Рішення № 98458045, 21.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року Справа № 160/17181/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу (далі - відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0150161304 від 24.04.2018 року на суму 159639,69 грн. та №0150211304 на суму 13303,31 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що складені відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки при їх винесенні податковим органом не враховані положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України. Курсова різниця, яка виникла внаслідок знецінення національної валюти, по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню. Позивач зазначає, що не є додатковим благом прощення боргу по валютному кредиту, якщо його сума не перевищує курсову різницю. Таким чином, оскільки прощена сума кредитором є меншою ніж різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року, то в силу пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України не вважається додатками благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 12.03.2021 року суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначив на 05.04.2021 року об 10:30 год.

15.03.2021 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, у зв`язку з отриманням доходу, як додаткового блага, у вигляді анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, яке не знайшло свого відображення у податковій звітності.

15.03.2021 року від відповідача надійшло клопотання про заміну Головного управління ДПС у Дніпропетровській області його правонаступником.

05.04.2021 року від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

В підготовчому засіданні 05.04.2021 року було оголошено перерву до 13.05.2021р.

В судове засідання 13.05.2021 року сторони не з`явилися, про дату, час та місце проведення якого повідомлені належним чином.

Відповідно до п.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За наведених обставин та керуючись приписами ч.9 ст.205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 19.03.2018 по 21.03.2018 Головним управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016. За результатами перевірки складено Акт від 28.03.2018 №15006/04-36=13-04/ НОМЕР_1 .

За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області зроблено висновок про порушення фізичною особою ОСОБА_1 :

1) абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п.157.1 ст 167 з урахуванням норм п.п. 164.1.55 п.165.1 ст.165 розділу IV Податкового кодексу України у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 127711,75 грн,

2) п.п. 1.2, п.п.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано військовий збір за 2016 рік в розмірі 10642,65 грн;

3) п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст. 176 ПКУ внаслідок неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік.

На підставі Акту від 28.03.2018 відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення -№ 0150161304 від 24.04.2018 на суму 159639,69 грн, -№ 0150211304 на суму 13303,31 грн.

В подальшому відповідачем також нарахована пеня:

- На податкове повідомлення-рішення -№ 0150161304 від 25.04.2018 - 15010,50 грн.

- На податкове повідомлення-рішення № 0150211304 від 25.04.2018 - 1250,88 грн.

Не погоджуючись із наведеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Спірним питанням в межах даної справи є правомірність віднесення ДПС суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу як додаткового блага на підставі абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Вимоги контролюючого органу щодо сплати позивачем військового збору, обрахованого з такої суми, та зобов`язання позичальника відобразити анульовану суму боргу у складі оподаткованого доходу шляхом подачі податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік є похідними за своєю суттю, оскільки безпосередньо пов`язані із нарахуванням податковим органом оподатковуваного доходу позивача як об`єкту оподаткування військовим збором.

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1. статті 14 ПК України (тут і далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

В силу абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

У зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін до ПК України щодо кредитних зобов`язань".

Відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Верховний Суд висловлював правову позицію щодо правильності застосування наведених положень законодавства і у постановах від 15 травня 2018 року (справа № 821/1594/17), від 19 липня 2019 року (справа №826/4240/18), від 14 листопада 2019 року (справа №520/10880/18), від 25 листопада 2019 року (справа №500/2252/18), від 04 червня 2020 року (справа №826/7305/17) вказав, що метою запровадження приписів, що містяться у пункті 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції. Курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Отже, для правильного визначення статусу анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.

Зазначена позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі №826/4240/18 від 19 липня 2019 р.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду (щодо пріоритету норм пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України над нормами абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України) викладено у постанові від 15 травня 2018 р. у справі №821/1594/17.

Отже, для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.

При цьому, для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином банк-кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання банком прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов`язання платника податків.

З урахуванням зазначеного вище Верховний суд наголошує, що під час судового розгляду необхідно з`ясовувати: чи не був погашений отриманий платником податку банку фінансовий кредит в іноземній валюті до 1 січня 2014 року; чи здійснена операція з прощення (анулювання) банком боргу за таким кредитом на користь платника податків - позичальника, починаючи з 1 січня 2015 року; чи змінено під час такої реструктуризації боргу валюту зобов`язання за кредитним договором з іноземної на гривню; чи перевищує сума прощеного (анульованого) кредитором боргу за таким кредитним договором суму курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України і вже в залежності від встановленого - правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Таким чином, проблемою даного спору є наявність або відсутність підстав для збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді прощеної (анульованої) у 2016 році суми основного боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті.

Вимоги щодо збільшення грошових зобов`язань з військового збору є похідними за своєю суттю, оскільки безпосередньо пов`язані із збільшенням загального оподатковуваного доходу як бази оподаткування і цим податком.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 травня 2018 р. по справі №821/1594/17.

Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2019 р. у справі №520/10880/18 також відхилив доводи контролюючого органу про те, що додатковий договір про прощення (анулювання) суми боргу передбачав прощення основної суми боргу, а не курсової різниці. Своє рішення суд касаційної інстанції обґрунтував тим, що положення п. 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачають прощення саме боргу, але в розмірі, що не перевищує курсову різницю.

30.01.2008 між позивачем, ОСОБА_1 та AT «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір № 223392449. За умовами цього Договору Кредитор (Банк) надав позичальнику Кредит за програмою кредитування «Житло в кредит на вторинному ринку». Сума кредиту - 28250,00 дол. Сполучених Штатів Америки. Цільове використання Кредиту: придбання нерухомості - 3-х кімнатної квартири загальною площею 67,78 км.м., за адресою АДРЕСА_1 (на теперішній час внаслідок перейменування - вулиця Медична) в м. Орджонікідзе (на теперішній час внаслідок переіменування - місто Покров). Виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором забезпечується іпотекою нерухомості - 3-х кімнатної квартири загальною площею 67,78 км.м., за адресою АДРЕСА_1 (на теперішній час внаслідок перейменування - вулиця Медична) в м. Орджонікідзе (на теперішній час внаслідок перейменування - місто Покров).

Одночасно з укладенням кредитного договору, 30.01.2008 між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено Договір іпотеки № 223392449/3140/05-юр-08, предметом іпотеки в якому визначено 3-х кімнатну квартиру загальною площею 67,78 км.м., за адресою АДРЕСА_1 (на теперішній час внаслідок перейменування - вулиця Медична) в м. Орджонікідзе (на теперішній час внаслідок перейменування - місто Покров).

23.09.2016 між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено Договір про припинення зобов`язань за кредитним договором № 223392449 від 30.01.2008.

Відповідно до п. 1 Договору про припинення зобов`язань: Сторони визнають і підтверджують, що розмір негашеної Позичальником заборгованості за Кредитним договором станом на 23 вересня 2016 складе 28408,52 дол. США та пені 345073,53 грн., що еквівалент 1081502,85 грн. по офіційному Курсу НБУ на дату укладання цього Договору, в тому числі:

- сума основного боргу (неповернутого кредиту) - 27396,65 (двадцять сім тисяч триста дев`яносто шість дол. США 65 центів) доларів США, що складає еквівалент 710198,73 (сімсот десять тисяч сто дев`яносто вісім грн. 73 копійки) гривень по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього Договору; проценти, нараховані за користування кредитом - 1011,87 (одна тисяча одинадцять дол. США 87 центів) доларів США, що складає еквівалент 26230,54 (двадцять шість тисяч двісті тридцять грн. 54 копійки) гривень по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього Договору;

- розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за Кредитним договором - 345073,58 (триста сорок п`ять тисяч сімдесят три грн. 58 копійок) гривень.

У звязку з виконанням Позичальником умов Кредитора, Сторони домовились, що з 23 вересня 2016 р. Боргові зобов`язання за Кредитним договором припиняються внаслідок звільнення Кредитором Позичальника від сплати Боржником зобов`язань (прощення боргу), а Кредитний договір вважається розірваним.

Фактичні обставини справи свідчать, що кредитні зобов`язання погашені на підставі Договору від 23.09.2016 «Про припинення зобов`язань за кредитним договором № 223392449 від 30.01.2008

Відповідно до умов договору Сторони визнають і підтверджують, що розмір негашеної Позичальником заборгованості за Кредитним договором станом на 23 вересня 2016 складе 28408,52 (двадцять вісім тисяч чотириста вісім дол. США 52 цента) доларів США та пені 345073,58 (триста сорок п`ять тисяч сімдесят три грн. 58 копійок) гривень, що складає еквівалент 1081502,85 (один мільйон вісімдесят одна тисяча п`ятсот дві грн. 85 копійок) гривень по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього Договору, в тому числі:

сума основного боргу (неповернутого кредиту) - 27396,65 (двадцять сім тисяч триста дев`яносто шість дол. США 65 центів) доларів США, що складає еквівалент 710198,73 (сімсот десять тисяч сто дев`яносто вісім грн. 73 копійки) гривень по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього Договору;

- проценти, нараховані за користування кредитом - 1011,87 (одна тисяча одинадцять дол. США 87 центів) доларів США, що складає еквівалент 26230,54 (двадцять шість тисяч двісті тридцять грн. 54 копійки) гривень по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього Договору;

розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за Кредитним договором - 345073,58 (триста сорок п`ять тисяч сімдесят три грн. 58 копійок) гривень.

Зміст п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України вказує на те, що ця норма права визначає граничний розмір прощеного (анульованого) боргу, який не буде вважатися додатковим благом за умов, що: боржник отримав кредит у іноземній валюті; фінансові зобов`язання в іноземній валюті не були погашені станом на 01 січня 2014 р.; сторони кредитного договору домовилися про зміну валюти зобов`язання; операція з прощення (анулювання) боргу здійснена після 01 січня 2015 р.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах кожна із зазначених умов була виконана.

Як слідує із наявних у матеріалах справи доказів, отриманий позивачем кредит в іноземній валюті в розмірі 28408 доларів США станом на 01.01.2014 р. не був погашений. Прощення боргу відбулося 23.09.2016 р. (тобто, після 01.01.2015 р.). Валюта зобов`язання була змінена 23.09.2016 р. з доларів США на гривню.

При цьому, слід зауважити, що відповідачем а ні під час перевірки, а ні під час розгляду справи не встановлено з чого саме складається ця сума прощеного боргу та без врахування курсової різниці при переведенні боргу із валютного у гривневий, відповідачем не доведено чи перевищує сума прощеного (анульованого) кредитором боргу за таким кредитним договором суму курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Аналіз вищенаведених обставин дозволяє дійти висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень пункту 8 підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Таким чином, прощений позивачу борг не може вважатись додатковим благом в розумінні підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а, отже, такий борг не підлягає оподаткуванню.

Також слід зазначити, що рішення контролюючого органу щодо збільшення грошових зобов`язань з військового збору та сплати штрафу за невиконання вимог п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України є похідними за своєю суттю, оскільки безпосередньо пов`язані із збільшенням загального оподатковуваного доходу як бази оподаткування і цим податком.

Оскільки у позивача не виник обов`язок щодо сплати податку на доходи фізичних осіб відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, у контролюючого органу також були відсутні правові підстави для нарахування грошового зобов`язання, що призводить до протиправності винесених Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень №0150161304 від 24.04.2018 року на суму 159639,69 грн. та №0150211304 на суму 13303,31 грн.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не доведено правомірність прийнятого ним рішення та не спростовано доводи позивача викладені у позовній заяві, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ ВП 44118658, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0150161304 від 24.04.2018 року на суму 159639,69 грн. та №0150211304 на суму 13303,31 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1729,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

В зв`язку з перебуванням судді у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 21.07.2021 року.

Суддя О.М. Неклеса