Ухвала суду № 98447142, 15.07.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/12556/21

Провадження по справі № 1-кп/522/2161/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Циб І.В.,

за участі секретаря судового засідання - Маланчової В.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт, у кримінальному провадженні № 12020160000001266 від 10.11.2020 року стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Зведенівка, Шаргородського району, Вінницької області, офіційно не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки Республіки Молдови, офіційно не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимої,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с. Зведенівка, Шаргородського району, Вінницької області, працюючий з 27.12.2018 року по 31.03.2021 року на посаді водія автотранспортних засобів взводу №2 роти охорони об`єктів та публічної безпеки батальйону №3 УПО в Одеській області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, уродженця с. Онилове, Фрунзівського району, Одеської області, працюючий з 19.08.2010 року по 15.06.2021 року в ОВС, на посаді поліцейського-водія взводу №1 УПО в Одеській області з 07.12.2020 року по 15.06.2021 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 303 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Бойко Н.В.,

захисників обвинувачених - адвокатів Потопальського С.М., Григорука Г.П., Білана М.О.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

06.07.2021 року в провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт №12020160000001266 від 10.11.2020 року стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 303 КК України.

Ухвалою судді від 07.07.2021 року було призначено підготовче судове засідання і викликані учасники кримінального провадження, відомості про яких містились в обвинувальному акті.

В підготовчому судовому засіданні підлягають вирішенню ряд питань, передбачених ст. ст. 314-315 КПК України.

В судовому засіданні всі учасники кримінального провадження просили призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Білан М.О., подав клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на домашній арешт, проти задоволення якого прокурор заперечувала.

В судовому засіданні прокурор Бойко Н.В. подала клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , та клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченої ОСОБА_2 , проти задоволення якого захисники та обвинувачені заперечували, та просили обрати більш м`які запобіжний заходи своїм підзахисним. А у разі якщо суд дійде висновку про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу обвинуваченим, які тримаються під вартою, сторона захисту просила зменшити їм розмір застави в мінімальному розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Від захисника обвинуваченої ОСОБА_2 - адвоката Григорука Г.П., до суду надійшло клопотання про скасування арешту майна, вилученого в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_4 , у кримінальному провадженні №12020160000001266 від 10.11.2020 року, проти задоволення якого прокурор не заперечувала та вказала, що дане майно не є речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.

Обвинувачені підтримали своїх захисників.

Також в судовому засіданні всі учасники кримінального провадження просили скласти досудові доповіді, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризують обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши доводи клопотань та обвинувальний акт з додатками, суд доходить висновків про таке.

Обвинувальний акт підсудний Приморському районному суду м. Одеси.

Підстав для повернення обвинувального акту прокурору для продовження досудового розслідування у порядку, передбаченому ст. ст. 468-475 КПК України, закриття кримінального провадження у порядку, передбаченому ст. 284 КПК України немає.

Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України.

За таких обставин суд вважає, що існують достатні підстави для призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України відсутні.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує останніх, відповідно до ч. 5 ст. 314, ст. 314-1 КПК України, слід доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь у даному кримінальному провадженні, також його слід повідомити про дату, час та місце проведення судового розгляду.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію обвинуваченого; 7) майновий стан обвинуваченого; 8) наявність судимостей у обвинуваченого; 9) дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні та продовженні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов`язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченим злочинів.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 , на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 303 КК України, за кваліфікуючими ознаками: сутенерство, вчинене щодо кількох осіб організованою групою.

Від захисника обвинуваченого надійшло клопотання про зміну його підзахисному запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який у вигляді домашнього арешту. Обґрунтовуючи свої доводи, захисник вказав, що на даній стадії кримінального провадження спростовуються існування ризиків зазначених прокурором. Обвинувачений ОСОБА_3 зареєстрований у Вінницькій області, постійно проживає разом із сестрою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_6 , у квартирі, яка належить його батькові, має міцні соціальні зв`язки у м. Одесі та Одеській області, має на утриманні матір-пенсіонерку, яка має незадовільний стан здоров`я та нещодавно перенесла операцію на серці. Крім того, будь-яких відомостей, що обвинувачений здійснював тиск на свідків немає, всі докази, які можуть мати відношення до кримінального провадження вже зібрані. Наголосив, що самі лише ступінь тяжкості інкримінованого злочину та суворість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винним, не можуть бути підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу. На підтвердження своїх доводів долучив відповідні документи.

Щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на домашній арешт, суд приймає до уваги надані стороною захисту документи, однак з урахуванням тяжкості злочинів, у яких обвинувачується ОСОБА_3 , суд вважає, що вони на даній стадії судового провадження не можуть слугувати достатніми підставами для обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, у зв`язку з чим клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який ніж тримання під вартою задоволенню не підлягає.

В своїх доводах захисник обвинуваченого вказує, що останній має міцні соціальні зв`язки, однак суд дійшов висновку, що наявність соціальних зв`язків у даному випадку, не зможе слугувати достатнім стримуючим фактором.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, до затримання був працевлаштований, має місце реєстрації у Вінницькій області, до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, не одружений, що свідчить про наявність у нього певних соціальних зв`язків.

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_3 , а також тяжкість злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, за які передбачено покарання від п`яти до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої, тому на думку суду, існує ризик того, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд приймає до уваги наявність ризику можливого незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на свідків у зазначеному кримінальному провадженні, які судом не допитані, схиляючи їх до викривлення показань або відмову від них, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливе вчинення ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, доведений, оскільки останній на теперішній час не працює та стороною захисту не надано жодних даних про наявність у нього будь-якого джерела доходу.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає можливим обрати стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 3 ст. 303 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у таких межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У своєму рішенні у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ відзначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Крім того, судом встановлено, що під час досудового розслідування обвинуваченому було визначено заставу у максимальному розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Суд, виходячи з практики ЄСПЛ, який неодноразово наголошував на тому, що розмір застави не може бути завідомо непомірним для особи, враховуючи майновий стан обвинуваченого, вважає за можливе визначити, як альтернативний запобіжний захід, у вигляді застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який буде достатнім та зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, особи обвинуваченого, відсутність у нього достатньо міцних соціальних зв`язків, суд доходить висновку про можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі, який здатен запобігти наявним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку про неможливість обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 303 КК України, за кваліфікуючими ознаками: сутенерство, вчинене щодо кількох осіб організованою групою.

Захисник обвинуваченої просив обрати стосовно ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченої, яка є громадянкою України, офіційно не працююча, раніше не судима, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання проживала в АДРЕСА_2 , не заміжня, осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність у неї достатньо міцних соціальних зв`язків, що вказує на те, що остання може залишити територію м. Одеси.

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченої, а також тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , за які передбачено покарання від п`яти до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої, тому на думку суду існує ризик того, що обвинувачена, розуміючи наслідки покарання, яке їй загрожує у разі визнання її винуватою, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд приймає до уваги наявність ризику можливого незаконного впливу обвинуваченої ОСОБА_1 на свідків у зазначеному кримінальному провадженні, які судом не допитані, схиляючи їх до викривлення показань або відмову від них, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливе вчинення ОСОБА_1 інших кримінальних правопорушень чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, доведений, оскільки остання не працює та стороною захисту не надано жодних даних про наявність у неї будь-якого джерела доходу.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає можливим обрати стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 3 ст. 303 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у таких межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, судом встановлено, що під час досудового розслідування обвинуваченій було визначено заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Суд, виходячи з практики ЄСПЛ, який неодноразово наголошував на тому, що розмір застави не може бути завідомо непомірним для особи, враховуючи майновий стан обвинуваченої, вважає за можливе визначити, як альтернативний запобіжний захід, у вигляді застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який буде достатнім та зможе забезпечити виконання покладених на неї процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, особи обвинуваченої, відсутність у неї міцних соціальних зв`язків, суд доходить висновку про можливість застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі, який здатен запобігти наявним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити її належну процесуальну поведінку.

Таким чином, суд доходить висновку про неможливість обрання стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 , на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 303 КК України, за кваліфікуючими ознаками: сутенерство, вчинене щодо кількох осіб організованою групою.

Захисник обвинуваченого просив обрати стосовно ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, до затримання офіційно працював, зареєстрований на території Одеської області, раніше не судимий, не одружений, осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність у нього достатнього міцних соціальних зв`язків.

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , за які передбачено покарання від п`яти до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої, тому на думку суду існує ризик того, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд приймає до уваги наявність ризику можливого незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на свідків у зазначеному кримінальному провадженні, які судом не допитані, схиляючи їх до викривлення показань або відмову від них, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливе вчинення ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, доведений, оскільки останній на теперішній час не працює та стороною захисту не надано жодних даних про наявність у нього будь-якого джерела доходу.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає можливим обрати стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 3 ст. 303 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у таких межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, судом встановлено, що під час досудового розслідування обвинуваченому було визначено заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Суд, виходячи з практики ЄСПЛ, який неодноразово наголошував на тому, що розмір застави не може бути завідомо непомірним для особи, враховуючи майновий стан обвинуваченого, вважає за можливе визначити, як альтернативний запобіжний захід, у вигляді застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який буде достатнім та зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, особи обвинуваченого, відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, суд доходить висновку про можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі, який здатен запобігти наявним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку про неможливість обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_2 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 303 КК України, за кваліфікуючими ознаками: сутенерство, вчинене щодо кількох осіб організованою групою.

Захисник обвинуваченої просив обрати стосовно ОСОБА_2 більш м`який запобіжний захід.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченої, яка є громадянкою України, офіційно не працююча, раніше не судима, зареєстрованаза адресою: АДРЕСА_3 , до затримання проживала в м. Одеса, що свідчить про відсутність у неї достатньо міцних соціальних зв`язків, та вказує на те, що остання може залишити територію м. Одеси.

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченої, її сумлінну процесуальну поведінку, а також тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 , за які передбачено покарання від п`яти до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої, тому на думку суду існує ризик того, що обвинувачена, розуміючи наслідки покарання, яке їй загрожує у разі визнання її винуватою, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливе вчинення ОСОБА_2 інших кримінальних правопорушень чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, доведений, оскільки остання не працює та стороною захисту не надано жодних даних про наявність у неї будь-якого джерела доходу.

Разом з тим, суд вважає наявність ризику можливого незаконного впливу обвинуваченої ОСОБА_2 на свідків у зазначеному кримінальному провадженні, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, наразі прокурором не доведений, оскільки на стадії досудового розслідування обвинувачена перебувала на волі та прокурором не надано жодних доказів здійснення такого тиску зі сторони обвинуваченої.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає можливим обрати стосовно обвинуваченої ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обрання обвинуваченій більш м`якого запобіжного заходу ніж домашній арешт, неможливе, оскільки прокурором доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд з урахуванням сумлінної поведінки обвинуваченої, вважає можливим обрати обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який на переконання суду зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку про неможливість обрання на даному етапі судового розгляду стосовно обвинуваченої ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу ніж домашній арешт, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що поведінку обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зможе забезпечити запобіжний захід лише у вигляді тримання під вартою, а поведінку обвинуваченої ОСОБА_2 зможе забезпечити запобіжний захід лише у вигляді домашнього арешту, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможуть запобігти зазначеним у клопотанні прокурора ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням тяжкості злочинів, в яких обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , даних щодо осіб обвинувачених, суд доходить висновку про можливість обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначення розміру застави, та обрання обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, які здатні запобігти заявленим у клопотанні прокурора ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, забезпечити їх належну процесуальну поведінку, у зв`язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Крім того, від захисника обвинуваченої ОСОБА_2 - адвоката Григорука Г.П., надійшло клопотання про скасування арешту майна, вилученого в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_4 , у кримінальному провадженні №12020160000001266 від 10.11.2020 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07.06.2021 року по справі №947/15746/21 клопотання слідчого групи слідчих СУ ГУНП в Одеській області Джміль В.О., яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Модебадзе О.Т. про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12020160000001266 від 10.11.2020 року за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, було задоволено та накладено арешт на майно, яке вилучене 03.06.2021 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_4 , серед якого, окрім іншого майна, були 1) мобільний телефон марки «Samsung» модель «SM-G965F», серійний номер «R58K80DF7TT», ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , фіолетового кольору з силіконовим чохлом в якому присутня сім-карта з номером « НОМЕР_3 » та сім-карта з номером « НОМЕР_4 », які були поміщено до спеціального пакету №INZ2064807; 2) ноутбук марки «DELL» S/N:8765D72 чорного кольору, який поміщено до спеціального пакету № INP4000781; 3) мобільний телефон марки «IPHONEХ» чорного кольору, серійний номер «F2NW2GMEJCLH», ІМЕІ: НОМЕР_5 , в якому присутня сім-карта номер « НОМЕР_6 » з чохлом коричневого кольору, які поміщені до спеціального пакету №SUD 2012124; 4) ноутбук марки «HP» модель «g 6-1131sr», серійний номер «5CD1350HP6» сіро-чорного кольору, який поміщено до спеціального пакету № SUD 4023431; 5) мобільний телефон марки «HUAWEI» модель «MED-LX9N», ІМЕІ: НОМЕР_7 , ІМЕІ: НОМЕР_8 , зеленого кольору в якому присутня сім-карта з номером « НОМЕР_9 », які поміщено до спеціального пакету № INZ 2066732; 6) планшет марки «Samsung» модель «GT-P5100», ІМЕІ: НОМЕР_10 білого кольору, які поміщено до спеціального пакету № INZ 2066734.

Вимогами статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Абзацом 2 частини 1 статті 174 КПК України передбачено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 пояснила, що під час накладення арешту на зазначене майно її або її чоловіка як власника ніхто не викликав, належного сповіщення від суду або слідчого вони не отримували, чим були порушені їх права. Крім того, у вищевказаних ноутбуках, планшеті та телефонах зберігались лише інформація з приводу роботи та сімейні фотографії, жодних інших даних там не містилось, а протилежного слідчими не було надано.

Захисник обвинуваченої зауважив, що на даному етапі огляди предметів проведено та не встановлено будь-яких доказів або інформації, яка може суттєва вплинути на кримінальну справу на вищевказаних предметах, що підтвердила й прокурор в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, суд вважає, що арешт накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 07.06.2021 року (по справі №947/15746/21, провадження №1-кс/947/7476/21) на вищевказане майно вилученого в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_4 , у кримінальному провадженні №12020160000001266 від 10.11.2020 року, необхідно скасувати, оскільки потреба в застосуванні цього заходу відпала та зазначене майно не має відношення до вказаного кримінального провадження, тому клопотання захисника підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 110, 131, 132, 170, 173, 174, 176, 177, 178, 183, 194, 201, 291, 314-316, 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 303 КК України, призначити до судового розгляду на 22.07.2021 року о 16 год. 00 хв., у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приморського районного суду м. Одеси у залі судових засідань № 106, за участю прокурора, захисників обвинувачених, обвинувачених.

Доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудові доповіді з метою забезпечення суду інформацією, що характеризують обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в строк до 30 липня 2021 року, для чого копію цієї ухвали надіслати представнику персоналу органу пробації для виконання. Повідомити представника персоналу органу пробації про дату, час та місце судового засідання.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Білана М.О., про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - задовольнити.

Обрати обвинуваченій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначення розміру застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченою обов`язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 68 100 (шістдесят вісім тисяч сто) гривень, строком на 60 (шістдесят) днів.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначення розміру застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 68 100 (шістдесят вісім тисяч сто) гривень, строком на 60 (шістдесят) днів.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначення розміру застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 68 100 (шістдесят вісім тисяч сто) гривень, строком на 60 (шістдесят) днів.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого; провадження по справі № 1-кп/522/2161/21.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , строком на 60 (шістдесят) днів обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за кожною вимогою до суду в розумні строки;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченим наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченої ОСОБА_2 - задовольнити.

Обрати обвинуваченій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_4 , в період з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв., терміном на 60 (шістдесят) днів.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_2 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не залишати у період з 22:00 год. до 06:00 год. місце фактичного проживання та перебувати за адресою: АДРЕСА_4 ;

- не здійснювати дії направлені на спілкування з іншими обвинуваченими, свідками, спеціалістами та експертами по даному кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_2 , що в разі невиконання покладених на неї обов`язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Григорука Г.П., про скасування арешту майна, вилученого в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_4 , у кримінальному провадженні №12020160000001266 від 10.11.2020 року - задовольнити.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 07.06.2021 року (по справі №947/15746/21, провадження №1-кс/947/7476/21) на:

- мобільний телефон марки «Samsung» модель «SM-G965F», серійний номер «R58K80DF7TT», ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , фіолетового кольору з силіконовим чохлом в якому присутня сім-карта з номером « НОМЕР_3 » та сім-карта з номером « НОМЕР_4 », які були поміщено до спеціального пакету №INZ2064807;

- ноутбук марки «DELL» S/N:8765D72 чорного кольору, який поміщено до спеціального пакету № INP4000781;

- мобільний телефон марки «IPHONEХ» чорного кольору, серійний номер «F2NW2GMEJCLH», ІМЕІ: НОМЕР_5 , в якому присутня сім-карта номер « НОМЕР_6 » з чохлом коричневого кольору, які поміщені до спеціального пакету №SUD 2012124;

- ноутбук марки «HP» модель «g 6-1131sr», серійний номер «5CD1350HP6» сіро-чорного кольору, який поміщено до спеціального пакету № SUD 4023431;

- мобільний телефон марки «HUAWEI» модель «MED-LX9N», ІМЕІ: НОМЕР_7 , ІМЕІ: НОМЕР_8 , зеленого кольору в якому присутня сім-карта з номером « НОМЕР_9 », які поміщено до спеціального пакету № INZ 2066732;

- планшет марки «Samsung» модель «GT-P5100», ІМЕІ: НОМЕР_10 білого кольору, які поміщено до спеціального пакету № INZ 2066734 - скасувати.

Вище зазначене майно - повернути його власнику.

Строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту постановлення ухвали суду, тобто з 15.07.2021 року, який діє до 12.09.2021 року включно.

Ухвала суду щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та скасування арешту підлягає негайному виконанню з моменту її проголошення.

Виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту покласти на уповноважену службову особу відповідного ГУНП в Одеській області.

Виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси в частині скасування арешту на майно покласти на прокурора у кримінальному провадженні №12020160000001266 від 10.11.2020 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити ДУ «ОСІ» і уповноваженій службовій особі в ГУНП в Одеській області.

Ухвала в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена протягом п`яти днів до Одеського апеляційного суду з моменту її оголошення, а обвинуваченими, які утримуються під вартою, - з моменту вручення її копії.

Суддя Приморського районного суду

м. Одеси І.В. Циб