Рішення № 98457960, 21.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року Справа № 160/3860/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з гр. ОСОБА_1 на користь Військового інституту танкових військ НТУ “ХПІ” суму у розмірі 35086 грн. 12 коп. на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання, стягнути з гр. ОСОБА_1 на користь Військового інституту танкових військ НТУ “ХПІ” витрати на сплату судового збору.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що громадянин ОСОБА_1 проходив навчання та військову службу у Військовому інституті танкових військ НТУ “ХПІ” з серпня 2020 року по січень 2021 року на посаді курсанта. Відповідно до розділу II “Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України”, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, Контракт про проходження військової служби (навчання) був укладений з громадянином ОСОБА_1 у серпні 2020 року, строком на термін навчання (5 років), за яким відповідач зобов`язався продовжувати подальше проходження військової служби на посадах офіцерського складу протягом не менше п`яти років після закінчення навчання. 26 січня 2021 року контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника Інституту і відповідачем був достроково розірваний та відповідач був виключений із списків особового складу Інституту наказом від 26.01.2021 № 16 через недисциплінованість. 15 лютого 2021 року відповідно наказу начальника інституту (по стройовій частині) № 30 ОСОБА_1 з 16.02.2021 виключено зі списків особового складу інституту та усіх видів забезпечення. Відповідно до п.1 (абз.6) Контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, укладеного між Міністерством оборони України, в особі начальника Інституту, і відповідачем, останній взяв на себе зобов`язання «відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу». Отже, у відповідача виникло зобов`язання щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання, а у позивача - право звернення до суду для захисту майнових інтересів в судовому порядку. Відповідач зобов`язався добровільно відшкодувати витрати частинами на утримання в Інституті під час навчання та не мав жодних претензій щодо сум нарахування, про що свідчить його рапорт та особистий підпис на розрахунках. Останній платіж, який здійснив відповідач був у лютому 2021 року. На теперішній час відшкодування витрат на користь Інституту відповідачем не відбувається, залишок невідшкодованої суми складає 35 086,12 грн.

Судом, з метою встановлення місця проживання або перебування ОСОБА_1 , зроблено запит до Відділу обліку та моніторингу інформації ГУДМС України в Дніпропетровській області.

07.05.2021 року на адресу суду надійшла відповідь, згідно якої ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

В зв`язку з перебуванням судді у відпустці відповідь отримана 11.05.2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 відкрито провадження за вищезазначеним позовом, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, яка отримана позивачем – 24.05.2021р., від відповідача на адресу суду повернувся конверт із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Разом з тим, згідно відповіді на запит від Відділу обліку та моніторингу інформації ГУДМС України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , куди судом і направлялася копія ухвали про відкриття провадження по вказаній справі.

Ухвала суду є різновидом судового рішення (ст. 241 КАС України), а відповідно до пункту 4 частини 6 статті 251 КАС України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

При цьому згідно з частиною 11 статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Як наслідок, застосовуючи по аналогії закону до спірних правовідносин ч.11 ст.126 КАС України та ч.1 ст.131 КАС України, враховуючи, що направлену відповідачеві копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року повернуто до суду з незалежних від суду причин, відповідач вважається таким, що був належно повідомлений про розгляд справи.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23.10.2019 року по справі №804/575/18.

В ухвалі суду від 12 травня 2021 відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву на позов та/або пояснень по суті справи не скористався. З клопотанням про продовження строку на надання відзиву та/або пояснень по суті справи до суду не звертався.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 19.08.2020 року Міністерство оборони України в особі начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “ХПІ” (керівник вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти) з однієї сторони та солдат ОСОБА_1 (курсант) з іншого боку уклали контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Сил України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, за яким курсант солдат ОСОБА_1 добровільно бере на себе зобов`язання в т.ч. проходити військову службу (навчання) у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” протягом строку Контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулюють порядок проходження військової служби, та цим Контрактом; продовжувати подальше проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського складу або офіцерського складу протягом не менше п`яти років після закінчення навчання; відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Наказом ТВО начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” №203 від 22.09.2020 року ОСОБА_1 з 21 вересня 2020 року зарахований до списків особового складу інституту та на всі види забезпечення, зарахований на продовольче забезпечення зі сніданку 23 вересня 2020 року.

Згідно витягу із протоколу №6 засідання вченої ради Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” від 09.12.2020 року вченою радою рекомендовано начальнику інституту відрахувати курсанта 114 навчальної групи навчального курсу ОВТ-2 солдата ОСОБА_1 за недисциплінованість.

Зі змісту наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” №16 від 26.01.2021 року вбачається, що солдат ОСОБА_1 , курсант 1-го курсу за спеціальністю “Озброєння та військова техніка”, наказом начальника інституту (по особовому складу) від 26 січня 2021 року № 4-К відрахований з числа курсантів через недисциплінованість, достроково розірваний контракт про навчання та зарахований у розпорядження начальника інституту. З 26 січня 2021 року переведений на норми забезпечення військовослужбовців строкової військової служби. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 “Про затвердження порядку відшкодування курсантами витрат пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах” підлягають відшкодуванню витрати, пов`язані з утриманням під час проходження військової служби (навчання) у інституті солдата ОСОБА_1 в сумі 35 099 (тридцять п`ять тисяч дев`яносто дев`ять) гривень 06 копійок. Помічнику начальника інституту з правової роботи подати встановленим порядком позов до суду на відшкодування витрат, пов`язаних з навчанням. Помічнику начальника інституту з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби внести суму витрат до книги нестач інституту та відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” від 03 жовтня 2019 року № 160-ІХ здійснювати стягнення сум завданої шкоди із грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення до моменту його звільнення зі строкової військової служби.

26.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до керівництва Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” із рапортом, в якому доповів, що під час навчання у Військовому інституті усіма видами постачання був забезпечений в повному обсязі. Витрати, пов`язані з навчанням зобов`язувався відшкодувати в добровільному порядку.

Наказом начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” від 15.02.2021 року №30 ОСОБА_1 з 16 лютого 2021 року виключено зі списків особового складу інституту та усіх видів забезпечення. Знято з продовольчого забезпечення зі сніданку 16 лютого 2021 року.

16.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до керівництва Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” із рапортом, в якому доповів, що під час навчання у Військовому інституті усіма видами постачання був забезпечений в повному обсязі.

Згідно із довідками-розрахунками коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням позивача, з якими він був ознайомлений під особистий підпис, фактичні витрати, пов`язані з утриманням складають 35099,06 грн., з них: грошове забезпечення у сумі 30621,91 грн., витрати за проживання у сумі 3008,39 грн., витрати по речовій службі 1468,76 грн.

Крім того, судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що залишок невідшкодованої суми складає 35 086,12 грн.

Таким чином, у добровільному порядку відповідачем вказана заборгованість сплачена не була.

Не сплата у добровільному порядку цих витрат відповідачем і стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Отже, спір між сторонами виник з підстав відшкодування витрат, пов`язаних із утриманням у навчальному закладі особи, яка в подальшому за власним бажанням дострокового розірвала контракт через небажання продовжувати навчання.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби, навчання у вищих військових навчальних закладах, врегульовані Законом України від 25.03.1992 року №2232 “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон №2232).

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону №2232 до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

Згідно із ч. 3 та ч. 5 ст. 25 Закону №2232, зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань; з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом 4 частини 2 статті 23 цього Закону.

Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону №2232, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів “д”, “е”, “є”, “з”, “и” п. 1 ч. 5 ст. 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначено Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964 (далі - Порядок №964).

Відповідно до п. 3 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів та відповідно до Порядку розрахунку витрат, який установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.

Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затверджений наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534 (далі - Порядок розрахунку витрат).

Відповідно до п. 2.1 Порядку розрахунку витрат, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат на: грошове забезпечення, продовольче забезпечення, речове забезпечення, медичне забезпечення, перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад, оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Згідно із п. 2.1.1 Порядку розрахунку витрат, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Відповідно до п. 2.1.2 Порядку розрахунку витрат витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.

За змістом п. 2.1.3 Порядку розрахунку витрат витратами на речове забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами.

З матеріалів справи вбачається, що залишок заборгованості відповідача з відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням в університеті складає 35086,12 грн., що підтверджується довідками-розрахунками коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням відповідача.

Пунктами 7-8 Порядку №964 передбачено, що у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку, а сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужби.

Доказів відшкодування відповідачем витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання у вищому навчальному закладі, суду не надано.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна копія рапорту відповідача від 26.01.2021 року, яким останній зобов`язався відшкодувати в добровільному порядку витрати пов`язані з його навчанням.

Так, курсанти, які навчаються у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними).

У постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 420/4661/19 (ЄДРСР 95110879) зазначено, що відповідно до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 право укладання від імені Міністерства оборони України контракту про навчання делегується керівнику військового навчального закладу. Міністерство оборони України є уповноваженим органом, який здійснює функції держави у спірних відносинах, а Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба є бюджетною установою та утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Витрати, що відшкодовані за утримання у вищому навчальному закладі зараховуються до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, виключно на утримання курсантів. Міністерством оборони України саме в особі т.в.о. начальника Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба и солдатом ОСОБА_1 був укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідно до якого відповідач зобов`язувався сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів та добровільно відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому військовому закладі, в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу. Між Харківським національним університетом Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба Міністерства Оборони України та ОСОБА_1 виникли спірні правовідносини через невиконання останнім умов зазначеного контракту, тому у Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба Міністерства Оборони України є право звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення витрат за його утримання у навчальному закладі.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №804/285/16 спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, з позовом суб`єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питанням реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідач на цей час зазначену вище суму коштів у добровільному порядку не відшкодував, що є підставою для задоволення позовної заяви та стягнення з ОСОБА_1 на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням його у навчальному закладі 35086,12 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підставі викладеного, з урахуванням відсутності відзиву та доказів сплати відповідачем понесених витрат, суд приходить до висновку, що позовна заява Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Водночас, суд зазначає, що під час розгляду адміністративної справи позивач, як суб`єкт владних повноважень, не мав судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та/ або проведенням експертиз, що виключає підстави для присудження таких витрат на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” (код ЄДРПОУ 07905262, 61098, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 192) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” суму у розмірі 35086 (тридцять п`ять тисяч вісімдесят шість) грн. 12 коп. на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

В зв`язку з перебуванням судді у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 21.07.2021 року.

Суддя О.М. Неклеса