Рішення № 98435842, 20.07.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

20.07.2021

Справа № 337/828/21

Провадження № 2/337/835/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді Кучерук І.Г.

з участю секретаря Нетяга М.І.

представника позивач Прокоп ’ євої Т.О.

відповідачаОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг (з централізованого опалення, та централізованого постачання гарячої води),

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому вказав, що за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2020 р. загальна сума заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, наданих КОНЦЕРНОМ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» відповідачу, складає 80561,41 грн. За вказаний період заперечень з боку відповідача на неналежну якість надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води на адресу КОНЦЕРНУ «МТМ» не надходило. Просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, та сплачені судові витрати.

Ухвалою від 16.03.2021 року відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду в спрощеному провадженні з повідомленням сторін.

31.03.2021 року до суду, від відповідачки, надійшов відзив на позов у якому вказано, що позивач звернувся з позовною заявою до суду, в якій просить стягнути суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.07.2015р. по 31.12.2020р. в сумі 80561,41 гривень. Тобто за період, що перевищує трирічний строк позовної давності.

Вважає, що звернення позивача до суду з даним позовом було здійснено поза межами строків позовної давності.

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовною заявою 22.02.2021р. Тобто, враховуючи вимоги ст. 267 ЦК України, мають право вимоги лише за період до 22 лютого 2019р. Таким чином, вважає, що позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості, яка утворилася за період до 22.02.2019 року не можуть бути задоволені. Нарахована сума боргу за зазначений період (з 01.07.2015р. до 01.03.2019р.) складає 26 420 гривень 61 коп., згідно вихідних даних розрахунку заборгованості, яка надана позивачем.

З нарахованою сумою боргу за період з 01 березня 2019 року по грудень 2020 року у розмірі 54953,50 гривень також не згодна.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем неможливо перевірити правильність проведеного нарахування суми боргу. У розрахунку не зазначено з яких норм споживання, на яку кількість осіб та за яким тарифом проведено нарахування за гаряче водопостачання та централізоване опалення.

Таким чином, вважає, що нарахування плати за споживання гарячої води та централізоване опалення за період з 01 березня 2019р. до 21 грудня 2020р. є необгрунтованим.

Крім того, частина 3 ст. 156 ЖК України покладає на членів сім`ї власника будинку (квартири) обов`язок дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири) та брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прид|>мової території та проведенню ремонту.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово- комунальних послуг (пункт 3 ст. 9 Закону України № 2189-УІІІ).

Отже, відповідно до зазначеної норми та за змістом Закону України № 2189-УІІІ , зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання.

Але позивачем до позовної заяви не надано довідку щодо реєстрації осіб за адресою надання послуг та позов пред`явлений лише до ОСОБА_2 .

У зв`язку з зазначеним, вважає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Просить застосувати позовну давність до вимог про стягнення заборгованості за період з 01.07.2015р. до 31.12.2020р., а також відмовити у задоволенні позовних вимог за період з 01.07.2015р. по 21.12.2020р.

28.04.2021 року до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, у яких вказано, що оскільки строк позовної давності встановлений тривалістю у три роки, а позивач звернувся до суду у лютому 2021р. - перебіг позовної давності починається з лютого 2018р.

До позовної заяви був доданий розрахунок суми заборгованості у вигляді роздруківки особового рахунку відповідача, в якому зазначені нарахування окремо по кожній складовій наданих послуг, а саме: вартість опалення, централізованого ГВП (гарячого водопостачання) і т.п.. Також в зазначеному розрахунку відображені всі здійснені за спірний період оплати, субсидія (в разі наявності) та, відповідно, сума, що підлягає оплаті з боку відповідача - заборгованість за надані послуги.

Розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви не суперечить положенням цивільного процесуального законодавства України, адже нормами ЦПК не передбачено вимоги, відповідно до яких повинен бути оформлений розрахунок заборгованості.

Щомісяця відповідач отримує від позивача за своєю адресою рахунки за надані в звітному періоді (місяці) послуги, в яких також відображається структура наданих послуг та нарахування окремо по кожній складовій послуги.

Відповідач має вичерпну інформацію з приводу кількості наданих послуг, їх структури, вартості та наявної заборгованості, а також діючих на момент проведення розрахунків тарифів на відповідні послуги.

В квартирі відповідача не встановлений лічильник ГВП, в зв`язку з чим нарахування за вказану послугу здійснюються згідно з установленими нормативами (нормами) споживання гарячої води на кожну зареєстровану особу.

Затверджена рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.11.2014 №474 добова норма споживання питної води для підігріву, в упорядкованих квартирах будинків з централізованим гарячим водопостачанням, дорівнює 0,14 м3 на 1 особу. Місячний обсяг гарячої води залежить від кількості діб постачання гарячої води в розрахунковому місяці.

На відміну від питомих норм споживання питної води, які не змінювались 3 2014р., тариф на послугу з централізованого постачання гарячої води на протязі спірного періоду змінювався п`ять разів. Саме тому нарахування за ГВП залежить як від кількості днів у місяці так і від діючого на той момент тарифу (рішення про встановлення базових тарифів є в загальному доступі).

Той факт, що при встановленні квартирних засобів обліку води зменшується обсяг її споживання не являється підтвердженням або доказом завищення норм, а лише ще раз доводить, що впровадження приладної системи обліку витрачання води стимулює до економного споживання.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги викладені у позові і письмових поясненнях. Також пояснила, що останні показника лічильника відповідачка надавала у березні 2016 року, далі показників не було, а з лютого 2019 року лічильник знято з обліку як такий що не пройшов повірку, та нарахування здійснювалися за встановленими нормами споживання.

У судовому засіданні відповідачка підтримала свій відзив на позов. Просила застосувати строк позовної давності. Також вказала, що їй незрозуміло звідкіля взялася сума у вісімдесят тисяч грн. Вона не відмовляється сплачувати за надані послуги, однак знаходиться у декретній відпустці та не має можливості сплачувати у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до наданих суду документів, відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 67, 68 ЖК України наймачі (власники) квартир зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інше) за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтею 64 ЖК України передбачено, що наймач і всі повнолітні члени сім`ї несуть солідарну майнову відповідальність за зобов`язаннями, пов`язаними з найманням житла.

Концерн «МТМ» по відношенню до відповідача являється виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до матеріалів справи відповідачка ОСОБА_2 має право на пільги передбачені законодавством для багатодітних сімей.

Пільги щодо плати за користування житлом (квартирної плати), комунальними послугами та вартості палива, надаються багатодітним сім`ям незалежно від виду житла та форми власності на нього.

У зв`язку з прийняттям Закону України від 28 грудня 2014 р. № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" та відповідно до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 року № 389 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї» з 1 липня 2015 року пільги для багатодітних родин надаються з урахуванням сукупного доходу сім`ї.

Для оформлення надання пільг на житлово-комунальні послуги, тверде паливо та скраплений газ необхідно звернуться до управління праці та соціального захисту населення.

Суду не надано доказів звернення відповідачки ОСОБА_2 до компетентних органів для оформлення відповідних пільг.

Згідно з ст. 21,22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуги з постачання теплової енергії з постачання гарячої води, надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

З висловленої Верховним Судом України правової позиції (постанова від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13), споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

У відповідності до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.10 ч.1 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», споживач/співвласник зобов`язаний своєчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Фактично відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення централізованого постачання гарячої води, між сторонами тривають.

Положеннями ст.ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд виходить з того, що квартира відповідачки підключена до мережі централізованого постачання та постачання гарячої води, ці послуги у зазначений період надавалися і споживалися, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності, відповідачка до позивача не зверталася, факт отримання вказаних послуг нею не оспорений, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата, однак відповідачка оплату за спожиту теплову енергію не здійснювала у повному обсязі.

Перевіряючи розрахунок заборгованості за послуги теплопостачання та за послуги централізованого гарячого водопостачання, суд враховує, що плата за централізоване опалення розрахована з урахуванням опалюваної площі (об`єму) квартири відповідачки. Нарахування плати за послуги гарячого водопостачання здійснено відповідно до п.10, 21 Правил №630, за змістом яких плата за послуги у разі відсутності приладу обліку води нараховується за нормативами (нормами) споживання з розрахунку на одну особу, тому нарахування на зареєстрованих осіб є правомірним.

Питомі норми споживання питної води для підігріву у м. Запоріжжі затверджені рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 474 від 28.11.2014 р. та становлять 0,14 м.куб. на добу на 1 особу.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості складений з чітким зазначенням нарахованих і сплачених сум, окремо по кожному виду послуг, суми заборгованості за кожен місяць. Вказаний розрахунок проведений у відповідності до вищевикладених вимог діючого законодавства. Доказів, які б спростовували цей розрахунок, відповідачкою не надано, тому суд приймає його за основу при винесенні судового рішення.

При ухваленні рішення суд враховує, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. В той же час, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином пред`явлення позовних вимог про стягнення заборгованості лише до одного боржника, в даному випадку до ОСОБА_2 , є правом позивача та не може бути підставою для відмови у позові.

Разом з тим, відповідачка заявила про застосування строку позовної давності до заявлених вимог.

Так, суд виходить з того, що згідно з ст.257 та ч.3 ст.267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5ст.261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.252-255 ЦК України.

Розглядаючи дану справу, суд встановив, що плата за послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення відповідно до п.18 Правил №630 вноситься споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Тобто діюче законодавство передбачає щомісячне погашення, у зв`язку з чим позовна давність за вимогами про стягнення плати за послуги повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Отже, у зв`язку з порушенням відповідачкою свого обов`язку по сплаті щомісячних платежів, позивач мав право заявити вимоги про їх стягнення в межах 3-річного строку позовної давності, перебіг якого повинен починатися з моменту настання строку сплати чергового щомісячного платежу, тобто в даному випадку з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим, щодо кожного чергового щомісячного платежу.

Так, позивач просить стягнути заборгованість за період з 01.07.2015 року.

Оскільки з даним позовом позивач звернувся до суду 22.02.2021 року, то він має право вимагати стягнення заборгованості, яка виникла за період з 01.02.2018 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.07.2015 року по 31.01.2018 року заявлені поза 3-річним строком позовної давності. Поважних причин пропуску цього строку позивачем не зазначено і судом не встановлено, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Стягненню з відповідачки підлягає заборгованість в межах 3-річного строку позовної давності, тобто за період з 01.02.2018 року по 31.12.2020 року в розмірі 67732,57 грн.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 82, 89, 141, 229, 263, 264, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (ЄДРПОУ 32121458, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, п/р № НОМЕР_2 , Філія АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313) заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, за період з 01.02.2018 року по 31.12.2020 року в сумі 67732(шістдесят сім тисяч сімсот тридцять дві) грн. 57 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (ЄДРПОУ 32121458, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, № НОМЕР_3 , ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) судовий збір у розмірі 1908(одна тисяча дев`ятсот вісім) грн. 51 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Запорізький апеляційний суд протягом 30 днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складений 20.07.2021 року.

Суддя: