Рішення № 98458054, 20.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2021 р. Справа№200/5238/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4267 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

29 квітня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв`язку, надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А4267 про :

- стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 грудня 2019 року по 26 березня 2021 року в сумі 319849,32 грн.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що його було звільнено з військової служби та виключено із списків особового складу з 16.12.2019. Разом з тим, повний розрахунок при звільненні був проведений лише 26.03.2021. Вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права.

16 червня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якої відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду військовою частиною було проведено розрахунок при звільненні позивачу, а тому військовою частиною не порушені строки розрахунку при звільненні, встановлені ст.. 116 КЗпП, а тому відсутні підстави для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом: подання доказу сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано копії та докази.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Дніпровським РВ ГУДМС України в м. Києві. Має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Згідно з інформацією, наявною в КП «ДСС» рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року по справі № 200/5672-20-а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовленно. Постановою Першого апеляційного суду від 14 грудня 2020 року (повний текст 14 грудня 2020 року) постановлено:

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 р. у справі № 200/5672/20-а - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини А4267 про визнання протиправним та скасування наказу і зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А4267 від 11 грудня 2019 року за № 685 “Про призначення службового розслідування” за фактом самовільного залишення військової частини головним сержантом – командиром відділення роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту сержантом ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А4267 від 22.12.2019 року № 279 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини сержантом ОСОБА_2 ».

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А4267 від 12.03.2020 року № 60-РС про увільнення від займаної посади ОСОБА_1 та призупинення військової служби, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з 04 березня 2020 року.

Зобов`язати командира військової частини А4267 прийняти рішення згідно рапорту ОСОБА_3 від 11.12.2019 року про надання позачергової відпустки у зв`язку з одруженням з 11.12.2019 року терміном 5 діб та звільнення із лав Збройних Сил України у зв`язку з сімейними обставинами згідно п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на підставі рапорту від 18.12.2019 року.

Зобов`язати військову частину А4267 здійснити виплату ОСОБА_1 недоотриманого грошового та продовольчого, речового та інших видів забезпечення з дня припинення, а саме з 11.12.2019 року з утриманням обов`язкових платежів та зборів.

На виконання постанови Першого адміністративного апеляційного суду № 200/5672/20-а від 14 грудня 2020 року, наказом командира військової частини А 4267 від 19.02.2021 № 45 сержанта ОСОБА_1 вважати таким, що 16 грудня 2019 року справи та посаду сдав, з 16 грудня 2019 року виключити зі списків особового складу частини та з всіх видів забезпечення. Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в повному розмірі від посадового окладу за період з 01 грудня по 16 грудня 2019 року. Виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки за участь в антитерористичній операції та операції об`єднаних сил як учаснику бойових дій за період з 15 квітня 2019 року по 16 грудня 2019 року.

Згідно розрахунку сержанта ОСОБА_1 , який звільнений 16.12.2019, наказом № 45 від 19.02.2021 нараховано 17742,15, до видачі 17537,24.

Отже, остаточний розрахунок з позивачем при звільненні проведено 26.03.2021, що підтверджується інформацією з особового банківського розрахунку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивача виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення з 16 грудня 2019 року.

У відповідності до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки; вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум; відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно частини 2 статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, в якій зазначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 викладені наступні правові висновки: «Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.»

Необхідність застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, також викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Процедура нарахування середнього заробітку працівника визначається за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За правилами пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середньомісячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Суд зазначає, що позивачем невірно розраховано середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 319849,32 грн, оскільки не вірно розраховане середньоденне грошове забезпечення та невірно визначено кількість календарних днів за період з 17 грудня 2019 року по 26 березня 2021 року.

Відповідно до довідки про доходи від 01.06.2021 № 5/829, виданої військовою частиною А 4267, на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньоденний заробіток позивача становить 458,94 грн. (жовтень 2019 року – 13997,72., листопад 2019 року – 13997,72 грн., сума за два місяці 27995,44/61=458,94 грн.).

Тобто, розмір середнього заробітку, який має бути сплачений позивачу за час затримки розрахунку з 17 грудня 2019 року по 26 березня 2021 року складає 213866,04 гривні (466 х 458,94).

Отже, повний розрахунок при звільненні проведений 26 березня 2021 року. Період затримки складає 466 днів (17.12.2019 року по 26.03.2021 року).

Загальний розмір сум, які підлягали виплаті позивачу при звільненні становить 17742,15 грн.. Відтак, розмір несвоєчасно сплаченої суми складає 0,81% від загальної суми, що належала виплаті при звільненні (17537,24 грн.\ 213866,04 грн. х100).

Враховуючи наявність між сторонами спору про належні позивачу при звільненні суми індексації, виходячи з принципу пропорційності, суд вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь компенсації за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 1732, 31 грн.(середньоденний заробіток 458,94 грн. х 466 днів х 0,81% ).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

За змістом статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір в сумі 3198,49 грн., зважаючи на часткове задоволення позову, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сума судового збору 1733,59 грн. (3198,49 х 54,2%).

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини А4267 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А4267 ( місцезнаходження: Івано-Франківська область, м. Коломия, вул.. Моцарта, буд. 33; код ЄДРПОУ 26615035) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 грудня 2019 року по 26 березня 2021 року у розмірі 1732, 31 грн. (одна тисяча сімсот тридцять дві гривні 31 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Військової частини А4267 ( місцезнаходження: Івано-Франківська область, м. Коломия, вул.. Моцарта, буд. 33; код ЄДРПОУ 26615035) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1733,59 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя М.М. Крилова