Рішення № 98459422, 20.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8626/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання про повернення йому сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 18 959,00 грн з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією № Н178710 від 21.07.2020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 позивач сплатив 18 959,00 грн збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості, хоча був звільнений від його сплати на підставі п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, однак відповідачем відмовлено у задоволенні такої вимоги.

Відповідач позов не визнає. Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Заперечуючи позовні вимоги, представник відповідача покликається на те, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією щодо прав власності на нерухоме майно, а тому не мають можливості встановити факт придбання житла фізичними особами вперше. Пояснює, що громадяни, які придбавають житло вперше, звільняються від сплати збору на підставі Закону, а не за рішенням органу Пенсійного фонду України, а питання звільнення від сплати збору повинно було з`ясовуватись при нотаріальному оформленні цивільно-правового договору.

Третя особа правом подання пояснення щодо позову не скористалася.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити, що ухвалою судді від 02.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 20.07.2021 в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 21.07.2020, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Якимів Н.Б. та зареєстрованим у реєстрі за № 4814, ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з квитанцією № Н178710 від 21.07.2020 ОСОБА_1 сплатив на рахунок управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівській області збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 18 959,00 грн.

Позивач, вважаючи, що безпідставно (помилково) сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного ним майна, звернувся в Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою сформувати подання до управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова про повернення йому безпідставно сплачених коштів у розмірі 18 959,00 грн.

Листом від 18.05.2021 № 1300-5604-8/43380 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило позивачу у задоволенні його заяви, покликаючись на відсутність підстав для формування подання про повернення коштів, а саме. З 26.09.2020 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», відповідно до п. 15-3 Порядку, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. При цьому, позивач не надав таких документів. Крім того, із долученої копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 254673306 від 27.04.2021 вбачається, що позивач крім придбаної квартири є власником іншого житла.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач, стверджуючи, що придбав нерухоме майно вперше та керуючись п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», вважає, що відповідач зобов`язаний сформувати до територіального управління Державної казначейської служби України подання про повернення йому безпідставно сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного ним майна.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400) платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону № 400 передбачено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Закону № 400 на обов`язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, встановлена ставка збору у розмірі 1 відсоток від об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 400 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування платники збору, визначені у частині другій цієї статті, сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок № 1740).

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку № 1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» від 23 вересня 2020 року № 866 внесено зміни до Порядку №1740, а саме:

«- Пункт 15-2 доповнено підпунктами «в» і «г» викладено у такому змісті: «збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:

в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);

г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

- Пункт 15-3 доповнено абзацом такого змісту: нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, з аналізу викладених вище змін до Порядку № 1740, вбачається, що ними була усунена правова невизначеність щодо розуміння юридичного терміну «придбавають».

Зокрема, суд звертає увагу, що під словосполученням «придбаває житло вперше» необхідно розуміти, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя.

Викладене вище дає суду підстави для висновку, що визначення «придбаває», охоплює не лише оплатне набуття права власності на певний об`єкт, а і його приватизацію, успадкування, дарування та купівля частки в спільному майні подружжі.

Лише у разі відсутності наведених способів придбавання нерухомого майна, особа відповідно до пункту 15-2 Порядку №1740 не сплачує збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна.

Натомість, суд зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 866, якою запроваджені відповідні зміни, була оприлюднена шляхом публікації в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» №188 від 26.09.2020, та, відповідно, набрала чинності 26.09.2020, тобто після укладення позивачем договору купівлі-продажу від 21.07.2020.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Наведений закріплений в Основному Законі принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Таке розуміння цієї норми наведено в абзацах першому та другому пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки) від 05.04.2001 № 3-рп/2001.

На підставі цього суд вважає, що поширення терміну «придбання житла вперше» на випадки приватизації, успадкування, отримання у дар, купівлі як частки в спільному майні подружжя може бути здійснено лише починаючи з 26.09.2020, а тому факт перебування у спільній сумісній власності позивача та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_2 , частка якого набута шляхом приватизації житла (свідоцтво про право власності, рішення ; 11/8 від 31.10.2011, Комісія з питань приватизації житла при виконкомі Дрогобицької місткої ради), що підтверджується відомостями з Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо позивача, не є підставою для позбавлення позивача пільги, передбаченої пунктом 9 статті 1 Закону №400 та абзацом першим пункту 15-1 Порядку № 1740 та пов`язаної з придбанням ним житла вперше за договором купівлі-продажу від 21.07.2020.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Отже, виходячи з вищевикладеного, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, придбаного вперше, сплачено позивачем помилково, за відсутності обов`язку здійснювати такий платіж, у зв`язку з чим цей збір, сплачений при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягає поверненню у законодавчо встановленому порядку.

Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

При цьому, відсутність в Україні механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, не може бути підставою для відмови у поверненні помилково сплачених коштів з огляду на таке.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 819/1249/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 72867170), від 20.02.2018 у справі № 819/1730/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 72365003), від 14.02.2018 у справі № 826/23087/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 72288763), від 31.01.2018 у справі № 819/1667/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 71979246), від 30.01.2018 у справі № 819/1498/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 71911510), від 14.11.2019 у справі № 819/442/17(реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 85645767) тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним квартири вперше та відповідно свідчили б про відсутність у позивача права на звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, відповідачем не надано, суд дійшов висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно не вчинило дій щодо формування подання відповідно до приписів Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 за №787 про повернення позивачу збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позов про зобов`язання відповідача сформувати подання до територіального органу Державної казначейської служби України про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням вищевикладеного, для ефективного захисту прав позивача адміністративний позов належить задовольнити повністю шляхом зобов`язання відповідача сформувати подання відповідно до приписів Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 за №787, про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 18 959,00 грн відповідно до квитанції № Н178710 від 21.07.2020.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про зобов`язання вчинити дії, задовольнити повністю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання відповідно до приписів Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 за №787 про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 18 959 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 00 копійок з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією № Н178710 від 21.07.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положення п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).

Третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області (79005, м. Львів, вул. К. Левицького, 18, код ЄДРПОУ 38008294)

Суддя Сидор Н.Т.