Ухвала суду № 98445043, 16.07.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/1559/21

Провадження № 1-кп/234/836/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2021 року м.Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Лебединець Г.С.,

секретар судового засідання Берліна А.Д.

за участю прокурора – Пшеничного А.В., потерпілого ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника Трофімчука В.В., розглянув у підготовчому судовому засіданні за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 62019050000001174 від 21.08.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.2 ст.365 КК України клопотання захисника обвинуваченого про повернення обвинувального акту,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Краматорського міського суду Донецької області знаходиться кримінальне провадження за обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_2 за ч.2 ст.365 КК України.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Трофімчук В.В. заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, оскільки такий не відповідає вимогам КПК України. Так, обвинувальний акт:

-не містить даних про мотив та мету вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, які слідчий вважає доведеними та які є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони кримінального правопорушення;

-не містить інформації про вид умислу. Крім того, обвинувальний акт містить неузгодженість окремих його частин щодо часу події кримінального правопорушення;

-в обвинувальному акті – аркуш 6 абзац 9 та абзац 2 аркуш 7 зазначено, що інкриміновані ОСОБА_2 дії вчинені ним 13.08.2020 року. Однак, при цьому зазначено, що « ОСОБА_2 реалізував свій умисел шляхом застосування до потерпілого ОСОБА_1 фізичної сили 13.08.2019 року», що свідчить про неузгодженість окремих частин обвинувального акту щодо часу події кримінального правопорушення;

-обвинувальний акт не містить даних про місце події;

-не містить інформації щодо настання яких саме суспільно-небезпечних наслідків бажав ОСОБА_2 та не містить даних – які саме дії виявилися для потерпілого «болісними та такими, що ображають його особисту гідність»;

-не містить відомостей про громадянство обвинуваченого та потерпілого;

-реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам КПК, оскільки в ньому відсутня інформація про внесення відомостей до ЄРДР, найменування та час проведення процесуальних дій;

За твердженням захисника, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, і правова кваліфікація кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення не конкретні та не чіткі, що є підставою для повернення обвинувального акту. Неконкретність обвинувачення порушує право обвинуваченого на захист. Захисник просить повернути обвинувальний акт прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав заявлене захисником клопотання з мотивів, наведених у ньому та просив його задовольнити.

Прокурор Пшеничний А.В. в підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акту, вказав, що такий відповідає вимогам ст. 291 КПК України, крім того, зазначив, що у обвинувальному акті зазначається виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, викладені в обвинувальному акті твердження органу досудового розслідування мають бути досліджені під час судового розгляду. Просить у задоволенні клопотання відмовити.

Потерпілий ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні підтримав думку прокурора.

Заслухав прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, вивчив обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст.3КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу. Частиною 2 статті 291КПК України передбачено вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт.

За правилами ст. 377 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Формулювання обвинувачення повинно складатись з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення, обставини які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, тощо.

Згідно зі ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити відомості, а саме, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

У кримінальному провадженні № 62019050000001174 від 21.08.2019 року досудове розслідування завершене складанням обвинувального акту у відношенні ОСОБА_2 за ст. 365 ч. 2 КК України.

Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003р. №8 суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьєта Сассі проти Франції», п.52).

Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.

Відповідно до п.13. ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом.

Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту згідно ст.377 КПК України, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд.

Дослідженням змісту обвинувального акту, були встановлені певні недоліки, які ускладнюють подальше розуміння сторонам кримінального провадження і суду конкретного змісту цього обвинувачення та унеможливлюють подальше призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Пункт 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначає, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Таким чином, особа, якій висунуте обвинувачення, повинна бути детально поінформована про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які ніби-то мали місце і є підставою для висунення обвинувачення, а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію вказаних фактів.

Із змісту обвинувачення у відношенні ОСОБА_2 ст. 365 ч.2 КК України вбачається, що таке вищезазначеним вимогам у повній мірі не відповідає, оскільки містить розбіжності на аркушах 6 та 7 щодо зазначення дати вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення.

Так, посилання прокурора на ч. 2 ст. 338 КПК України, а саме, що він не позбавлений можливості змінити або виправити правову кваліфікацію та обсяг обвинувачення шляхом зміни обвинувачення суд не приймає, оскільки дата вчинення інкримінованого правопорушення не впливає на правову кваліфікацію та обсяг обвинувачення в даному кримінальному провадженні.

Зміна правової кваліфікації та / або обсягу обвинувачення прокурором відповідно до положень ст. 338 КПК України можлива виключно в разі встановлення під час судового розгляду саме нових фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, і така зміна неприпустима в разі допущених при обвинуваченні особи суперечностей чи неповноти, а тим більше описок.

При цьому, суд, в свою чергу не приймає доводи захисника щодо відсутності в обвинувальному акті відомостей про мотив, мети кримінального правопорушення, виду умислу, інформації щодо суспільно-небезпечних наслідків кримінального правопорушення, оскільки їх встановлення є завданням саме судового розгляду.

Щодо тверджень захисника про невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам КПК у зв`язку із відсутністю інформації про внесення відомостей до ЄРДР, найменування та час проведення процесуальних дій, слід зазначити, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору лише у випадку невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України, а не додатків до нього.

При цьому, суд приймає до уваги вимоги положень ст. 22 КПК України, відповідно до яких функцією суду є лише розгляд справи, під час якого він лише створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, і недопустимим є покладення на суд функцій, які властиві органам досудового розслідування та державного обвинувачення.

Також, відповідно до ст. 337 КПК України, суд не вправі, за результатами судового розгляду, змінити обвинувачення на таке, що істотно відрізняється від пред`явленого, а також, не вправі за власною ініціативою в будь-який спосіб поставити питання про таку зміну. Недодержання судом зазначених вимог кримінально-процесуального закону, є порушенням права на захист.

Також, кримінально-процесуальний закон не містить положення про обов`язок суду чекати, коли прокурор скористається своїм правом на зміну обвинувачення в суді, а також і права суду пропонувати або примушувати прокурора змінити обвинувачення.

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, що унеможливлює призначення його до судового розгляду, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору як такий, що не відповідає КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору лише у випадку невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України.

Оскільки вищезазначені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України, вказані порушення та невідповідність вимогам процесуального законодавства в обвинувальному акті під час підготовчого засідання виправити не вбачається можливим, постановляючи вирок у межах неконкретного обвинувачення та повторивши його недоліки, суд може постановити незаконне і необгрунтоване рішення, що потягне за собою його скасування, а тому, вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, як такий, що не відповідає вимогам цього кодексу для усунення недоліків – виправлення описок в тексті при зазначенні дати вчинення інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення.

Керуючись ст. ст. 291, 314, 369-372 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62019050000001174 від 21.08.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.2 ст.365 КК України – як такий, що не відповідає вимогам КПК України, повернути прокурору для усунення в розумні строки виявлених судом порушень вимог КПК України, викладених у мотивувальній частині ухвали.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 20.07.2021 року.

Головуючий суддя Г. С. Лебединець