Рішення № 98455795, 20.07.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/6121/20

Провадження № 2/185/467/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 липня 2021 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Мерцалової Н.В., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому, судовому засіданні в залі суду м. Павлограда у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Павлоградської міської ради до ОСОБА_2 про визнання незаконним користування житловим приміщенням та виселення з самоправно зайнятого житлового приміщення

В С Т А Н О В И В

Позивач 09.09.2020 року звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання незаконним користування житловим приміщенням та виселення з самоправно зайнятого житлового приміщення. Позивач просить суд визнати ОСОБА_2 такою, що незаконно користується житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 та виселити її з самоправно зайнятого жилого приміщення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач самоправно зайняла квартиру АДРЕСА_1 . Вказана квартира перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Павлограда. Оплату за користування комунальними послугами відповідач не здійснює.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив його задовольнити. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилався на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач позов не визнала і пояснила, що перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 , якій проживав в спірній квартирі. Він заселив її в квартиру в 1990 році як дружину і члена його сім`ї. Від спільного проживання вони мають двох дітей. Після смерті чоловіка вона залишилася проживати в квартирі. Вважає, що вона придбала право на користування квартирою і просить суд в задоволенні позову відмовити.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що проживає в одному будинку з ОСОБА_2 . У 1990 році в квартиру її заселив чоловік ОСОБА_3 . З того часу вона проживає в квартирі. У шлюбі у них народилося двоє дітей. Після смерті чоловіка ОСОБА_2 продовжує постійно проживати в квартирі.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що проживає в будинку з 2005 року. В спірній квартирі проживає ОСОБА_2 він являється головою ОСББ, ОСОБА_2 вносить відповідну плату за квартиру до ОСББ.

Вислухавши пояснення сторін по справі, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1 ЖК Української РСР (яка діє на дату ухвалення судового рішення) відповідно до Конституції СРСР і Конституції Української РСР громадяни Української РСР мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.

Відповідно до ст.6 ЖК Української РСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Відповідно до ст.9 ЖК Української РСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до ст.64 ЖК Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до ст.65 ЖК Української РСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

В судовому засіданні встановлено наступне. Згідно довідки відділу реєстрації та обліку громадян виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 22.07.2020 №176/ж квартира АДРЕСА_1 не приватизована та перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Павлограда (а.с.8).

Дана квартира була надана ОСОБА_3 (Прізвище згідно даних позовної заяви та даних поквартирної картки), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знятий з реєстрації 21.01.2003р. Також в даній квартирі були зареєстровані: дружина ОСОБА_6 , донька ОСОБА_6 та її син ОСОБА_7 , які зняті з реєстрації, інші особи у квартирі зареєстровані не були, що підтверджується копією поквартирної картки (а.с.9).

Павлоградським відділом поліції ГУНП в Дніпропетровській області, на запит виконавчого комітету Павлоградської міської ради, 21.08.2020 в ході перевірки було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 , проживає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Факт проживання вказаної громадянки підтверджують мешканці будинку АДРЕСА_3 (а.с.11).

Згідно акту про встановлення факту проживання від 08.11.2020 року, якій складено Головою правління ОСББ «Садовніченко-17» в присутності сусідів-свідків, в квартирі АДРЕСА_1 починаючи з 1990 року проживає ОСОБА_2 (а.с.32).

Відповідно до рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.03.2011 року встановлено батьківство ОСОБА_8 над дітьми ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , матерію яких є ОСОБА_2 (а.с.31).

Рішенням суду також встановлено, що мати ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ОСОБА_2 перебувала у незареєстрованому шлюбі та проживала однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 з ОСОБА_3 (Прізвище згідно рішення суду).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено і підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 перебувала у незареєстрованому шлюбі та проживала однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 з ОСОБА_3 (Прізвище згідно рішення суду).

Від спільного життя у них народилися діти ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що також підтверджує факт їх спільного проживання як чоловіка та дружини однією сім`єю.

Суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 була вселена в квартиру її цивільним чоловіком ОСОБА_3 як дружина та член сім`ї наймача житлового приміщення і тому користується квартирою на підставах передбачених законом.

Таким чином, з моменту вселення в квартиру відповідач набула рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням і тому не може бути виселена із займаного жилого приміщення або обмежена у праві користування жилим приміщенням.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 2102.00 гривень слід покласти на Виконавчий комітет Павлоградської міської ради.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263 - 265, 279 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В

У задоволенні позову Виконавчого комітету Павлоградської міської ради до ОСОБА_2 про визнання незаконним користування житловим приміщенням та виселення з самоправно зайнятого житлового приміщення – відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102.00 гривень покласти на Виконавчий комітет Павлоградської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 липня 2021 року.

Суддя: В. О. Головін