Ухвала суду № 98451153, 15.07.2021, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/5015/21

1-кс/405/2354/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Тьор Є.М., при секретарі Мишевець Т.І., за участю прокурора Федотової М.О., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Шведова С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Мельник А.Ю. у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.06.2021 №12021120000000170, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, про застосування запобіжного заходу – тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Петроострів, Новомиргородського району, Кіровоградської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

встановив:

слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням, в якому просить застосувати до ОСОБА_1 , запобіжний захід - тримання під вартою строком на 60 днів.

В обґрунтування клопотання слідчий вказав, що Мешканець с. Йосипівка Новомиргородського району Кіровоградської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше притягувався до кримінальної відповідальності до різних видів злочинів, належних висновків для себе не зробив та знову став на шлях протиправної діяльності у сфері обігу бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв.

Не займаючись і не бажаючи займатись суспільно-корисною працею, настійливо виношуючи наміри незаконного збагачення за рахунок вчинення злочинів проти громадської безпеки (незаконного поводження з бойовими припасами, вибуховими речовинами та вибуховими пристроями), став на шлях реалізації свого злочинного задуму направленого на незаконне, всупереч чинного законодавства України, придбання, носіння і зберігання бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв.

В порушення п.п. 1, 2 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2471-ХІІ від 17.06.1992 р. «Про право власності на окремі види майна», з подальшими змінами та доповненнями, згідно яких зброя та боєприпаси віднесені до майна, яке не може перебувати у власності громадян, та «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою КМУ № 576 від 17.10.1992 р., «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 р., що регулює порядок поводження з цими предметами, вчинив умисні протиправні дії з незаконного придбання, носіння, зберігання, збуту бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Для виконання злочинного задуму, ОСОБА_1 , у невстановлені досудовим слідством час, обставини і спосіб, незаконно придбав:

- корпус бойової ручної осколкової гранат наступальної дії типу РГД-5, конструктивно оформленої зарядом вибухової речовини;

- уніфікований підривник ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ-2 (вибуховий пристрій, призначений для ініціювання зарядів вибухової речовини у корпусах ручних гранат), поєднання яких з корпусом даної гранати являє собою, у зібраному стані, вибуховий пристрій, що відносився до категорії боєприпасів, вчинивши, тим самим, незаконне без передбаченого законом дозволу, придбання бойових припасів, вибухової речовини і вибухового пристрою.

Вказані корпус гранати, підривник, ОСОБА_1 , у невстановлені досудовим слідством час, обставини і спосіб, незаконно переніс за місцем свого фактичного проживання – домоволодіння АДРЕСА_2 , де зберігав без передбаченого законом дозволу.

З метою викриття та припинення даної злочинної діяльності, працівниками УКР ГУНП в Кіровоградській області, у відповідності до ст. 271 КПК України, проведено негласну слідчу (розшукову) дію - контроль за вчиненням злочину, у формі оперативної закупки, у результаті якої отримано докази причетності ОСОБА_1 до незаконного придбання, зберігання, носіння та збуту бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв.

У відповідності до проведеного, на підставі постанови прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії – контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 06.07.2021 р. № 09/2-1405т, згідно протоколу від 08.07.2021 р., працівниками УКР ГУНП в Кіровоградській області задокументовано факт збуту останнім бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв.

08 липня 2021 р., в період часу з 12:55 год. по 13:34 год., ОСОБА_1 , перебуваючи на території стадіону, що розташований по АДРЕСА_3 , збув особі, під зміненими анкетними даними ОСОБА_2 , один предмет, схожий на корпус бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГД-5 та предмет, схожий на уніфікований підривник ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ, які, згідно висновків експертів № КСЕ-19/112-21/5689 від 15.07.2021 відповідно є:

- предмет, схожий на корпус бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГД-5 є боєприпасом, а саме – корпусом бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГД-5;

- предмети, схожий на, уніфікований підривник ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ-2 є засобом підриву, а саме – уніфікованими підривниками ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ-2;

Корпус бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГД-5 та уніфікований підривник ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ-2 конструктивно поєднуються між собою по різьбовому з`єднанню та у зібраному стані є вибуховими пристроями, що належать до категорії боєприпасів.

Конструктивно поєднані між собою корпус бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГД-5 та уніфікований підривник ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ-2 були придатні до здійснення вибуху при видаленні запобіжної чеки та вивільнення важеля на підривниках ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ-2.

В корпусі гранати типу РГД-5 містилась вибухова речовина 2,4,6-тринітротолуол (ТНТ, тротил), придатна до вибухового перетворення, отримавши, у якості оплати, гроші в сумі 1 000 грн., банкнотами, які раніше були оглянуті та вручені ОСОБА_2 для проведення оперативної закупки.

В ході здійснення слідчих (розшукових) дій, було встановлено, що ОСОБА_1 , у невстановлені досудовим слідством час, обставини і спосіб, незаконно придбав:

- корпус бойової ручної осколкової гранат наступальної дії типу РГД-5, конструктивно оформлених зарядом вибухової речовини;

- уніфікований підривник ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ.

Вказані корпус гранати, підривник ОСОБА_1 , у невстановлені досудовим слідством час, обставини і спосіб, незаконно переніс за місцем свого фактичного проживання – домоволодіння АДРЕСА_2 , де предмети зовні схожі на корпус від гранати та підривник, незаконно зберігав та носив при собі, тим самим незаконно їх зберігаючи.

В подальшому, 14.07.2021 року працівниками поліції на території ринку м. Новомиргород Новоукраїнського району Кіровоградської області під час затримання в порядку ст. 208 КПК України проведено особистий обшук у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час проведення вищевказаного особистого обшуку в сумці через плече яка була при ОСОБА_1 , працівниками поліції було виявлено та вилучено предмет ззовні схожий на корпус гранати РГД -5 (маркування ? - 111-83 Т) з підривачем типу УЗРГМ( маркуваннями на важелі 48-71 349-2 та 386-207-71), які ОСОБА_1 зберігав при собі, без передбаченого законом дозволу та які, згідно висновку експерта № КСЕ-19/112-21/5688 від 14.07.2021, відповідно є:

- предмет, схожий на корпус бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГД-5 є боєприпасом, а саме – корпусом бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГД-5;

- предмети, схожий на, уніфікований підривник ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ є засобом підриву, а саме – уніфікованими підривниками ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ.

Корпус бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГД-5 та уніфікований підривник ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ конструктивно поєднуються між собою по різьбовому з`єднанню та у зібраному стані є вибуховими пристроями, що належать до категорії боєприпасів.

Конструктивно поєднані між собою корпус бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГД-5 та уніфікований підривник ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ були придатні до здійснення вибуху при видаленні запобіжної чеки та вивільнення важеля.

В корпусі гранати типу РГД-5 містилась вибухова речовина 2,4,6-тринітротолуол (ТНТ, тротил), придатна до вибухового перетворення.

14.07.2021 року о 13:25 год. ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 15.07.2021 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Слідчим в клопотанні вказується, що з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам передбаченим ст.177 КПК України, останньому необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, який вчинений умисно, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, веде антигромадський спосіб життя, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення різного ступеню тяжкості злочинів, тобто, на шлях виправлення ОСОБА_1 не став, вчинив нове умисне кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - можливого вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання відповідно у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

З метою уникнення від відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушень, у вчиненні якого він підозрюється, ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.

Перебуваючи на свободі, маючи можливість вільного пересування та контактів, спроможний незаконно впливати прямо чи опосередковано на свідків з метою примушення до надання неправдивих даних, щодо вчинення ним кримінальних правопорушень з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Таким чином, викладені обставини з достатністю свідчать про те, що підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити спроби незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З метою позбавити можливості спілкування та впливу на свідків, є необхідність, що виправдовується потребами досудового розслідування, ізолювати ОСОБА_1 від зовнішніх контактів.

Слідчим стверджується, що жоден з більш м`яких ніж тримання під вартою запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам. Так особисте зобов`язання не може бути застосовано в зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчинених злочинів та наслідкам, які були завдані вчиненням злочинів. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Такі запобіжні заходи, як застава та домашній арешт застосовувати недоцільно у зв`язку з тим, що кримінальне правопорушення, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_1 , вчинене в м. Новомиргород та Новомиргородському районі, неподалік місця фактичного проживання останнього, тому перебуваючи під домашнім арештом або під заставою, він може продовжити злочинну діяльність.

У зв`язку з чим інші, крім тримання під вартою запобіжні заходи, в цілому не зможуть гарантовано запобігти вказаним ризикам вчинення підозрюваною дій щодо порушення, покладених на нього законом обов`язків, а також забезпеченню швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вказав на обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_1 підозри, існування ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.

Захисник в судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечував, просив застосувати до підозрюваний запобіжний захід – домашній арешт.

Підозрюваний підтримав позицію захисника та додатково вказав, що визнає частково вину у вчиненні злочину, який ставиться йому в провину.

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Кіровоградській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.05.2021 №42021120000000097, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

14.07.2021 о 13:25 год. ОСОБА_1 затримано на підставі ст. 208 КПК України, а 15.07.2021 йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

За практикою ЄСПЛ розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Термін «обґрунтована підозра», згідно практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_1 підозри підтверджуються доданими до клопотання матеріалами, а саме:

- протоколом допиту свідка від 30.06.2021 (а.с. 11);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.06.2021 (а.с. 12-13);

- протоколом допиту свідка від 05.07.2021 (а.с. 21-22);

- протоколом про результати контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 08.07.2021 (а.с. 24-25;

- протоколом оперативної закупки від 08.07.2021 (а.с. 26-30)

- іншими зібраними у справі матеріалами

Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелюватися зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

Таким чином, надані до клопотання матеріали на думку слідчого судді свідчать, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, про те що ОСОБА_1 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Також, слідчий суддя встановив наявність наступних ризиків передбачених:

- п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість підозрюваним ухилятися від кримінальної відповідальності, оскільки через тяжкість кримінального правопорушення по якому оголошено про підозру, зібраних у справі доказів та можливе покарання у разі доведення його провини, що свідчить про те, що останній може вчинити спробу направлену на ухилення від кримінальної відповідальності та суду;

- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість впливати на свідків, у кримінальному провадження, які згідно із принципом безпосереднього дослідження доказів у кримінальному провадженні – повинні допитуватись безпосередньо в суді.

- п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваним вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних, корисливих злочинів.

Під час вирішення про достатній та необхідний запобіжний захід, що може забезпечити належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам, слідчий суддя враховує, що: ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тяжкість покарання, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, офіційно не працює, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків.

При вирішенні клопотання суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, які мають великий суспільний інтерес та вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, оскільки у зв`язку із встановленням обґрунтованої підозри, доведеністю існування передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, особи підозрюваного та конкретних обставин злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , контроль за поведінкою підозрюваного шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу є неможливим. Запобіжний захід, який просив застосувати до ОСОБА_1 його захисник у виді домашнього арешту не відповідає встановленим фактичним обставинам справи (суворість можливого покарання, наявність встановлених ризиків) та не може бути застосований до нього, оскільки в судовому засіданні прокурором доведено про неможливість запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної поведінки підозрюваного в разі застосування іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Слідчим суддею при визначенні суми альтернативного запобіжного заходу – застави підозрюваному враховується наявність відсутність постійного місця роботи, суворість покарання, наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що застава - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90800 грн., в повній мірі забезпечить належне виконання покладених на підозрюваного обов`язків та його належну поведінку.

Враховуючи зазначене, вважаю, що слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено неможливість застосування до підозрюваного у даному кримінальному правопорушенні більш м`якого запобіжного заходу, існує необхідність у застуванні до нього запобіжного заходу тримання під вартою та альтернативного запобіжного заходу – застави 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 9, 176-178, 183, 196-197, 205, 369-372 КПК України,

постановив:

клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного – задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід – тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 13 год. 25 хв. 14.07.2021 до 13 год. 25 хв. 11.09.2021.

Визначити розмір застави у розмірі 40 /сорок/ прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90800 /дев`яносто тисяч вісімсот/ гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26241445, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA458201720355279001000002505. Призначення платежу: забезпечення виконання рішення згідно статті 182 КПК України по справі №12021120000000170 від 29.06.2021.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 - з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 , в строк до 11.09.2021 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

- не відлучатись з с. Йосипівка Кіровоградська область, Новомиргородський район, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого або суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватись від спілкування як особисто так і через третіх осіб зі свідками, у кримінальному провадженні за вийнятком участі в слідчих діях та в суді.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 182 КПК України у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Відмовити в іншій частині клопотання.

Строк дії ухвали визначити до 13 год. 25 хв. 11.09.2021.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Євгеній Миколайович Тьор