Рішення № 98455246, 15.07.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2330/21

(2/199/2143/21)

РІШЕННЯ

іменем України

15.07.2021 Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

за участю секретаря судового засідання Панасенко А.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро у порядку заочного розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25.05.2005 р. між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №DNU0АK03740504, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 13 585,00 доларів США з кінцевим терміном повернення до 25.05.2010 р., взяв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитним коштами в строки та порядку, встановлені кредитним договором.

У позовній заяві зазначається, що відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

08.04.2013 р. позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача та рішенням суду від 21.05.2013 було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №DNU0АK03740504 від 25.05.2005 р. у розмірі 17 073,35 доларів США.

Як зазначається позивачем, вказане рішення суду не свідчить про припинення договірних правовідносин, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання. На даний час рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.05.2013 р. виконано боржником, про що свідчить постанова ВДВС від 26.06.2019 р.

За підрахунком позивача прострочена сума заборгованості становить 4 985,29 доларів США.

Оскільки з відповідача було стягнуто заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана в рішенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.09.2015, тобто за період з 25.05.2005 по 25.05.2010, то за період після подання позовної заяви від 08.04.2013 до фактичної дати виконання рішення суду, тобто за період з 09.04.2013 по 26.06.2019 відповідач має заборгованість у розмірі 929,72 доларів США, яку складають 3 % річних від простроченої суми.

Позовна заява містить вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором №DNU0АK03740504 від 25.05.2005 р. суми в розмірі 929,72 доларів США, які складають 3 % річних від простроченої суми заборгованості, що за курсом 26,19 відповідно до службового розпорядження НБУ від 26.06.2019 р. складає 24 349,37 грн., а також понесених судових витрат.

У судове засідання позивач не з`явився та в особі представника за довіреністю надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, повідомив також про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, усі докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку АТ КБ «ПриватБанк» відсутні.

Відповідач не скористався правом брати участь в судових засіданнях; у порядку ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд ухвалює рішення у порядку заочного розгляду справи.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих суду у порядку ст.ст. 76-80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, 25.05.2005 р. між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №DNU0АK03740504, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 13 585,00 доларів США з кінцевим терміном повернення до 25.05.2010 р., взяв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитним коштами в строки та порядку, встановлені кредитним договором (а.с.9-10), що підтверджується відповідним кредитним договором.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.05.2013 р., яке набрало законної сили 31.05.2013 р. (а.с. 4), стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приват Банк” заборгованість за кредитним договором № DNU0AK03740504 від 25.05.2005 року у сумі 136416,03 грн., що становить 17073,35 дол. США, яка складається з: 3733,73 дол. США – заборгованість за кредитом; 6738,61 дол. США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 121,08 дол. США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 6479,93 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до постанови державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Кисельова Б.В. від 26.06.2019 р. про закінчення виконавчого провадження №53809663, виконавче провадження з виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.05.2013 р. закінчено у зв`язку з виконанням вимог виконавчого документу (а.с. 5).

Правовідносини між сторонами в даній справі виникли з договірних правовідносин (кредитного договору), що підтверджується кредитно-заставним договором №DNU0AK03740504 від 25.05.2005, підписаним сторонами, розрахунком заборгованості станом на 26.06.2019 р.

Дослідив докази в межах заявлених суду вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 з метою забезпечення прогнозованості правозастосовчої практики відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, зазначивши наступне.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524,533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт, інше позадоговірне зобов`язання). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За правилом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Враховуючи, що рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2013 року, яким стягнуто ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № DNU0AK03740504 від 25.05.2005 в розмірі 17073,35 доларів США, було виконано лише 26.06.2019 р., то до відповідача можливо застосувати заходи відповідальності, передбачені статтею 625 ЦК України у вигляді стягнення 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому суд звертає увагу на те, що главою 19 ЦК україни визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому день остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням і є датою, коли зобов`язання відповідача перед банком за кредитним договором припиняється.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та трьох процентів річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

У постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Разом з тим, відповідач не скористалася правом брати участь у судових засіданнях та будь-яких заяв про застосування строків позовної давності до суду не надавала.

Як встановлено судом, з боку відповідача було допущено порушення умов виконання зобов`язання за кредитним договором та до відповідача можливо застосувати заходи відповідальності, передбачені статтею 625 ЦК України у вигляді стягнення 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, тому порушені права позивача підлягають поновленню шляхом стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з відповідача на користь позивача (ст. 16 ЦК, ч. 1 ст. 13 ЦПК України), розмір якої станом на 26.06.2019 р. становить 929,72 доларів США (3 % річних від простроченої суми заборгованості за період з 09.04.2013 р. по 26.06.2019 р.), що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ від 26.06.2019 р. (26,19 грн.) складає 24 349,37 грн.

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ч. 2 ст. 133, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.

Керуючись ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст. 23, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст.ст. 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д) 929,72 доларів США, еквівалент якої відповідно до службового розпорядження НБУ від 26.06.2019 р. (курс 26,19) складає 24 349 (двадцять чотири тисячі триста сорок дев`ять) грн. 37 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Дата складення повного судового рішення 20.07.2021 р.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Спаї