Ухвала суду № 98458857, 13.07.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

13 липня 2021 року м. Київ 320/4882/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Повх І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Мильнікова О.М.,

від відповідача - Петровський Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання відповідача про закриття провадження в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство державної

кримінально-виконавчої служби України № 115»

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 115», в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність державного підприємства «Сільськогосподарського підприємства державної кримінально- виконавчої служби України № 115» щодо незабезпечення виплати ОСОБА_1 усіх сум, що належать позивачу від установи в день звільнення;

- стягнути з державного підприємства «Сільськогосподарського підприємства державної кримінально-виконавчої служби України № 115» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати грошового забезпечення у розмірі 59 540, 16 гри. (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот сорок гривень 16 копійок).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 320/4882/21 в обґрунтування якого відповідач зазначив, що Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№115) не є суб`єктом владних повноважень та не здійснює публічно-владних управлінських функцій. Відповідач зазначив, що поданий позов про стягнення заборгованості із виплати грошового забезпечення відноситься до трудових спорів і повинен розглядатися судом загальної юрисдикції, що передбачено ст.19 ЦК України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 суд призначив адміністративну справу № 320/4882/21 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 115» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін на 30.06.2021 о 12 год. 30 хв. Також суд витребував від відповідача установчі документи (положення, статут тощо) Держаного підприємства «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 115».

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 13.07.2021.

У судове засідання, призначене у справі на 13.07.2021 з`явилися уповноважені представники сторін.

Водночас, судом встановлено, що до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 . У вказаній заяві про збільшення позовних вимог позивач з приводу тверджень відповідача щодо непідсудності спору адміністративному суду, позивач зазначив, що суду слід не брати їх до уваги, з огляду на таке.

По-перше, позивач має спеціальне звання - капітан внутрішньої служби та працював на посаді головного інженера зазначеного державного підприємства, отже, вважає, що суду слід керуватися положеннями Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України». Так, статтею 6 вказаного Закону визначено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Також позивач зауважив, що статтею 14 вказаного Закону передбачено, що до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу, спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України. Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача просив закрити провадження у справі, оскільки спірні правовідносини, що виникли між сторонами не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Уповноважений представник позивача заперечував щодо закриття провадження у справі з підстав викладених у заяві про збільшення позовних вимог.

Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі та дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

Відповідно до приписів частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;

7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;

8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Отже, вказаною статтею передбачено вісім підстав для закриття провадження у справі. Разом з тим, відповідачем у клопотанні про закриття провадження у справі в якості підстави для закриття провадження зазначено про те, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пп.1, 2 ч.1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

В силу вимог п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державне підприємством «Сільськогосподарське підприємством державної кримінально-виконавчої служби України №115» є державним підприємством, центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі є Міністерство юстиції України. Засновником юридичної особи є Державна пенітенціарна служба України. Згідно відомостей КВЕД основними видами діяльності ДП «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №115» є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; 01.43 Розведення коней та інших тварин родини конячих; 01.45 Розведення овець і кіз; 01.46 Розведення свиней; 01.47 Розведення свійської птиці; 01.49 Розведення інших тварин; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 02.20 Лісозаготівлі; 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура); 10.11 Виробництво м`яса; 10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 16.24 Виробництво дерев`яної тари; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.23 Оптова торгівля живими тваринами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.21 Роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; 47.22 Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах; 47.23 Роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах; 47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

З огляду на викладене судом встановлено, що Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №115» не є суб`єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не здійснює владних управлінських функцій і не є установою. У свою чергу, позивач працював саме на підприємстві, а не в установі.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи, як правило, майнового інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу - участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень.

Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Таким чином, аналіз змісту статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС України дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій - встановлення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Стягнення заборгованості з виплати грошового забезпечення, стало причиною позбавлення права власності позивача, зокрема, володіти, користуватися й розпоряджатися об`єктом власності (грошовими коштами).

У зв`язку з чим, суд вважає, що звернення позивача до суду з даним позовом спрямоване на відновлення його майнового стану (порушеного права власності та ліквідації збитків, заподіяних його інтересам), на захист якого спрямовані засоби та норми, визначені саме цивільним і цивільним процесуальним законодавством.

За таких обставин, суд вважає, що даний спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Виходячи з аналізу норм КАС України, публічно-правовим спором є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Таким чином, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, даний спір належить до розгляду в порядку цивільного судочинства та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому суд вважає клопотання відповідача таким, що підлягає задоволенню та провадження у справі слід закрити з викладених вище підстав.

Керуючись статтями 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

1. Закрити провадження в адміністративній справі № 320/4882/21 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 115» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії..

2. Роз`яснити позивачу, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції цивільного суду за правилами цивільного судочинства.

3. Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 19.07.2021 року.