Рішення № 98445096, 19.07.2021, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/1104/21

Провадження №2/265/706/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді – Козлова Д. О.,

при секретарі – Дрьомовій О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 265/1104/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП,

за участі представника позивача – Царьової О. С.,

відповідачки – ОСОБА_2 ,

представника відповідачки – ОСОБА_3 , -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача, адвокат Царьова О. С., звернулась із вказаним позовом до суду, посилаючись в його обґрунтування на те, що 7 липня 2020 року об 16-55 год. в районі перехрестя вул. Набережної та вул. Лепорського у Лівобережному районі міста Маріуполя, керуючи автомобілем «Форд Фієста» н/з НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не дотрималась безпечної дистанції та скоїла зіткнення із автомобілем «Рено» н/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , що зупинився попереду. Внаслідок ДТП було пошкоджено не тільки автотранспортні засоби, але й нанесено потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: забою та розтягнення зв`язаного апарату шийного відділу хребта. Після ДТП ОСОБА_5 проходила лікування у лікаря невропатолога, офтальмолога, робила триплексне сканування брахіоцефальних судин, транскраніальне ангіосканування, проходила лікування у VIP MED Center AS MEDICAL, зверталась за медичною допомогою до Центру Медико-санітарної допомоги № 4 м. Маріуполя. Постановою Донецького апеляційного суду від 5 січня 2021 року по справі № 265/5358/20 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за фактом ДТП від 7 липня 2020 року. Отже, своїми діями ОСОБА_2 спричинила ОСОБА_5 матеріальну та моральну шкоду. Матеріальна шкода, спричинена ОСОБА_5 відповідачем полягає у матеріальних витратах, здійснених нею за час лікування, а також витрати на поштову кореспонденцію, у тому числі залучення відповідачки для проведення оцінки вартості спричиненої шкоди. Так вартість проведеного лікування на час звернення з позовною заявою позивачки становить 5129,14 грн., а також було витрачено на поштову кореспонденцію 244,50 грн., а всього - 5373,64 грн. При цьому лікування ОСОБА_5 досі триває. Оскільки за пп. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ відшкодовує шкоду у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, то саме із таким відповідачем позивачкою проводилась переписка щодо проведення відшкодування матеріальної шкоди на лікування, однак у добровільному порядку МТСБУ цього не здійснив. Крім цього позивачці діями ОСОБА_2 завдано моральної шкоди, які позначили негативні зміни у її житті: тривалий час лікування, по теперішній час позивачка носить комір « ІНФОРМАЦІЯ_1 », відчуває щоденні болі, спричинені травмою, а спогади щодо ДТП діють на неї, як психотравмуюча подія та страх можливого повторення цих подій, відчуває тривогу, негативні емоції через пережите ДТП, відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга, дратівливість. Також під час ДТП у автотранспортному засобі знаходилась на передньому сидінні у дитячому кріслі малолітня дитина позивачки, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому вказані обставини також позначились на моральних стражданнях позивачки, яка окрім отримання нею фізичної травми перехвилювалась за життя та здоров`я малолітньої дитини. Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу позивачки, обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів. Виходячи із принципу справедливості та відсутності відшкодування відповідачкою в добровільному порядку завданої позивачці шкоди, ОСОБА_5 оцінила свої моральні страждання у сумі 50000 грн. На підставі викладеного просила суд згідно із уточненими позовними вимогами стягнути з ОСОБА_2 на свою користь завдану внаслідок ДТП моральну шкоду в розмірі 50000 грн. та стягнути з Моторного (Транспортного) Страхового Бюро України на користь ОСОБА_5 завдану матеріальну шкоду внаслідок ДТП у сумі 5373,64 грн.

Не погоджуючись із заявленими вимогами представник МТСБУ, ОСОБА_7 , надав суд відзив, де вказував, що з позовної заяви видно, що 7 липня 2020 року в м. Маріуполі сталась ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобілі та завдано шкоди здоров`ю позивачці. При цьому вказував, що наказом МОЗ № 895 від 12 грудня 2011 року затверджено «Довідку про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді» та Інструкцію щодо порядку її заповнення та видачі, на підставі яких страхові компанії та МТСБУ мають приймати рішення щодо страхових виплат. Вказаний документ, незалежно від працевлаштування позивачки, є підтвердженням як періоду лікування потерпілого для виплати розміру шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності, так і підтвердженням, понесених ним витрат на лікування у вказаний період. Однак такої довідки позивачка МТСБУ не надала. З урахуванням цього вважав, що позивачкою не доведено обов`язку МТСБУ сплатити регламентну виплату за шкоду, заподіяну її здоров`ю на суму 5373,64 грн. До того ж витрати на поштову кореспонденцію в сумі 244,50 грн. не відносяться до страхових виплат. Отже, просив суд у позові ОСОБА_5 до МТСБУ відмовити.

Не погоджуючись із вимогами ОСОБА_5 відповідачка, ОСОБА_2 , надала суду відзив, де вказувала, що після ДТП від 7 липня 2020 року позивачка 17 липня 2020 р. звернулась до невропатолога з головними болями, якій призначено лікування з переліком препаратів, з чого вбачається, що ОСОБА_5 раніше вже приймала такі препарати, а також їй рекомендовано звернутись до окуліста, який у позивачки нічого не виявив. Також ОСОБА_5 21 серпня 2020 року звертається до лікаря гастроентеролога, яким був поставлений діагноз, пов`язаний з хронічною хворобою шлунка, тобто ОСОБА_5 цим захворюванням хворіла ще до ДТП. Звернення вже у 2021 році до невропатолога не пов`язані із ДТП. Крім того у 2021 році ОСОБА_5 лікується від хронічного гастродуоденіт в стадії ремісії, тобто захворювання, яке не пов`язане із ДТП. Також вказувала, що ОСОБА_5 доведено придбання ліків за призначенням лікаря лише на суму 3906,51 грн., низка з яких не відноситься до лікування наслідків від ДТП. В частині вимог про відшкодування моральної шкоди вказувала, що такі вимоги значно завищені, не відповідають матеріальним можливостям відповідачки, розмір яких вона оцінює в сумі 1500 грн. Отже, просила суд в інший частині заявлених до неї вимог ОСОБА_5 відмовити.

Заперечуючи проти відзиву ОСОБА_2 представник позивачки, адвокат Царьова О. С., надала суду відповідь на відзив, де повторила обґрунтування розміру заявлених ОСОБА_5 вимог до ОСОБА_2 , додаючи, що протягом року після скоєння ДТП ОСОБА_2 не здійснила позиваці жодного відшкодування завданої її протиправними діями шкоди. Зазначала також, що у автомобілі «Рено» знаходилась донька позивачки, яка перехвилювалась внаслідок ДТП. Просила задовольнити позов ОСОБА_5 повністю.

У судове засідання позивачка, ОСОБА_5 , не з`явилась, надавши суду заяву з проханням вирішити справу за її відсутності, наполягаючи при цьому на задоволенні заявлених нею позовних вимог.

Представник позивачки, адвокат Царьова О. С., підтримуючи уточнені позовні вимоги ОСОБА_5 просила суд їх задовольнити, вказуючи, що ОСОБА_5 до теперішнього часу лікується від наслідків ДТП та особисто немає можливості бути в суді. Додавала, що внаслідок ДТП від 7 липня 2021 року ОСОБА_5 від МТСБУ отримала, як власник автомобіля, страхове відшкодування в сумі 34523 грн. за пошкодження з вини ОСОБА_2 належного їй транспортного засобу «Рено».

Відповідачка, ОСОБА_2 , у судовому засіданні, частково визнаючи вимоги позиваки в сумі 1500 грн., вказувала, що не може позивачка до теперішнього часу лікуватися від ДТП, що мало місце більше року потому. Отже, не було доведено позов ОСОБА_5 в частині розміру завданої їй ДТП моральної шкоди. Додавала, що саме через неправомірну поведінку з боку сторони позивачки вона не мала змоги проводити відшкодування шкоди внаслідок ДТП раніше.

Представник відповідачки, адвокат Ангеловський Л. М., підтримуючи відзив ОСОБА_2 , додавав, що він підтримує також доводи представника МТСБУ щодо недоведеності вимог ОСОБА_5 . Зазначав при цьому, що позивачка не з`явилась до суду та не довела заявлений нею розмір моральної шкоди, якій є значно завищеним.

Представник МТСБУ в судове засідання не з`явився повторно, будучи повідомленим про час та місце слухання справи належним чином, надавши суду заяву з проханням вирішити спір у його відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_5 є такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд встановив, що за постановою від 5 січня 2021 року Донецького апеляційного суду по справі № 265/5385/20 вбачається, що ОСОБА_2 була визнана винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки 7 липня 2020 року об 16-55 год. в районі перехрестя вул. Набережної та вул. Лепорського у Лівобережному районі міста Маріуполя, керуючи автомобілем «Форд Фієста» н/з НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не дотрималась безпечної дистанції та скоїла зіткнення із автомобілем «Рено» н/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , що зупинився попереду, внаслідок чого було пошкоджено транспортні засоби (а. с. 9-11).

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За довідкою № 1858 КНП «Обласна лікарня інтенсивного лікування» вбачається, що 7 липня 2020 року об 18-05 год. позивачка прийнята була у нейрохірургічному відділенні через набряк та розтягнення зв`язувального апарату шийного відділу хребта, внаслідок чого останній було рекомендовано провести комп`ютерну томографію, носіння на протязі одного місяця комірця ОСОБА_8 та спостереження у невропатолога, що також підтверджується долученими до справи фото позивачки з комірцем ОСОБА_8 (а. с. 12, 29-31).

Відповідно до огляду від 17 липня 2020 р. ОСОБА_5 звернулась до невропатолога через перенесений забій - розтягнення зв`язувального апарату шийного відділу хребта, якій було призначено лікування, рекомендовано пройти сканування судин голови та шиї, а також прописано вживати медичні препарати: напрофф, ангітон, біфрен, есцітам (а. с. 13).

На підставі переліченої рекомендації лікаря було 21 липня 2020 року ОСОБА_5 проведено ФОП ОСОБА_9 сканування брахіоціфальних шийних судин (а. с. 15).

Виписка від 8 лютого 2021 року із медичної карти ОСОБА_5 підтверджує, що позивачка 7 липня 2020 року зверталась до невропатолога з приводу ДТП від 7 липня 2020 року, якій була призначено повторна консультація невропатолога (а. с. 18).

Так 25 січня 2021 року ОСОБА_5 знову зверталась до невропатолога, зокрема, через захворювання шийного відділу, якій призначено лікування та прописано вживати медичні препарати: дюксет, гідазепам, ксефокам рапід, нольпаза (а. с. 17).

Також 15 лютого 2021 року ОСОБА_5 оглядалась лікарем - невропатологом, якій було продовжено лікування та прописано вживати медичні препарати, зокрема, централ Б та Олфен пластир (а. с. 19).

Крім того відповідно до виписки з історії хвороби ОСОБА_5 від 12 травня 2021 року було підтверджено факт неодноразових звернень позивачки до невропатолога з приводу наслідків ушкоджень від ДТП, що сталась 7 липня 2020 року (а. с. 84).

На підставі переліченого, суд встановив, що проведене ОСОБА_5 та доведене в судовому засіданні адвокатом Царьовою О. С. лікування позивачки було пов`язане із наслідками ДТП, що сталась 7 липня 2020 року із нею, як потерпілою особою - пасажиром, за провини відповідачки ОСОБА_2 .

Суд при цьому не приймає до уваги проведений огляд позивачки від 21 липня 2020 року у офтальмолога, оскільки він не несе у собі доказового значення (а. с. 14).

Також суд відхиляє наданий ОСОБА_5 консультативний висновок від 21 серпня 2020 р. лікаря гастроентеролога щодо наявності у позивачки хронічного гастродуоденіта (хвороба шлунка), що не пов`язано із ДТП (а. с. 16).

Враховуючи встановлені судом обставини справи суд зауважує, що проведення витрат ОСОБА_5 : за чеком від 8 липня 2020 року на суму 550 грн. на придбання набору для проведення комп`ютерної томографії, за квитанцією від 21 липня 2020 року на суму 400 грн. на проведення УЗІ судин шиї та голови, за чеком від 7 липня 2020 року на суму 279,30 грн. на придбання бандажу для шиї, за чеком від 20 липня 2020 року на суму 390,01 грн. на придбання ліків (напрофф, біфрен, цикло), за чеком від 28 січня 2021 року на суму 284,30 грн. на придбання ліків (дюксет, гідазепам, золопент), за чеками від 16 лютого 2021 року на суми 217,40 грн., 403 грн., 189,60 грн., 286,90 грн. на придбання ліків (централ Б, олфен пластир, дюксет, гідазепам), – відповідають призначенням лікарів та є такими, що є пов`язані із наслідками ДТП, що сталась за участі позивачки 7 липня 2020 року з вини ОСОБА_2 (а. с. 20, 21, 23).

В той же час суд не приймає до уваги: квитанцію від 23 червня 2020 року, яка свідчить про витрати позивачки ще до ДТП від 7 липня 2020 року; чеки від 11 січня 2021 року, від 14 січня 2021 року та від 15 січня 2021 року про придбання препаратів, які не були призначений лікарями позивачці для відновлення її стану після ДТП; чек від 21 серпня 2020 року про придбання медикаментів для лікування хронічного гастродуоденіта; витрати на консультацію лікаря гастроентеролога від 21 серпня 2020 року (а. с. 20, 21, 22).

Таким чином ОСОБА_5 довела у судовому засіданні витрати на своє лікування від наслідків ДТП від 7 липня 2020 року в загальному розмірі саме 3000,51 грн.

Відповідно до змісту ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

На підставі змісту ч. 1 ст. 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

За ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 2.2 «Правил дорожнього руху України» власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Отже, якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Суд, перевіривши у судовому засіданні матеріали справи № 265/5385/20, встановив, що ОСОБА_2 під час керування транспортним засобом «Форд Фієста» н/з НОМЕР_1 мала посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на такий транспортний засіб, тому саме ОСОБА_2 повинна нести відповідальність за завдання шкоди.

При цьому відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Спеціальний закон) відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Однак, якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону, який є відповідно Спеціальним Законом.

Згідно із ст. 6 Спеціального закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

При цьому суд зазначає, що за змістом п. 21.1 ст. 21 Спеціального закону на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.

В той же час матеріалами справи було встановлено, що на момент ДТП у ОСОБА_2 був відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів.

На підставі п. 39.1 ст. 39 Спеціального закону Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.

Відповідно до пп. «а» п. 41 ст. 41 Спеціального закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Також суд зазначає, що за п. 22.1 ст. 22 Спеціального закону у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із п. 23.1 ст. 23 Спеціального закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого та моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Таким чином суд встановив, що у даному випадку саме на МТСБУ за законом покладається відповідальність за проведення відшкодування шкоди позивачці на лікування внаслідок відсутності у ОСОБА_2 поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на момент ДТП.

Звернення ОСОБА_5 до МТСБУ з вимогою виплатити страхове відшкодування за лікування внаслідок ДТП від 7 липня 2020 року підтверджується заявою позивачки від 31 березня 2021 року з додатками та відповіддю МТБУ від 5 квітня 2021 року (а. с. 64-65, 66, 67).

Натомість, відповідно до листа від 5 травня 2021 року МТСБУ вказаний відповідач запропонував надати позивачці для проведення виплат на лікування ОСОБА_5 довідку про термін її тимчасової непрацездатності (а. с. 68).

На підставі п. 24.1 ст. 24 Спеціального закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані, зокрема, з діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Суд також зазначає, що за Наказом Міністерства охорони здоров`я за № 895 від 12 грудня 2011 року затверджено форму первинної облікової документації № 094-І/о «Довідка про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді» та «Інструкцію щодо порядку її заповнення».

При цьому відповідно до «Інструкції щодо порядку заповнення та видачі первинної облікової документації за формою № 094 -1/о «Довідка про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я за № 895 від 12 грудня 2011 року, вбачається, що така Довідка заповнюється лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я або молодшим медичним працівником з медичною освітою за письмовим запитом Моторного (транспортного) страхового бюро України та надсилається на адресу, зазначену у письмовому запиті МТСБУ.

Таким чином, враховуючи, що МТСБУ мав право витребувати самостійно відповідну «Довідку про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді» та ОСОБА_5 не було заявлено вимог до такого відповідача про відшкодування їй витрат на лікування внаслідок тимчасової втрати її працездатності, то посилання представників МТСБУ на необхідність отримання від ОСОБА_5 такої довідки для проведення страхової виплати по цій справі, суд відхиляє.

Отже, доведені позивачкою витрати на лікування у сумі 3000,51 грн. по даній справі підлягають стягненню на користь ОСОБА_5 саме з МТСБУ.

У свою чергу суд зазначає, що витрати ОСОБА_5 на поштові відправлення на суму 120,50 грн. та на суму 124 грн. відповідно не відносяться до страхових виплат, які здійснює МТСБУ на відшкодування лікування потерпілій особі, тому в цій частині такі суми не можуть бути стягнуті з вказаного відповідача (а. с. 24, 25).

Суд також зауважує, що на підставі ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

При цьому за ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно ж до ст. 26-1 Спеціального закону за загальним правилом, саме страховиком, а не МТСБУ, відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5% від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Таким чином відповідальність за завдану моральну шкоду покладається у даному випадку саме на відповідачку ОСОБА_2 , у якої був відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Також відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до свідоцтва про народження від 12 липня 2013 року, актовий запис № 243 від 12 липня 2013 року, вбачається, що ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю якої вказана позивачка, ОСОБА_5 (а. с. 26).

Натомість, у судовому засіданні не було доведено знаходження доньки позивачки у автомобілі «Рено» н/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 у момент спричинення 7 липня 2020 року ОСОБА_2 ДТП.

Крім того позовні вимоги до ОСОБА_2 були заявлені ОСОБА_5 виключно від себе, а не як від законного представника малолітньої ОСОБА_6 .

Враховуючи наведене, суд не приймає посилання адвоката Царьової О. С. на ту обставину, що моральні страждання внаслідок ДТП позивачки були також підсилені перебуванням у автомобілі разом із нею її доньки.

Однак при цьому суд зауважує, що участь у ДТП, від якого ОСОБА_5 було спричинено ушкодження здоров`я безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивачки та призвело до її душевних страждань.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 22 квітня 2019 року по справі № 761/14285/16-ц.

Зважаючи на засади розумності та справедливості, зокрема відсутність проведення ОСОБА_2 на протязі року відшкодування на користь ОСОБА_5 , а також наслідки, що наступили для позивачки, яка зазнала моральних страждань та втрат немайнового характеру, суд вважає розмір відшкодування в сумі 10000 грн. таким, що буде відповідати понесеним ОСОБА_5 моральним стражданням, враховуючи обставини справи, доведені сторонами.

На підставі переліченого уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_5 витрат на лікування в сумі 3000,51 грн., а також стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки моральної шкоди в сумі 10000 грн.

За ст. 141 ЦПК відповідно до частини задоволених судом вимог ОСОБА_5 , звільненої від сплати судового збору при поданні позову до суду, з МТСБУ на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 507 грн. (3000,51 / 5373,64 х 908 = 507), а з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі відповідно 181,60 грн. (10000 / 50000 х 908 = 181,60).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК, –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП – задовольнити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрати на лікування в сумі 3000 (три тисячі) грн. 51 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000 (десять тисяч) грн.

У задоволенні решти заявлених вимог – відмовити.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь держави судовий збір у розмірі 507 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 181,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 21 липня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_3 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН: НОМЕР_4 , яка мешкає в АДРЕСА_2 .

Відповідач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, ЄДРПОУ: 21647131, зареєстроване в м. Києві по Русанівському бульвару 8.

Суддя