Рішення № 98449316, 07.07.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/4850/21

у справі №760/19865/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді - Букіної О.М.

за участю секретаря - Кривулько С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою, -

ВСТАНОВИВ:

05.11.2015 року позивач звернувся до суду з позовом та просив суд визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином:

- виділити в користування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , житлову кімнату площею 11,8 кв.м. та 9,8 кв.м.;

- виділити в користування ОСОБА_3 житлову кімнату площею 19,5 кв.м.;

- у спільному користуванні сторін залишити: кухню площею 7,9 кв.м.; вбиральню - 1,2 кв.м.; ванну кімнату - 2,6 кв.м.; коридор - 12,1 кв.м.; вбудовану шафу - 1,0 кв.м.; балкон - 3,4 кв.м.

Свої вимоги мотивували тим, що є співвласниками квартири АДРЕСА_1 в розмірі по 1/3 частини квартири, згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно розпорядження від 14.01.1999 року №21600..

Вказана вище квартира має загальну площу 69,3 кв.м., складається з 3-х житлових кімнат загальною площею 41,1 кв.м., а саме: 19,5 кв.м., 11,8 кв.м., 9,8 кв.м.; та інших приміщень, а саме: кухні - 7,9 кв.м., вбиральні - 1,2 кв.м., ванної кімнати-2,6 кв.м., коридору - 12,1 кв.м., вбудованої шафи - 1,0 кв.м., балкон - 3,4 кв.м.

Позивач ОСОБА_2 зазначає, що з відповідачем виникли спірні питання з приводу користування квартирою та оплатою за комунальні послуги. Вказує, що відповідач вселила до спірної кваритири свого сина з його співмешканкою, які не мають права на користування данною квартирою, так як не зареєстровані у ній.

За вказаних вище обставин позивачі просили задовольнити позов у повному обсязі, оскільки вирішити спір мирним шляхом неможливо.

05.11.2015 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Лазаренко В.В.

Ухвалою суду від 09.11.2015 відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду.

14.12.2015 до суду було подано клопотання представником позивача про зупинення провадження по справі у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_2 , даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть від 02.12.2015 року, актовий запис №18013.

Ухвалою суду від 14.12.2015 провадження у справі зупинено в зв`язку зі смертю ОСОБА_2 до залучення до участі у справі його правонаступника.

29.06.2016 до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 , який є правонаступиком ОСОБА_2 , про відновлення провадження у справі. На підтвердження чого, надав копію свідоцтва про право на спадщину від 09.06.2016.

Ухвалою суду від 01.07.2016 провадження у даній справі було відновлено.

19.09.2016 до суду надійшли заперечення від представника відповідача на позовну заяву в якому останній просив у задоволені позову відмовити у повному обсязі та викликати до суду позивача ОСОБА_1 .

У своїх запереченнях відповідач зазначив, що вищезазначена квартира була отримана згідно ордеру № 034937 від 29.02.1984 р. на склад родини: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Вказує, що ОСОБА_4 з 2003 року на законних підставах зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , де і зараз проживає зі своєю родиною. Вказує, що він та його сім`я займають кімнату площею 19,5 кв.м., кімнатою площею 11, 8 кв. м. користувався ОСОБА_2 , а кімната площею 9,8 кв.м. ніким не заселена.

Вказує, що позивач ОСОБА_1 спірною квратирою не користується, оскільки перебуває за межами України.

Вважає, що визначення порядку користування спірною квартирою призведе до порушення прав відповідача та членів її сім`ї, які в силу закону не можуть проживати у одній кімнаті. Також вважає, що позивачем не надано доказів щодо наявності перешкод у користуванні спірною квартирою та як наслідок, право на звернення до суду з позовом про визначення порядку користування житлом.

18.10.2016 до суду подано клопотання про збільшення позовних вимог, згідно яких позивач просив визначити порядок користування спірною квартирою шляхом виділення позивачу кімнату площею 19,5 кв. м та 9,8 кв.м., а відповідачу виділити кімнату -11,8 кв.м., допоміжні приміщення залишити сторонам у спільне користування.

09.12.2016 до суду представником відповідача подано клопотання про відкладення слухання справи.

20.03.2017 до суду подано клопотання представником відповідача про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, а саме: ОСОБА_4 , що діє особисто та в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_5 , Службу у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, яке було задоволено судом.

07.06.2017 до суду представником позивача було подано заяву про збільшення та уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 08.06.2017 у задоволенні клопотання представника позивача про прийняття до розгляду заяви про збільшення та уточнення позовних вимог від 07.06.2017 - відмовлено.

15.02.2018 до суду надійшов лист від Служби у справах дітей Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації, в якому остання просила при ухваленні рішення у даній справі врахувати інтереси малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21.02.2018 до суду представником відповідача подано відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

13.02.2019 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою суду від 13.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні поданного позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 згідно ордеру №034937 від 29.02.1984 була отримана на склад родини: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житла Залізничного району м.Києва від 14.01.1999 року №21600, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у рівних долях.

У ході розгляду справи по суті, ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 01.12.2015.

Спадщину у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 прийняв його син - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 09.06.2016.

Таким чином, позивачу на праві власності належить 2/3 частини спірної квартири, а відповідачу 1/3 її частини.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що йому чиняться перешкоди з боку відповідача та членів її сім`ї у користуванні спірною квартирою та між сторонами не досягнуто згоди щодо порядку оплати комунальних платежів,.

Як вбачається з матеріалів справи у спірній квартирі, окрім позивача та відповідача, зареєстрованим значиться з 01.02.2003 року ОСОБА_4 , тобто син відповідача та ОСОБА_5 , тобто онук відповідача ( дата реєстрації 21.02.2015).

У судовому засіданні також встановлено, що у спірній квартирі без відповідної реєстрації проживає ОСОБА_6 , тобто невістка відповідача.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, що члени її сім`ї займають кімнату площею 19,5 кв.м. За своє життя позивач ОСОБА_2 займав кімнату площею 11,8 кв.м. У той же час, за твердженнями відповідача кімната площею 9,8 кв. м. є вільною, а позивач взагалі перебуває за межами України та у спірній квартирі не проживає.

Разом з цим, заперечуючи проти позову відповідач зазначила, що визначення порядку користування спірною квартирою у спосіб зазначений позивачем призведе до порушення прав відповідача та членів її сім`ї, з точки зору допустимих норм житлової площі та наявності різних по статі осіб, які мають проживати у одній кімнаті.

Таким чином, є очевидним, що відповідач з членами своєї сім`ї займають дві кімнати у спірній квартирі, тобто 19,8 кв.м. та 9,8 кв.м. , площа яких не відповідає частці у її праві власності, оскільки значно їх перевищує, що у свою чергу свідчить про відсутність пропорційності у здійснені права власності між її співвланиками.

Суд вважає, що вказні обставини також свідчать про наявність спору щодо порядку користування спірною квартирою між її свіввласниками, в тому числі щодо порядку оплати комунальних платежів.

Та обставина, що позивач ОСОБА_1 фактично не проживає у спірній квартирі не є беззапеченим доказом відсутності спору між сторонами, оскільки відсутність конкретного порядку користування спірною квартирою, з урахуванням встановлених вище обставин справи, є свідченням наявності у позивача як охоронюваного законом інтересу, так і оспорюваного права, як співласниква спірної квартири на звернення до суду з даним позовом з метою ефективного поновлення своїх прав та судового захисту.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Доступом до правосуддя є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права, так і на те, що справа будь-якої особи буде розглянута і вирішена судом.

Можливість судового розгляду та доступ до правосуддя є гарантією законності дій державних органів та їх посадових осіб.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, як з підстав, передбачених законом.

Судом встановлено, що спірна квартира має загальну площу 69,3 кв.м., складається з 3-х житлових кімнат загальною площею 41,1 кв.м., а саме: 19,5 кв.м., 11,8 кв.м., 9,8 кв.м.; та допоміжних приміщень, а саме: кухні - 7,9 кв.м., ванної кімнати-2,6 кв.м.вбиральні - 1,2 кв.м., коридору - 12,1 кв.м., вбудованої шафи - 1,0 кв.м., балкона - 3,4 кв.м.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Умовами ч. 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В силу ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За правилами ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно з ч. 1 ст. 48 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

Зважаючи на те, що спірна квартира складається з трьох окремих ізольований кімнат, приймаючи до уваги частки сторін у праві власності, ту обставину, що виділити ізольоване жиле приміщення таким чином, щоб штучно не погіршити житлових умов позивача та відповідача можливо, суд вбачає за можливе визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином:

- виділити ОСОБА_1 у користування житлову кімнату площею 19,5 кв.м.

- виділити ОСОБА_3 у користування житлову кімнату площею 11,8 кв.м.

У спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити житлову кімнату площею - 9,8 кв.м., кухню площею - 7,9 кв.м.; вбиральні площею 1,2 кв.м.; ванну кімнату площею - 2,6 кв.м., коридор площею - 12,1 кв.м.; вбудовану шафу площею - 1,0 кв.м., балкон - 3,4 кв.м.

Суд вважає, що вказаний порядок користування спірною квартирою не призвиде до порушення прав, зокрема, відповідача, виходячи з її частки у праві власності.

Разом з цим, вирішення спору без визначення порядку користування спірною кварторою не буде відповідати завданням цивільного судочинства, оскільки поставить у залежність сторін від конфліктної ситуації, яка існує та стосується порядку користування спірною квартирою, зокрема, певними її кімнатами, що в свою чергу не буде відповідати ефективному способу судового захисту.

При ухваленні рішення у даній справі, суд також враховує те, що протягом розгляду справи у суді, сторони так і не змогли прийти до мирного вирішення спору.

Судом також враховано поведінку сторін у даній справі, зокрема відповідача, яка маючи значно меншу частку у праві власності, фактично користується більшою частиною квартири та не погоджується на умови поділу спірного житла, виходячи з її частки у праві власності.

Що стосується доводів відповідача про те, що у спірній квартирі проживають члени сім`ї її сина, що призведе до порушення їх прав , то суд вважає за необхідне зазначити, що остання не позбавлена права на вирішення їх житлових прав за рахунок власного майна, що належить їй на праві власності.

Разом з цим, суду не надано доказів, що сім`я сина відповідача не забезпечена власним житлом.

Враховуючи наведене вище, суд вважає необхідним застосувати принцип ефективного захисту, у формі встановлення певного порядку користування спірною квартирою.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що вказаний вище порядок користування спірною квартирою є таким, що не погіршує житлові умови сторін, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 243,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 48, 64 ЖК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 29, 316, 317, 319, 321,358 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином:

- виділити ОСОБА_1 у користування житлову кімнату площею 19,5 кв.м.

- виділити ОСОБА_3 у користування житлову кімнату площею 11,8 кв.м.

У спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити житлову кімнату площею - 9,8 кв.м., кухню площею - 7,9 кв.м.; вбиральні площею 1,2 кв.м.; ванну кімнату площею - 2,6 кв.м., коридор площею - 12,1 кв.м.; вбудовану шафу площею - 1,0 кв.м., балкон - 3,4 кв.м.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. М. Букіна