Рішення № 98450792, 20.07.2021, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Тернівський районний суд міста Кривого Рогу

Дніпропетровської області

Справа № 215/6765/20

Провадження 2/215/1304/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючої-судді Красюк К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року до суду надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що з травня 1997 року працювала на різних посадах у ПРАТ «ПІВНГЗК», що підтверджується даними трудової книжки.

13.07.2005 р. відповідно до наказу №931 від 13.07.2005 р. була переведена у Ганнівський кар`єр на посаду машиніста насосних установок на дренажних роботах в кар`єрі 2 розряду виробничої дільниці водовідливу №15, де працювала до фактичної дати звільнення.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №588601 від 17.09.2020 р. позивачу встановлена 2 група інвалідності та надано висновок: не може виконувати ніякі види праці в умовах звичайного виробництва».

17.09.2020 р. її було звільнено з посади машиніста насосних установок на дренажних роботах в кар`єрі 2 розряду виробничої дільниці водовідливу №15 на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я, що підтверджується записом №17 трудової книжки. Цього ж дня, її під особистий підпис повідомили про суми, які будуть підлягати виплаті у зв`язку зі звільненням. Проте, 17.09.2020р. ПРАТ «ПІВНГЗК» остаточний розрахунок не провело, жодних коштів не перерахувало. 07.10.2020р. позивач нарочно отримала свою трудову книжку від представників відділу кадрів відповідача, в якій вказується підстава внесення запису про її звільнення 17.09.2020р. наказ №496 від 07.10.2020 р.

Цього ж дня, відповідач перерахував всі належні до виплати в день звільнення суми із затримкою в 19 календарних днів, з 17.09.2020р. по 07.10.2020р. При цьому між фактичною датою звільнення 17.09.2020р. та виданням наказу про припинення трудового договору №496 від 07.10.2020р. та остаточним розрахунком минуло

19 календарних днів.

На посаді машиніста насосних установок, до дати звільнення, розмір посадового (місячного) окладу складав – 5 461,00 грн, що підтверджується копією розрахункового листка за грудень 2019 року. Таким чином розмір середньоденної заробітної плати складає 352,32 грн. Тому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку складає 6 694,08 грн.

Ухвалою судді від 04.12.2020 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29.03.2021 року до суду надійшов відзив, в якому представник відповідача зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 вважає необґрунтованими та заперечує проти їх задоволення. Після надання позивачкою довідки МСЕК (18.09.2020р.) відповідачу був потрібен час для оформлення звільнення з дотриманням законодавчо встановленої процедури, зокрема, отримання згоди виборного профспілкового органу на звільнення позивачки. Таким чином, відповідач не мав об`єктивної можливості оформити звільнення позивачки та провести з нею розрахунок 17.09.2020 р. Водночас, у день видання наказу про припинення трудових відносин (07.10.2020р.) відповідач нарочно (кур`єром) доправив їй належним чином оформлену трудову книжку, що підтверджується її власноручною розпискою в «Книзі з обліку руху трудових книжок і вкладишів до них» та провів розрахунок із нею. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає безпідставною позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки, вона у день звільнення (17.09.2020р.) не працювала та не надала жодного доказу того, що зверталась до відповідача з вимогою про проведення розрахунку і такий розрахунок не був проведений з нею наступного дня; і вина відповідача у непроведенні розрахунку з позивачкою у день її звільнення (17.09.2020 р.) повністю відсутня. Крім того, наведений у позовній заяві розрахунок середнього заробітку, який позивачка просить стягнути з відповідача, не відповідає чинному законодавству, так як неправильно розрахована середньоденна заробітна плата. Так, позивачка вказує, що для розрахунку середньоденної заробітної плати вона виходила із посадового окладу за грудень місяць (5461,00 грн.) та можливої кількості робочих змін за липень-серпень 2020р. (31). Однак при цьому не враховано, що позивачка працювала за змінним графіком роботи з тривалістю зміни 11,5 годин, отже розрахована нею сума 352,32 грн. є середньозмінною, а не середньоденною заробітною платою. Позивачкою безпідставно застосовано у розрахунку повну кількість календарних (19), а не робочих (13) днів у спірному періоді (з 17.09.2020р. по 07.10.2020р.). Отже, розрахована таким чином загальна сума позовних вимог (6694,0 грн.) не відповідає вимогам законодавства.

В перерахунку на восьмигодинний робочий день розрахункова середньоденна заробітна плата позивачки складала б 402,00 грн. (50,25грн. х 8 год. або 8643,00 грн.: 21,5 роб. дні, де 21,5 роб. дні. – середньомісячна кількість робочих днів у липні та серпні 2020р. відповідно до Листа Мінсоцполітики України від 29.07.2019р. №1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020рік»).

Таким чином, розрахунковий середній заробіток позивачки за 13 робочих днів спірного періоду (з 17.09.2020р. по 07.10.2020р.) складатиме 5 226,00 грн., а не 6 694,08 грн., як зазначено в позовній заяві.

Враховуючи все вищевикладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

05.04.2021 року та 14.04.2021 року до суду надійшли відповідь на відзив на позовну заяву та заява про збільшення позовних вимог, які є аналогічними за своїм змістом між собою. Так, у відповіді на відзив позивачем зазначено, що між датою надання згоди президією ППО ПМГУ ПРАТ «ПІВНГЗК» та виданням наказу про припинення трудового договору №496 від 07.10.2020р. й остаточним розрахунком минуло 10 календарних днів, хоча президія профспілки та адміністрація ПРАТ «ПІВНГЗК» знаходяться на території одного й того ж структурного підрозділу – Управління комбінату. Відповідач 07.10.2020 року здійснює звільнення працівника з 17.09.2020 року та здійснює остаточний розрахунок не днем звільнення, а датою видачі наказу про припинення трудового договору №496 від 07.10.2020р. При цьому, позивач не погоджується із доводами представника відповідача, який вказує, що середній заробіток виплачується працівникові не за кожен календарний день затримки розрахунку, а за кожен робочий день, який припадає на час затримки розрахунку.

У своїй заяві про збільшення розміру позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до Довідки ПРАТ «ПІВНГЗК» №314 від 12.03.2021 року про середню заробітну плату за 2 місяці ОСОБА_1 , середньогодинна заробітна плата позивача складає 50,25 грн. Використовуючи вказані показники, можливо розрахувати середньоденну заробітну плату, помноживши середньогодинну заробітну плату на кількість годин робочої зміни: 50,25 грн. на 11,5 тривалість робочої зміни на день = 577,87 грн. (розмір середньоденної заробітної плати). Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за

19 календарних днів становить 10 979,53 грн. Враховуючи викладене, позивач просить збільшити розмір позовних вимог, відповідно до яких стягнути

з ПРАТ «ПІВНГЗК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні на суму 10 979,53 грн.

21.05.2021 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представником відповідача зазначено, що позивач не заперечує та не спростовує того, що вона надала роботодавцю довідку МСЕК про встановлення групи інвалідності, яка є підставою для її звільнення, лише наступного дня після проходження огляду МСЕК, тобто 18.09.2020р., а також те, що її звільнення з роботи за п.2 ст. 40 КЗпП України потребувало попередньої згоди виборного профспілкового органу, а, отже, відповідач не мав можливості видати наказ про звільнення позивачки раніше, ніж така згода була отримана роботодавцем (28.09.2020р.). У зв`язку з цим вважає безпідставною позовну вимогу ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні за період з 18.09.2020р. по 28.09.2020р., оскільки вина роботодавця в цьому повністю відсутня. Як зазначено у відзиві на позовну заяву, позивачка не працювала у день свого звільнення 17.09.2020p., оскільки проходила медичний огляд у МСЕК. У зв`язку з цим роботодавець зобов`язаний був провести розрахунок з позивачкою не пізніше наступного дня після пред`явлення нею вимоги про розрахунок. Отже, вимагаючи стягнути з відповідача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, позивачка має довести, що вона зверталась до відповідача з вимогою про проведення розрахунку, але розрахунок не був проведений наступного дня після пред`явлення нею такої вимоги. Між тим, позивачка не тільки не доводить цього, але й взагалі не вказує ні в позовній заяві, ні у відповіді на відзив, що в період з 17.09.2020р. по 07.09.2020р. вона зверталась до роботодавця з вимогою про розрахунок. У зв`язку з цим відповідач вважає повністю необґрунтованою позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Також наведений позивачкою розрахунок середнього заробітку, який вона вимагає стягнути з відповідача, не відповідає чинному законодавству, оскільки позивач розраховує середній заробіток за кожен календарний, а не робочий день, що припадає на період з 18.09.2020р. по 07.10.2020р. Окрім того, розрахований нею середній заробіток за затримку розрахунку на 19 календарних днів у сумі 10 979,53 грн. більш ніж удвічі перевищує її посадовий оклад за повний місяць роботи (5 461,00 грн., як вказано в позовній заяві). За таких обставин відповідач вважає, що метою позивачки є не захист та відновлення свого порушеного права на підставі чинного законодавства, а бажання отримати неправомірну вигоду за рахунок коштів роботодавця, скориставшись ситуацією, що склалась.

Дослідивши матеріали справи та надані заяви по суті спору, надавши їм оцінку в сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачка працювала на підприємстві відповідача машиністом насосних установок на дренажних роботах в кар`єрі та гірником на маркшейдерських роботах в кар`єрі у період з 13.05.1997р. по 17.09.2020р., що підтверджується записами

№№4-17 у її трудовій книжці НОМЕР_1 , копія якої долучена до позовної заяви (а.с. 8-12).

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №588601 від 17.09.2020р. позивачу встановлена 2 група інвалідності та надано висновок: не може виконувати ніякі види праці в умовах звичайного виробництва» (а.с. 13).

У відповідності до ст. 43 КЗпП України, звільнення працівників за

п.2 ст. 40 КЗпП допускається лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

28.09.2020 р. президія профспілкового комітету розглянула подання роботодавця та надала згоду на звільнення позивачки за п.2 ст.40 КЗпП в зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати (а.с. 27).

Після одержання згоди профспілкового комітету, згідно із наказом № 496

від 07.10.2020p. ОСОБА_1 , машиніст насосних установок на дренажних кар`єру, звільнена 17.09.2020 р. у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я,

за п.2 ст.40 КЗпП (а.с. 26).

Із указаним наказом та з належними грошовими виплатами позивача було ознайомлено 07.10.2020 р., та видано трудову книжку, підтвердженням чого є її підпис у Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них (а.с. 26, 29-30).

Як вбачається із вищевказаного наказу, позивачу у день звільнення із підприємства відповідача була належна до виплати сума компенсації за невикористані дні відпустки та вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку. При цьому, сторони у своїх заявах по суті спору так і не зазначили, який саме розмір належних до виплати сум було сплачено позивачці при звільненні.

Таким чином остаточний розрахунок з позивачем було проведено 07.10.2020 року – в день видачі відповідного наказу про звільнення, що не заперечується сторонами.

Положеннями ст. 47 КЗпП України встановлений обов`язок для власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені

в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Нормами ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу від 17.07.1997 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог ст.41 Конституції України, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно роз`яснень, викладених у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку судам необхідно врахувати розмір спірної суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, вини роботодавця у порушенні строків її виплати та інших конкретних обставин справи.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Так, позивач просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.09.2020 р. по 07.10.2020 р., тобто

за 19 календарних днів, у розмірі 6694,08 грн, виходячи із розміру середньоденної заробітної плати у сумі 352,32 грн, яку було розраховано позивачем.

Надалі позивач надала заяву про збільшення позовних вимог від 31.03.2021 року, у якій просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.09.2020 р. по 07.10.2020 р., тобто

за 19 календарних днів, у розмірі 10979,53 грн, виходячи із розміру середньоденної заробітної плати у сумі 577,87 грн, яку було уточнено позивачем.

Щодо вказаної заяви про збільшення позовних вимог необхідно зазначити наступне.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України встановлено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, відповідно до положень ч. 3 ст. 279 ЦПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, відповідно до ухвали судді від 04.12.2020 року було визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, тобто судове засідання не проводиться, а тому позивач мала право збільшити розмір позовних вимог протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог подана після закінчення строку на її подання і питання щодо поновлення цього строку позивачем не ставилося, така заява залишається без розгляду.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивача було звільнено з 17.09.2020 року, однак наказ про її звільнення було видано лише 07.10.2020 року, тобто через 19 днів.

Разом з тим, суд погоджується із доводами відповідача щодо відсутності вини підприємства у непроведенні розрахунку за період з 18.09.2020 р. по 28.09.2020 р., оскільки звільнення позивача з роботи за п.2 ст. 40 потребувало попередньої згоди виборного профспілкового органу, а тому відповідач не мав можливості видати наказ про звільнення позивача раніше, ніж така згода була отримана роботодавцем.

Однак, при дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що відповідачем було допущено зволікання та затягування з видачею наказу про звільнення позивача, і проведення остаточного розрахунку з нею за період з 29.09.2020 р. по 07.10.2020 р.

При цьому, судом не враховуються доводи відповідача щодо непред`явлення позивачем вимоги про проведення розрахунку в період з 18.09.2020 р. по

07.10.2020 р., оскільки позивача було ознайомлено з наказом про звільнення лише 07.10.2020 року, та до цього часу їй не було відомо про її звільнення з 17.09.2020 року.

Враховуючи викладене, та поведінку сторін у вказаній справі, суд приходить до висновку, що позивач має право на середній заробіток за затримку розрахунку за період з 29.09.2020 р. по 07.10.2020 р., тобто за 7 робочих днів.

Згідно довідки ПРАТ «ПІВНГЗК» про середню заробітну плату №314 від 12.03.2021 р. розмір середньомісячної заробітної плати складає 8643 грн, та середньогодинної заробітної плати складає 50,25 грн (а.с. 32).

Таким чином, розрахований відповідачем розмір середньоденної заробітної плати складає 402 грн, з яким погоджується суд.

Таким чином, сума середнього заробітку становить 2814 грн.

При цьому, суд не може погодитись із наданим позивачем розрахунком середньоденної заробітної плати, оскільки вона при розрахунку не враховувала свій позмінний графік роботи, та тривалість робочого часу на місяць (а.с. 31).

Також, суд не погоджується із доводами позивача щодо необхідності обчислення середнього заробітку виходячи із кількості календарних днів.

Так, середній заробіток розраховується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року

№ 100 (далі -Порядок), середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно із п. 5 Порядку нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у розмірі 2814 грн.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 840,80 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 16, 47, 116, 117, 233 КЗпП України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 2814 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовий збір у розмірі

840 грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ЄДРПОУ - 00191023, місцезнаходження: 50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг.

Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2021 року.

Суддя: