Вирок № 98444523, 15.07.2021, Бершадський районний суд Вінницької області

В И Р О К

іменем України

Справа № 126/663/18

Провадження № 1-кп/126/11/2021

"15" липня 2021 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В. І.

із секретарем судових засідань Франківською Н.В.

за участю сторін кримінального провадження прокурора Круковської Г.М.,

потерпілої ОСОБА_1 , представника потерпілої адвоката Страшка О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 , адвоката захисника Денисюка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бершадь кримінальне провадження № 12016020000000322 по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого сільським головою Джулинської сільської ради Гайсинського (Бершадського) району Вінницької області, раніше не судимого,

у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 обвинувачується в скоєнні злочинів, передбачених ч.1ст.364 та ч.1 ст.366 КК України.

Згідно з обвинуваченням, відповідно до рішення 1 сесії 6 скликання Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 11.11.2010 ОСОБА_2 обрано сільським головою зазначеної ради.

Згідно положень ч.1 ст. 12, п.13 ч.4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідного села та розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою.

Таким чином, ОСОБА_2 , обіймаючи постійно посаду Джулинського сільського голови, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків відповідно до примітки до ст. 364 КК України, є службовою особою.

Так, ОСОБА_2 , будучи сільським головою Джулинської сільської ради, з метою визнання відумерлою спадщиною земельну ділянку площею 10,43 га, що розташована на території зазначеної сільської ради та належала померлому ОСОБА_3 (Державний акт на право приватної власності на землю ВН 004731), будучи службовою особою, переслідуючи злочинний умисел, направлений на подальшу передачу зазначеної земельної ділянки у власність своїм родичам, усвідомлюючи незаконність своїх дій, зловживаючи своїм службовим становищем, 01.04.2014 склав довідку Джулинської сільської ради № 547, до якої вніс завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_3 з дня свого народження був зареєстрований і постійно проживав до дня смерті в с. Джулинка, де і помер в 2009 році, а також, що у померлого таких спадкоємців, як малолітні, неповнолітні, недієздатні особи, або особи, дієздатність яких обмежена, пережилого подружжя, осіб, з якими померлий спільно проживав, вів спільне господарство, немає.

Згідно довідки Тирлівської сільської ради Бершадського району Вінницької області № 280 від 23.06.2016 ОСОБА_3 проживав разом з співмешканкою ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 з 1998 року по 09.05.2011 (день смерті), за час проживання спільно вели господарство, організацією похорону ОСОБА_3 здійснювала за власний рахунок дочка співмешканки ОСОБА_4 .

В подальшому ОСОБА_2 подав до Бершадського районного суду Вінницької області, на розгляді якого знаходилась цивільна справа за заявою даної сільської ради про визнання вищевказаної земельної ділянки відумерлою спадщиною та передачі її у власність територіальної громади, підроблену довідку Джулинської сільської ради № 547.

На підставі вищезазначених протиправний дій та рішень сільського голови Джулинської сільської ради ОСОБА_2 отримано рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 25.04.2014 (справа № 126/1169/14-ц), відповідно до якого спадщину ОСОБА_3 , а саме земельну ділянку площею 10,43 га визнано відумерлою та передано у власність Джулинської сільської ради, а в подальшому розділено на п`ять рівних частин, з яких чотири частини 15.02.2016 перейшли у власність родичів ОСОБА_2 , а саме двоюрідному брату ОСОБА_5 , дружині останнього ОСОБА_6 та їх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Згідно висновку почеркознавчої експертизи № 205-П від 27.04.2017, підпис в графі «Сільський голова … ОСОБА_2 » у підробленій довідці № 547, яка видана виконавчим комітетом Джулинської сільської ради від 01.04.2014, виконаний ОСОБА_2 . Згідно висновку технічної експертизи документів № 204-П від 28.04.2017, відбиток печатки «Джулинська сільська рада» у підробленій довідці № 547, яка видана виконкомом Джулинської сільської ради від 01.04.2014, нанесений однією і тією ж печаткою «Джулинська сільська рада», експериментальні зразки якої надані в якості порівняльного матеріалу.

Своїми умисним діями ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.366 КК України - службове підроблення, тобто складання і видача завідомо неправдивих документів.

Також ОСОБА_2 , будучи сільським головою Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області, з метою визнання відумерлою спадщиною земельної ділянки площею 10,43 га, що розташована на території зазначеної сільської ради та належала померлому ОСОБА_3 (Державний акт на право приватної власності на землю ВН 004731), являючись службовою особою, переслідуючи злочинний умисел, направлений на подальшу передачу зазначеної земельної ділянки у власність своїм родичам, усвідомлюючи незаконність своїх дій, зловживаючи своїм службовим становищем, 01.04.2014 склав довідку Джулинської сільської ради № 547, до якої вніс завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_3 з дня свого народження був зареєстрований і постійно проживав до дня смерті в с. Джулинка, де і помер в 2009 році, а також, що у померлого таких спадкоємців, як малолітні, неповнолітні, недієздатні особи, або особи, дієздатність яких обмежена, пережилого подружжя, осіб, з якими померлий спільно проживав, вів спільне господарство немає.

Згідно довідки Тирлівської сільської ради Бершадського району Вінницької області № 280 від 23.06.2016 ОСОБА_3 , проживав разом з співмешканкою ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 з 1998 року по 09.05.2011 (день смерті), за час проживання спільно вели господарство, організацією похорону ОСОБА_3 здійснювала за власний рахунок дочка співмешканки ОСОБА_4 .

В подальшому ОСОБА_2 подав до Бершадського районного суду Вінницької області, на розгляді якого знаходилась цивільна справа за заявою даної сільської ради про визнання вищевказаної земельної ділянки відумерлою спадщиною та передачі її у власність територіальної громади, підроблену довідку Джулинської сільської ради № 547.

На підставі вищезазначених протиправний дій та рішень сільського голови Джулинської сільської ради ОСОБА_2 отримано рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 25.04.2014 (справа № 126/1169/14-ц), відповідно до якого спадщину ОСОБА_3 , а саме земельну ділянку площею 10,43 га визнано відумерлою та передано у власність Джулинської сільської ради, а в подальшому розділено на п`ять рівних частин, з яких чотири частини 15.02.2016 перейшли у власність родичів ОСОБА_2 , а саме двоюрідному брату ОСОБА_5 , дружині останнього ОСОБА_6 та їх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Згідно висновку почеркознавчої експертизи № 205-П від 27.04.2017, підпис в графі «Сільський голова … ОСОБА_2 » у підробленій довідці № 547, яка видана виконавчим комітетом Джулинської сільської ради від 01.04.2014, виконаний ОСОБА_2 .

Згідно висновку технічної експертизи документів № 204-П від 28.04.2017, відбиток печатки «Джулинська сільська рада» у підробленій довідці № 547, яка видана виконкомом Джулинської сільської ради від 01.04.2014, нанесений однією і тією ж печаткою «Джулинська сільська рада», експериментальні зразки якої надані в якості порівняльного матеріалу.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, Джулинський сільський голова ОСОБА_2 , зловживаючи службовим становищем, у вересні 2015 року надав усну вказівку спеціалісту-землевпоряднику першої категорії Джулинської сільської ради ОСОБА_10 підготувати проект рішення сесії Джулинської сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності Джулинської сільської ради ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 площею 2 га кожному.

Так, 24.09.2015 ОСОБА_2 підписав рішення 47 сесії 6 скликання Джулинської сільської ради про надання двоюрідному брату ОСОБА_5 , дружині останнього ОСОБА_6 та їх дітям ОСОБА_7 , ОСОБА_8 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення 4 земельних ділянок площею 2 га кожна у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності Джулинської сільської ради (земельної ділянки площею 10,43 га, яка раніше належала ОСОБА_3 ).

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 15.02.2016 вказані земельні ділянки з присвоєними кадастровими номерами 0520481600:06:002:0201, 0520481600:06:002:0202, 0520481600:06:002:0203, 0520481600:06:002:0205 шляхом реєстрації права власності незаконно перейшли у власність ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , а земельна ділянка з кадастровим номером 0520481600:06:002:0204 - у власність Джулинської сільської ради.

Таким чином, в результаті вищезазначених протиправних дій сільського голови Джулинської сільської ради ОСОБА_2 спадщина ОСОБА_3 незаконно перейшла у власність третіх осіб.

Згідно висновку додаткової судової оціночно-земельної експертизи № 567/18-21 від 25.01.2018, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 10,43 га, розташованої на території Джулинської сільської ради з цільовим призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва (Державний акт ВН004731 від 23.02.2004) станом на 15.02.2016 становила 90492,77 грн.

Таким чином, внаслідок незаконних дій Джулинського сільського голови ОСОБА_2 завдано ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 90492,77 грн.

Своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 364 КК України - зловживання службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інтересах третіх осіб, використання службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у пред`явленому звинуваченні не визнав, пояснивши, що про те, що довідка ним видавалась по книжках на 15.04.1991, міграційна служба з 2008 по 2016 забрала у них реєстрацію, вони користувались книжкою 1991 року. Він довідку підписав по тих книжках, що були в них на 1991 рік. По другій статті те, що двоюрідний чи троюрідний брат є рідня, то такої заборони немає, ні в Конституції. Є рішення сесії, а він лише волю депутатів підписує. Він не бачить своєї вини тому що він приймав розпорядження, він ніяких не робив дій протиправних. Що ОСОБА_3 проживає не в с.Джулинці, він не знав, оскільки часто бачив його в селі. Оскільки на земельну ділянку ОСОБА_3 ніхто не оформляв спадщину тривалий час, він у встановленому законом порядку звернувся до суду про визнання цієї земельної ділянки відумерлою. Рішенням місцевого суду від 25.04.2014 року позовна заяву була задоволена і земельна ділянка площею 10.43 га, котра знаходиться на території Джулинської сільської ради, була визнана відумерлою спадщиною. В послідуючому ця земельна ділянка була наділена жителям села, в тому числі і його далеким родичам. При голосуванні за надання дозволу на розробку технічної документації на ці земельні ділянки та під час надання їх у власність він участі не приймав. Потім він узнав, що в 2015 році ОСОБА_1 , потерпіла в справі, згідно рішення місцевого суду була визнана спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , оскільки, як було встановлено, вона проживала зі спадкодавцем без реєстрації шлюбу з 1998 року по день його смерті в 2011 році. Постановою Верховного Суду України це рішення було скасовано, позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду. Вважає, що допустив неуважність при складенні довідки про місце проживання спадкодавця ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_3 проживав у селі і він часто його бачив. Шкоди визнанням спадкового майна відумерлим нікому не заподіяно, що відсутні законні спадкоємці, тому ніякого зловживання в його діях немає. Просить його виправдати.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні просить повернути їй пай, так як вона його заробила чесною працею. ОСОБА_2 , користуючись своїм службовим становищем, присвоїв землю. Просить повернути належне їй майно та відшкодувати заподіяну шкоду.

Прокурор Гладкоскок М.В. в попередньому судовому засіданні просив ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України та звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, так як з моменту вчинення злочину минуло 2 роки. За ч.1 ст. 364 КК України також просить визнати винним та звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, так як з дня вчинення злочину минуло 5 років. Стягнути з ОСОБА_2 витрати на залучення експертів. Скасувати арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду на земельні ділянки та повернути їх власникам, скасувати арешт з автомобіля Сітроен, 1/2 частини житлового будинку та вирішити їх долю відповідно до ст. 100 КПК України.

Прокурор Круковська Г.М. в судовому засіданні підтримала обвинувачення, підтримує думку прокурора Гладкоскока М.В., висловлену ним в попередніх судових дебатах, доповнень до дебатів Гладкоскока М.В. немає. Позову в матеріалах справи немає, тому немає підстав вважати, що він був і він не може бути розглянутий.

Представник потерпілої ОСОБА_1 адвокат Страшок О.В. підтримує позицію свого клієнта. З приводу цивільного позову не знає, тому що вступив у справу в середині, тому підтримує тільки позицію свого клієнта, щоб повернули пай.

Захисник обвинуваченого адвокат Денисюк О.С. стверджує, що в матеріалах справи наявна довідка № 280 від 23.06.2016, яку ніби-то підписав сільський голова Троскот, який був допитаний в судовому засіданні з цього приводу. Він сказав суду під присягою, що він цю довідку не підписував і це не його підпис. Можливо підписував за нього секретар, можливо ще хтось. Стає питання - це таким доказом письмовим можна встановити достовірність якогось факту? Якщо прокурор обґрунтовує своє обвинувачення довідкою, де міститься прізвище, ім`я, по-батькові посадової особи, яка насправді не підписувала цю довідку, є питання в достовірності обставин, які можна встановити такою довідкою. Вважає, що такою довідкою можна тільки заплутати суд, підмінити якісь обставини для того, щоб притягнути до відповідальності невинувату особу. Принципу доведеності вини тут немає. Обвинувачення не довело. Рішення про встановлення факту родинних відносин, на яке посилається обвинувачення - скасоване апеляційним судом. Особа не є потерпілою у цій справі і не має жодного відношення до тієї землі. Мало того, так і не встановлено, хто ж підписав ту довідку. На підставі цієї довідки його клієнту вміняють, що він завідомо вніс неправідиві відомості в довідку. По-друге, це статус потерпілого в цьому процесі. Обставина того, що потерпіла проживала разом з померлим, встановлена рішенням Бершадського районного суду, яке в подальшому було скасоване Вінницьким апеляційним судом. ОСОБА_1 в цій справі, як потерпілої, немає. Щодо прийняття відумерлої спадщини, яку інкримінують як складову об`єктивної сторони, що земельною ділянкою в подальшому заволоділа сільська рада. За змістом ст. 1277 ЦК України прийняття відумерлої спадщини є обов`язком сільської ради. Рішення по заявах людей, які звертались, приймались сесією сільської ради. Вважає, що за таких умов його клієнта необхідно виправдати у всіх обвинуваченнях, які йому були пред`явлені.

Всебічно вивчивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються по ст.ст. 364 ч.1, 366 ч.1 КК України, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 364 КК України встановлена відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відповідно до п.3 примітки до цієї статті істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що становило одна тисяча сімсот гривень.

Судом встановлено, що рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 25.04.2014 у справі № 126/1169/14-ц визнано відумерлою спадщиною земельну ділянку площею 10,43 га, що знаходиться на території Джулинської сільської ради та належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН 004731, виданого згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.02.2004 за реєстровим № 203 та передано вказану земельну ділянку, як відумерлу спадщину, у власність територіальній громаді с. Джулинка в особі Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

На час розгляду кримінальної справи це рішення не змінене і не скасоване.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 10.11.2015 у справі № 126/3195/15-ц встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1998 року до дня смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_2 .

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03.10.2019 року апеляційне провадження за скаргою Джулинської сільської ради закрите.

Постановою Верховного Суду від 12.02.2020 року вищевказану ухвалу апеляційного суду скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 07.04.2020 року апеляційна скарга Джулинської сільської ради задоволена частково, рішення Бершадського районного суду від 10.11.2015 року скасоване, заява ОСОБА_1 за участі заінтересованої особи Тирлівської сільської ради Бершадського району про встановлення факту проживання однією сім`єю залишена без розгляду.

Тобто на час розгляду цієї кримінальної справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 є спадкоємицею ОСОБА_3 як особа, що проживала зі спадкодавцем не менше п`яти років до його смерті. Тому твердження про те, що протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 заподіяна майнова шкода є безпідставним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду в справі № 299/2144/17 виходячи з буквального розуміння змісту п. 3 примітки ст. 364 КК, істотна шкода може мати виключно матеріальний вимір і перераховуватися в матеріальний еквівалент.

Верховний Суд підкреслив, що зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох ознак у їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК.

Таким чином, одним з елементів об`єктивної сторони зловживання владою або службовими становищем всупереч інтересам служби є наслідок у вигляді завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ч. 1 ст. 364 КК України).

Пунктом 3 примітки до ст. 364 КК України визначено, що істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 цього Кодексу вважається така шкода, яка у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Верховний Суд зазначив, що у постанові Верховного Суду України від 27 жовтня 2016 року № 5-99кс16 зазначено, що диспозиція ч. 1 ст. 364 і ч. 1 ст. 365 КК України, якими передбачено відповідальність за заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або громадським чи державним інтересам, чи інтересам юридичних осіб, може становити не лише майнову шкоду, а й включати прояви немайнової шкоди, але тільки ті, які можуть одержати майнове відшкодування (як істотна шкода може враховуватися будь-яка за характером шкода, якщо вона піддається грошовій оцінці та відповідно до такої оцінки досягла встановленого розміру).

Також Верховний Суд України у цьому ж рішенні вказав, що у вироку (ухвалі) має бути чітко встановлено і доведено, що саме вчинення того чи іншого службового злочину стало причиною відповідних наслідків.

Обчислення їх розміру, на думку суду, має бути належним чином підтверджено (у тому числі цивільним позовом як підтвердження факту та розміру реальної майнової шкоди) і не викликати сумніву.

Верховний Суд звернув увагу на те, що колегія Великої Палати Верховного Суду, постановляючи ухвалу від 30 серпня 2018 року № 13-40кс18, не знайшла підстав для відступу від існуючої правозастосовчої практики, орієнтованої лише на кількісний (вартісний) показник виміру істотної шкоди, заподіяної охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.

Таким чином, виходячи з буквального розуміння змісту п. 3 примітки ст. 364 КК, істотна шкода може мати виключно матеріальний вимір і перераховуватися в матеріальний еквівалент.

Однак у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 відсутні будь-які докази завдання його діями матеріальних збитків виходячи з того, що ОСОБА_1 не є спадкоємцем ОСОБА_3 на час розгляду справи в суді, котра розслідувалась і розглядається з 03.10.2016 року, спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оскільки стороною обвинувачення у встановленому законом порядку не встановлена наявність вини у вчиненні інкримінованого правопорушення та наявність будь-яких збитків суд вважає, що в діях обвинуваченого ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст.364 КК України.

Щодо обвинувачення ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, суд виходить з наступного.

Кримінальна відповідальність, передбачена ст. 366 КК України, настає, зокрема, за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Склад кримінального правопорушення за ст. 366 КК України визначає наявність умислу службової особи на підроблення офіційного документу шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей.

Із суб`єктивної сторони даний злочин може бути вчинено лише з прямим умислом, тобто винний діє завідомо, усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, що вносяться ним до офіційних документів, або усвідомлює, що документ, який він видає, повністю чи частково не відповідає дійсності (є неправдивим).

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала його настання (ст. 24 КК України).

В судовому засіданні встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 проживав як в с.Тирлівка, так і в с.Джулинка Бершадського району, був раніше зареєстрованим в с.Джулинка, ОСОБА_1 в останній час до смерті ОСОБА_3 з ним не проживала.

Цей факт підтверджується як послідовними показаннями самого обвинуваченого, так і показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_4 .

Так, згідно показань свідка ОСОБА_15 , в с. Тирлівка він займав посаду голови сільської ради з 09.11.2015 по 20.11.2020. Зараз переобраний на старосту села. Йому відомий ОСОБА_3 , як односельчанин, проживав по АДРЕСА_3 , на території його сільської ради. На продемонстрованій прокурором довідці не його підпис, а секретаря ОСОБА_16 , вона проживає в цьому ж селі по АДРЕСА_4 . Про дану довідку йому було відомо, але чи давав він дозвіл на її підписання не пам`ятає. Печать перебуває у сільського голови. Якщо секретар засвідчила своїм підписом, що поховання виконувала меса, то так воно фактично і було. Він стверджує, що останній рік- півтора ОСОБА_3 проживав сам і доглядали його сусіди. ОСОБА_1 з ним не проживала в цей період. Він спілкувався з ОСОБА_1 і вона повідомила йому, що поховала ОСОБА_3 саме вона. Потерпіла є його односельчанкою проживає сама по АДРЕСА_5 .

Згідно показань свідка ОСОБА_4 , їй відомо, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 з 1998 року, переважно у мами в Тирлівці. Помер ОСОБА_3 в с. Тирлівка, похованням займалися всі разом, скидалися грішми, більшість займалася мама і вона. Чи були у нього рідні, їй не відомо. Про спадщину вона знає, так як ОСОБА_3 забирав паї і мав землю. ОСОБА_17 до ОСОБА_3 напрошувалась, але він її не прийняв. ОСОБА_17 до смерті проживала в неї і вона займалася її похованням. Будинок ОСОБА_3 продала свідок.

Відповідно до п.2 гл.5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні від 18.10.2000 № 52/5, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 18.10.2000 р. за №719/4940 з наступними змінами

державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Тому, виходячи з вищенаведеного, видача свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_3 в с.Тирлівка Бершадського району не є підтвердженням того, що обвинувачений ОСОБА_2 , знаючи, що ОСОБА_3 проживав також і в с.Джулинка Бершадського району видав завідомо неправдиву довідку № 547 від 01.04.2014 року, суспільно небезпечні наслідки від цих дій обвинуваченого не настали.

Доказів того, що ОСОБА_2 достовірно був обізнаний про місце проживання ОСОБА_3 та умисно підписав і видав неправдиву довідку, та які б доводили винуватість обвинуваченого в інкримінованому злочині поза розумним сумнівом, стороною обвинувачення не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 25.04.2014 року в справі №126/1169/14-ц, згідно з яким визнана відумерлою спадщина після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , на час розгляду справи є не скасованим.

Тому отримання земельних ділянок на території Джулинської сільської ради громадянами України у встановленому законом порядку не можна віднести до суспільно небезпечних наслідків, передбачених кримінальним законодавством України.

Виходячи з вищенаведеного, в цих діяннях ОСОБА_2 відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 1 ст.366 КК України.

Стаття 2 КПК України встановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Частина 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного розумного сумніву в цьому, тоді як наявність такого розумного сумніву у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Статтею 91 КПК України передбачені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Зокрема, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

В той же час, ст. 92 КПК України передбачено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.

Стаття 6 Конвенції « Про захист прав людини і основоположних свобод» передбачає право кожного на справедливий суд та визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Згідно ч.1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При цьому суд звертає увагу на те, що сторони даного кримінального провадження мали рівні можливості на представлення своїх доказів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 373 КПК України визначено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У зв`язку із чим, виходячи із загальних засад кримінального судочинства: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та обов`язків, оцінивши всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про необхідність виправдання обвинуваченого.

Аналіз досліджених доказів з дотриманням вимог ч.1 ст.337 КПК України про судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, переконав суд у тому, що жоден з доказів, запропонований стороною обвинувачення і перевірений в судовому засіданні, як окремо так і в сукупності, не може бути покладений на підтвердження вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 злочинів, передбачених ч.1 ст. 364, ч.І ст.366 КК України.

Пунктами 18, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 29 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, що суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 09.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх не можливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Цивільний позов в справі не заявлявся.

З матеріалів справи вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати на проведення судово-технічної експертизи документів № 204-П від 28.04.2017 року в сумі 1977 грн. 40 коп., на проведення судово-почеркознавчої експертизи № 205-П від 27.04.2017 року в розмірі 1977 грн. 40 коп., на проведення додаткової судової оціночно-земельної експертизи № 567/18-21 від 25.01.2018 року в розмірі 2717 грн.

Вищезазначені витрати на залучення експертів з ініціативи сторони обвинувачення слід віднести на рахунок держави.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з речовими доказами.

Питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373 ч.ч.1,3, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст. 366 КК України та виправдати за недоведеністю в його діяннях складу цих кримінальних правопорушень.

Витрати в справі, понесені на проведення судово-технічної експертизи документів № 204-П від 28.04.2017 року в сумі 1977 грн. 40 коп., на проведення судово-почеркознавчої експертизи № 205-П від 27.04.2017 року в розмірі 1977 грн.40 коп. та на проведення додаткової судової оціночно-земельної експертизи №567/18-21 від 25.01.2018 року в розмірі 2717 грн. віднести на рахунок держави.

Речові докази: рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 25.04.2014 (справа № 126/1169/14-ц, провадження № 2-о/126/26/14) про визнання відумерлою спадщиною земельну ділянку; копія державного акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_3 площею 10,43 га; копія державного акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_18 площею 10,43 га; довідка Тирлівської сільської ради № 280 від 23.06.2016 про те, що ОСОБА_3 проживав в с. Тирлівка зі співмешканкою ОСОБА_1 ; рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 10.11.2015 (справа № 126/3195/15-ц, провадження № 2-о/126/132/2015) про встановлення факту, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1998 року до дня смерті останнього в с. Тирлівка; заява від 01.04.2014 Джулинської сільської ради до Бершадського районного суду про визнання спадщини відумерлою, підписана сільським головою ОСОБА_2 ; акт запису № 6 від 11.05.2011 про смерть ОСОБА_3 , в якому зазначено, що останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Тирлівка; рішення 47 сесії 6 скликання Джулинської сільської ради від 24.09.2015 про надання дозволу ОСОБА_7 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення із земель запасу орієнтовною площею 2,00 га на території Джулинської сільської ради; рішення 47 сесії 6 скликання Джулинської сільської ради від 24.09.2015 про надання дозволу ОСОБА_6 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення із земель запасу орієнтовною площею 2,00 га на території Джулинської сільської ради; рішення 47 сесії 6 скликання Джулинської сільської ради від 24.09.2015 про надання дозволу ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення із земель запасу орієнтовною площею 2,00 га на території Джулинської сільської ради; рішення 47 сесії 6 скликання Джулинської сільської ради від 24.09.2015 про надання дозволу ОСОБА_8 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення із земель запасу орієнтовною площею 2,00 га на території Джулинської сільської ради; довідка Джулинської сільської ради № 547 від 01.04.2014 про те, що ОСОБА_3 з дня свого народження був зареєстрований і постійно проживав до дня смерті в с. Джулинка Бершадського району, де і помер в 2009 році; протокол та рішення 1 сесії 1 скликання Джулинської сільської ради від 22.12.2016 на 22 арк., в яких містяться підписи сільського голови ОСОБА_2 та відбитки печатки Джулинської сільської ради, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи - залишити при справі; журнал реєстрації виданих довідок Джулинською сільською радою повернути Джулинській сільській раді.

З речових доказів, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 0520481600:06:002:0201, площею 2,0 га, розташованої на території територіальної громади с. Джулинка Бершадського району Вінницької області, яка належить ОСОБА_5 ; земельної ділянки кадастровий номер 0520481600:06:002:0202, площею 2,0 га, розташованої на території територіальної громади с. Джулинка Бершадського району Вінницької області, яка належить ОСОБА_7 ; земельної ділянки кадастровий номер 0520481600:06:002:0203, площею 2,0 га, розташованої на території територіальної громади с. Джулинка Бершадського району Вінницької області, яка належить ОСОБА_6 ; земельної ділянки кадастровий номер 0520481600:06:002:0205, площею 2,0 га, розташованої на території територіальної громади с. Джулинка Бершадського району Вінницької області, яка належить ОСОБА_8 ; земельної ділянки кадастровий номер 0520481600:06:002:0204, площею 2,4309 га, розташованої на території територіальної громади с. Джулинка Бершадського району Вінницької області, яка належить Джулинській сільській раді, на які ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06.10.2016 накладено арешт - скасувати арешт та повернути ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , Джулинській сільській раді, як власникам, відповідно.

Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме арешт на автомобіль марки «Citroen Nemo» державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 2008 року випуску, 1/2 частини житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 та на свідоцтво про право власності НОМЕР_4 від 25.12.2012, видане виконавчим комітетом Джулинської сільської ради, що належать обвинуваченому ОСОБА_2 , накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14.02.2018 - скасувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення вироку.

Суддя В. І. Гуцол