Рішення № 98434623, 14.07.2021, Мангушський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд Донецької області)

263/3522/16-ц

2/241/80/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

14 липня 2021 року Першотравневий районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Молонової Ю.В.,

при секретарі Орчелота І.С.,

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Мангуш цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне підприємство «Чара», про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

23.03.2016 ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне підприємство «Чара» (далі - ПП «Чара»), про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позову зазначає, що він є засновником ПП «Чара» та його рішенням від 13.08.2015 прийнято рішення про ліквідацію підприємства. Під час проведення заходів щодо ліквідації, призначеним ним ліквідатором ОСОБА_2 , йому було надано реєстр кредиторів та дебіторів підприємства та йому стало відомо про те, що рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 02.09.2011, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду від 20.12.2011, з відповідачки на користь ПП «Чара» була стягнута заборгованість у розмірі 208 746 грн. На даний час рішення суду відповідачкою не виконане, заборгованість не сплачена, тому просить поновити йому строк звернення до суду із позовом, оскільки, на його думку, він пропущений з поважних причин, та на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ПП «Чара» інфляційні витрати та 3% річних в розмірі 482 028,91 грн. 21.09.2018 позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачки 571 673,22 грн.

25.09.2020 до Першотравневого районного суду Донецької області з Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області за підсудністю надійшла зазначена цивільна справа, яка ухвалою від 30.09.2020 була прийнята до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 06.05.2021 підготовче провадження по цивільній справі закрито, справа призначена до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_3 в судові засідання Першотравневого районного суду Донецької області не з`являвся, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення або розгляду справи у його відсутність до суду не надходили.

Представник позивача – адвокат Довженко В.І. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив на адресу суду електронною поштою заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.

З цього приводу суд зазначає, що судові засідання неодноразово відкладалися за заявами представника позивача.

Так, під час проведення підготовчого судового засідання розгляд справи шість разів відкладався у зв`язку з неявкою представника позивача з різних причин: зайнятістю в інших судових засіданнях, перебуванням на лікарняному, поганими погодними умовами.

В підготовчому судовому засіданні 06.05.2021 при вирішенні питання про закриття підготовчого провадження представником позивача було заявлене клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, яке було задоволено судом.

В наступному судовому засіданні, яке було призначене по суті на 14.06.2021, представником позивача було заявлене клопотання про оголошення перерви у зв`язку з тим, що він не встиг з 06.05.2021 ознайомитися з матеріалами справи та не готов давати пояснення. Клопотання представника позивача було задоволено, по справі оголошена перерва на 14.07.2021, 13-00 год., при цьому дата та час судового засідання були узгоджені з представником позивача, судове засідання було призначене на зручну для нього дату та час.

В судове засідання, призначене на 14.07.2021, представник позивача не з`явився, направив на адресу суду електронною поштою заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні. Проте, доказів на підтвердження цього не надав, в заяві про відкладення розгляду справи не пояснив причини, з яких він надав перевагу участі в іншому судовому засіданні.

Завданнями цивільного судочинства згідно ст.2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 6 ЦПК України, суд зобов`язаний поважати честь і гідність учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Цивільним процесуальним законодавством учасники справи наділені як процесуальними правами так і процесуальними обов`язками. Частиною другою статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, з`являтися в судові засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою, надавати суду повні та достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні та інше.

Частиною 1 статті 64 ЦПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України, передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, дії, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Відповідно до частини 4 ст. 44 ЦПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами учасниками судового процесу.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною другою цієї статті визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість з`явлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Частиною третьою статті 223 ЦПК України встановлено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Неявка в судові засідання представника позивача, неодноразові його клопотання про відкладення судових засідань дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що призвели до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті.

Суд визнає неявку в судове засідання представника позивача адвоката Довженка В.І. неповажною, та відповідно до статті 223 ЦПК України, вирішив розглядати справу за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала, посилалася на те, що він не є належним позивачем у цій справі, оскільки заборгованість була стягнута з неї на користь ПП «Чара». ОСОБА_3 є засновником ПП, відповідно до договору дарування набув корпоративні права на ПП. Також зауважує, що позовна заява була подана в період, коли ПП «Чара» було в стадії ліквідації, ОСОБА_2 було призначено головою ліквідаційної комісії і лише він міг діяти в інтересах підприємства. Просить відмовити у задоволені позову.

Представник третьої особи ПП «Чара» Мізрахін І.В. в судовому засіданні позов ОСОБА_3 підтримав та пояснив, що ПП «Чара» було створено у 1995 році, з 1996 року власником та засновником підприємства була ОСОБА_4 , яка у 2006 році подарувала його ОСОБА_3 . В договорі дарування зазначено, що до обдарованого переходять усі права засновника підприємства, передбачені його статутом. ОСОБА_3 є єдиним засновником підприємства, діє на підставі статуту, відповідно до якого управління підприємством здійснюється самим засновником або через уповноважений ним орган. Відповідачка ОСОБА_1 , будучи директором ПП «Чара», 12.04.2006 уклала з АКБ «Райффайзенбанк Україна» кредитний договір, відповідно до умов якого отримала кредит в сумі 700 000 грн. В якості забезпечення виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань ПП «Чара» були укладені з банком договір іпотеки та договір поруки. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 кредитних зобов`язань перед кредитором, ПП «Чара» перерахувало в погашення заборгованості по кредиту та відсотків за користування кредитом суму в розмірі 208 746,47 грн. Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 02.09.2021, яке було залишено без змін судом апеляційної інстанції, зі ОСОБА_1 на користь ПП «Чара» стягнуто 208 746 грн. 13.08.2015 рішенням засновника ПП «Чара» Ольшанським М.В. прийнято рішення ліквідувати ПП «Чара», його було призначено головою ліквідаційної комісії. На даний час ОСОБА_1 свій борг перед підприємством не погасила. Таким чином, підприємство має право на виплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також 3% річних від простроченої суми. Просить задовольнити позов ОСОБА_3 у повному обсязі. Також пояснив, що ПП «Чара» припинено не було.

В процесі судового розгляду представником третьої особи ПП «Чара» Мізрахіним І.В. неодноразово заявлялися клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви з різних причин: у зв`язку з тим, що він не підготувався до дачі пояснень, для участі в іншому судовому засіданні, для підготовки до судових дебатів. При цьому, просив перенести засідання саме на іншу дату, а не на інший час цього дня, що суд розцінює спробою затягування розгляду даної цивільної справи, у зв`язку з чим у задоволені зазначених клопотань було відмовлено.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 02 вересня 2011 року у справі № 2-1/2011 зі ОСОБА_1 на користь ПП «Чара» було стягнуто 208 746,47 грн. та судовий збір у розмірі 1 700 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_3 вказував на те, що ОСОБА_1 не виконала взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим на підставі рішення суду з неї на корить ПП «Чара», засновником якого він є, стягнута заборгованість в розмірі 208 746,47 грн., яку вона не сплатила. Тому просить стягнути з відповідача на користь ПП «Чара» інфляційні витрати та 3% річних, визначені відповідно до положень ст.625 ЦК України.

У статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 02.12.2019 у справі № 301/1283/17 викладено позицію, що порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду з позовом за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Для вирішення спору, який виник на підставі звернення до суду позивача, який вважає порушеними, невизнаними або оспореними свої, зокрема майнові права, суду необхідно встановити наявність у позивача такого права, факт його порушення і у зв`язку із зазначеним з`ясувати, чи правильний спосіб захисту свого права обрано позивачем при зверненні до суду.

Відповідно до ст. 113 ГК України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

З наведеного визначення слідує, що особливістю приватного підприємства, заснованого фізичною особою (фізичними особами), є можливість використання його власником (засновником) на свій розсуд як своєї, так і найманої праці, а тому іноді деякі автори ототожнюють приватне підприємство з фізичною особою - підприємцем, його засновником, який одночасно здійснює повноваження власності й управління підприємством. Поряд з цим власник приватного підприємства і засноване ним підприємство є самостійними і відмінними один від одного суб`єктами права власності і учасниками господарських правовідносин. Приватне підприємство як юридична особа є власником майна, переданого йому у власність засновником, тоді як власник приватного підприємства відповідно до ст. 167 ГК України володіє лише корпоративними правами щодо заснованого ним підприємства.

Як і інші підприємства, приватне підприємство має право від свого імені вчиняти правочини (угоди), мати та набувати майнові і особисті немайнові права й обов`язки, вступати в зобов`язання, бути власником рухомого та нерухомого майна, а також виступати позивачем і відповідачем у суді, господарському та третейському суді.

Приватне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним йому майном, на яке згідно з законом може бути накладено стягнення. Власник не відповідає своїм майном за зобов`язаннями заснованого ним приватного підприємства, а підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями власника. Держава також не несе відповідальності за зобов`язанням приватного підприємства, а приватне підприємство не несе відповідальності за зобов`язанням держави.

Приватне підприємство має право в установленому чинним законодавством порядку: випускати цінні папери; засновувати інші юридичні особи, господарські об`єднання та брати участь в об`єднаннях з іншими суб`єктами підприємницької діяльності, в тому числі іноземними; створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законом порядку; вчиняти інші дії, що не суперечать чинному законодавству. Приватне підприємство має право на самостійне ведення експортних, імпортних та інших зовнішньоекономічних операцій, необхідних для його господарської діяльності.

Власник підприємства може виконувати свої права по управлінню приватним підприємством безпосередньо, будучи одночасно і його директором, або він може призначити на цю посаду найманого директора на контрактній основі. Директор приватного підприємства, як його керівник, має право представляти інтереси підприємства без довіреності у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами; укладати договори, у тому числі трудові; відкривати і закривати в установах банків поточні та інші рахунки; видавати довіреності, давати вказівки, обов`язкові для всіх працівників підприємства; підписувати документи підприємства; видавати в межах своєї компетенції накази тощо.

Директор приватного підприємства несе персональну відповідальність перед його власником чи уповноваженим ним органом за виконання умов чинного законодавства України.

З матеріалів справи також вбачається, що на підставі договору від 25.04.2006 ОСОБА_4 (даруватель) та ОСОБА_3 (обдарований) уклали договір дарування корпоративних прав на ПП «Чара». Відповідно до п.п. 2, 3 вказаного договору під корпоративними правами розуміється право на управління та отримання відповідної частки прибутку, а також активів у разі його ліквідації відповідно до чинного законодавства; із моменту укладання договору до обдарованого переходять усі права засновника підприємства, передбачені його статутом (а.с. 33 т.1).

13.08.2015 рішенням засновника ПП «Чара» Ольшанським М.В. прийнято рішення ліквідувати ПП «Чара», для проведення ліквідації призначена ліквідаційна комісія у складі ОСОБА_2 (а.с. 87 т.1).

06.06.2016 рішенням засновника ПП «Чара» Ольшанським М.В. прийнято рішення про зміну складу ліквідаційної комісії ПП «Чара», яка була призначена 13.08.2015 у зв`язку ліквідацією підприємства наступним чином: ОСОБА_2 – голова ліквідаційної комісії, ОСОБА_5 – член ліквідаційної комісії (а.с. 88 т.1).

Ліквідація – це одна із форм припинення юридичної особи. Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав i обов`язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права й обов`язки припиняються.

Відповідно до статей 104 Цивільного кодексу України та 59 Господарського кодексу України юридична особа припиняється також в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Юридична особа ліквідується: за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами; за рішенням суду.

Отже, юридична особа може бути ліквідованою як у добровільному, так і примусовому порядку.

Після прийняття відповідними органами (власник, уповноважений орган або суд) рішення про ліквідацію, що є правовою підставою ліквідації, для позбавлення статусу юридичної особи, органу (особою), який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, необхідно утворити ліквідаційну комісію.

З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять усі повноваження щодо управління справами юридичної особи. Слід зауважити, що ліквідаційна комісія не має статусу юридичної особи, а підприємство, що ліквідується, в період її роботи статусу юридичної особи не втрачає. Отже, дієздатність юридичної особи здійснюється через ліквідаційну комісію. Дії комісії розглядаються як дії самої юридичної особи. Комісія здійснює дії, у тому числі виступає в суді від імені юридичної особи і набуває безпосередньо для неї права і обов`язки.

Як встановлено судом, правовідносини щодо повернення позики виникли між ПП «Чара» та ОСОБА_1 .

Таким чином, оскільки на час звернення позивачем ОСОБА_3 до суду із вказаним позовом, ним, як засновником ПП «Чара», було прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи та був призначений голова ліквідаційної комісії, до якого перейшли усі повноваження щодо управління справами ПП «Чара», в тому числі і представництво підприємства в суді, а борг виник за зобов`язаннями самого підприємства, позивач ОСОБА_3 не мав відповідних повноважень, а тому не може бути належним позивачем.

Носіями суб`єктивних прав та обов`язків у цих правовідносинах є ПП «Чара» та ОСОБА_1 та саме вони є належними сторонами в справі.

Кредитор в зобов`язаннях - ПП «Чара», станом на час подання позивачем ОСОБА_3 вказаного позову, припинено не було, на підприємстві діяла ліквідаційна комісія та нічого не заважало голові ліквідаційної комісії, який наділений повноваженнями щодо управління справами підприємства, звернутися до суду з таким позовом.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованим посилання відповідача на те, що позов пред`явлено неналежним позивачем, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволені позову відмовлено з інших підстав, питання про поновлення позивачу строку звернення до суду, суд не розглядає.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне підприємство «Чара», про стягнення грошових коштів – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 20.07.2021.

Суддя Ю.В. Молонова