Рішення № 98447984, 19.07.2021, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3354/20

Провадження № 2-286/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2021 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Висоцької Г.В.

за участю секретаря Ковшоби А.К.,

представника позивачки Шумського О. І., представниці відповідача Тараскіної К. О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛОКО», Державного реєстратора Комунального підприємства «ПУТРІВСЬКЕ» Сипчу Крістіни Миколаївни, про захист права власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовною заявою до відповідачів, просила ухвалити рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.11.2018 року, індексний номер 44044509 та скасувати запис про право власності № 28917224 від 12.11.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12 червня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» було укладено Кредитний договір № 0019/08/00-CLNv, за умовами якого банк відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 40000 дол. США на строк по 11.06.2018 року. В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним вище кредитним договором 12.06.2008 року між тими ж сторонами і ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського міського нотаріального округу Щуром О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 4844. За умовами п. 1.2. Договору іпотеки в іпотеку Банку передано нерухоме майно - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 25.09.2020 позивачу стало відомо, що право власності на дану квартиру зареєстроване за ТОВ «ФК «ЛОКО» на підставі Договору іпотеки № 4844 від 12.06.2008 року. Позивачка вважає, що така реєстрація права власності відбулась незаконно, з порушення порядку. Жодних вимог про усунення порушення основного зобов`язання іпотекодавець – законний власник майна від ТОВ «ФК «ЛОКО» не отримував. Сторони також погодили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки виключно на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Однак такий договір між позивачем та іпотекодержателем не укладався, а відтак згода на відчуження спірної квартири не надавалась. Предмет іпотеки є єдиними житлом та місцем реєстрації і фактичного проживання позивача, а також підпадає під критерії, визначені Законом України «Про мораторій стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». ТОВ «ФК «ЛОКО» не було надано державному реєстратору звіту про оцінку предмета іпотеки, доказів на підтвердження факту заборгованості, розрахунків заборгованості або документів щодо безспірності таких сум. Також позивачу не було відомо про заміну іпотекодержателя.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 02.10.2020 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 02.10.2020 року заяву адвоката Касьяненка Дмитра Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено ТОВ «ФК «ЛОКО» та уповноваженим товариством особам здійснювати дії щодо примусового входження в дану квартиру. Заборонено ТОВ «ФК «ЛОКО» та уповноваженим товариством особам здійснювати дії, спрямовані на проведення державної реєстрації місця проживання/перебування будь-яких осіб в даній квартирі.

12.11.2020 року постановою Київського апеляційного суду ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 02.10.2020 року про забезпечення позову скасувати в частині накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та в частині заборони ТОВ «ФК «ЛОКО» та уповноваженим товариством особам здійснювати дії щодо примусового входження в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у вжитті вказаних заходів забезпечення позову. В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

26.10.2020 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області витребувано у Комунального підприємства «ПУТРІВСЬКЕ» та в секторі з питань державної реєстрації Обухівської районної державної адміністрації належним чином завірені копії матеріалів реєстраційної справи (або аналогічно сканкопії), а саме: документів, на підставі яких право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ТОВ «ФК «ЛОКО».

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 23.11.2020 року заяву представника позивача Касьяненко Дмитра Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено повністю. Заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: суб`єктам державної реєстрації прав; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна – квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Представником відповідача ТОВ «ФК «ЛОКО» подано до суду відзив, в якому зазначив, що в задоволення позовних вимог слід відмовити за наступних підстав. Державним реєстратором вчинено реєстраційні дії без порушень відповідної процедури та відповідного Порядку, здійснено всі необхідні перевірки і залучення необхідних документів до відповідної реєстраційної справи. Позивач шляхом підписання договору іпотеки надала свою фактично безумовну та беззаперечну згоду на звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач в процесу переговорного спілкування ухилялась від отримання поштової кореспонденції, вимоги про усунення порушень договору та зміни іпотекодержателя направлялись позивачу. Позивачем не надано доказів про відсутність заборгованості оскільки їх не існує, що вказує на те, що у позивача наявна заборгованість. Окрім цього, спірна квартира не підпадає під дію Закону України «Про мораторій стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», в зв`язку із тим, що позивачка не проживає в даному житловому приміщенні, а використовує його для отримання прибутку від оренди.

15.02.2021 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області витребувано від Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області належним чином завірену копію спадкової справи щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 24 років.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 26.02.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Локо» в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в відзиві на позовну заяву.

Відповідач державний реєстратор КП «ПУТРІВСЬКЕ» Сипчу К.М. в судове засідання не з`явилась, клопотань, заяв до суду не подала.

Вислухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 12.06.2008 року між ОСОБА_1 та АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» укладено Кредитний договір №0019/08/00-CLNv, за умовами якого банк відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 40000 дол. США на строк по 11.06.2018 року.

12.06.2008 року між АКБ «Форум», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 4844, в забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором.

За умовами п. 1.2. договору іпотеки, Банку в іпотеку було передано нерухоме майно – квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51 кв.м.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано за ТОВ «ФК «Локо» на підставі Договору іпотеки № 4844 від 12.06.2008 року, запис про право власності № 228917224 від 12.11.2018 року внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.1.12018 року за індексним номером 44044509 державним реєстратором Комунального підприємства «ПУТРІВСЬКЕ» Сипчу Крістіною Миколаївною.

Згідно з ч. 1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державній реєстрації, відповідно до ст. 18 вказаного Закону підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Так, у відповідності до ч. З ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» при вчиненні реєстраційних дій державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок 1127), який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

У відповідності до умов п. 5.5. Договору іпотеки у разі порушення умов Основного зобов`язання та\або умов цього Договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про усунення порушення не пізніше тридцятиденного строку та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання цієї вимоги.

Згідно п. 6.3. Договору іпотеки задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватись шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно до .п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення про реєстрацію, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки також подаються:

- копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої Іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

- документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі,Ю коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

- заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Згідно п. 6.3. Договору іпотеки задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватись шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Станом на час укладення між позивачем та АКБ «Форум» іпотечного договору від 12.06.2008 року, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» діяла в наступній редакції: «Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки».

Отже, передбачений вищевказаною нормою закону договір про задоволення вимог іпотекодержателя повинен був відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п`ятої Цивільного кодексу України.

При дотриманні цих умов Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень».

З урахуванням зазначеного та виходячи з умов договору іпотеки, сторони погодили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на виключно на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому ст. 37 Законом України «Про іпотеку».

Тобто, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, при реєстрації прав власності на таке майно, правовстановлюючим документом повинен бути Договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Однак, такий договір між ОСОБА_1 та Іпотекодержателем укладено не було, а відтак. Позивач згоди на відчуження спірної квартири не надавав.

Сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння.

Аналіз положень статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя) не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного правочину щодо реєстрації права власності іпотекодержателя на це майно. За таких обставин вказана згода не може вважатися волевиявленням власника на вибуття майна з його володіння в розумінні статті 388 ЦК України.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, іпотечний договір не є документом, на підставі якого можливо проводити реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного суду від 14.02.2018 року справі № 127/8068/16-ц та в постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року по справі № 727/1593/16-ц.

07 червня 2014 року набув чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», пунктом 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Верховний Суд України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-1356цс15, дійшов правового висновку про те, що поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України). Установлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника). Крім того, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то він не може бути мотивом для відмови у позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнень на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності, з урахування положень статті 109 Житлового кодексу Української РСР.

При цьому, звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

Отже, визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.

Як встановлено в судовому засіданні, предмет іпотеки є єдиним житлом та місцем реєстрації і фактичного проживання позивачки, а також предмет іпотеки підпадає під критерії, визначені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

За наслідками прийнятого державним реєстратором Комунального підприємства «ПУТРІВСЬКЕ» Сипчу Крістіною Миколаївною рішення про проведення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за відповідним застереженням в іпотечному договорі, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Аналогічна позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року по справі 686/20502/16-ц.

Вказані обставини є підставою для визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «ЛОКО».

Щодо інших доводів позивача, вони теж знайшли часткове підтвердження в судовому засіванні, так реєстраційні матеріали, на підставі яких проводилася оскаржувана реєстрація права власності не містять документів, які б надавали державному реєстратору можливість встановити статус відповідача, як нового кредитора, та іпотекодержателя.

Проте щодо вимоги про скасування запису про державну реєстрацію суд прийшов до наступного висновку. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом наведеної норми у чинній редакції на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав. Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.

Суд також вирішує долю вжитих заходів забезпечення позову на підставі ст. 158 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛОКО», Державного реєстратора Комунального підприємства «ПУТРІВСЬКЕ» Сипчу Крістіни Миколаївни, про захист права власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «ПУТРІВСЬКЕ» Сипчу Крістіни Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.11.2018 року, індексний номер 44044509, згідно з яким здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЛОКО».

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Продовжити строк дії ухвали Обухівського районного суду Київської області про забезпечення позову від 23 листопада 2020 року по справі № 372/3354/20 (провадження2-з-76/20), а також строк дії ухвали Обухівського районного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року по справі № 372/3354/20 (провадження № 2-з-67/20) в частині: заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛОКО» та уповноваженим товариством особам здійснювати дії, спрямовані на проведення державної реєстрації місця проживання/перебування будь-яких осіб в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , на дев`яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили, або роз`яснити учасникам, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 21.07.2021 року.

Суддя: Висоцька Г.В.