Рішення № 98444436, 21.07.2021, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/1556/21

Провадження № 2-а/715/11/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2021 року Глибоцький районний суд Чернівецької області

у складі головуючого судді Цуренка В.А.

секретар судового засідання Оршевська С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Глибока справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Глибоцького об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Макогон Михайло Володимирович, звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 22 червня 2021 року відносно ОСОБА_1 (надалі позивач), військовим комісаром Глибоцького об`єднаного районного територіальної о центру комплектування та соціальної підтримки було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, № 45, у якій вказано, що 22.06.2021 року в приміщенні Глибоцького ОРТЦК та СП встановлено факт порушення позивачем правил військового обліку, а саме: неявка на виклик до ОРТЦК та СП без поважних причин для приписки до призовної дільниці Глибоцького ОРТЦК та СП, чим позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.210 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

З зазначеною постановою не згідний та вважає її незаконною з наступних підстав.

Жодних повісток про необхідність явки до Глибоцького ОРТЦК та СП позивач не отримував. 22.06.2021 року позивач самостійно за власною ініціативою прибув до Глибоцького ОРТЦК та СП з метою приписки до призовної дільниці. Тобто, до 22.06.2021 року позивач не мав статусу призовника в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тобто не був суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП. Фактичні обставини справи, відповідно до фабули оскаржуваної постанови, за яких позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, могли б відповідати об`єктивній стороні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 211-1 КУпАП (за умови доведеності умислу позивача на неявку у військовий комісаріат без поважних причин для приписки до призовної дільниці), однак вказана норма була виключена з КУпАП на підставі Закону № 1357-ІХ від 30.03.2021 року.

Склад адміністративного правопорушення обов`язково має містити наступні ознаки: об`єкт правопорушення, суб`єкт правопорушення, об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Відсутність одного із вищезазначених елементів в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказує на відсутність складу адміністративного правопорушення.

Об`єктом правопорушення передбаченого ч.1 ст. 210 КУпАП виступають охоронювані законом відносини у сфері встановленого порядку управління.

Об`єктивна сторона правопорушення, за вчинення якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності полягає у порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Суб`єкт правопорушення - спеціальний, тобто призовники, військовозобов`язані, резервісти.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі, як умислу так і не обережності.

Так, п.9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

З огляду на викладене, вбачається, що до 22.06.2021 року позивач не був приписаний до призовної дільниці, а отже: не був призовником, тобто суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210 КУпАП та на нього не могли бути покладені обов`язки щодо дотримання правил військового обліку, порушення яких є об`єктивною стороною складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП

З огляду на викладене, вважає, що в діях позивача відсутній склад і подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.210 КУпАП.

Тому просить суд, визнати незаконною та скасувати постанову № 45 від 22.06.2021 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.210 КУпАП та закрити справу.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак його захисник, адвокат – Макогон М.В., подав заяву у якій вказує, що вимоги позову підтримує повністю та просить суд позов задовольнити, а справу розглянути у їх відсутності. Окрім того просив суд, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 454 грн.

Відповідач – представник Глибоцького об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в судове засідання не з`явився, та не надав жодних клопотань, хоча належним чином повідомлявся про місце та час розгляду справи.

Суд, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, які мають значення для вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , особисто звернувся до Глибоцького ОР ТЦК та СП для приписки до призовної дільниці у зв`язку з необхідністю належного завершення навчання та видачі диплому.

В подальшому під час звернення до Глибоцького ОР ТЦК та СП, 22 червня 2021 року відносно ОСОБА_1 , військовим комісаром Глибоцького об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, № 45, у якій вказано, що 22.06.2021 року в приміщенні Глибоцького ОРТЦК та СП встановлено факт порушення позивачем правил військового обліку, а саме: неявка на виклик до ОРТЦК та СП без поважних причин для приписки до призовної дільниці Глибоцького ОРТЦК та СП, чим позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.210 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.210 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пункт 1 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вказує, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 ст.210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII ) військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 10 ст.1 Закону №2232-XII визначено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, в тому числі зобов`язані прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних.

Відповідно до Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою КМУ від 07.12.2016 №921 призовники і військовозобов`язані повинні, зокрема, прибувати за викликом районних (міських) військових комісаріатів (органів СБУ) на збірні пункти, призовні дільниці у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях районних (міських) військових комісаріатів (органів СБУ)), для взяття на військовий облік та визначення призначення на воєнний час, оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних.

Як встановлено у постанові №45 (а.с.4) та протоколі №45 (а.с.5) в даних документах зазначено, що 22.06.2021 року складено відповідні документи з обґрунтуванням, що ОСОБА_1 , не з`явився на виклик то ОР ТЦК та СП без поважних причин для приписки до призовної дільниці Глибоцького ОР ТЦК та СП. Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, чи викликався ОСОБА_1 для приписки до призовної дільниці та матеріали справи не містять і відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження чи спростування вказаних фактів.

Окрім того п.9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

З огляду на викладене, вбачається, що до 22.06.2021 року позивач не був приписаний до призовної дільниці, а отже: не був призовником, тобто суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210 КУпАП та на нього не могли бути покладені обов`язки щодо дотримання правил військового обліку, порушення яких є об`єктивною стороною складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП.

Окрім того, в матеріалах справи наявне клопотання ОСОБА_1 до Глибоцького ОР ТЦК та СП (а.с.6) в якому позивач вказав, що просить не притягувати його до адміністративної відповідальності, за ч.1 ст.210 КУпАП, оскільки він, не навмисно не перебував на даному обліку, а йому взагалі не було відомо, що необхідно стати на даний облік поки він стаціонарно проходить навчання в навчальному закладі. Більш того, йому не було офіційно повідомлено, а ні через Глибоцький територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, а ні через Глибоцьку селищну раду чи навчальний заклад про те, що йому необхідно стати на військовий облік.

Відповідно до п.3 ст.14 Глави ІІІ (Приписка громадян України до призовних дільниць, призов і прийняття на військову службу) Закону України про військовий обов`язок і військову службу, до призовних дільниць щороку протягом січня - березня приписуються допризовники, яким у рік приписки виповнюється 17 років. Приписка проводиться відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.

Пунктом 5 статті 14, вище вказаного Закону, передбачено, що органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, заклади освіти незалежно від підпорядкування і форми власності щороку у строки та в порядку, встановлені Кабінетом Міністрів України, зобов`язані подавати до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки списки громадян України, які підлягають приписці до призовних дільниць.

Зокрема пунктом 6 статті 14, вище вказаного Закону, передбачено, що для приписки до призовної дільниці громадяни України зобов`язані особисто прибути до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в строк, зазначений у повістці, та подати необхідні документи, перелік яких установлюється Міністерством оборони України.

За приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 2 ст.254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

За приписами частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Також судом встановлено, що фактичні обставини справи, відповідно до фабули оскаржуваної постанови, за яких позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, могли б відповідати об`єктивній стороні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 211-1 КУпАП (за умови доведеності умислу позивача на неявку у військовий комісаріат без поважних причин для приписки до призовної дільниці), однак вказана норма була виключена з КУпАП на підставі Закону № 1357-ІХ від 30.03.2021 року.

Більш того диспозиція ч.1 ст. 210 КУпАП є бланкетною, тобто передбачає вказівку про порушення вимог якогось іншого нормативно-правового акту, проте як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові про накладення адміністративного стягнення відсутні посилання на правові норми, які на думку відповідача порушив позивач.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно винесено вказану постанову і вона підлягає скасуванню, оскільки частина 1 статті 210 КУпАП не містить складу правопорушення, який зазначений у відповідній оспорюваній постанові №45, а зазначений у ній склад відповідає статті 211-1 КУпАП, однак вона виключена з КУпАП на підставі Закону №1357-ІХ від 30.03.2021 року.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 року № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, саме відповідач несе тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, і саме відповідач не надав жодних доказів законності й обґрунтованості винесення постанови.

Оцінюючи зазначені вище обставини і докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд прийшов до висновку про порушення порядку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова не є законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини третьої ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правпорушення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та, керуючись ст.ст. 5, 9, 10, 19, 77, 86, 90, 139, 251, 241-246, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Глибоцького об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити повністю.

Скасувати постанову №45 про притягнення до адміністративної відповідальності від 22 червня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. і справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Глибоцького об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні, 00 копійок.

Повний текст судового рішення виготовлено 21 липня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Суддя: