Рішення № 98457636, 20.07.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року ЛуцькСправа № 140/5526/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «СК Логістик» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – Відідлення Фонду, позивач) звернулося в суд з позовом до Приватного підприємства «СК Логістик» (далі – ПП «СК Логістик», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 35 386,37 грн та пеню в сумі 325,68 грн, разом до сплати 35 712,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у 2020 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості одне робоче місце, чим порушив вимоги частини першої статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” (далі - Закон №875-ХІІ). Цією нормою установлено для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Відповідно до поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік середньооблікова чисельність працюючих у 2020 році становить 11 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 0. Тобто, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не виконаний - не прцевлаштовано одну особу з інвалідністю.

Позивач зазначив, що за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на підставі статті 20 Закону №875-ХІІ відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 35386,37 грн та за їх несвоєчасну сплату - пеню у сумі 325,68 грн. Відділення Фонду направило відповідачу повідомлення від 16 березня 2021 року №43/17-2672 про наявність заборгованості з адміністартивно-господарських санкцій та пені і про необхідність їх сплати до 15 квітня 2021 року. Проте відповідач не забезпечив сплату заборгованості. З наведних підстав позивач просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню у сумі 35 712,05 грн.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

У відзиві на позовну заяву від 29.06.2021 відповідач з даним позовом не погоджується та вважає його безпідставним, оскільки підприємством вжито заходів для виконання покладеного на нього законом обов`язку щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого нормативу.

На виконання вимог Закону України «Про зайнятість населення» та Порядку №316, Приватне підприємство «СК-Логістик» подало до Луцького міського центру зайнятості звітність «Інформацію про попит на робочу силу» форми №3-ПН про наявність вакантних робочих місць від 02.01.2020, в якому зазначалося про створення вакантних робочих місць, на які може бути працевлаштовані особи з інвалідністю. Тобто, центр зайнятості був проінформований про наявність вакансій для осіб з інвалідністю та мав можливість у 2020 році направляти відповідних осіб для подальшого працевлаштування. Центр зайнятості не направляв осіб з інвалідністю до ПП «СК- Логістик» з метою працевлаштування у 2020 р оці. Подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» кожного місяця чинним законодавством не передбачено. Таким чином, ПП «СК-Логістик» виконало вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», зокрема, створено робочі місця для осіб з інвалідністю, подано інформацію до центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю, тобто вжито всіх залежних заходів для недопущення адміністративно-господарського правопорушення.

Обов`язок суб`єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю, але підприємство не має обов`язком займатися пошуком таких осіб для їх працевлаштування.

Інші заяви по суті справи та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні від сторін не надходили.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «СК-Логістик» зареєстроване як юридична особа 20.09.2018, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.32-33).

24 лютого 2021 року ПП «СК-Логістик» подало Фонду звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік за формою №10-ПОІ (а.с.35-36). Відповідно до звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 11 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 0; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” - 1 особа. Фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2020 році становив 778,5 тис. грн, а середньорічна заробітна плата штатного працівника – 70,8 тис. грн.

16 березня 2021 року Відділення Фонду сформувало в адресу відповідача повідомлення №43/17-2672 про сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання встановленого законом нормативу робочих місць на підставі поданого звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік у сумі 35386,37 грн, які необхідно сплатити до 15 квітня 2021 року; одночасно роз`яснило порядок нарахування пені за порушення термінів сплати (а.с.8).

Згідно з розрахунком вартості робочого місця, розміру сплати адміністративно-господарських санкцій і пені Відділенням Фонду визначено до сплати ПП «СК-Логістик» пені у сумі 325,68 грн (а.с.6).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частини третя, п`ята статті 19 Закону №875-ХІІ).

Відповідно до частин першої, третьої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Звідси слідує, що обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць; у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю; у звітуванні перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону №875-ХІІ працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда. Тому обов`язок з працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Водночас обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року №5067-VI “Про зайнятість населення” (далі – Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Як визначено пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 (далі - Порядок №70), звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року №1476, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за №988/23520; далі – Порядок №316).

Пунктами 3, 5 розділу І Порядку №316 встановлено, що форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, роботодавець, створивши робоче місце для особи з інвалідністю та за відсутності на цьому робочому місці працевлаштованої особи, повинен подати до центру зайнятості відповідну інформацію. Своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам.

В контексті положень Закону №5067-VI та Порядку №316 на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН. Разом з тим, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Тому якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Такі ж висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року у справі №806/1368/17 та відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи.

Таким чином, наведеними вище нормами законодавства чітко визначено, що на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для їх працевлаштування та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

За правилами, визначеними статтею 20 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Визначені статтею 20 названого Закону санкції є адміністративно-господарськими санкціями - застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не вживались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Проте у розглядуваному випадку матеріалами справи підтверджено, що відповідач вжив всіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону №875-ХІІ при здійсненні господарської діяльності.

Так зі звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік за формою №10-ПОІ судом встановлено, що при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу товариства 1 осіб норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю (4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік) становить 1 особа.

У 2020 році мав місце факт невиконання ПП «СК-Логістик» нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, однак суд вважає, що вини підприємства в цьому немає, оскільки відповідач вживав необхідні заходи зі створення робочих місць та працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що відповідач 02.01.2020 та 23.07.2020 подавав до центру зайнятості звіт форми №3-ПН про наявну вакансію для особи з інвалідністю, тим самим підтверджуючи добросовісність виконання статті 19 Закону №875-ХІІ. Відповідно до розділу І звіту “Основні дані про вакансії” вакантною була посад “водій авто-транспортних засобів”, на яку запрошувалися особи з інвалідністю (а.с.23-25).

Листом Луцького міського центру зайнятості від 23.06.2021 № 1074/05/21 повідомлено ПП «СК-Логістик» про те, що згідно з інформацією про попит на робочу силу (вакансії), яка надійшла до Луцького міського центру зайнятості від ПП «СК-ЛОГІСТИК» 02.01.2020, на посаду «водій автотранспортних засобів» (із зазначенням про створення вакантного робочого місця, на яке може бути працевлаштована особа з інвалідністю), впродовж 2020 року направлена одна особа з інвалідністю, яка від запропонованої роботи відмовилась (а.с. 30).

Таким чином, судом встановлено, що одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю залишилося вакантними у зв`язку з тим, що хоч і центром зайнятості спрямовувалась одна особа з інвалідністю до відповідача з питань працевлаштування, водночас така особа до підприємства за працевлаштуванням так не зверталася, тобто залишилися вакантними не з вини товариства.

Разом з цим, фактів відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за 2020 рік не встановлено.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що виконання відповідачем вимог Закону №875-ХІІ щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю виключає можливість застосування до товариства адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що у ПП «СК Логістик» у 2020 році було наявне робоче місце для особи з інвалідністю та останнє вживало своєчасних заходів, спрямованих на працевлаштування такої особи, при цьому позивач не надав суду доказів того, що товариство відмовляло особам з інвалідністю у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітувало перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 35 386,37 грн, нарахування пені у сумі 325,68 грн та їх стягнення у судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2019 року у справі №825/709/17, від 26 червня 2018 року у справі №806/1368/17 та від 31 січня 2019 року у справі №820/2267/17.

Отже, у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Керуючись статтями 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Писаревського, будинок 3А, ідентифікаційний код юридичної особи 13369882) до Приватного підприємства «СК Логістик» (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Зарічна, 23, ідентифікаційний код юридичної особи 42487606) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський