Рішення № 98456861, 16.07.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

Справа № 642/1795/21

Провадження № 2/642/1078/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Пашнєва В.Г.,

при секретарі – Алфьорової І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 47,5 кв.м., житловою площею 39,5 кв.м., після смерті батька ОСОБА_2 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є спадкоємцем після смерті батькаОСОБА_2 , зазначає, що у 2007 році позивач та ОСОБА_2 звернулись до суду про визнання права власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 , яка була приватизована та у сумісній власності. Відповідно до рішення від 24.01.2007 року у справі № 2-880/07 дана квартира була розділена на дві – № 4, загальною площею 36,7 кв.м, житловою площею 27,1 кв.м, власником якої став Позивач,; та 4-а, загальною площею 47,5 кв.м житловою площею 39,5 кв.м, власником якої став ОСОБА_2 .

Реєстрація права власності була здійснена 06.02.2007, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «ХМБТІ» № 13468456.

Позивач до часу смерті проживав разом із батьком ОСОБА_2 , не заявляв про відмову від прийняття спадщини, а отже прийняв спадщину після його смерті.

В підтвердження своїх вимог, позивач надає відповідні документи (докази): печатка у паспорті про місце проживання у квартирі АДРЕСА_1 , від 20.02.2007 р. по теперішній час. А також Довідку № 322 від 23.02.2007 року від КВЖРЕП ЖЕД № 44, яка також підтверджує дійсне проживання ОСОБА_1 (Позивача) за відповідною адресою разом із батьком ОСОБА_2 .

На момент смерті ОСОБА_2 йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 , а Позивачу № 4 по АДРЕСА_2 . Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24.01.2007 року у справі № 2-880/07 року було вирішено визнати право власності на реконструйовану квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 (Позивачем) та ОСОБА_2 , яка була розділена на дві.

При здійсненні досудової підготовки Позивач звертався до Другої міської нотаріальної контори із проханням повідомити про наявність відкритої спадкової справи (для підтвердження відсутності заявлених прав щодо прийняття спадщини інших спадкоємців), проте, як вбачається із відповіді нотконтори № 478/01-16 від 11.03.2021 року, надати інформацію не вбачається за можливе, за необхідністю сплати за надання інформації зі Спадкового реєстру. А тому подав у судовому порядку клопотання про витребування такої інформації.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 21.04.2021 року позовна заява прийнята до розгляду, призначено підготовче судове засідання у загальному порядку із повідомленням сторін.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, надав до суду відзив на позовну заяву, в якій заперечував проти позову, посилаючись на те, що право власності не може бути визнано на об`єкт самочинного будівництва.

Ухвалою суду від 09.06.2021 року було витребувано інформацію із Другої Харківської міської державної нотаріальної контори наявну інформацію щодо спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 07.07.2021 закрито підготовче судове засідання та призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання надав заяву. В якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача Харківської міської ради у судове засідання не з`явився. Про дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Позивач та його батько ОСОБА_2 були власниками квартири АДРЕСА_1 , загальна площа якої становила 61,2 кв. м, право власності на яку набуто в порядку приватизації згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 13.12.1996 р., реєстраційний номер 4-96-84100-М-2, та записано в реєстрову книгу за № П-4-5305, а також Реєстраційним посвідченням № П-4-5305 від 20.05.1997 р., частка якої, а саме 48/100 зареєстровано за ОСОБА_2 (батьком Позивача), а 52/100 частини – зареєстровано за Позивачем.

Право власності на дану реконструйовану квартиру було визнано рішенням Ленінського районного суду м. Харкова 24.01.2007 року у справі № 2-880/07 та визнано за Позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 36,7 кв.м, житловою площею 27,1 кв.м, за ОСОБА_2 – на квартиру загальною площею 47,5 кв.м, житловою площею 39,5 кв.м, якій присвоєно № 4-а по АДРЕСА_2 . Так, вказаним рішенням суду встановлено, що у 2006 році позивач та його батько за сумісним бажанням побудували в одній кімнаті стіну, роз`єднавши таким чином вказану квартиру на дві різних квартири. Дана перебудова не спричинила порушення право власників інших квартир та не порушила санітарно-технічні вимоги та правила експлуатації будинку. Перебудову квартири позивач та його батько зареєстрували у КП «МіськБТІ».

Реєстрація права власності була здійснена 06.02.2007, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «ХМБТІ» № 13468456.

Прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується матеріалами справи, а саме, у паспорті позивача міститься печатка про місце проживання у кв. АДРЕСА_1 , від 20.02.2007 р. по теперішній час, з довідки № 322 від 23.02.2007 року від КВЖРЕП ЖЕД № 44, вбачається, що проживання ОСОБА_1 (Позивача) за відповідною адресою разом із батьком ОСОБА_2 .

Отже, Позивач на момент смерті батька був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ч. 2 ст.1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

За ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Як встановлено судом, за життя ОСОБА_2 заповіту не складав.

За ч. 3 ст. 1268 ЦК України,спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Матеріали справи свідчать, що позивач не відмовлявся від прийняття спадщини, а, отже, прийняв її на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Доводи Харківської міської ради, викладені у відзиві, щодо статусу квартири як об`єкта самочинного будівництва не знаходять свого підтвердження та спростовуються відповідним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова 24.01.2007 року у справі № 2-880/07, яким визнано право власності на реконструйовану квартиру за позивачем та його батьком, яке не оскаржувалось, не скасовувалось та, відповідно, є чинним.

Крім того, також на технічному паспорті є печатка про узаконення реконструкції квартири – «прим.№4 узаконено рішенням Ленінського суду м. Харкова від 24.01.07 справа № 2-880/07 Реєстратор (підпис, прізвище).

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені (постанова ВС по справі № 761/29966/16-ц від 18.12.2019).

Так, відповідачем не надано належних доказів відповідних звернень із позовом у межах встановлених законодавством строків до ОСОБА_1 про визнання спірної квартири як об`єкта самочинного будівництва, або відповідних органів із приписами про усунення порушень будівництва тощо, а тому доводи відповідача, викладені у відзиві, не знаходять свого підтвердження у даній справі.

Таким чином, з 24.01.2007 року квартира АДРЕСА_1 є об`єктом спадкування.

Згідно відповіді Другої Харківської міської державної нотаріальної контори, з заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємці не звертались. Інших спадкоємців ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не має. З заявами про відмову у прийнятті спадщини ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ніхто не звертався. Свідоцтв про право на спадщину на майно ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не видавалось.

При цьому, відповідно до ст. ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а згідно ст.16 ЦК України засобом захисту свого права є визнання права.

Щодо вимоги «ефективності» способу захисту, який може бути застосовано судом, роз`яснено у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 905/1926/16 від 11 вересня 2018 року, в якій зазначено: «оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування».

Аналогічний висновок викладений і у постанові Верховного Суду України від 4 жовтня 2017 року по справі № 914/1128/16.

Враховуючи те, що інших спадкоємців крім позивача у померлого немає, заповіту щодо розпорядження майном спадкодавець ОСОБА_2 не залишив, а також той факт, що спадкоємець – ОСОБА_1 проживав разом із спадкодавцем та по теперішній час зареєстрований за тією ж адресою, тому позивач прийняв спадщину автоматично, а спірна квартира підлягає спадкуванню, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 258, 264-265, 268 ЦПК України, ст.ст.1216-1218, 1221, 1222, 1268, 1270, 1296 ЦК України, п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", ст. 41 Конституції України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_3 ), право власності квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 47,5 кв.м., житловою площею 39,5 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_3 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Ленінський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 16.07.2021 року.

Суддя В.Г.Пашнєв