Рішення № 98448798, 09.07.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/74/2021

ЄУН 331/4522/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2021 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю : секретаря Постарнак М.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Лишенка Сергія Сергійовича до ОСОБА_3 , треті особа – Четверта запорізька державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Спірідонова Марина Ашурівна, ОСОБА_4 ,про визнання договору купівлі- продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа – Четверта запорізька державна нотаріальна контора, який в подальшому уточнив в частині кола осіб – учасників процесу, залучивши до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Спірідонову М.А., ОСОБА_4 , за результатами розгляду якого остаточно просив :

?визнати договір купівлі – продажу квартири, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , укладений 01 листопада 2017 року між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований в АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований в АДРЕСА_3 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Спірідоновою М. А., зареєстрований в реєстрі за № 2603, недійсним;

?витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований в АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_2 ( адреса : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) квартиру, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 ( а.с.116-117,т.1).

Позов обґрунтовано тим, що у рішенні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23.05.2018 року ( справа № 331/8204/16-ц), яке залишено без змін постановою апеляційного суду Запорізької області від 12.09.2018 року, по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , третя особа - Четверта Запорізька державна нотаріальна контора про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння, встановлені такі юридичні факти, а саме:

ОСОБА_2 належить право власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

визнано договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , укладений 19.08.2015 р. між ОСОБА_7 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М., зареєстрований в реєстрі за № 1059, недійсним.

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 12.09.2018 р. апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 23.05.2018 року - без змін на тих підставах, що право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

На виконання ухваленого рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23.05.2018 р. позивач звернувся до компетентного органу для здійснення реєстрації права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна, проте від державного реєстратора отримав відмову з посиланнями на те, що відповідно до інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власником квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 з 1.11.2017 р. зазначена інша фізична особа відмінна від ОСОБА_4 . Станом на 3.10.2019 р. власником квартири за вказаною адресою, починаючи з 1.11.2017 р., є інша особа- ОСОБА_3 , який за договором купівлі- продажу придбав квартиру у ОСОБА_4 .

Позивач вважає, що факт постійного незаконного перепродажу спірного нерухомого майна свідчить про навмисні дії продавців квартири з метою позбавлення його можливості отримати право фактично володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Як на правові підстави заявлених вимог позивач посилається на статті 16, 175, 203, 215, 230, 387, 388, 390 ЦК України.

Крім того, позивачем надано суду попередній ( орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести, який складається з таких витрат : 3 126,00 грн. – сума судового збору за подання позову ; 384,20 грн. – сума судового збору за подання заяви про забезпечення позову, 4 250,00 грн. – сума витрат на професійну правничу допомогу.

Відзиву на позов, письмових пояснень відповідачем по справі суду надано не було.

Заяви, клопотання учасників процесу.

10.10.2019 р. від позивача в особі представника – адвоката Лишенка С.С. до суду надійшла заява про забезпечення позову ( а.с.21-22, т.1).

15.11.2019 р.,11.12.2019 р.,6.02.2020 р., 13.07.2020 р., 21.04.2021 від представника третьої особи до суду надходили заяви про розгляд справи за відсутності представника Четвертої запорізької державної нотаріальної контори ( а.с.62, 107,213,т.1, а.с.41,149 т.2).

26.12.2019 р. від представника позивача – адвоката Лишенка С.С. до суду надійшла заява про витребування доказів ( а.с.128,т.1).

28.01.2020 р. від представника відповідача – адвоката Гайворонського О.Ю. до суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи ( а.с.181,т.1).

30.01.2021 р. від представника відповідача – адвоката Гайворонського О.Ю. до суду надійшли заяви про отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі ( а.с.183,т.1) та про відкладення розгляду справи ( а.с.184-185,т.1).

2.03.2020 р. від представника відповідача – адвоката Гайворонського О.Ю. до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи ( а.с.216-218,т.1).

31.01.2020 р. від представника позивача – адвоката Пругло М.С. до суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи ( а.с.233,т.1).

1.07.2020 року від представника позивача – адвоката Пругло М.С. до суду надійшла заява про відновлення провадження по справі ( а.с.8,т.2).

22.07.2020 р. від представника відповідача – адвоката Гайворонського О.Ю. до суду надійшла заява про зупинення провадження у справі ( а.с.52-53,т.2).

6.08.2020 р. від представника позивача – адвоката Пругло М.С. до суду надійшла заява про розгляд заяви сторони відповідача від 22.07.2020 р. за його відсутності, при вирішенні заяви покладається на розсуд суду ( а.с.54,т.2).

15.10.2020 р. від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи ( а.с.74,т.2).

18.01.2021 року від представника позивача – адвоката Шокарєвої А.В. до суду надійшла заява про відновлення провадження по справі ( а.с.75,т.2).

14.04.2021 р. від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшла заява про зупинення провадження у справі ( а.с.134-136,т.2).

8.06.2021 р. від представника позивача – адвоката Шокарєвої А.В. до суду надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження по справі ( а.с.165-166,т.2).

Процесуальні дії суду.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ( далі суд) від 11 жовтня 2019 року заяву судді Жукової О.Є. про самовідвід задоволено; позовну заяву ОСОБА_2 передано для визначення судді для розгляду справи в порядку, визначеному ст. 33 ЦПК України ( а.с.18 «а», т.1).

Ухвалою суду від 11 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Лишенка С.С. задоволено частково. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_5 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 . В решті вимог відмовлено ( а.с. 37-40,т.1).

Ухвалою суду від 1 листопада 2019 року провадження у справі відкрито ; вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження ; справу призначено до розгляду у підготовче судове засідання ( а.с.47-48,т.1).

Ухвалою суду від 27 листопада 2019 року розгляд справи відкладено ; продовжено строк проведення підготовчого судового засідання ( а.с.64,т.1).

Ухвалою суду від 16 січня 2020 року клопотання представника позивача задоволено ; зобов`язати приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Спірідонову М.А. надати суду належним чином завірену копію матеріалів нотаріальної( реєстраційної) справи стосовно посвідченого нею 01.11.2017 року договору купівлі- продажу квартири ( реєстраційний номер 2603), за яким покупцем нерухомого майна – квартири АДРЕСА_5 виступив ОСОБА_3 ; строк проведення підготовчого провадження по цій справі продовжено ( а.с.131-132,т.1).

Ухвалою суду від 2 березня 2020 року провадження у цій справі зупинено ( а.с.234-236,т.1).

Ухвалою суду від 6 липня 2020 року провадження у цій справі відновлено ( а.с.37,т.2).

Ухвалою суду від 6 серпня 2020 року провадження у цій справі зупинено ( а.с.56-57,т.2).

Ухвалою суду від 22 січня 2021 року провадження у цій справі відновлено ( а.с.86,т.2).

Ухвалою суду від 18 березня 2021 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до розгляду по суті ( а.с.113-114,т.2).

Ухвалою суду від 8 червня 2021 року у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено ( а.с.173-174,т.2).

В суді представник позивача позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити з підстав, викладених по тексту позовної заяви ( уточненої), письмових пояснень ( а.с.130,т.2).

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Про причину своєї неявки суд не повідомив.

Оскільки відповідач раніше двічі брав участь в судових засіданнях під час розгляду справи по суті , суд не вбачає підстав для проведення заочного розгляду справи.

Остаточно визначеної позиції з приводу позовних вимог відповідач суду на надав, при цьому сторони під час розгляду справи по суті намагалися врегулювати спірну ситуацію в позасудовому порядку, проте на час ухвалення судового рішення по цій справі спірна ситуація сторонами врегульована не була.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, з`ясувавши обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до такого.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння.

В позові зазначено, що вказані договори є недійсним, з тих підстав , що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а договір від його імені укладений 19.08.2015 року, тобто через 13 днів після його смерті. В результаті укладання вказаних договорів він позбавлений права на отримання спадщини за заповітом.

Посилаючись на ці обставини , просив визнати недійсними договори купівлі –продажу квартири АДРЕСА_6 , а саме: договір купівлі – продажу квартири від 19.08.2015 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ; договір купівлі-продажу від 22.08.2015 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; договір купівлі-продажу від 29.03.2016 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ..

27.11.2017 року позивач звернувся до суду з уточненим позовом, в я кому з підстав , викладених в первісному позові , посилаючись на вимоги ст.ст. 228 , 388 ЦК України, просив суд визнати договір купівлі- продажу квартири, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , укладений 19 серпня 2015 року між ОСОБА_7 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 недійсним; визнати за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно, квартиру за адресою : АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; витребувати на користь позивача спірну квартиру із незаконного володіння – ОСОБА_4 , скасувати державну реєстрацію права власності від 29.03.2016 року на спірну квартиру проведену на відповідача ОСОБА_4 ..

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року позов задоволено частково ( а.с.16-21,т.2).

Визнано договір купівлі - продажу квартири, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , укладений 19 серпня 2015 року між ОСОБА_7 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М., зареєстрований в реєстрі за №1059, недійсним.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно, квартиру за адресою : АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Витребувано на користь ОСОБА_2 нерухоме майно, квартиру за адресою : АДРЕСА_1 , із незаконного володіння – ОСОБА_4 .

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 551, 20 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3126,00 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу.

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 12 вересня 2018 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року у цій справі залишено без змін ( а.с.22-26,т.2).

Судовими рішеннями встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 та рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2016 року, яким встановлено факт того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_7 є одна і та сама особа.

За життя ОСОБА_7 , у відповідності до заповіту від 27 квітня 2013 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої запорізької державної нотаріальної контори Бережко С.М. , зареєстрованого у реєстрі за № 2-160, заповів все належне йому майно, в тому числі квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_2 17.11.2015 року звернувся до Четвертої запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 та була відкрита спадкова справа № 311-2015.

При оформленні спадкових прав позивачу стало відомо , що на підставі договору купівлі - продажу квартири, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , який укладений 19 серпня 2015 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М., зареєстрований в реєстрі за №1059, ОСОБА_7 продав належну йому квартиру ОСОБА_8 .

Однак, станом на день оформлення договору купівлі-продажу від 19 серпня 2015 року ОСОБА_7 вже не було в живих, а відповідно до ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Прийнявши в установленому законом порядку спадщину, позивач з часу її відкриття, а саме з 06 серпня 2015 року, набув речові права на вищевказане спадкове майно, яке увійшло право володіння та право користування ним і, відповідно, право на захист цих прав. Право розпорядження зазначеним майном виникає в позивача з часу державної реєстрації його права власності (ч. 2ст. 1299 ЦК України, постанова ВСУ від 23.01.13 р. №6-164цс12, постанова ВСУ від червня 2016 року №6-1376ц16).

Можливість реалізації своїх спадкових прав, а саме оформлення права власності на вказане майно після смерті батька в нотаріальному порядку та реєстрації права власності позивачем втрачена через незаконне відчуження спадкового майна і його реєстрації за відповідачами по справі.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). З огляду на те, що відповідач оспорює та не визнає право власності позивача на спадкове майно, позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину (ухвала Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ по справі № 6-33879ск15 від 17.12.15р.).

Так як позивача, поза його волею і поза волею спадкодавця, було позбавлено права власності на спірне майно, наявні підстави для застосування положень ст. 388 ЦК України та витребування зазначеного майна позивача з незаконного володіння.

Прийняття позивачем спадщини підтверджено долученими до справи документами та матеріалами спадкової справи, таким чином, позивач має право на захист свого порушеного права на рівні з власником відповідно до вимог ст. 396 ЦК України.

Оскільки ані спадкодавець, ані спадкоємець ОСОБА_2 , який у відповідності до вимог чинного законодавства прийняв спадщину, майно не відчужували, вказане спадкове майно було відчужене після смерті власника, тобто майно набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, а тому позивач, як особа що прийняла спадщину, має право витребувати це майно від добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України.

Згідно частини п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вищевикладені обставини, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, при розгляді цієї справи доказуванню не підлягають.

Надалі, в суді встановлено, що на виконання ухваленого рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, позивач звернувся із відповідними документами для реєстрації права власності на об`єкт нерухомості - АДРЕСА_1 , однак отримав рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації, оскільки «відповідно до інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власником нерухомого майна з 01.11.2017 року зазначена інша фізична особа відмінна від ОСОБА_4 » ( а.с.15,т.1).

Водночас, як стало відомо з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 03.10.2019 року власником квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є вже нова особа - ОСОБА_3 , який 01.11.2017 року згідно договору купівлі-продажу квартири номер 2603, виданий 01.11.2017 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Спірідоновою М.А. здійснив купівлю оспорюваної нерухомості у ОСОБА_4 , який, як встановлено судовими рішеннями, незаконно нею володів (а.с.13,т.1).

Враховуючи вищенаведені факти, рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя по справі № 331/8204/16-ц від 23.05.2018 р. неможливо виконати в частині витребування на користь ОСОБА_2 нерухомого майна, квартири за адресою АДРЕСА_1 із незаконного володіння ОСОБА_4 , оскільки останній ще до моменту винесення такого рішення судом перестав бути володільцем даного об`єкту нерухомості та протиправно здійснив продаж вказаної квартири. У зв`язку з наведеним позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом.

Згідно договору купівлі- продажу від 1 листопада 2017 року , посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Спірідоновою М.А., зареєстрованого у реєстрі за № 2607, ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 купив квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.147-148, т.1)

Таким чином, суд вважає, що на момент вчинення правочину купівлі - продажу квартири від 01.11.2017 року були порушені законні права та інтереси саме ОСОБА_2 .

У відповідності до статті 396 ЦК України , особа, яка має речове право на чуже майно, а саме спадкоємець з моменту відкриття спадщини , має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Виходячи з позиції Верховного Суду України , яка викладена в узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 17.11.2008 р., вимоги про недійсність нікчемного правочину можуть бути заявлені фізичними особами, що мають безпосередній інтерес у результаті розгляду справи, на права й обовязки яких безпосередньо впливає нікчемний правочин, так і представниками, що виступають в силу наданих законодавством повноважень у захист державних і спільних інтересів.

Виходячи з позиції Верховного Суду України, яка викладена в висновках ВСУ, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави , передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України за 2013 рік від 01.07.2013 року , у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини.

Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до гл. 29 ЦК України.

Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 зазначеного Кодексу).

Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема, у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 січня 2013 р. у справі № 6-164цс12).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом вказаної норми у разі вибуття майна з володіння власника за вищезазначених обставин, законодавець надає переваги у захисті власнику, а не добросовісному набувачеві. Тобто, законодавець не вбачає підстав, щоб відмовляти у захисті власнику його прав при вибутті його майна. Добросовісний набувач у даному випадку може звернутися з відповідним позовом (залежно від підстав придбання майна) до особи, яка відчужила майно власника. Тим самим утверджується система балансу інтересів власників і добросовісних набувачів.

Відповідно висновку Верховного суду України, що міститься у постанові від 17 грудня 2014 р № 5-140 цс 14 власник може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, котра є останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене, та без визнання попередніх угод недійсними.

За таких обставин у відповідності до вимог статті 388 ЦК України квартира АДРЕСА_5 підлягає витребуванню у добросовісного набувача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , як спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_7 .

Вимогами частин першої, третьої статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вимогами частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20).

Згідно правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2018 року по справі №750/2262/16, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, доказ про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Таким чином, суд з урахуванням процесуальних дій, проведених судом, складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціни позову, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачаз ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 3510,20 гривень за вимогу майнового характеру та заяву про забезпечення позову, та судові витрати на правову допомогу у розмірі 6000 гривень.

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, суд вважає необхідним захистити порушене право позивача вільно користуватися, володіти та розпоряджатися своїм майном, право власності на яке він набув в установленому законом порядку.

При таких обставинах позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 10-13, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_2 ( адреса : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати договір купівлі – продажу квартири, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , укладений 01 листопада 2017 року між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований в АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований в АДРЕСА_3 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Спірідоновою М. А., зареєстрований в реєстрі за № 2603, недійсним.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований в АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_2 ( адреса : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) квартиру, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований в АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_2 ( адреса : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на загальну суму 9 510 ( дев`ять тисяч п`ятсот десять) гривень 20 копійок, з яких : судовий збір на загальну суму 3 510 ( три тисячі п`ятсот десять ) гривень 20 копійок ; витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 6 000 ( шість тисяч) 00 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 30-денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 19 липня 2021 року.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя : Н.Г.Скользнєва