Ухвала суду № 98455571, 20.07.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4108/21

Провадження № 1-кс/202/3527/2021

УХВАЛА

20 липня 2021 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Ісаєва Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Булгакової Г.В.,

прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури Бурчака С.М.,

представник потерпілої - адвоката Єрмолова Є.М.,

захисників Петренко М.Г., Кохлякова В.С., Кияненко Д.О.,

підозрюваної ОСОБА_1 ,

розглянувши клопотання прокурора відділу нагляду за дотриманням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Дніпропетровської обласної прокуратури, процесуального керівника у кримінальному провадженні Брусенцевої І.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Москва, Росія, громадянки України, освіта вища, одруженої, маючої на утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365-2, ч.3 ст. 362 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040650000838 від 16.04.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365-2, ч.3 ст. 362 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Дніпропетровської обласної прокуратури.

Згідно з матеріалами клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 , будучи уповноваженою державою особою, яка здійснює незалежну нотаріальну діяльність та будучи зобов`язаною реалізовувати державну функцію з охорони і захисту прав шляхом надання цивільно-правовим відносинам під час здійснення нотаріальних повноважень законного і передбачуваного характеру, запобігати виникненню судових спорів шляхом вчинення нотаріальних дій у точній відповідності з вимогами чинного законодавства, тобто діючи усупереч меті і принципам нотаріату, вчинила тяжкі умисні злочини у сфері професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, у тому числі й корупційне, за наступних обставин.

Приватний нотаріус ОСОБА_1 , відверто нехтуючи вищезазначеними вихідними положеннями щодо права власності та переслідуючи корисливу мету отримання неправомірної вигоди для інших осіб, за невстановлених слідством обставин, у тому числі й таких, що містять корупційну складову, на початку 2016 року під час особистої зустрічі з раніше знайомим їй ОСОБА_4 отримала від останнього пропозицію на вчинення зловживання своїми повноваженнями як нотаріусом шляхом проведення нею незаконних нотаріальних та реєстраційних дій стосовно визначеного ОСОБА_4 об`єкта нерухомості, яке належало на праві приватної власності ОСОБА_5 . При цьому ОСОБА_1 усвідомлювала, що ОСОБА_4 потрібно досягнути бажаного результату у вигляді винесення позитивного рішення про проведення реєстраційних і нотаріальних дій з реєстрації права власності щодо такого майна у неправомірний спосіб тим нотаріусом, який погодиться на умисне порушення норм діючого законодавства.

Досудовим розслідуванням встановлено, що приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 відповідно до наказу № 1098 «Про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності» 29.11.2007 року отримала право здійснювати приватну нотаріальну діяльність по Дніпропетровському міському нотаріальному округу відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 . До того ж, кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг «Акредитований центр сертифікації ключів органів юстиції України» приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 як такій, що відповідає кваліфікаційним вимогам, сформовано кваліфікаційний сертифікат відкритого ключа на захищений носій особистого ключа «Алмаз-1К», про що отримала розписку з логіном та паролем для доступу до державних реєстрів, ознайомлена під особистий підпис зі змістом пам`ятки користувача Єдиних та Державних реєстрів Міністерства юстиції України щодо підвищення рівня безпеки під час користування ними.

Під час досудового розслідування з`ясовано, що 01 липня 2011 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі Договору купівлі-продажу придбано земельну ділянку, розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1405 га ( кадастровий номер 1221455400:01:012:0646).

11 серпня 2011 року ОСОБА_5 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЯ № 027093, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі» за №122140000000937, в якому зазначене цільове призначення земельної ділянки – «Для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».

У період з 2011 року по червень 2014 року ОСОБА_5 , завершивши будівництво особистого житлового будинку, в установленому законом порядку отримала технічний паспорт від 10.06.2014, відповідно до якого житловий будинок, який на той час не був введений в експлуатацію і не пройшов державну реєстрацію, складався з : житлового трьохповерхового будинку загальною площею 268,5м2, гаражу, лазні, споруди та басейну.

Маючи волевиявлення на реалізацію своїх прав власника шляхом представництва, ОСОБА_5 24 квітня 2015 року у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_6 видала строком на 5 років генеральну довіреність на ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , уповноваживши їх на введення в експлуатацію вищезазначеного будинку, реєстрацію права власності та подальшого продажу домоволодіння, з правом передоручення.

У зв`язку із втратою раніше виданої довіреності, 03 листопада 2015 року ОСОБА_7 звернувся до приватного нотаріуса ДМНО Стадник І.Л. для отримання дублікату довіреності від 24 квітня 2015 року, та на підставі заяви отримав від ОСОБА_6 дублікат.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса.

Згідно із ч.1 ст. 53 Закону України «Про нотаріат» у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні ч.5 ст.8 цього закону, видається дублікат втраченого документа. У ч.5 ст. 8 закону «Про нотаріат» передбачено, що довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. Аналогічний порядок видачі дубліката втраченого документа нотаріусом визначений у гл.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженого Наказом Мінюсту від 22.02.2012 № 296/5.

Отже, по видачу дубліката довіреності може звернутися виключно довіритель, оскільки представник не є особою, щодо якої вчинялася нотаріальна дія, адже за довіреністю він діє від імені та в інтересах довірителя.

Відповідно до чч.1,3 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю; довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтею 239 ЦК передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє. Отже, довіреність є одностороннім правочином, який створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє. Таким чином, стороною правочину (посвідчення довіреності).

Таким чином, особою, щодо якої вчинено нотаріальну дію, у даному випадку являлася лише ОСОБА_5 , особа якої встановлена нотаріусом відповідно до вимог ч.2 ст. 43 Закону «Про нотаріат» та який отримав у нотаріуса оригінал довіреності.

27 січня 2016 року ОСОБА_7 , маючи намір прискорити процес оформлення необхідних документів від імені ОСОБА_5 , вирішив доручити здійснення цих повноважень своєму знайомому ОСОБА_4 та, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , для чого за ініціативою останнього звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О. і надав оригінал довіреності від 24 квітня 2015 року № 635.

В цей час у приватного нотаріуса ОСОБА_1 як у особи, яка має право доступу до Єдиного державного реєстру довіреностей, що містить інформацію про довіреності (у тому числі їх дублікати), виник злочинний умисел на зловживання своїми повноваженнями особою, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг нотаріусом, з метою отримання неправомірної вигоди.

Так, приватний нотаріус ОСОБА_1 встановила факт того, що надана ОСОБА_7 довіреність від 24 квітня 2015 року як оригінал втратила свою чинність у зв`язку з видачею дублікату від 03 листопада 2015 року. Однак незважаючи на це та одночасно з цим усвідомлюючи, що при вчиненні будь-якої нотаріальної дії нотаріус приймає юридично рішення, що впливає на правовий статус зацікавлених осіб, ОСОБА_1 вирішила визначений законом обов`язок зі встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства умисно не виконувати, а використати свої повноваження усупереч тим цілям і завданням, якими вона була наділена як повноважна особа, яка надає публічні послуги, і провести незаконну нотаріальну дію з видачі передовіреності, а також незаконну реєстрацію цього в Єдиному реєстрі довіреностей, на користь ОСОБА_4 та інших зацікавлених осіб.

Отже, свої передбачені чинним законодавством обов`язки приватний нотаріус ОСОБА_1 свідомо порушила і, усвідомлюючи юридичну нікчемність наданої ОСОБА_7 довіреності від 24.04.2015 року, провела усупереч вимогам законодавства нотаріальну дію з посвідчення довіреності від 27 січня 2016 року, якою ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_4 , діяти від імені ОСОБА_5 в будь-яких органах, організаціях, тощо, зокрема розпорядження земельною ділянкою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1221455400:01:012:0646. Таким чином, посвідчивши правочин від імені особи, яка не мала на те повноважень, визначених законом, приватний нотаріус ОСОБА_1 внесла несанкціоновані зміни до Єдиного реєстру довіреностей як особа, яка має право доступу до нього.

Зазначену нотаріальну дію ОСОБА_1 повинна була провести з метою створення передбачених діючим законодавством підстав для вчинення нею, як нотаріусом, нотаріальних і реєстраційних дій, а саме: скласти, посвідчити і зареєструвати у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень договір купівлі - продажу земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1221455400:01:012:0646, яким мав відбутися за участю ОСОБА_4 та і його інтересах.

Згідно з вимогами чинного законодавства, нотаріус не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства і якщо вчинення нотаріальної дії суперечить законодавству України, а також якщо не подано необхідні для цього відомості (інформацію) та документи. Такими є вимоги ч.3 ст. 47, п.п.1, 2 ч.1 ст. 49 Закону № 3425.

Приписами ч.3 ст.17 Закону України № 1952 визначено, що документи,які встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Однак приватний нотаріус Вакуленко С.О., маючи намір довести свій злочинний умисел, направлений на зловживання своїми повноваженнями з метою отримання неправомірної вигоди і проведення уповноваженою на те особою незаконних нотаріальних і реєстраційних дій щодо відчуження об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1221455400:01:012:0646, та житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , з метою його подальшого протиправного відчуження до кінця і виступаючи при цьому як зацікавлена особа, правомірність звіту про експертну грошову оцінку, (ідентифікатор за базою ФДМУ 953623_19012016_001), виконаного на замовлення ОСОБА_4 , який відповідно до чинного законодавства не міг бути особою, уповноваженою на укладання такого договору з оцінювачем, умисно залишила поза увагою, а також проігнорувала той факт, що наданий звіт містив у собі лише оцінку земельної ділянки без урахування факту розташування на ній домоволодіння і був складений без фактичного огляду предмета експертного дослідження (про що прямо було зазначено у Звіті) , і що він також складений 19.01.2016 року, тобто до моменту посвідчення ОСОБА_1 довіреності від 27 січня 2016 року, якою ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_4 діяти від імені ОСОБА_5 .

Для доведення своєї мети та отримання неправомірної вигоди, шляхом несанкціонованої зміни інформації в Державному реєстрі правочинів, Державному реєстрі довіреностей, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О., перебуваючи на своєму робочому місці у приміщенні нотаріальної контори, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, незаконно, як особа, уповноважена на надання від імені держави публічних послуг та усвідомлюючи при цьому відсутність необхідного для такого правочину обсягу правоздатності сторін, 09 березня 2016 року посвідчила договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1221455400:01:012:0646, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_9 , використавши здійснення такої нотаріальної дії як передбачену законом передумову до здійснення нею як нотаріусом реєстраційних дій щодо цього майна, що призвело до незаконного переходу права власності на майно ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 , а саме житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 вартістю 15 835 317 грн. і земельної ділянки (кадастровий номер 1221455400:01:012:0646) вартістю 501 095 грн. ( станом на 09.03.2016), а також несанкціонованої зміни інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, чим завдала матеріальної шкоди на загальну суму 16 336 412 грн., що являється для охоронюваних законом інтересів ОСОБА_5 тяжкими наслідками.

У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05 липня 2021 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 362,3 ст. 365 – 2КК України, а саме: у несанкціонованій зміні інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, вчиненій особою, яка має право доступу до неї, повторно, якщо вони заподіяли значну шкоду; у зловживанні повноваженнями нотаріусом з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб,якщо це завдало охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян тяжкі наслідки ( в редакції від 26.11.2015).

Обставинами, які підтверджують причетність ОСОБА_1 до скоєного кримінального правопорушення, є відомості щодо злочинної діяльності, отримані під час проведення слідчих (розшукових) дій, допити свідків, заява потерпілої, висновок експертизи та інші докази, зібрані під час досудового розслідування і містяться в матеріалах кримінального провадження.

13.07.2021 року слідчому судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури, процесуального керівника у кримінальному провадженні Брусенцевої І.В., про застосування запобіжного заходу у виді застави відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Прокурор в обґрунтування клопотання зазначає, що під час досудового слідства у вказаному кримінальному провадженні виникла необхідність у застосуванні до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави, з урахуванням даних про особу та матеріального становища, оскільки відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 184 КПК України встановлена наявність ризиків, передбачених п.п.1-4 ч.1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.

Крім того, матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про причетність підозрюваної до скоєння інкримінованого їй кримінального правопорушення, а тому, усвідомлюючи його тяжкість, вид і розмір покарання, підозрювана може переховуватися від органів досудового слідства та суду.

Також, підозрювана може незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні. Зазначене свідчить про наявність достатніх підстав вважати існуючими ризики спроб умовлянь, погроз, підкупу та інших способів схилення до дачі необхідних ОСОБА_1 показань свідками, експертами, а також використання інших форм перешкоджання встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Таким чином оцінюючі в сукупності всі зібрані докази у кримінальному провадженні та наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362,ч.3 ст. 365-2 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурор зазначила, що до останньої не може бути застосовано інші менш суворі запобіжні заходи згідно п. 1,2,4,5, ч. 1 ст. 176 КПК України, бо вони не зможуть забезпечити виконання процесуальних обов`язків передбачених чинним законодавством та забезпечити виконання процесуальних рішень, у тому числі вироку суду, що підтверджується вищезазначеними матеріалами досудового розслідування, запобігти вищезазначеним ризикам.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив задовольнити у повному обсязі на підставі обґрунтування, що наведене у ньому та з урахуванням доказів, які додані до клопотання.

У судовому засіданні захисники підозрюваної заперечували проти задоволення даного клопотання, просили слідчого суддю відмовити у повному обсязі. Зазначивши, що підозра є не обґрунтованою, ризики не доведені. Прокурором у клопотанні не обґрунтовано та матеріалами клопотання не підтверджується неможливість застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу ніж застава та законність підстав для такого розміру застави як 16 336 421 грн.

У судовому засіданні підозрювана ОСОБА_1 підтримала доводи своїх захисників.

Слідчий суддя, заслухавши прокурора, підозрювану, її захисників, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020040650000838, відомості про яке внесено 16.04.2020 року до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365-2 КК України.

Постановою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Вахітовим Р.Ф. від 22.06.2021 року проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020040650000838, відомості про яке внесено 16.04.2020 року до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365-2 КК України доручено слідчому управлінню ГУНП в Дніпропетровській області.

05 липня 2021 року в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 362,3 ст. 365 – 2КК України, а саме: у несанкціонованій зміні інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, вчиненій особою, яка має право доступу до неї, повторно, якщо вони заподіяли значну шкоду; у зловживанні повноваженнями нотаріусом з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб,якщо це завдало охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян тяжкі наслідки ( в редакції від 26.11.2015).

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

При цьому, слід звернути увагу, що згідно положень чинного КПК, на стадії досудового розслідування оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті їх оцінки з точки зору достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи.

На цій стадії слідчий суддя, враховуючи правову позицію ЄСПЛ, оцінює оголошену підозру лише з точки зору її обґрунтованості.

Так, згідно позиції, що висловлена у рішеннях ЄСПЛ і яку використовують слідчі судді, зокрема «Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Тобто, обґрунтованою є підозра яка побудована на фактах, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність і стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Щодо рівня імовірності, за якого підозра вважається обґрунтованою, то цей стандарт доказування не передбачає, що уповноважені особи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, які необхідні на наступних етапах кримінального провадження.

За наявності обґрунтованих даних, які спростовують усі чи деякі обставини вчинення кримінального правопорушення, прокурор має право змінити раніше повідомлену підозру чи, за наявності для цього підстав, прийняти рішення про закриття провадження.

В даному випадку, з`ясовані під час розгляду клопотання обставини свідчать про те, що повідомлення про підозру було здійснено за наявності фактичних даних, які давали прокурору можливість дійти висновку, що ОСОБА_1 може бути причетною до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, а додані до клопотання документи містять фактичні дані, які дають підстави слідчому судді на даній стадії процесу вважати, що причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень, які їй інкримінують органи досудового розслідування, є імовірною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

Отже, у даному випадку оголошена ОСОБА_1 підозра з огляду на практику ЄСПЛ відповідає критеріям обґрунтованості.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором наведені, відповідно до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави застосування запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при обранні запобіжного заходу.

Разом з тим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

За приписами ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_1 , слідчий суддя враховує: особу підозрюваної; перебування на її утриманні неповнолітніх дітей; наявність офіційно зареєстрованого місця проживання; відсутність даних про притягнення до кримінальної відповідальності; мету застосування запобіжного заходу, а також положення Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Слідчий суддя вважає, що задля забезпечення виконання підозрюваною своїх процесуальних обов`язків та запобігання, встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України, є неможливим застосування до неї таких запобіжних заходів як особисте зобов`язання чи порука.

Оцінюючи потреби досудового розслідування по даному кримінальному провадженню у контексті засад верховенства права та недопущення дискримінаційного поводження з особою, беручи до уваги гарантії невідворотності кримінальної відповідальності за вчинення злочину та презумпцію невинуватості і забезпечення доведеності вини, з огляду на обставини кримінального провадження та ступінь обґрунтованості підозри, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді застави. При цьому, слідчий суддя враховує доводи як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, наявність ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, слід зазначити, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. (ч. 1 ст.182 КПК України).

Згідно ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Визначаючи розмір застави слідчий суддя враховує, що її розмір покликаний, у першу чергу, - забезпечити явку підозрюваної до відповідних державних органів під час здійснення кримінального провадження та належного виконання ним своїх процесуальних обов`язків. Беручи до уваги відомості про особу підозрюваної, її майновий стан, особливості життєдіяльності, а також обставини кримінального правопорушення і ступінь тяжкості його наслідків, об`єктивним є визначення застави на рівні 2 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2270 грн.), тобто 4 540 000 гривень, оскільки застава у меншому розмірі не здатна забезпечити усунення ризику негативної поведінки підозрюваної. При цьому, слідчий суддя вважає, що розмір застави, про який просить застосувати прокурор, є надмірним для підозрюваної і недоведений, з точки зору матеріального стану підозрюваної.

Що стосується доводів сторони захисту про необґрунтованість підозри, то вони є безпідставними, оскільки на даний час повідомлення про підозру є чинним. На думку слідчого судді, стороною обвинувачення наведені факти та інформація, які свідчать про те, що ОСОБА_1 могла вчинити злочин, який їй інкримінується. Що стосується можливості впливу на свідків, на яких вказав прокурор, то такий ризик, як на думку слідчого судді, також існує, оскільки ОСОБА_1 схилити їх відмовитись давати покази, або давати, ті, що будуть на користь підозрюваної. Оскільки на даний час триває досудове розслідування, то є ризик вважати, що підозрювана зможе приховувати, знищити, або спотворити будь-які документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження. Крім того, обґрунтованим є ризик - можливість переховуватися від органу досудового розслідування, прокурора, суду, розуміючи тяжкість покарання, яке їй загрожує у разі доведення її винуватості в інкримінованих кримінальних правопорушеннях.

Також, при обранні запобіжного заходу слідчий суддя вважає, що розмір застави, а саме в розмірі спричиненої матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що становить на загальну суму 16 336 412 грн. є явно завищеним, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що менший розмір застави не забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків.

Крім того, слід зазначити, що підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, - слідчим суддею не встановлено. При цьому, задля досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваної на хід досудового розслідування, у разі внесення застави необхідним є покладання на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу нагляду за дотриманням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Дніпропетровської обласної прокуратури, процесуального керівника у кримінальному провадженні Брусенцевої І.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365-2, ч.3 ст. 362 КК України, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 4 540 000 гривень, поклавши на підозрювану ОСОБА_1 такі обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду;

2) не відлучатися з м.Дніпро без дозволу слідчого, прокурора і суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, або інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Підозрюваний не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу; при цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень; застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Д.А. Ісаєва