Рішення № 98458579, 13.07.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 липня 2021 рокум. Ужгород№ 260/2462/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Скраль Т.В.

при секретарі Шестак Н.В.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 - у судове засідання не з`явився;

відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області - представник у судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області, як відокремленого підрозділу ДПС (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина,52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправної та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 13 липня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 19 липня 2021 року.

14 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області, якою просить: 1) визнати протиправним і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області за № Ф-586-56 від 15.02.2021 р.; 2) винести окрему ухвалу, якою зобов`язати начальника Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області усунути порушення п.п. 4 п. 2 глави 4 розд. V Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021р. № 5 та вжити заходів щодо вилучення з інтегрованої картки платника даних про заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 3-4 квартали 2019 року.

22 червня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі.

13 липня 2021 року ухвалою суду замінено відповідача Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 43143065) на правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44106694).

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що з 01.04.2009р. по 14.06.2021р. працюю в ТОВ «Шаянські мінеральні води». 26.12.2018 року отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗР №21/1830. 15.02.2021 року відповідачем було сформовано вимогу №Ф-586-56 про сплату боргу, якою повідомлено, що станом на 31.01.2021р. його заборгованість зі сплати ЄСВ становить 13210,80 грн. Вимога щодо сплати боргу по ЄСВ за 3-4 квартали 2019 року була сформована відповідачем 10.02.2020р. за №Ф-586-56 та була визнана незаконною і скасована рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.04.2020р. по справі № 260/641/20, яке набрало законної сили. Наявність у нього свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право як адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу. Не змінює вищенаведеного і факт перебування на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

30 червня 2021 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що станом на 31.01.2021 року за Позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 13 210,80 грн. З 11.01.2019 року позивач знаходиться на обліку у контролюючому органі як самозайнята особа, що підтверджується інформаційними даними системи контролюючого органу "Податковий блок". Позиція позивача стосовно того, що він не зобов`язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки є найманим працівником не спростовує того факту, що він є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність відповідно до даних з Єдиного реєстру адвокатів України. Борг по єдиному внеску обліковується за позивачем як за особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, а не працівником. Наголошують, що для фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, жодним законодавчим актом України не передбачено обмежень щодо одночасного працевлаштування як найманим працівником.

Позивач у судове засідання не з`явився, однак 13 липня 2021 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується витягом з журналу вихідної кореспонденції Закарпатського окружного адміністративного суду.

2. Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що позивач у період з 01 вересня 2005 року був офіційно працевлаштований в ТОВ "Шаянські мінеральні води", зокрема, 01.09.2005 року прийнятий на роботу за сумісництвом інспектором з кадрів; 02.03.2009 року переведений з посади інспектора з кадрів (робота за сумісництвом) на посаду інспектора з кадрів (основне місце роботи); 01.04.2009 року переведений на посаду юрисконсульта; 03.02.2020 року переведений на посаду інспектора з кадрів; 02.03.2020 року переведений на посаду юрисконсульта, що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_2 , яка міститься у матеріалах справи, (а.с. 18-20).

У період з 2011 року по 2021 рік підприємство сплачувало за позивача єдиний соціальний внесок у повному обсязі, що підтверджується відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, копії яких містяться у матеріалах справи, (а.с. 21-22).

13 квітня 2020 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/641/20, яке набрало законної сили 01 вересня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-586-56 від 10 лютого 2020 року.

15 лютого 2021 року Головне управління ДПС у Закарпатській області сформувало податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-586-56 про стягнення з ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного внеску на суму 13 210,80 грн., (а.с. 7)

Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач звернувся до суду.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Що стосується позовної вимоги визнати протиправним і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області за № Ф-586-56 від 15.02.2021 р., судом встановлено наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб

Підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Також частиною 3 статті 4 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Приписами статті 13 Закону № 5076-VI встановлено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з статтею 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме, наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) встановлено, що єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

З огляду на наведене слідує, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. Разом з тим, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Щодо посилання відповідача на інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, а саме, на необхідність сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах, мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, то суд зазначає, що у такому разі здійснюється подвійна його сплата (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 160/3114/19, від 05.12.2019 року у справі № 260/358/19, від 27.02.2020 року у справі № 0440/5632/18.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01 вересня 2005 року позивач був офіційно працевлаштований в ТОВ "Шаянські мінеральні води", зокрема, 01.09.2005 року прийнятий на роботу за сумісництвом інспектором з кадрів; 02.03.2009 року переведений з посади інспектора з кадрів (робота за сумісництвом) на посаду інспектора з кадрів (основне місце роботи); 01.04.2009 року переведений на посаду юрисконсульта; 03.02.2020 року переведений на посаду інспектора з кадрів; 02.03.2020 року переведений на посаду юрисконсульта, що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_2 , яка міститься у матеріалах справи, (а.с. 18-20).

Таким чином, у спірні періоди позивач був найманим працівником, а тому, у цей період саме роботодавець позивача - ТОВ "Шаянські мінеральні води" сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством.

Підтвердженням наведеному є також індивідуальні відомості про застраховану особу - ОСОБА_1 форми ОК-7, які містяться в матеріалах справи, (а.с. 21-22).

Як встановлено судом, податковим органом було здійснено нарахування єдиного соціального внеску за 2 квартал 2019 - 4 квартал 2020 року у сумі 13 210,80 грн..

Суд зазначає, що факт перебування особи на обліку в податкових органах не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, зокрема, самозайнятих осіб, здійснюється контролюючим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

З огляду на те, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то у розумінні Закону № 2464-VI позивач був застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як самозайнятою особою, яка має право провадити незалежну професійну діяльність, проте, не отримував дохід від неї.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що 13 квітня 2020 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/641/20, яке набрало законної сили 01 вересня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-586-56 від 10 лютого 2020 року.

Так судом було встановлено, що вказана вимога була прийнята податковим органом за період: 3-4 квартал 2019 року.

Натомість, відповідачем у даній справі знову винесено вимогу, яка включає в себе також вищезгадані періоди.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем не доведено належними, достатніми доказами правомірне нарахування позивачу єдиного внеску як фізичній особі - підприємцю, що стало підставою для виникнення недоїмки у сумі 13 210,80 грн., тому суд дійшов висновку про протиправність вимоги боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області за № Ф-586-56 від 15 лютого 2021 року, а відтак така підлягає скасуванню.

Що стосується позовної вимоги винести окрему ухвалу, якою зобов`язати начальника Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області усунути порушення п.п. 4 п. 2 глави 4 розд. V Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021р. № 5 та вжити заходів щодо вилучення з інтегрованої картки платника даних про заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 3-4 квартали 2019 року, судом встановлено наступне.

Частинами 1, 5 статті 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Аналізуючи вказані приписи чинного процесуального законодавства щодо порядку та підстав винесення судом окремої ухвали, суд приходить до висновку, що вказані приписи мають тлумачитися та застосовуватися у їх взаємодії, отже винесення окремої ухвали є правом суду.

Крім того, при вирішенні даного питання суд враховує наступні обставини.

Так, позивач просить суд постановити окрему ухвалу щодо усунення порушення п.п. 4 п. 2 глави 4 розд. V Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021р. № 5 та вжити заходів щодо вилучення з інтегрованої картки платника даних про заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 3-4 квартали 2019 року.

Зважаючи на те, що дії відповідача не оскаржувалися та зобов`язальної вимоги позивач до такого не формував, то судом не встановлено правових підстав для винесення окремої ухвали.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу свого рішення на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову частково з мотивів, що зазначені вище у рішенні.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908, 00 грн., що підтверджено квитанцією від 10 червня 2021 року № 26, (а.с. 35).

Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправної та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області за № Ф-586-56 від 15 лютого 2021 року.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області, як відокремленого підрозділу ДПС (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина,52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) судові витрати у розмірі 454, 00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири грн. 00 коп.).

4. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

СуддяТ.В.Скраль