Ухвала суду № 98451714, 21.07.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

21.07.2021

Справа 642/6457/16-ц

Провадження № 2-п/642/31/21

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Вікторова В.В.

за участю секретаря Шнайдер Д.С.

розглянувши заяву адвоката Саєнко Дмитра Владиславовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2016 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В с т а н о в и в:

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2016 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 23 047 грн. 93 коп., а також суму судового збору у розмірі 1378 грн.

У липні 2021 року представник ОСОБА_1 – адвокат Саєнко Д.В. звернувся до суду із заявою, у якій просить переглянути вищевказане заочне рішення та скасувати його, призначивши справу до судового розгляду.

В обґрунтування заяви зазначено, що з матеріалами справи даного провадження відповідач не був ознайомлений, рішення по справі не отримував, тому позбавлений був права на судовий захист. Крім того, зазначено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг не можуть бути задоволені, у зв`язку з тим, що в суді встановлено, що 09.03.2011 року відповідач підписав Анкету-заяву про приєднання Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку. В даній Анкеті зазначені дані відповідача, місце проживання, телефони, інформація про сімейний стан, місце роботи, зазначено бажаний кредитний ліміт. Також в даній Анкеті-заяві зазначено, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку. Позивач обгрунтовуючи позов про стягнення процентів за користування кредитом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09.03.2011 року, посилався на умови та правила надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, які розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та правила надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15). Ленінським районним судом м. Харкова вказані обставин та вимоги закону не враховано та суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за процентами у розмірі, який визначено договором, оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження прийняття відповідачем умов, якими передбачено розмір процентів за користування кредитом, що є неприпустимим.

Ухвалою суду від 12 липня 2021 року прийнято заяву про перегляд заочного рішення до розгляду.

Представник заявника – адвокат Саєнко Д.В. надав заяву про проведення судового засідання у його відсутність. Зазначив також, що просить вимоги, викладені у заяві, задовольнити у повному обсязі.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» до судового засідання не з`явився. Про дату час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином. На адресу суду надав заяву з проханням провести розгляд у відсутність представника Банку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, дослідивши заяву з додатками та матеріали цивільної справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню за наявності наступних підстав:

1) якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки;

2) якщо відповідач не подав відзив на позовну заяву з поважних причин;

3) докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно копії паспорта відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 32).

Згідно відомостей адресно-довідкового бюро станом на 17.10.2016 адреса реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: АДРЕСА_1 (а.с. 41).

Вказана адреса була зазначена й у заяві від 07.07.2021 про перегляд заочного рішення (а.с. 62).

Всі документи (судові повістки, позовна заява) надсилались судом на вищевказану адресу реєстрації ОСОБА_1 , які він отримував особисто, що підтверджується підписом у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 48).

Таким чином, про вищевказаний позов та виклики до судового засідання ОСОБА_1 був ознайомлений, у зв`язку з чим його посилання про неналежне повідомлення судом є безпідставне.

ОСОБА_1 жодного разу не поцікавився про стан відомого йому судового провадження. Вищевказане свідчить про небажання скористатися наданим правом та своєчасно повідомити про обставини, що можуть вплинути на прийняття рішення судом.

Крім того, у заяві про перегляд заочного рішення відсутні обставини, які підтверджують поважність причин неявки в судові засідання та неповідомлення їх суду, а також причини неподання заперечень. Таким чином, можна зробити висновок, що ОСОБА_1 не бажав приймати участь у судових засіданнях і жодних інших поважних причин неявки суду не надав.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідач не зазначив доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що є обов`язковою умовою для скасування заочного рішення.

Щодо форми кредитного договору.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п. 1 ст. 30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг.

Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв`язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заяви, Умови, Правила та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві.

Виконання Позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором.

Щодо ознайомлення відповідача з умовами та правилами надання банківських послуг.

Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 09.03.2011 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору та виявив бажання оформити на своє ім`я Кредитку “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” та особистим підписом засвідчив, що “Я згоден з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...Я зобов`язуюся виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку”.

Також до матеріалів позовної заяви долучено “Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна 55 днів пільгового періоду” яка підписана особисто Відповідачем.

Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору.

Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.

Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису Відповідача в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що Заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є не допустимими доказами.

Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. На підставі ч. 1 ст. 634 ЦК, підписавши заяву, фізична особа, приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між Банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч. 1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору (умов кредитування).

З виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача — баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий.

Крім того, посилання на правову позицію Верховного Суду України у справі №6- 16цс15 від 11 березня 2015 року у даному випадку є неправильним. У вказаній справі відповідач заперечував проти пункту 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам “Розстрочка” (стандарт), яким був встановлений збільшений строк позовної давності та посилався на те, що зміст цього пункту, зазначений у цих Умовах і в заяві позичальника, містить розбіжності.

Підставою розгляду справ № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року являлось неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, а саме частини першої статті 259 ЦК України, якою передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У даній справі Позичальником порушено питання щодо ознайомлення його саме з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а не застосування норм ст. 259 ЦК України, тому безпідставним є посилання на правову позицію Верховного Суду України, яка не стосується справ з використанням кредитних карт. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

На підставі викладеного, суд вважає, що заявник не надав суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи, тому заяву необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 260, 287, 288 ЦПК України, -

П о с т а н о в и в:

Заяву адвоката Саєнко Дмитра Владиславовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2016 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідно до ч. 2 ст. 288 ЦПК України.

Повний текст ухвали складений 21 липня 2021 року.

Суддя В.В. Вікторов