Рішення № 98457966, 19.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року Справа № 160/4959/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2020/500075/2 від 06.11.2020р. і картки відмови №UA500500/2020/50134 від 06.11.2020р., -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2021р. (згідно накладної Укрпошта Експрес) Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" звернулося з адміністративним позовом до Одеської митниці Держмитслужби та просить визнати протиправними та скасувати:

- рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA500500/2020/500075/2 від 06.11.2020р.;

- картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2020/50134 від 06.11.2020р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним до митного оформлення товару (№4/1 – взуття домашнє з підошвою з полімерних матеріалів та з верхом з текстильних матеріалів: капці чоловічі кімнатні закриті, арт. GW0781 – 13020 пар. Виробник: Ningbo Globalway Imp.&Exp.Co. LTD. Країна виробництва: CN. Торгівельна марка: Globalway. Код товару 6404191000) було подано ЕМД №UA500500/2020/513779, за ціною договору – 540859,24 грн. (18972,59 дол. США), що складається з ціни товару за контрактом та витрат на транспортування і страхування, та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України, при цьому, як зазначає позивач, подані ним документи не містили розбіжностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. За результатами здійснення контролю митної вартості товарів митницею не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято оспорювані картку відмови №UA500500/2020/50134 від 06.11.2020р. та рішення №UA500500/2020/500075/2 від 06.11.2020р. про коригування митної вартості товарів, в якому зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) у страховому полісі від 12.10.2020р. №3066 відсутні посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) від 27.12.2019 №3488-HD/CN, коносамент від 30.09.2020р. та страхова сума розрахунку не відповідає вартості вантажу за інвойсом від 23.09.2020 №HY3-ATB20948; 2) відсутні документи, зазначені у р. 4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.12.2019 №3477-NG/СN, що не дає можливості ідентифікувати заявлені до митного оформлення товари; 3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, проте, у наданих до митного оформлення рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги відсутня інформація щодо умов поставки товару, а також відсутній договір на перевезення, вказаний в графі 44 МД; 4) у поданих до митного оформлення документах: інвойсі №НYЗ-АТВ20948 від 23.09.2020 та інших відсутня будь-яка інформація щодо матеріалу виготовлення, що унеможливлює визначити вартісні характеристики товару і віднести його до зазначеного коду УКТ ЗЕД; 5) у поданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення зазначені умови поставки – FOB, проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування від продавця до покупця. Позивач вважає наведені оспорювані рішення відповідача необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим вони підлягають скасуванню, так як: 1) в заяві на страхування окремого перевезення вантажу №3066 від 12.10.2020 р. вказана страхова сума - 1 933 744,55 грн., і ця ж сама сума в доларах США вказана в інвойсі №HY3-ATB20948 від 23.09.2020p., за яким здійснювалося постачання товару, тобто, страхова сума відповідає сумі вартості вантажу за інвойсом; в заяві на страхування вказані реквізити (посилання) Генерального договору добровільного страхування вантажів №04г0д від 11.03.2020p., а реквізити зовнішньоекономічного контракту не вказані в страховому полісі (заяві), оскільки не мають жодного відношення до договору добровільного страхування; позивач не зобов`язаний за умовами поставки FOB здійснювати страхування вантажу, адже обов`язок страхувати поставку за даними умовами відсутній і у покупця товару і у його продавця, згідно Міжнародних Правил Інкотермс 2010; 2) всі товаросупровідні документи, які вказані в Розділі 4 контракту від 27.12.2019 №3477-NG/CN - були в наявності і надані митному органу, а тому позивач вважає, що розбіжності були відсутні, а підстава викладена в п.2) Рішення №UA500500/2020/500075/2 - є необ`єктивною та протиправною; 3) договір транспортного експедирування №88189 від 09.04.2019 р. був наданий декларантом при митному оформлення, про що зазначає сам відповідач у картці відмови в прийнятті митної декларації №UА500500/2020/50134 від 06.11.2020 р., також і позивачем до митного оформлення були надані документи, які в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, підтверджують вартість транспортних витрат, а саме: автотранспортна накладна №474 від 04.11.2020р., коносамент №ZJSМ20091274 від 30.09.2020р., рахунок-фактура №СФ-18930 від 05.11.2020р., рахунок фактура №СФ-18931 від 05.11.2020р., договір транспортного експедирування №88189 від 09.04.2019р., тобто, визначити вартість витрат на транспортування було, цілком, можливо за даними документами, які не містили ні розбіжностей, ні ознак підробки, і, відповідно, у митного органу не було законних підстав витребовувати додаткові документи. Окрім того, за умовами п.3.2 договору №88189 транспортного екпедирування, оплата за товар здійснюється протягом 3 банківських днів від дати підписання сторонами акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), оплата за транспортні послуги була здійснена 24.11.2020р., тобто на день митного оформлення 05.11.2020р. - декларант не міг надати платіжні доручення; 4) декларант разом з листом за вих.№0511/2020 від 05.11.2020р. надав митному органу фото маркування (ярлики) товару із вказаним матеріалом виготовлення; 5) при прийнятті оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів, митницею не було дотримано вимоги щодо послідовності застосування методів визначення митної вартості та вимоги ст.55 Митного кодексу України щодо змісту рішення про коригування митної вартості товару; митний орган у рішенні про коригування митної вартості визначає митну вартість товарів з урахуванням рівнів митної вартості товару, раніше визначеної митним органом по товару №4/1 за МД від 01.10.2020 №UA500500/2020/508327 та від 07.09.2020 №UA100020/2020/40312, проте, в рішенні відсутня інформація, що за цими деклараціями відбулося митне оформлення такого самого ж товару, з такими ж характеристиками. У відповіді на відзив від 09.07.2021р. позивач посилається на ті ж самі обставини (а.с.165-168).

Ухвалою суду від 19.04.2021р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с.92).

Ухвалою суду від 18.06.2021р., у зв`язку із ненаданням відповідачем відзиву на позов, було продовжено строк розгляду справи до 18.07.2021р. (а.с.97).

05.07.2021р., на виконання вимог вищенаведеної ухвали суду від 19.04.2021р., засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив відмовити у задоволенні адміністративного позову позивача у повному обсязі посилаючись на те, що під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією №UA500500/2020/513779 від 05.11.2020р. було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі тощо) відсутні дані щодо витрат на пакування та інших витрат, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) встановлення факту того, що до митного оформлення надано рахунок на оплату та договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг, у яких банківські реквізити не співпадають, викликало сумніви у достовірності наданих до митного оформлення документах та виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 Митного кодексу України; 3) у графі 8 «Джерела інформації…» декларації митної вартості джерелом визначення митної вартості зазначено «консультації з митним органом», проте, не зазначено яке саме джерело інформації (раніше оформлена митна декларація, висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, інформація біржових організацій про вартість товару або сировини тощо); 4) у поданому коносаменті не визначені умови оплату фрахту: «freight collect», «freight prepaid», «freight as arranged» тощо, що викликало сумніви у митного органу стосовно правильності визначення митної вартості товарів; 5) згідно п.3.1 контракту передбачена специфікація, де вказується ціна за товар, строки поставки та інше, у п.3.2 контракту зазначено, що з сум специфікацій складається сума контракту, також п.7.4 контракту передбачений перелік документів, який передається покупцю, серед яких специфікація та декларація країни відправлення, які до митного контроля та оформлення не надані; 6) наявні розбіжності стосовно умов оплати: в інвойсі передбачено 90 днів після отримання товару, п.4.1 зовнішньоекономічного контракту – після отримання, п.5.2 передбачено, що поставка товарів здійснюється протягом 30 днів з дати оплати товарів покупцем, відповідно до п.4.1 контракту оплата товару здійснюється згідно інвойсів, проте, наданий інвойс не містить банківських реквізитів для здійснення оплати. Відповідач вказує на те, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано другорядний метод визначення митної вартості – метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) та митну вартість скориговано до рівня ціни за МД від 01.10.2020р. №UА500500/2020/508327 – 7,01 дол.США/кг або 2,6322 дол. США (а.с.100-106).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 19.07.2021р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю “АТБ-МАРКЕТ” з 19.07.1999 року зареєстроване як юридична особа за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 40, що підтверджується копіями виписок та відомостей з ЄДРПОУ, наявними у справі (а.с.72,73,75).

27.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “АТБ-МАРКЕТ” як покупцем та компанією “NINGBO GLOBALWAY IMP. &EXP” (Китай) як продавцем був укладений контракт №3477-NG/CN, за умовами якого продавець зобов`язується поставити товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті; товар, який постачається за цим контрактом, повинен бути виготовлений та поставлений партіями відповідно до вимог, на умовах та за цінами, які зазначені у додатках та специфікаціях до цього контракту, які є його невід`ємною частиною (а.с.29-32,126-132).

Згідно до п.2.1, п.2.3 контракту визначено, що найменування, кількість та ціна товару, який постачається за цим контрактом, зазначаються у специфікаціях до цього контракту, які підписуються обома Сторонами на кожну поставку товару та є невід`ємною частиною цього контракту.

Ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB-Нінбо, КНР, згідно правил Інкотермс 2010 та включає в себе вартість навантаження товару у продавця, вартість усіх митних формальностей у країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 контракту оплата за товар відбувається протягом 5 банківських днів від дати митного оформлення в Україні.

Пунктами 4.1, 4.2 контракту встановлено, що товар за цим контрактом повинен бути поставлений на умовах FOB-Нінбо, КНР, згідно правил Інкотермс 2010.

Продавець зобов`язаний передати разом з товаром оригінали наступних товаросупровідних документів на товар: рахунок-фактура (інвойс), коносамент (при перевезенні товару морським транспортом), сертифікат походження товару, пакувальний лист, документи, які підтверджують якість та безпеку товару згідно з вимогами законодавства України, що діють для даного виду товару, засвідчена продавцем копія митної декларації країни відправника товару (а.с.29-32,126-132).

Окрім того, 09.04.2019р. між ТОВ «АТБ-маркет» як клієнтом та ТОВ «ТГЛ Україна» як експедитором було укладено договір №88189 транспортного експедирування, за умовами якого експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта виконати, а при необхідності організувати виконання передбачених цим договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу морським транспортом, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги на умовах та у порядку, передбаченими даним договором.

Пунктом 3.2 договору визначено, що оплата услуг експедитора здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту підписання обома сторонами акта здачі-приймання наданих послуг (а.с.54-59,133-143).

На підставі вищенаведеного контракту №3477-NG/CN, на адресу позивача від вказаного вище постачальника надійшов товар згідно Специфікації №37NG від 23.09.2020р., інвойсу №HY3-ATB20948 від 23.09.2020p., а саме, зокрема: «Взуття домашнє з підошвою з полімерних металів та з верхом з текстильних матеріалів - Капці чоловічі кімнатні закриті, арт. GW0781 – 13020 пар. Виробник: Ningbo Globalway Imp.&Exp.Co. LTD. Країна виробництва: CN. Торгівельна марка: Globalway.», що підтверджується змістом копій відповідних документів та митної декларації (а.с.19-21,33,34, 114-116,118,121,125).

Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості товару разом із митною декларацією ним були надані всі документи, що підтверджують митну вартість ввезеного товару, які не містять розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товару, містять повні відомості про ціну товару, що підтверджується змістом графи 44 ЕМД від 05.11.2020р. №UА500500/2020/513779 (а.с.19-21,114-116).

За результатами здійснення митного контролю декларанта було повідомлено про те, що у поданих до митного оформлення документах було виявлено відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: 1) у страховому полісі від 12.10.2020р. №3066 відсутні посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) від 27.12.2019 №3488-HD/CN, коносамент від 30.09.2020р. та страхова сума розрахунку не відповідає вартості вантажу за інвойсом від 23.09.2020 №HY3-ATB20948; 2) відсутні документи, зазначені у р. 4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.12.2019 №3477-NG/СN, що не дає можливості ідентифікувати заявлені до митного оформлення товари; 3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, проте, у наданих до митного оформлення рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги відсутня інформація щодо умов поставки товару, а також відсутній договір на перевезення, вказаний в графі 44 МД; 4) у поданих до митного оформлення документах: інвойсі №НYЗ-АТВ20948 від 23.09.2020 та інших відсутня будь-яка інформація щодо матеріалу виготовлення, що унеможливлює визначити вартісні характеристики товару і віднести його до зазначеного коду УКТ ЗЕД, а тому позивачеві було запропоновано надати додаткові документи, перелік яких зазначено згідно до ч.2, ч.3 ст.53 Митного кодексу України, шляхом направлення відповідного повідомлення позивачеві (а.с.27-28).

У відповідь на повідомлення Митниці декларантом надіслано лист вих. 0511/2020 від 05.11.2020р. із поясненнями щодо виявлених митницею розбіжностей, а також додатково надано копія митної декларації країни відправлення №310420200549363232 від 22.09.2020р., фото маркування товару зі вказаним матеріалом виготовлення товару, прайс-лист виробника товару б/н від 09.09.2020р. та комерційна пропозиція б/н від 16.09.2020р., при цьому, в листі зазначено, що інші додаткові документи в десятиденний термін надати немає можливості (а.с.36-37).

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації та додатково наданих на повідомлення митного органу, Митницею було встановлено наступне: 1) у страховому полісі від 12.10.2020р. №3066 відсутні посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) від 27.12.2019 №3488-HD/CN, коносамент від 30.09.2020р. та страхова сума розрахунку не відповідає вартості вантажу за інвойсом від 23.09.2020 №HY3-ATB20948; 2) відсутні документи, зазначені у р. 4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.12.2019 №3477-NG/СN, що не дає можливості ідентифікувати заявлені до митного оформлення товари; 3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, проте, у наданих до митного оформлення рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги відсутня інформація щодо умов поставки товару, а також відсутній договір на перевезення, вказаний в графі 44 МД; 4) у поданих до митного оформлення документах: інвойсі №НYЗ-АТВ20948 від 23.09.2020 та інших відсутня будь-яка інформація щодо матеріалу виготовлення, що унеможливлює визначити вартісні характеристики товару і віднести його до зазначеного коду УКТ ЗЕД; 5) у поданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення зазначені умови поставки – FOB, проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування від продавця до покупця, що підтверджується копією оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів, наявною у справі (а.с.16-17,111-112).

Враховуючи виявлені недоліки за результатами розгляду поданих декларантом документів, Митницею були прийняті оспорювані картка відмови в прийнятті митної декларації №UA500500/2020/50134 від 06.11.2020р. та рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2020/500075/2 від 06.11.2020р., за яким заявлену позивачем митну вартість товару №4 було скориговано за другорядним методом, а саме: за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) до рівня ціни за МД від 01.10.2020р. №UА500500/2020/508327 – 7,01 дол.США/кг або 2,6322 дол. США, що підтверджується змістом копій відповідних рішення та картки відмови (а.с.16-18,111-113).

Позивач не погоджується із вищевказаними оспорюваними рішеннями відповідача, просить визнати їх протиправними та скасувати посилаючись на те, що ним були надані митному органу всі документи, які підтверджують митну вартість ввезеного товару, визначені ст.53 Митного кодексу України та розбіжності вказані митним органом не впливають на визначення митної вартості товару та не можуть бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта за приписами ст.ст.52, 53 МК України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову повністю, виходячи з наступного.

За приписами ч.1 ст.49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до вимог ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом УІІ цього Кодексу та цією главою.

Частина 2 ст.53 Митного кодексу України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до вимог ч.5 ст.53 наведеного Митного Кодексу України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.

Згідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У відповідності до вимог ч.3, ч.4 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості – ч.1 ст.54 Митного кодексу України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу – ч.3 ст.54 Митного кодексу України.

Згідно до п.2, п.3 ч.4 ст.54 наведеного Кодексу, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, а саме:

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

При цьому, у відповідності до вимог ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У відповідності до положень ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні – це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, тлумачення вищенаведених норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями п.2 ч.4 ст.54, ст. 256 Митного кодексу України дозволяє дійти висновку, що повідомлення про надання додаткових документів, які надсилаються на адресу декларанта, а в подальшому – і рішення про коригування митної вартості повинні містити причини (сумніви) неможливості визначення заявленої митної вартості, а надання зазначених у них документів повинно усувати такі причини, при цьому, відмова у митному оформленні повинна бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими причинами, у зв`язку з якими органом доходів і зборів були витребувані додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вищенаведений правовий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 09.04.2019р. у справі №826/10733/15, від 24.04.2019р. у справі №810/2878/16, від 05.03.2021р. у справі №823/1461/17, від 18.03.2021р. у справі №820/3736/16, від 19.03.2021р. у справі №820/5525/16, яка є обов`язковою до застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, зі змісту оспорюваних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови від 06.11.2020р. видно, що вони не містять будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви саме у числових значеннях складових митної вартості ввезених товарів, у них не наведено причин неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів на підставі поданих декларантом документів, не наведено обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності, які не дозволяють підтвердити числові значення складових митної вартості імпортованого товару (а.с.16-17,111-112).

В той же час, зі змісту проаналізованих судом доданих до митної декларації документів, які були подані для підтвердження визначення декларантом митної вартості ввезеного товару, зокрема, копій контракту від 27.12.2019р. №3477-NG/CN, договору №88189 транспортного експедирування від 09.04.2019р., заяви на перевезення окремого вантажу №3066 від 12.10.2020р., прайс-листа від 09.09.2020р., комерційної пропозиції від 16.09.2020р., фотокартки маркування товару (капці чоловічі кімнатні закриті, арт. GW0781), рахунків-фактур №СФ-18930, №СФ-18931 від 05.11.2020р., актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0005722, №ОУ-0005723 від 05.11.2020р., митної декларації країни відправлення №310420200549363232, Генерального договору добровільного страхування вантажів №04г0д від 11.03.2020р. вбачається, що вони не містили жодних розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товарів, що підтверджується їх змістом (а.с.29-35, 46-47, 53-63, 87, 117-123, 125-162).

Оскільки під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведених поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту повідомлення від митниці та оспорюваних рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови від 06.11.2020р., а тому слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів.

Отже, у зв`язку з тим, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товару за поданими декларантом документами, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

За викладених обставин та з урахуванням аналізу змісту наведених документів та норм митного законодавства, можна дійти висновку, що оспорювані картка відмови у прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості ввезеного товару від 06.11.2020р. є протиправними, так як наведені оспорювані рішення суб`єкта владних повноважень не містять обґрунтованих сумнівів того, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх (повних) відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; оспорювані рішення не містять причин неможливості визначення заявленої митної вартості за ціною договору, у них також не наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, що передбачено положеннями ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України.

Так, відповідачем, у оспорюваному рішенні, було повідомлено позивача про те, що у поданих до митного оформлення документах було виявлено відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: 1) у страховому полісі від 12.10.2020р. №3066 відсутні посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) від 27.12.2019 №3488-HD/CN, коносамент від 30.09.2020р. та страхова сума розрахунку не відповідає вартості вантажу за інвойсом від 23.09.2020 №HY3-ATB20948; 2) відсутні документи, зазначені у р. 4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.12.2019 №3477-NG/СN, що не дає можливості ідентифікувати заявлені до митного оформлення товари; 3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, проте, у наданих до митного оформлення рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги відсутня інформація щодо умов поставки товару, а також відсутній договір на перевезення, вказаний в графі 44 МД; 4) у поданих до митного оформлення документах: інвойсі №НYЗ-АТВ20948 від 23.09.2020 та інших відсутня будь-яка інформація щодо матеріалу виготовлення, що унеможливлює визначити вартісні характеристики товару і віднести його до зазначеного коду УКТ ЗЕД; 5) у поданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення зазначені умови поставки – FOB, проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування від продавця до покупця (а.с.16-17,111-112).

Разом з тим, як вбачається зі змісту графи 44 ЕМД від 05.11.2020р. №UA500500/2020/513779 (а.с.19-21,113-116) та відповіді на повідомлення митниці вих. 0511/2020 від 05.11.2020р. щодо надання додаткових пояснень та документів (а.с.36-37), позивачем було надано митному органу всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, вичерпний перелік яких визначено у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, при цьому, митним органом не вказано яким саме чином вищезазначені виявлені розбіжності впливають на визначення числових значень складової митної вартості товару, з урахуванням надання для митного оформлення товару всіх встановлених законодавством необхідних документів.

Зазначення ж відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товару про те, що у ході перевірки виявлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, а також відсутнє підтвердження числових значень складових митної вартості товару не можна вважати належним обґрунтуванням правомірності коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.54 Митного кодексу України.

З цього приводу Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011р. у справі “Рисовський проти України” у п.70, п.71 якого Суд підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування”, який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. Суд зазначив, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини у відповідності до вимог ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 “Про захист особи відносно актів адміністративних органів” урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Перелічені принципи частково імплементовані у нормах Митного кодексу України, які передбачають проведення консультацій між митним органом та декларантом, вимогами цього кодексу щодо належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю правильності визначення митної вартості, щодо вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.

Втім, обставини даної справи свідчать про відсутність практичної реалізації вказаних принципів в діяльності відповідача.

Відповідна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду, яка висловлена у його постанові від 12.04.2018р. у справі №820/2014/17 (адміністративне провадження №К/9901/448/17).

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав щодо правомірності не зазначення у оспорюваних рішенні та картки відмови обґрунтованих сумнівів, які б перешкоджали митниці визначити митну вартість товару за заявленою позивачем ціною – ціною договору з урахуванням аналізу наданих документів та наведених норм митного законодавства.

Є безпідставними та відхиляються судом аргументи відповідача про те, що у страховому полісі від 12.10.2020р. №3066 відсутні посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) від 27.12.2019 №3488-HD/CN, коносамент від 30.09.2020р. та страхова сума розрахунку не відповідає вартості вантажу за інвойсом від 23.09.2020 №HY3-ATB20948, оскільки, по-перше, умови поставки FOB не передбачають обов`язкового страхування вантажу, а таке страхування здійснюється за бажанням покупця; по-друге, вказані аргументи спростовуються змістом проаналізованих судом інвойсу від 23.09.2020 №HY3-ATB20948, за яким загальна вартість товарів складає 68548,68 дол. США, та заяви на страхування окремого перевезення вантажу №3066 від 12.10.2020р., за якою вартість вантажу (страхова сума) складає 1933744,55 грн., що становить 68548,68 дол. США згідно курсу долара НБУ станом на 12.10.2020р. – 28,2098 грн. (а.с.34,35,121,123).

Судом також і відхиляються посилання відповідача у оспорюваному рішенні та картці відмови на те, що відсутні документи, зазначені у р. 4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.12.2019 №3477-NG/СN, що не дає можливості ідентифікувати заявлені до митного оформлення товари; для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, проте, у наданих до митного оформлення рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги відсутня інформація щодо умов поставки товару, а також відсутній договір на перевезення, вказаний в графі 44 МД, оскільки наведене спростовується змістом графи 44 ЕМД від 05.11.2020р. №UА500500/2020/513779 (а.с.19-21,114-116), яка свідчить про надання всіх наведених документів декларантом до митного органу.

Також, є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача у оспорюваному рішенні на те, що у поданих до митного оформлення документах: інвойсі №НYЗ-АТВ20948 від 23.09.2020 та інших відсутня будь-яка інформація щодо матеріалу виготовлення, що унеможливлює визначити вартісні характеристики товару і віднести його до зазначеного коду УКТ ЗЕД, оскільки наведене спростовується змістом фотокартки маркування товару (капці чоловічі кімнатні закриті, арт. GW0781), яка була надана декларантом на повідомлення митниці листом вих. 0511/2020 від 05.11.2020р. (а.с.36-37,53).

При цьому, є безпідставними та відхиляються судом аргументи відповідача, викладені у відзиві на позов, в обґрунтування правомірності прийняття оспорюваних рішень, з приводу виявлених розбіжностей у поданих документах, які не відповідають підставам, викладеним оспорюваних рішенні та картці відмови, а, відповідно до вимог абз.2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб`єкт владних повноважень в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, оскільки зміст оспорюваних картки відмови та рішення про коригування митної вартості не містить таких обґрунтувань та мотивів, що наведені у відзиві (а.с.100-106).

Окрім того, слід зазначити про необґрунтованість посилань митниці в оспорюваному рішенні про коригування митної вартості товарів на те, що з аналізу баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України встановлено, що рівень митної вартості по товару №4 є більшим – МД від 01.10.2020р. №UА500500/2020/508327 та від 07.09.2020р. №UА100020/2020/40312 становить 7,01 дол. США/кг або 2,6322 дол. США/пара (ніж заявлено декларантом 3,88 дол. США/кг), оскільки приписи статей 53-55 Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності та саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Наведена правова позиція узгоджується також із позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 09.04.2021р. у справі №804/5143/16, яка підлягає обов`язковому застосуванню адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши з дотриманням вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень вищенаведених оспорюваних рішень, суд приходить до висновку, що оскаржувані картка відмови у прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товару відповідачем прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваних картки відмови у прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості від 06.11.2020р. відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними та скасування наведених рішення та картки відмови, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати сплачуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Одеської митниці Держмитслужби на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4540 грн. 00 коп. понесені позивачем згідно платіжного доручення №407406 від 29.03.2021р. (а.с.15,79).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 134, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2020/500075/2 від 06.11.2020р. і картки відмови №UA500500/2020/50134 від 06.11.2020р. – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500500/2020/500075/2 від 06.11.2020р.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2020/50134 від 06.11.2020р.

Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (65078, м.Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А; код ЄДРПОУ 43333459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (49000, м.Дніпро, пр. О. Поля, 40; код ЄДРПОУ 30487219)– судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 540 грн. 00 коп. (чотири тисячі п`ятсот сорок грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва