Ухвала суду № 98433763, 08.07.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/1665/2021

Справа № 359/1024/21

УХВАЛА

Іменем України

08 липня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В..

при секретарі - Степаненко А.О.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи - Лагуна А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Військової частини А2215, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Київське квартирно-експлуатаційне управління (КЕУ), про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії військової частини про зняття з квартирного обліку та зобов`язання поновити на квартирному обліку,-

встановив:

05.02. 2021 ОСОБА_3 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області в порядку цивільного судочинства з даним позовом до Військової частини А2215 з вимогою:

- визнати незаконним та скасувати рішення, викладене в пункті 3 протоколу засідання об`єднаної житлової комісії Бориспільського гарнізону №15 від 31 грудня 2020 року про зняття ОСОБА_3 складом сімї 4 особи з квартирного обліку,

- зобов`язати житлову комісію військової частини А2215 (об`єднану житлову комісію Бориспільського гарнізону поновити на квартирному обліку ОСОБА_3 та членів його сім`ї (дружину - ОСОБА_4 , дочку – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 11 серпня 2016 року (а.с.1-7).

Ухвалою судді від 10 лютого 2021 року було відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.22).

Ухвалою від 30 квітня 2021 року було закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті (а.с.77).

07.07.2021 відповідачем подано клопотання про закриття провадження у даній справі з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України (а.с.88-93). Обґрунтовуючи клопотання, відповідач посилається на правову позиції Великої Палати Верховного Суду, наведену в постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (провадження №14-62цс20), та зазначивши, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині А2215 (військова служба належить до служби публічної), відповідно до Витягу з наказу командира військової частини А2215 (по стройовій частині) від 27.01.2017 року №20 був забезпечений службовим жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстрований та проживає разом з сім ’єю по сьогоднішній день, а також, що наказом Командування Повітряних Сил Збройних Сил України №265 від 06 червня 2019 року ОСОБА_3 було звільнено з військової служби в запас на підставі підпункту «а» пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту), наказом командира військової частини А2215 №131 від 19 червня 2019 року ОСОБА_3 був виключений зі списків особового складу військової частини. Як зазначено в клопотання, оскільки ОСОБА_3 було звільнено з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку контракту, то на час звільнення з військової служби він не мав права бути залишеним на квартирному обліку, тому житлова комісія військової частини А2215 прийняла обґрунтоване рішення про зняття позивача з квартирного обліку, оформлене протоколом №15 від 31.12.2020 року. Не погоджуючись з даним рішенням Житлової комісії військової частини А2215, позивач звернувся до суду з даним позовом з відповідними позовними вимогами щодо поновлення його та членів його сім`ї на квартобліку. Оскільки, позивач обґрунтовував свої позовні вимоги про поновлення його порушених прав у сфері житлових відносин, невиконанням державою гарантій щодо забезпечення його, як військовослужбовця та членів його родини, жилим приміщенням з урахуванням права у нього на виключення свого житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання або отримання відповідної грошової компенсації і враховуючи той факт, що військова служба належить до служби публічної - військова частина А2215, враховуючи вказані правові висновки, предмет спору та характер спірних правовідносин (у відповідності з висновками постанови від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 Великої Палати Верховного Суду), вважає, що даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

В судовому засіданні представник відповідача та третьої особи підтримали подане клопотання, просили його задовольнити та закрити провадження в цивільній справі.

Представник позивача ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення клопотання, зазначивши, що звертаючись з позовом в порядку цивільного судочинства, позивач вивчив та навів судову практику щодо розгляду позовних вимог в порядку цивільного провадження.

Суд, заслухавши думку учасників справи, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Способи захисту цивільних прав передбачені у статті 16 ЦК України, який регулює приватноправові відносини. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини другої цієї статті.

Згідно роз`яснень п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень..

Водночас за приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Статтею 5 КАС передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1)визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2)визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3)визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4)визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5)встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6)прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, а також усі спори з приводу проходження та звільнення з публічної служби.

Таким чином, визначальним критерієм віднесення справи до справ цивільної юрисдикціє є наявність приватноправового інтересу у сфері цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Водночас, критерієм визначення справи до адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб`єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах управлінських функцій.

У даній справі предметом спору є правомірність дій суб`єкта владних повноважень –військової частини А2215 з приводу рішення житлової комісії про зняття з квартирного обліку позивача - звільненого з військової служби військовослужбовця.

Як звернув увагу відповідач, у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (провадження №14-62цс20) Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей про зобов`язання надати такі приміщення чи компенсацію відступила від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16 за позовом особи, звільненої з військової служби, до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира, житлової комісії військової частини А0281 про визнання протиправними дій відповідачів з відмови у забезпеченні жилим приміщенням або грошовою компенсацією за належне для отримання жиле приміщення та про зобов`язання відповідачів надати позивачеві житлове приміщення або виплатити належну грошову компенсацію, щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, вказавши, що зазначені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, оскільки спір у вищевказаній справі (№712/5476/19 ) стосується проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а саме, як вважає позивач, гарантувала право військовослужбовцям у військовому званні «полковник» на додаткову жилу площу у вигляді кімнати або у розмірі десяти квадратних метрів, правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства».

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проаналізувавши вимоги нормативних актів, на які посилається позивач у своєму позові, враховуючи вищенаведений висновок Великої Палати Верховного суду, слід дійти висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а правовідносини між позивачем та відповідачем набули публічно-правового характеру,оскільки дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення військової частини А2215 щодо реалізації соціальних гарантій (пільг) які позивач набув у зв`язку з проходженням військової служби.

Розгляд справи з порушенням правил юрисдикції, суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 19, п.1 ч.1 255, 259, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Клопотання представника відповідача задовольнити.

Закрити провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Військової частини А2215, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Київське квартирно-експлуатаційне управління (КЕУ), про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії військової частини про зняття з квартирного обліку та зобов`язання поновити на квартирному обліку, у зв`язку з тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу право звернутися з адміністративним позовозом в порядку адміністративного судочинства до Київського окружного адміністративного суду.

На ухвалу суду може бути подана апеляція до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її виготовлення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо ухвала залишена в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В.Муранова-Лесів