Ухвала суду № 98439127, 15.07.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/6976/21

н/п 1-кп/766/2144/21

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні клопотання

про закриття кримінального провадження

15.07.2021 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді: Валігурської Л.В.

за участю секретаря: Зима А.Б.

прокурора: Голубцова О.Ю.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисників: Бондаренко О.М.

Шкути О.О.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Херсона кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021235030000186 від 22.02.2021 про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України,

в с т а н о в и в:

На розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 249 КК України, а саме: незаконне зайняття рибним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду.

Так, за змістом обвинувального акту ОСОБА_1 24.04.2018 приблизно о 19:30 годині, разом з іншою невстановленою особою, із заздалегідь підготовленим знаряддям лову, а саме: сіток з жилки та мисини, у кількості чотири штуки, прибули до річки Дніпро по пров. Цегельному в м. Херсоні, де за допомогою дюралевого човна «Крим» та мотору «Хонда-20» виплив на воду та перебуваючи на річці Гнилуша в м. Херсоні дістав з човна раніше підготовлені ними чотири сітки та встановив їх у воду для вилову риби. Цього ж дня приблизно о 22:00 годині ОСОБА_1 разом з іншою невстановленою особою зняв раніше поставлені ним сітки із води, в яких містилася свіжо виловлена риба, помістив у вищевказаний човен та поплив до берега з метою вибивати свіжо виловлену рибу з сіток. Однак перебуваючи на березі річки Дніпро біля будинку №8 по пров. Цегельному в м. Херсоні були виявлені працівниками поліції.

Таким чином ОСОБА_1 разом з невставленою особою за допомогою забороненого знаряддя лову вчинив незаконний вилов живих ресурсів риби, а саме: лящ – 97 штук, короп – 1 штука, в результаті чого заподіяв державі шкоду в сумі 29799 гривень.

Під час судового засідання ОСОБА_1 заявив клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, підтвердивши обізнаність щодо умов та наслідків застосування правил ст. 49 КК України. В обґрунтування клопотання зазначив, що на день судового засідання спливли трьохрічні строки давності, протягом яких його можна притягнути до кримінальної відповідальності.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання обвинуваченого, зазначивши, що ОСОБА_1 під час проведення дізнання був оголошений в розшук, а відповідно строки давності зупинялись. Крім того, останній обвинувачується у вчиненні іншого кримінального правопорушення, обвинувальний акт по якому перебуває на розгляді суду, що свідчить про переривання строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України). Згідно ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ч. 3 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 249 КК України відноситься до проступків, оскільки за його вчинення найбільш суворе покарання передбачено у виді обмеження волі строком до 3 років.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки – у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинили нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину (п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Так, з наданих прокурором на заперечення проти клопотання обвинувачення матеріалів вбачається, що 10.05.2018 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України. 12.11.2020 судом було повернуто обвинувальний у вказаному кримінальному провадженні у зв`язку з тим, що угода про визнання винуватості не була розглянута, а кримінальне правопорушення підпадає під ознаки проступку. Отже, ОСОБА_1 достеменно було відомо про існування кримінального провадження щодо нього.

З постанови про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного у розшук від 24.12.2020 вбачається, що ОСОБА_1 був оголошений у розшук у зв`язку з переховуванням від органів слідства. 26.04.2021 провадження щодо ОСОБА_1 було відновлено та ОСОБА_1 повторно оголошено підозру. 24.12.2020, яку останньому було вручено 26.12.2020.

Оцінюючи викладене суд враховує таке.

Відповідно до положень ст. 49 КК України (у редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки; протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 49 КК України (у редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018) перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку – п`ять років.

У разі підтвердження факту умисного вчинення будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду, відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 КК України такий строк для нього становить п`ять років з часу вчинення інкримінованого кримінального проступку. Для застосування зазначеної норми обов`язково має бути підтверджено факт ухилення особи від досудового слідства або суду, що є обставиною, яка виключає благополучне закінчення строків давності, і зупиняє диференційований строк, передбачений ч. 1 ст. 49 КК України. При цьому час, який минув із дня вчинення кримінального правопорушення до дня, коли особа почала ухилятися від слідства або суду, не втрачає свого значення, а зберігається і зараховується до загального строку давності, що продовжує спливати. Тобто, у цьому випадку закон передбачає загальний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від слідства чи суду оскільки факт свідомого ухилення особи від відповідальності свідчить про те, що вона все ще є суспільно небезпечною, тож це зумовлює необхідність більш суворого підходу до неї при вирішенні питання про давність притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до усталеної судової практики під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходи, спрямовані на розшук і затримання правопорушника. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

Проаналізувавши вказані норми закону України про кримінальну відповідальність, об`єднана палата ВС (постанова від 05.04.2021 справа № 328/1109/19, провадження №51-5464кмо20) виходить з такого кримінально-правового змісту ч. 2 ст. 49 КК України: ухилення особи від досудового розслідування або суду має своїм наслідком зупинення перебігу давності; перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання; у разі ухилення особи від досудового розслідування або суду і наступного її з`явлення із зізнанням чи затримання – встановлені ч. 1 ст. 49 КК України диференційовані строки давності до уваги не беруться; щодо такої особи застосовуються визначені ч. 2 ст. 49 КК України загальні строки давності – п`ять років у разі вчинення нею кримінального проступку і п`ятнадцять років – у разі вчинення нею злочину будь-якого ступеня тяжкості.

Так, враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 умисно ухилявся від дізнання у період з 24.12.2020 до 24.04.2021, тому строк давності для звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 249 КК України згідно з вимогами ч. 2 ст. 49 КК України становить п`ять років з часу вчинення інкримінованого кримінального проступку, а тому підстав для задоволення клопотання обвинуваченого на даній стадії кримінального провадження не вбачається.

Крім того, окрім викладеного, суд вважає, що застосування положень ст. 49 КК України щодо ОСОБА_1 є неможливим через перебування на розгляді суду обвинувального акту щодо останнього за ч. 1 ст. 263 КК України з угодою про визнання винуватості, де датою вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення є 11.02.2021. Наведений факт на думку суду свідчить про переривання строків давності притягнення до кримінальної відповідальності фактом вчинення іншого кримінального правопорушення, а тому строки давності мають рахуватись за кожне правопорушення окремо спочатку, а саме: з 11.02.2021, що у свою чергу свідчить, що визначені ст. 49 КК України трьохрічні строки давності притягнення до кримінальної відповідальності не закінчились.

За таких обставин, матеріали кримінального провадження не свідчать про сплив строків давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, а тому клопотання не підлягає задоволенню, як таке, що заявлено передчасно.

Керуючись ст. ст. 284-288, 314-317, 350, 369, 372, 376 КПК України, ст. 12, 49, 249 КК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання обвинуваченого У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності – відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, може бути оскаржена одночасно з оскарженням судового рішення, передбаченого ч. 1 ст. 392 КПК України до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

Суддя: Л.В. Валігурська