Ухвала суду № 98455605, 21.07.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1681/21

Провадження № 1-кп/0203/679/2021

У Х В А Л А

21 липня 2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді Черваньової Ю.М.,

при секретарі – Віліщук К.В.,

за участю прокурора – Михайлюк К.К.,

захисника Глущенка О.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021043010000009 від 10.04.2021 року, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акту кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021043010000009 від 10.04.2021 року, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат Глущенко О.О. заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, яке було підтримано обвинуваченим. Обґрунтував клопотання тим, що в обвинувальному акті невірно зазначено анкетні відомості обвинуваченого. Так, зазначено, що обвинуваченим є ОСОБА_1 , однак правильне прізвище останнього – « ОСОБА_2 ». Крім того, вважає, що обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення. Вказані в обвинувальному акті відомості становлять зміст повідомлення про підозру. Виклад фактичних обставин провадження з підсумком про те, що особа обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, не може замінити формулювання обвинувачення.

Прокурор Михайлюк К.К. вважає, що підстави для повернення обвинувального акту відсутні, обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України. Вказує на те, що неправильне написання прізвища обвинуваченого вважає опискою. Крім того, обвинувачений під час досудового розслідування знайомився з матеріалами. Також вважає, що фактичні обставини кримінального правопорушення викладені вірно, правову кваліфікацію правопорушення та формулювання обвинувачення в обвинувальному акті зазначено. Просила відмовити у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту.

Вислухавши учасників кримінального провадження, заявлене клопотання, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

У відповідності до ч.2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити, зокрема, анкетні відомості обвинуваченого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Тобто, після отримання обвинувального акту суд зобов`язаний перевірити його на відповідність вимогам ст.291 КПК України, з`ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч.3 ст.314 КПК України, та вирішити питання, пов`язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна та об`єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.

За змістом ч.2 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Судом встановлено, що по даному кримінальному провадженню висунуто обвинувачення особі – ОСОБА_1 , в той час як правильне прізвище останнього « ОСОБА_2 », що підтверджується його паспортом, оглянутим судом в судовому засіданні, та не заперечується учасниками провадження.

Також неправильне написання прізвища було застосовано при формулюванні обвинувачення, де зазначено, що у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, обвинувачується ОСОБА_1 , хоча при викладенні фактичних обставин правопорушення прізвище обвинуваченого зазначено вірно « ОСОБА_2 ».

Тобто, викладене свідчить про наявність в обвинувальному акті суттєвих протиріч, оскільки обвинувальний акт складено щодо особи за прізвищем «ОСОБА_2 », обвинувачення висунуте особі за прізвищем « ОСОБА_2 », при цьому саме кримінальне правопорушення вчинялось особою за прізвищем ОСОБА_2 .

Щодо доводів захисника про відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення суд зазначає наступне.

Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі-Конвенція), йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до п. «а» частини третьої ст.6, є негайна та детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. При цьому є пріоритетним неформальне розуміння поняття «обвинувачення».

Практика Європейського Суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

Суд вважає, що формулювання обвинувачення є висновком після викладу фактичних обставин і воно не повинно дублювати ці фактичні обставини, однак при цьому фактичні дані в своїй сукупності повинні давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

В цей же час судом встановлено, що органом досудового розслідуванням ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він носив холодну зброю без передбаченого законом дозволу, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 263 КК України.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, характеризується прямим умислом, натомість в формулюванні обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, не визначено суб`єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_1 злочину.

Статтею 6 Конвенції проголошено право кожного на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Зазначена норма імплементована у національне законодавство України й міститься у статті 21 КПК України.

Конкретне обвинувачення, фактичні обставини у кримінальному провадженні та визначена правова кваліфікація кримінального правопорушення є важливим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатися від обвинувачення, але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду.

Крім того, наведені суперечності та неконкретність формулювання обвинувачення позбавляє суд визначити межі судового розгляду щодо обвинуваченого з огляду на положення ч. 1 ст. 337 КПК України.

За таких обставин, суд визнає слушними доводи сторони захисту щодо невідповідності обвинувального акту стосовно ОСОБА_1 вимогам кримінального процесуального закону, зокрема п.п.2,5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Керуючись ст.ст. 291, 314-316 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021043010000009 від 10.04.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, повернути прокурору для усунення вказаних недоліків.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.

Копію ухвали вручити учасникам судового розгляду.

Суддя Ю.М. Черваньова