Ухвала суду № 98454929, 21.07.2021, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 490/1876/21

УХВАЛА

іменем України

"21" липня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої – судді Старжинської О.Є, при секретарі судового засідання - Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2021 року представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 - звернулась до Центрального районного суду м.Миколаєва з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Одеса) про зняття арешту з майна.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначала, що позивач ОСОБА_1 є власником 1/3 частки земельної ділянки загальною площею 6,92 га, кадастровий номер: 4822084500:20:000:0021 та загальною площею 6,90 га, кадастровий номер: 4822084500:02:000:0022, які розташовані на території Тімірязєвської сільської ради Вознесенського району з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, проте не має можливості реалізувати свої права в зв`язку з арештом нерухомого майна та забороною відчуження. Арешт накладений постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС від 14.11.2014 року в рамках виконавчого провадження про стягнення з неї коштів на користь ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» кредитної заборгованості в сумі 12787,11 грн. та судових витрат в сумі 243,6 грн. на підставі заочного рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 26.06.2014 року.

Посилаючись на те, що у неї відсутня вказана кредитна заборгованість, що підтверджується довідкою, яку видало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а виконавче провадження 16.01.2015 року на підставі постанови про закінчення виконавчого провадження згідно п.10 ч.1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» направлено до ВДВС Святошинського районного управління юстиції в м. Києві, представник позивача просила позов задовольнити з урахуванням статті 41 Конституції України, статей 317, 319, 321, 391 ЦК України, статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою суду від 16.06.2021 року було проведено заміну неналежного відповідача - Центрального відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Одеса) на належного відповідача - ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та залученням до участі у справі у якості третьої особи - Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Одеса).

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, судом належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в судове засідання не з`явився, суду надав відзив на позовну заяву де позов не визнає вказуючи, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є неналежним відповідачем по справі.

Представник третьої особи без самостійних вимог - Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Одеса) – в судове засідання не з`явився, судом належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є власником 1/3 частки земельної ділянки загальною площею 6,92 га, кадастровий номер: 4822084500:20:000:0021 та загальною площею 6,90 га, кадастровий номер: 4822084500:02:000:0022, які розташовані на території Тімірязєвської сільської ради Вознесенського району з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності на земельні ділянки виникло в порядку спадкування на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.08.2012 року виданого державним нотаріусом Першої Вознесенської державної нотаріальної контори і було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.12.2013 року.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно арешт був накладений згідно постанови державного виконавця Центрального відділу ДВС від 14.11.2014 року в рамках виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» кредитної заборгованості в сумі 12787,11 грн та судових витрат в сумі 243,6 грн. на підставі заочного рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 26.06.2014 року.

Даний арешт не знятий, виконавче провадження 16.01.2015 року на підставі постанови про закінчення виконавчого провадження згідно п.10 ч.1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» направлено до ВДВС Святошинського районного управління юстиції в м. Києві.

Станом на 08.02.2021 року у ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», що підтверджується довідкою (а.с.23).

У частині першій статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закону № 606-XIV) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частиною першою статті 57 Закону № 606-XIV передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час пред`явлення позову) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється в позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи виконавчої служби.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначено, що в разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 02.10.2019 року №904/51/19.

Відповідно до ч.2 ст.416 ЦПК України та ч.1 ст.417 ЦПК України висновок Великої палати Верховного Суду проте, яка саме повинна застосовуватися норма матеріального права є обов`язковими для застосування судами.

У зв`язку із цим боржник не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач обґрунтував свої вимоги тим, що накладення арешту на майно порушує його права, як власника майна, а тому на підставі статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» просив зняти арешт з належного йому майна.

Встановлено, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, в рамках якого було накладено арешт на її майно, а тому вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Згідно п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 29.07.2020 року у справі №161/3171/19, від 20.01.2021 року у справі №157/298/19, від 24.05.2021 року у справі №712/136/18, від 16.06.2021 року у справі №473/4773/19.

У частині 4 ст.263 ЦПК України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Керуючись ст. 225 ч.1 п.1 ЦПК України, ст. 258-261 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про зняття арешту з майна, - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд протягом 15 днів.

Суддя: О.Є. Старжинська