-підприємця (а. с. 16).

У постанові від 01.07.2020 р. по справі № 260/81/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Враховуючи викладене, за відсутності у позивача статусу фізичної особи-підприємця у спірні періоди, формування відповідачем 2 вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 р. № Ф-75949-17 є протиправним. Оскаржувана вимога належить скасуванню.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог у спосіб зобов`язання видалити з інтегрованої картки платника податку дані про наявність у позивача боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є належним способом захисту порушеного права позивача, оскільки вказане є дотриманням судом гарантії, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанції про сплату судового збору в загальній сумі 1816,00 грн (а. с. 20-21), що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, оскільки саме він допустив протиправні дії.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 43005393) та Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код ВП 44104027) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 р. № Ф-75949-17, зобов`язання видалити з ІКПП дані про наявність боргу з ЄСВ - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 р. № Ф-75949-17.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у Миколаївській області видалити з інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 дані про наявність боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 37788,74 грн.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) судовий збір у сумі 1816,00 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн 00 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 21.07.2021 р.

Суддя Н. В. Лісовська